Постанова

від 27.08.2019 по справі 826/13638/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13638/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Степанюка А.Г.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут радіовимірювальної апаратури" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з додатковою відповідальністю Інститут радіовимірювальної апаратури звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 червня 2018 року №0004384208, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 червня 2018 року №0004404208, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю висновків Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, оскільки стаття 173 Податкового кодексу України, положення якої було застосовано відповідачем по відношенню до позивача під час проведення документальної планової виїзної перевірки стосується операцій з продажу рухомого майна фізичними особами, на відміну від юридичних осіб, якою виступав позивач в аналізованому відповідачем випадку. Також зазначено, що чинним законодавством для цілей податкового обліку з податку на прибуток при продажу основного засобу (автомобіля) не передбачено обов`язкове проведення його експертної оцінки, а ціна визначається в договорі купівлі-продажу.

Відтак, на думку позивача, відповідачем безпідставно здійснено донарахування ТДВ ІРВА податку на доходи фізичних осіб та, як наслідок, донарахування військового збору, із використанням середньоринкової вартості зазначених 5 автомобілів, до того ж розрахунок якої не враховував року їх випуску та якісних характеристик на момент продажу.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2019 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскільки актів експертної оцінки реалізованих позивачем транспортних засобів фізичним особам надано не було, використовуючи інформацію, опубліковану на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України щодо сердньоринкової вартості відповідних легкових автомобілів, відповідачем встановлено, що ТДВ ІРВА дані транспортні засоби продано фізичним особам за ціною, нижче їх середньоринкової вартості. У зв`язку з чим в ході перевірки ТДВ ІРВА виявлено не утримання податку на доходи фізичних осіб із суми доходу, утвореного при реалізації у 2017 році 5 транспортних засобів за ціною нижче сереньоринкової вартості.

Крім того, у зв`язку з не нарахуванням та не утриманням військового збору із суми наданої знижки на відповідні транспортні засоби, отриманої фізичними особами, ТДВ ІРВА порушено пп. 168.1 п. 168.1 статті 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 статті 168 Податкового кодексу України.

Згідно ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби України проведено документальну планову виїзну перевірку ТДВ ІРВА з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, результати якої викладено в акті від 29 травня 2018 року №374/26-15-14-01-05/14313010.

В даному акті зафіксовано не утримання податку на доходи фізичних осіб із суми доходу, утвореного при реалізації у 2017 році 5 транспортних засобів фізичним особам за ціною нижче середньоринкової вартості, загальна вартість яких становить 244 210,48 грн. Оскільки актів експертної оцінки реалізованих транспортних засобів до перевірки надано не було, відповідно до даних оприлюдненої на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України встановлено, що загальна середньоринкова вартість зазначених легкових автомобілів становить 2 113 123,65 грн. Тобто, ТДВ ІРВА продано транспортні засоби фізичним особам ціною нижче середньоринкової вартості.

Враховуючи викладене, перевіркою встановлено, що фізичними особами отримано доходи як додаткове благо у вигляді знижки вартості придбаних легкових автомобілів у сумі 1 868 913,17 грн., які включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб, є об`єктом оподаткування ПДФО та військовим збором. Податок на доходи фізичних осіб та військовий збір ТДВ ІРВА не утримано та до бюджету не сплачено.

У зв`язку з наведеним встановлено порушення ТДВ ІРВА пп. 14.1.47 п. 14.1 статті 14, пп. 164.2.4 п. 164.2 статті 164, пп. "е" пп. 164.2.17 п. 164.2 статті 164, п. 167.1 статті 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 статті 168, пп. 168.1.2 п. 168.1 статті 168, пп. 168.1.5 п. 168.1 статті 168, п. 171.2 "а" статті 171, п. 173.1 статті 173 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб у 2017 році на суму 410 278,77 грн.

З огляду на не нарахування та не утримання військового збору із суми наданої знижки на відповідні транспортні засоби, отриманої фізичними особами, ТДВ ІРВА порушено пп. 168.1 п. 168.1 статті 168, пп. 168.4.4 п. 168.4 статті 168 ПК України.

Також в акті вказано, що перевіркою встановлено не нарахування та не утримання ТДВ ІРВА військового збору в розмірі 28 033,70 грн. із суми наданої знижки в розмірі 1 868 913,17 грн., отриманої фізичними особами у 2017 році.

Не погоджуючись з висновками акту від 29 травня 2018 року №374/26-15-14-01-05/14313010, позивач подав до ГУ ДФС у м. Києві заперечення від 04 червня 2018 року.

