Рішення

від 23.05.2019 по справі 826/13638/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 травня 2019 року № 826/13638/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

при секретарі судового засідання Гарбуз К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Інститут радіовимірювальної апаратури" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за участю представників сторін:

- від позивача Кебкал С.М.,

- від відповідача Макаренко Ю.С. , Литвинюк А.А. ;

встановив:

Товариство з додатковою відповідальністю "Інститут радіовимірювальної апаратури" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2018 року №0004384208, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2018 року №0004404208, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі висновків акту від 29.05.2018 року №374/26-15-14-01-05/14313010 за результатами документальної планової виїзної перевірки Товариства з додатковою відповідальністю "Інститут радіовимірювальної апаратури", позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки, на його переконання, останні винесено необґрунтовано, за відсутності на те відповідних порушень податкового законодавства зі сторони позивача.

Так, у своєму позові позивач послався зокрема на те, що в акті від 29.05.2018 року №374/26-15-14-01-05/14313010 міститься зауваження контролюючого органу щодо продажу 5 транспортних засобів (Hyndai Tucson, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; Volkswagen Caddy, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; Volkswagen Caddy , 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 ; Audi A6 , 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 ; Toyota Avalon, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 ) фізичним особам за ціною нижче середньоринкової вартості. Однак, за твердженням позивача, такі висновки є помилковими, тому що стаття 173 Податкового кодексу України, положення якої і було застосовано уповноваженими особами відповідача по відношенню до позивача під час проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з додатковою відповідальністю "Інститут радіовимірювальної апаратури" (ТДВ "ІРВА"), стосується операцій з продажу рухомого майна фізичними особами, на відміну від юридичних осіб, якою виступав позивач в аналізованому відповідачем випадку.

Також, позивач вказав на ту обставину, що чинним законодавством для цілей податкового обліку з податку на прибуток при продажу основного засобу (автомобіля) не передбачено обов`язкове проведення його експертної оцінки, а його ціна визначається в договорі купівлі-продажу. Таким чином, на думку позивача, відповідачем безпідставно здійснено донарахування ТДВ "ІРВА" податку на доходи фізичних осіб та, як наслідок, донарахування військового збору, із використанням середньоринкової вартості зазначених 5 автомобілів, до того ж розрахунок якої не враховував року їх випуску та якісних характеристик на момент продажу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, в тому числі з мотивів, викладених у поданому відзиві.

На противагу тверджень позивача, відповідачем зауважено стосовно вимог статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", якою передбачено випадки обов`язкового проведення оцінки майна, зокрема у випадку, пов`язаному з оподаткуванням майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою.

Враховуючи, що актів експертної оцінки реалізованих позивачем вказаних транспортних засобів фізичним особам до перевірки надано не було, використовуючи інформацію, опубліковану на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України щодо сердньоринкової вартості відповідних легкових автомобілів, відповідачем встановлено, що ТДВ "ІРВА" дані транспортні засоби продано фізичним особам за ціною, нижче їх середньоринкової вартості.

Відповідно, перевіркою встановлено, що вказаними фізичними особами отримано дохід, як додаткове благо згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, у зв`язку із чим ТОВ "ІРВА" було допущено порушення: підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14, підпункту 164.2.4 пункту 164.2 статті 164, підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункт 167.1 статті 167, підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункт 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункт 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункт 171.2 "а" статті 171, пункт 173.1 статті 173 Податкового кодексу України.

Як наслідок, у зв`язку з не нарахуванням та не утриманням військового збору із суми наданої знижки на відповідні транспортні засоби, отриманої вказаними фізичними особами, ТДВ "ІРВА" порушено підпункт 168.1 пункту 168.1 статті 168, підпункт 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України.

Таким чином, на переконання відповідача, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Головним управлінням Державної фіскальної служби України (ГУ ДФС у м. Києві) проведено документальну планову виїзну перевірку ТДВ "ІРВА" (код 14313010) з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, результати якої викладено в акті від 29.05.2018 року №374/26-15-14-01-05/14313010.

Так, у пункті 3.1.4.1 вищевказаного акту зазначено, що в ході перевірки ТДВ "ІРВА" виявлено не утримання податку на доходи фізичних осіб із суми доходу, утвореного при реалізації у 2017 році 5 транспортних засобів фізичним особам за ціною нижче середньоринкової вартості, загальна вартість яких становить 244210,48 грн. Оскільки актів експертної оцінки реалізованих транспортних засобів до перевірки надано не було, відповідно до даних оприлюдненої на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України встановлено, що загальна середньоринкова вартість зазначених легкових автомобілів становить 2113123,65 грн. Таким чином, ТДВ "ІРВА" продано транспортні засоби фізичним особам ціною нижче середньоринкової вартості.

Враховуючи викладене, перевіркою встановлено, що фізичними особами отримано доходи як додаткове благо у вигляді знижки вартості придбаних легкових автомобілів у сумі 1868913,17 грн., які включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб, є об`єктом оподаткування ПДФО та військовим збором. Податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, ТДВ "ІРВА" не утримано та до бюджету не сплачено.

Відповідно, ТДВ "ІРВА" порушено: підпункт 14.1.47 пункту 14.1 статті 14, підпункт 164.2.4 пункту 164.2 статті 164, підпункт "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункт 167.1 статті 167, підпункт 168.1.1 пункт 168.1 статті 168, підпункт 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункт 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункт 171.2 "а" статті 171, пункт 173.1 статті 173 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб у 2017 році, у сумі 410278,77 грн.

У зв`язку з не нарахуванням та не утриманням військового збору із суми наданої знижки на відповідні транспортні засоби, отриманої вказаними фізичними особами, ТДВ "ІРВА" порушено підпункт 168.1 пункту 168.1 статті 168, підпункт 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України.

В той же час, у пункті 3.1.4.2 акту вказано, що перевіркою встановлено не нарахування та не утримання ТДВ "ІРВА" військового збору у сумі 28033,70 грн., із суми наданої знижки у розмірі 1868913,17 грн., отриманої фізичними особами у 2017 році.

Не погоджуючись з висновками акту від 29.05.2018 року №374/26-15-14-01-05/14313010 позивачем було подано заперечення до ГУ ДФС у м. Києві від 04.06.2018 року вих. №04/06.

За результатами розгляду даного заперечення, листом від 13.06.2018 року №27335/10/26-15-14-01-05 ГУ ДФС у м. Києві стосовно виявлених перевіркою, у тому числі вказаних вище порушень, повідомило позивача зокрема про те, що додаткових документів, які б спростовували висновки контролюючого органу стосовно порушення ТДВ "ІРВА" підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14, підпункту 164.2.4 пункту 164.2 статті 164, підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункт 168.1 статті 168, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.2 "а" статті 171, пункту 173.1 статті 173 Податкового кодексу України, а також підпункту 168.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України до заперечення надано не було.

Таким чином, висновки контролюючого органу в частині не перерахування ТДВ "ІРВА" податку на доходи фізичних осіб до бюджету на загальну суму 410278,77 грн. та військового збору до бюджету на загальну суму 28033,70 грн. залишено без змін.

Надалі, ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 15.06.2018 року №0004384208 та від 15.06.2018 року №0004404208, якими до ТДВ "ІРВА" відповідно збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, на загальну суму 684113,67 грн., а саме: за податковими зобов`язаннями - 410278,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 273834,90 грн., та збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, на загальну суму 46744,40 грн., а саме: за податковими зобов`язаннями - 28033,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18710,70 грн.

Також не погоджуючись, в тому числі зі вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, відповідачем до Державної фіскальної служби України (ДФС України) подано скаргу від 22.06.2018 року вих. №22/06.

Попри це, згідно рішення ДФС України від 10.08.2018 року №26215/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги позивача, останню задоволено частково, але вищезазначені податкові повідомлення рішення ГУ ДФС у м. Києві від 15.06.2018 року №0004384208 та від 15.06.2018 року №0004404208 - залишено без змін.

Як убачається з викладеного позивачем, в основі правової позиції щодо протиправності висновків контролюючого органу, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, покладено зокрема те, що чинним законодавством для цілей податкового обліку з податку на прибуток при продажу основного засобу (автомобіля) не передбачено обов`язкове проведення його експертної оцінки, оскільки така ціна визначається в договорі купівлі-продажу, а також те, що у разі продажу підприємством (юридичною особою) власного службового транспортного засобу таке підприємство не є податковим агентом, тобто відсутні відповідні обов`язки з утримання та сплати податкових зобов`язань як податкового агента.

На підтвердження таких доводів позивачем зроблено посилання на роз`яснення від 30.09.2017 року №36 (940) начальника відділу розгляду звернень Управління вдосконалення методології податку на прибуток підприємств Департаменту методологічної та нормотворчої роботи ДФС України і головного державного інспектора відділу методології оподаткування та сплати єдиного внеску стосовно продажу авто юридичною особою, доступного за адресою http://www.visnuk.com.ua/uk/faq/question/1353.

Натомість, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно змісту вказаного вище роз`яснення, останнє пояснює порядок продажу автомобіля юридичною особою здебільшого в контексті вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 27 "Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2003 року №617 та яке, згідно його пункту 2, застосовується підприємствами, організаціями, іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності), тобто при формуванні у бухгалтерському обліку інформації про необоротні активи, утримувані для продажу, та групу активів, що належить до вибуття в результаті операції продажу, а також припинену діяльність та розкриття такої інформації у фінансовій звітності, як про це вказано у пункті 1 цього Положення.