За результатами розгляду даного заперечення листом від 13 червня 2018 року №27335/10/26-15-14-01-05 ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача, зокрема, про те, що додаткових документів, які б спростовували висновки контролюючого органу стосовно порушення ТДВ ІРВА норм Податкового кодексу України до заперечення надано не було. Таким чином, висновки контролюючого органу щодо не перерахування ТДВ ІРВА податку на доходи фізичних осіб до бюджету на загальну суму 410 278,77 грн. та військового збору до бюджету на загальну суму 28 033,70 грн. залишено без змін.

Надалі ГУ ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 15 червня 2018 року №0004384208 №0004404208, якими до позивача збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 684 113,67 грн., а саме: за податковими зобов`язаннями - 410 278,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 273 834,90 грн., та збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 46 744,40 грн., а саме: за податковими зобов`язаннями - 28 033,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18 710,70 грн. відповідно.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем до подано Державної фіскальної служби України (ДФС України) скаргу від 22 червня 2018 року.

Згідно рішення ДФС України від 10 серпня 2018 року №26215/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги позивача, останню задоволено частково, але вищезазначені податкові повідомлення рішення ГУ ДФС у м. Києві від 15 червня 2018 року №0004384208 та №0004404208 - залишено без змін.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження визначення вартості спірних легкових автомобілів, в тому числі, станом на дату їх продажу позивачем фізичним особам, тобто, податковим органом не доведено в цілому належними та допустимими доказами правомірності винесених ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України .

Статтею 173 ПК України встановлено порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об`єктів рухомого майна.

Так, згідно пунктів 173.1-173.2 статті 173 Податкового кодексу України дохід платника податку від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Дохід від продажу (обміну) об`єкта рухомого майна (крім легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів) визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче оціночної вартості цього об`єкта, визначеної згідно із законом.

Дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Як виняток із положень пункту 173.1 цієї статті, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об`єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не підлягає оподаткуванню.

Дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року двох та більше об`єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

Зі змісту наведених норм випливає, що дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але або не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу, або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку).

Пунктом 173.3 статті 173 ПК України визначено, що у разі, якщо стороною договору купівлі-продажу об`єкта рухомого майна є юридична особа чи фізична особа - підприємець, така особа вважається податковим агентом платника податку та зобов`язана виконати всі визначені цим розділом функції податкового агента. При цьому податковий агент утримує податок за ставками, визначеними відповідно до пунктів 173.1 або 173.2 цієї статті з урахуванням інформації про черговість продажу рухомого майна, зазначеної платником податку у договорі купівлі-продажу чи в окремій заяві.

У разі продажу (обміну) об`єкта рухомого майна за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента чи фізичної особи - підприємця або укладення та оформлення договорів відчуження транспортних засобів у присутності посадових осіб органів, які здійснюють реєстрацію (перереєстрацію) транспортних засобів, такий посередник або відповідний орган виконує функції податкового агента стосовно подання до контролюючого органу інформації про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку, а платник податку під час укладання договору зобов`язаний самостійно сплатити до бюджету податок з доходу від операцій з продажу (обміну) об`єктів рухомого майна.

Крім того, згідно пункту 173.4 статті 173 ПК України під час проведення операцій з відчуження об`єктів рухомого майна в порядку, передбаченому цією статтею, зокрема: при продажу (обміні) легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів відповідні договори посвідчуються нотаріусом за наявності документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи із зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості таких транспортних засобів; якщо при продажу (обміні) легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів проводиться їх оцінка відповідно до закону, нотаріус посвідчує відповідні договори за наявності документа про сплату до бюджету продавцем (сторонами договору міни) податку, обчисленого виходячи з такої оціночної вартості таких транспортних засобів, та документа про оцінку транспортних засобів; суб`єкт господарювання, який надає послуги з укладення біржових угод або бере участь в їх укладенні за наявності оціночної вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору, щокварталу подає до контролюючого органу інформацію про такі угоди, включаючи інформацію про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку, в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку.

Нотаріус щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про посвідчені договори купівлі-продажу (міни), про вартість кожного договору та про суму сплаченого податку у порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.

Органи, у присутності посадових осіб яких між фізичними особами здійснюються укладення та оформлення договорів купівлі-продажу (міни, поставки), а також інших договорів, здійснюють у встановленому законом порядку реєстрацію таких транспортних засобів за наявності оціночної або середньоринкової вартості такого рухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору, обчисленого в установленому цим Кодексом порядку, та щокварталу подають до контролюючого органу інформацію про такі договори (угоди), включаючи інформацію про суму доходу та суму сплаченого до бюджету податку, в порядку та строки, встановлені для податкового розрахунку.

Для цілей цього пункту платник податку самостійно визначає суму податку і сплачує його до бюджету через банківські установи.

Таким чином, податок при укладенні та оформленні, посвідченні відповідних договорів купівлі-продажу легкових автомобілів обчислюється виходячи із ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче їх середньоринкової вартості, або виходячи з оціночної вартості таких транспортних засобів, та сплачується платником податку до бюджету.

Враховуючи викладене, перевіркою встановлено, що фізичними особами отримано доходи як додаткове благо у вигляді знижки вартості придбаних легкових автомобілів у сумі 1 868 913,17 грн., які включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб та є об`єктом оподаткування ПДФО та військовим збором. Податок на доходи фізичних осіб та військовий збір ТДВ ІРВА не утримано та до бюджету не сплачено.

Відтак, позивач, здійснивши продаж фізичним особам рухомого майна, в результаті чого вони отримали дохід як додаткове благо у вигляді різниці між сплаченою сумою та середньоринковою вартістю проданих автомобілів, ТДВ ІРВА обов`язок як податковий агент щодо нарахування та сплати податку на доходи фізичних не виконав.

Згідно пп. 14.1.54 п. 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів.

Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що додаткове благо - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV Кодексу).

При цьому, пп. 164.2.4 п. 164.2 статті 164 ПК України передбачено, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172-173 ПКУ.

Відповідно до пп. е 164.2.17 п. 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді: е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуального призначення для такого платника податку, крім сум, зазначених у пп. 165.1.53 п. 165.1 статті 165 ПК України.

При цьому, згідно п. 164.5 статті 164 Кодексу під час нарахування (надання) доходів у будь-якій не грошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100:(100-Сп).

Пунктом 167.1 статті 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

За пп. 168.1.1 п. 168.1 статті 168 ПК податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

А в пп. 14.1.180 п. 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України платниками збору є особи, визначені п. 162.1 статті 162 Кодексу, зокрема, фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПКУ (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Зокрема, для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

При цьому, ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 цього пункту (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов`язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відсотка (пп. 168.1.1 п. 168.1 статті 168 ПКУ).

Підпунктом 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету згідно статті 171 Кодексу доходів у вигляді заробітної плати є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; з інших доходів є: податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) збору до бюджету.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що позивач мав би виступати податковим агентом та сплатити з суми додаткового блага, отриманого фізичними особами у вигляді знижки на вартість автомобілів, що є нижчою від середньоринкових податок на доходи фізичних осіб та військовий збір. Відтак, визначальне значення для вирішення даного спору має той факт, чи дійсно ТДВ ІРВА було реалізовано 5 транспортних засобів за цінами, нижчими від ринкових, чи ні.

На виконання вимог п. 173.1 статті 173 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 затверджено Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, який встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі - транспортні засоби) з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб (далі - Порядок №403).

Пунктами 3-4 цього вказаного Порядку передбачено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:

Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100),

де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;

Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства.

Згідно п. 11 Порядку №403 коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації визначається як середнє значення співвідношення ціни транспортних засобів, що були у використанні, до ціни аналогічних нових транспортних засобів та не може бути меншим ніж 4.

За правилами п. 12 Порядку №403 коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу транспортних засобів.

У разі коли фактичний середньорічний пробіг транспортних засобів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Як встановлено судом, у висновках акту перевірки від 29 травня 2018 року, складеного за результатами документальної планової виїзної перевірки ТДВ ІРВА , вказано, що загальна середньоринкова вартість спірних легкових автомобілів, реалізованих позивачем, відповідно до даних оприлюдненої інформації на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України становить 2 113 123,65 грн. та наведена в додатку №1 до акта. В той же час, загальна вартість фактично реалізованих позивачем транспортних засобів становить 244 210,48 грн.

Між тим, з наданого відповідачем додатку №1 неможливо встановити, як саме та з використанням яких даних здійснювався розрахунок середньоринкової вартості спірних легкових автомобілів. Цей додаток містить лише кінцевий результат розрахунку відповідачем середньоринкової вартості реалізованих позивачем спірних легкових автомобілів за відсутності детальних обчислень та вказівки на використані під час розрахунку числові показники.

Відповідно, підстав стверджувати, що здійснюючи розрахунок середньоринкової вартості ГУ ДФС у м. Києві враховувало пробіг та строк експлуатації цих автомобілів, у суду немає, тому відсутні правові підстави для визнання зазначеної відповідачем середньоринкової вартості відчужених позивачем транспортних засобів обґрунтованими.