У свою чергу, дане роз`яснення не містить будь-яких коментарів відносно тих норм Податкового кодексу України, якими регламентований порядок оподаткування операцій з продажу транспортних засобів.

Так, статтею 173 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI встановлено порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об`єктів рухомого майна.

Згідно пунктів 173.1-173.2 статті 173 Податкового кодексу України дохід платника податку від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Дохід від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об`єкта, визначеної згідно із законом.

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Як виняток із положень пункту 173.1 цієї статті, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об`єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об`єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Отже, наведеними приписами чітко регламентовано, що дохід від продажу легкового автомобіля визначається з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але при цьому не нижче середньоринкової вартості такого транспортного засобу, що визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України і який повинен враховувати, зокрема, рік його випуску та пробіг, або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом.

Таким чином, вартість транспортного засобу при його продажу визначається за вибором платника податку - не нижче середньоринкової вартості такого транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом, та зазначається у договорі купівлі-продажу.

Водночас, безпідставними є твердження позивача й про те, що норми статті 173 Податкового кодексу України застосовуються виключно до фізичних осіб, а також про відсутність відповідних обов`язків з утримання та сплати податкових зобов`язань як податкового агента у разі продажу юридичною особою власних транспортних засобів фізичним особам, адже пунктом 173.3 статті 173 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо стороною договору купівлі-продажу об`єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов`язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

У разі продажу (обміну) об`єкта рухомого майна за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи - підприємця або укладення та оформлення договорів відчуження транспортних засобів у присутності посадових осіб органів, які здійснюють реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів, такий посередник або відповідний орган виконує функції податкового агента стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладання договору зобов`язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об`єктів рухомого майна.

Суд звертає увагу, що згідно пункту 173.4 статті 173 Податкового кодексу України під час проведення операцій з відчуження об`єктів рухомого майна в порядку, передбаченому цією статтею, зокрема: при продажу (обміні) легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів відповідні договори посвідчуються нотаріусом за наявності документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи із зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості таких транспортних засобів; якщо при продажу (обміні) легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів проводиться їх оцінка відповідно до закону, нотаріус посвідчує відповідні договори за наявності документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи з такої оціночної вартості таких транспортних засобів, та документа про оцінку транспортних засобів; суб`єкт господарювання, який надає послуги з укладення біржових угод або бере участь в їх укладенні за наявності оціночної вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору, щокварталу подає до контролюючого органу інформацію про такі угоди, включаючи інформацію про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку, в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку.

Нотаріус щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені договори купівлі-продажу (міни), про вартість кожного договору та про суму сплаченого податку у порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Органи, у присутності посадових осіб яких між фізичними особами здійснюються укладення та оформлення договорів купівлі-продажу (міни, поставки), а також інших договорів, здійснюють у встановленому законом порядку реєстрацію таких транспортних засобів за наявності оціночної або середньоринкової вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору, обчисленого в установленому цим Кодексом порядку, та щокварталу подають до контролюючого органу інформацію про такі договори (угоди), включаючи інформацію про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку, в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку.

Для цілей цього пункту платник податку самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банківські установи.

Отже, наведеними вище приписами Податкового кодексу України встановлено, що податок при укладенні та оформленні, посвідченні відповідних договорів купівлі-продажу легкових автомобілів обчислюється виходячи із ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче їх середньоринкової вартості, або виходячи з оціночної вартості таких транспортних засобів, та сплачується платником податку до бюджету.

Разом з тим, сума загальноринкової вартості спірних легкових автомобілів, реалізованих позивачем фізичним особам, на думку суду не доведена відповідачем та не відповідає даним, оприлюдненим на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Так, у висновках акту від 29.05.2018 року №374/26-15-14-01-05/14313010, складеного за результатами документальної планової виїзної перевірки ТДВ "ІРВА", вказано, що загальна середньоринкова вартість спірних легкових автомобілів, реалізованих позивачем, відповідно до даних оприлюдненої інформації на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України становить 2113123,65 грн. та наведена в додатку №1 до акта.

Оскільки вказаний додаток, як зазначено позивачем у відповіді на відзив, за результатами проведення вищевказаної податкової перевірки йому надано не було, згідно заяви ТДВ "ІРВА" від 26.09.2018 року за вих. №26/09 до ГУ ДФС у м. Києві, останній за клопотанням відповідача про надання документів (вх. №104500/18 від 19.10.2018 року) долучено до матеріалів справи.