Слід зазначити, що у зв`язку з наведеним суд першої інстанції зобов`язав відповідача надати пояснення з приводу розрахунку середньоринкової вартості транспортних засобів, що були реалізовані позивачем, або надати пояснення ревізором, що проводив документальну планової виїзну перевірку ТДВ ІРВА .

Також судом було направлено запит до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 20 березня 2019 року №826/13638/18 стосовно надання інформації щодо розрахунку середньоринкової вартості реалізованих позивачем легкових автомобілів станом на день їх продажу, та стосовно надання розрахунку їх середньоринкової вартості станом на день винесення ГУ ДФС у м. Києві оскаржуваних податкових повідомлень-рішень - 15 червня 2018 року.

На виконання вимог суду відповідачем надано копії витягів з веб-сайтів www.me.gov.ua та auto. ria . com стосовно розрахунку середньоринкової вартості відповідних транспортних засобів, що були реалізовані позивачем фізичним особам.

Слід зазначити, що спірні легкові автомобілі були реалізовані позивачем 24 лютого 2017 року та 07 листопад 2017 року, в той час як копії витягів з веб-сайту www.me.gov.ua датовані 22 травня 2018 року. При цьому, згідно п. 13 Порядку №403 середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Мінекономрозвитку для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу і оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Мінекономрозвитку порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу, тобто, матеріали, надані відповідачем, не дають підстав стверджувати про актуальність цін на відповідні транспортні засоби станом на дату їх продажу позивачем.

Листом від 03 квітня 2019 року №3805-05/14105-05 Мінекономрозвитку на запит суду повідомлено, зокрема, що режим роботи веб-сайту Міністерства (http://www.me.gov.ua) зберігає протягом 1095 днів з дня оприлюднення інформацію про середньоринкову вартість транспортних засобів, розрахованої щокварталу для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу. У той же час, здійснення розрахунків середньоринкової вартості транспортних засобів на конкретну дату Податковим кодексом України та Порядком №403 не передбачено.

На лист відповідача від 12 квітня 2019 року №9336/26-15-42-08-26 щодо надання інформації стосовно визначення середньоринкової вартості спірних легкових автомобілів, Мінекономрозвитку листом від 10 травня 2019 року за вих. №3805-05/19682-06, зокрема повідомило, що розрахована згідно з Порядком №403 середньоринкова вартість легкових автомобілів становила: Hyndai Tucson, 2007 року виписку та пробігом 270000 км у I кварталі 2017 року - 223841,61 грн. (з ПДВ); Audi A6, 2012 року випуску та пробігом 89308 км у IV кварталі 2017 року - 724546,78 грн. (з ПДВ). При цьому, середньоринкова вартість легкових автомобілів Volkswagen Caddy у I, III кварталах 2017 року та Toyota Avalon у IV кварталі 2017 року не розраховувалась.

З наведених зібраних судом доказів вбачається, що неможливо встановити середньоринкову вартість легкових автомобілів, відчужених позивачем на користь фізичних осіб на момент такого продажу, відповідно, немає підстав стверджувати, що позивачем було занижено їх вартість, відповідачем вірно обраховану таку середньоринкову вартість.

Жодного спростування даної інформації, викладеної судом в оскаржуваному рішенні, податковим органом в апеляційній скарзі не наведено, як і не обґрунтовано його незгоду із таким висновком, будь-яких інших доводів, відмінних від наведених в суді першої інстанції, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено, порушення суд норм права не доведено.

Згідно ч.2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, в порушення наведених норм відповідачем не виконано обов`язку щодо доказування правомірності свого рішення. При цьому, не зважаючи на те, що оскаржуване рішення суду було вмотивовано виключно недоведеністю суми додаткового блага, в апеляційній скарзі податкового органу взагалі немає жодного обґрунтування щодо цього.

За таких обставин, здійснені у ході перевірки висновки про несплату позивачем як податковим агентом податку на доходи фізичних осіб та військового збору внаслідок отримання фізичними особами доходу у вигляді додаткового блага від реалізації рухомого майна не підтверджуються належними і допустимими доказами, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15 червня 2018 року №0004384208 та №0004404208 підлягають скасуванню.

Оскільки суб`єкт владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності не виконав, не навів підстав незаконності оскаржуваного рішення, порушення судом норм матеріального чи процесуального права, то підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 27 серпня 2019 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: А.Г. Степанюк

Є.В Чаку