Однак, суд погоджується із запереченнями, викладеними позивачем у своїх письмових поясненнях, що з наданого відповідачем додатку №1 неможливо встановити, як саме та з використанням яких даних здійснювався розрахунок середньоринкової вартості спірних легкових автомобілів. Цей додаток містить лише кінцевий результат розрахунку відповідачем середньоринкової вартості реалізованих позивачем спірних легкових автомобілів за відсутності детальних обчислень та вказівки на використані під час розрахунку числові показники.

Відтак, в судовому засіданні від 22.01.2019 року суд зобов`язав представника відповідача надати письмові пояснення з приводу розрахунку середньоринкової вартості транспортних засобів, що були реалізовані позивачем, або надати пояснення ревізором, що проводив документальну планової виїзну перевірку ТДВ "ІРВА".

Також, судом направлено запит до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 20.03.2019 року №826/13638/18 стосовно надання інформації щодо розрахунку середньоринкової вартості реалізованих позивачем легкових автомобілів станом на день їх продажу, та надання розрахунку їх середньоринкової вартості станом на день винесення ГУ ДФС у м. Києві оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 15.06.2018 року №№0004384208, 0004404208.

Клопотанням про долучення матеріалів до справи (вх. №03-/428894/19 від 19.03.2019 року) відповідачем надано копії витягів з веб-сайтів www.me.gov.ua та auto.ria.com стосовно розрахунку середньоринкової вартості відповідних транспортних засобів, що були реалізовані позивачем фізичним особам.

Попри це, позивач у своїх запереченнях наголосив зокрема на тому, що деякі спірні легкові автомобілі були реалізовані позивачем 24.02.2017 року та 07.11.2017 року, в той час як копії витягів (знімків екрану) з веб-сайту www.me.gov.ua датовані 22.05.2018 року. Оскільки згідно з пунктом 13 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 року №403 (Порядок №403), середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу і оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу, то таким чином вказані матеріали, надані відповідачем, не дають підстави стверджувати про актуальність цін на відповідні транспортні засоби станом на дату їх продажу позивачем.

Крім того, стосовно витягів з веб-сайту auto.ria.com, позивач зауважив, що з даних копій (знімків екрану) взагалі неможливо встановити дату їх складання.

Суд звертає увагу, що обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавцем покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Тобто така інформація, як вартість автомобіля, що розраховується виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки передач, пробігу легкового автомобіля, повинна бути отримана саме від Мінекономрозвитку.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 року в справі №809/1562/17, на яку також міститься посилання у запереченнях позивача.

Отже, надані відповідачем роздруківки з веб-сайту auto.ria.com не можуть слугувати доказами в підтвердження визначення вартості спірних легкових автомобілів, в тому числі станом на дату їх продажу позивачем фізичним особам.

Листом від 03.04.2019 року №3805-05/14105-05 Мінекономрозвитку на запит суду від 20.03.2019 року №826/13638/18 повідомило, зокрема, що режим роботи веб-сайту Міністерства (http://www.me.gov.ua) зберігає протягом 1095 днів з дня оприлюднення інформацію про середньоринкову вартість транспортних засобів, розрахованої щокварталу для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу. У той же час, здійснення розрахунків середньоринкової вартості транспортних засобів на конкретну дату Податковим кодексом України та Порядком №403 не передбачено.

На лист відповідача від 12.04.2019 року №9336/26-15-42-08-26 щодо надання інформації стосовно визначення середньоринкової вартості спірних легкових автомобілів, Мінекономрозвитку листом від 10.05.2019 року за вих. №3805-05/19682-06 зокрема повідомило, що розрахована згідно з Порядком №403 середньоринкова вартість легкових автомобілів становила: Hyndai Tucson, 2007 року виписку та пробігом 270000 км у I кварталі 2017 року - 223841,61 грн. (з ПДВ); Audi A6, 2012 року випуску та пробігом 89308 км у IV кварталі 2017 року - 724546,78 грн. (з ПДВ).

Одночасно, Мінекономрозвитку було зазначено, що середньоринкова вартість легкових автомобілів Volkswagen Caddy у I, III кварталах 2017 року та Toyota Avalon у IV кварталі 2017 року не розраховувалась.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як наслідок, з урахуванням викладеного в сукупності, в суду є підстави для висновків про те, що відповідачем в рамках даної адміністративної справи не доведено в цілому належними та допустимими доказами правомірності винесених та оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, а отже останні є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Інститут радіовимірювальної апаратури" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2018 року №0004384208, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.06.2018 року №0004404208, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.

4. Присудити до стягнення на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Інститут радіовимірювальної апаратури" (код 14313010, адреса: 03680, м. Київ, вул. Радищева, буд. 10/14) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) судові витрати у сумі 10963,00 грн.

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю "Інститут радіовимірювальної апаратури"(код 14313010, адреса: 03680, м. Київ, вул. Радищева, буд. 10/14).

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко

Повний текст рішення складено 27.05.2019 року.