Постанова

від 10.12.2019 по справі 826/13638/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

10 грудня 2019 року

справа №826/13638/18

адміністративне провадження №К/9901/31021/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2019 року у складі судді Шейко Т.І.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року у складі суддів Файдюка В.В., Степанюка А.Г., Чаку Є.В.

у справі №826/13638/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут радіовимірювальної апаратури"

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут радіовимірювальної апаратури" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 червня 2018 року №0004384208, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 684 113,67 грн, №0004404208, яким визначено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 46 744,40 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

23 травня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 15 червня 2018 року №0004384208 та №0004404208.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій висновувалися з протиправності прийнятих податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень внаслідок не доведення відповідачем складу податкового правопорушення.

У листопаді 2019 року відповідач подав касаційну скарга до Верховного Суду, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. У касаційній скарзі податковий орган наголошує на заниженні Товариством податку на доходи фізичних осіб із суми доходу, утвореного при реалізації у 2017 році 5 транспортних засобів за ціною нижче середньоринкової вартості, та відповідно військового збору. Доводи касаційної скарги аналогічні доводам викладеним в апеляційній скарзі та цитують акт перевірки.

12 листопада 2019 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував справу №826/13638/18 з Окружного адміністративного суду міста Києва.

14 листопада 2019 року справа №826/13638/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

02 грудня 2019 року на адресу Верховного Суду від Товариства надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому позивач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону такі судові рішення відповідають з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року, за результатами якої складено акт від 29 травня 2018 року №374/26-15-14-01-05/14313010 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлені порушення позивачем:

- підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 , підпункту 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 , пункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 , пункту 167.1 статті 167 , підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 , підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 , підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 , пункту 171.2 "а" статті 171 , пункту 173.1 статті 173 Податкового кодексу України , внаслідок чого встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб у 2017 році на суму 410 278,77 грн;

- підпункту 168.1 .1 пункту 168.1 статті 168 , підпункту 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України , внаслідок чого встановлено заниження військового збору до бюджету у 2017 році у сумі 28033,70 грн.

15 червня 2018 року на підставі акта перевірки керівником податкового органу винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням №0004384208 (форма "Д") прийнятого керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пункту 57.3 статті 57, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України за порушення підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 , підпункту 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 , пункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 , пункту 167.1 статті 167 , підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 , підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 , підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 , пункту 171.2 "а" статті 171 , пункту 173.1 статті 173 цього Кодексу позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковими зобов`язаннями 410 278,77 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції відповідно до пункту 127.1 статті 127 цього кодексу у сумі 273 834,90 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0004404208 (форма "Д") прийнятого керівником податкового органу відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України за порушення підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4. пункту 168.4 статті 168 цього Кодексу позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору за податковими зобов`язаннями 28033,70 грн за штрафними (фінансовими) санкціями 18710,70 грн, застосованих згідно з пунктом 127.1 статті 127 цього кодексу.

10 серпня 2018 року ДФС України рішенням №26215/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги позивача податкові повідомлення рішення від 15 червня 2018 року №0004384208 та №0004404208 залишила без змін.

Склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, доводиться податковим органом твердженням про порушення позивачем вимог закону щодо неутримання зазначеного податку з коштів, які отримані фізичними особами як додаткове благо у вигляді знижки вартості придбаних п`яти легкових автомобілів (Hyndai Tucson, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; Volkswagen Caddy, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; Volkswagen Caddy, 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 ; Audi A6, 2012 року випуску, номерний знак НОМЕР_4 ; Toyota Avalon, 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_5 ) у сумі 1 868 913,17 грн, які включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб, та є об`єктом оподаткування податку на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Виходячи з аналізу положень підпунктів 14.1.47, 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, пункту 163.1 статті 163, абзацу 2 пункту 164.1, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статті 165 Податкового кодексу України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що юридична особа виступає податковим агентом у разі виплати фізичній особі доходу (у грошовій або не грошовій формі).

Відтак, визначальним для вирішення цього спору має факт того, чи Товариством реалізовано 5 транспортних засобів за цінами, нижчими від ринкових.

Аналіз положень пунктів 173.1, 173.2 статті 173 Податкового кодексу України, яка регулює порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об`єктів рухомого майна, зумовив висновок судів попередніх інстанцій про те, що дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але/або не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу, або не нижче його оціночної вартості такого транспортного засобу, визначеної згідно з законом (за вибором платника податку).

Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоцикл мопедів, затверджений постановою Кабінету міністрів України від 10 квітня 2013 року №403, встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб (далі - Порядок № 403).

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у висновках акта перевірки вказано, що загальна середньоринкова вартість спірних легкових автомобілів, реалізованих позивачем, відповідно до даних оприлюдненої інформації на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України становить 2113123,65 грн та наведена в додатку №1 до акта. В той же час, загальна вартість фактично реалізованих позивачем транспортних засобів становить 244 210,48 грн.

Надаючи оцінку цим обставинам, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що з наданого відповідачем додатку №1 неможливо встановити, як саме та з використанням яких даних здійснювався розрахунок середньоринкової вартості спірних легкових автомобілів. Цей додаток містить лише кінцевий результат розрахунку відповідачем середньоринкової вартості реалізованих позивачем спірних легкових автомобілів за відсутності детальних обчислень та вказівки на використані під час розрахунку числові показники.

В матеріалах справи відсутні докази того, що здійснюючи розрахунок середньоринкової вартості податковий орган враховував пробіг та строк експлуатації цих автомобілів.

Суди попередніх інстанцій також установили, що спірні легкові автомобілі реалізовані позивачем 24 лютого 2017 року та 07 листопад 2017 року, в той час як копії витягів з веб-сайту www.me.gov.ua датовані 22 травня 2018 року. При цьому, згідно з пунктом 13 Порядку №403 середньоринкова вартість транспортних засобів розраховується щокварталу Міністерством економічного розвитку і торгівлі України для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу і оприлюднюється до 10 числа наступного місяця в установленому Міністерством економічного розвитку і торгівлі України порядку на офіційному веб-сайті Міністерства для вільного доступу.

Суд зазначає, що обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавцем покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Тобто така інформація, як вартість автомобіля, що розраховується виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки передач, пробігу легкового автомобіля, повинна бути отримана саме від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

03 квітня 2019 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України листом №3805-05/14105-05 на запит суду першої інстанції повідомило, зокрема, що режим роботи веб-сайту Міністерства (http://www.me.gov.ua) зберігає протягом 1095 днів з дня оприлюднення інформацію про середньоринкову вартість транспортних засобів, розрахованої щокварталу для кожної марки та моделі транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу.

На лист відповідача від 12 квітня 2019 року №9336/26-15-42-08-26 щодо надання інформації стосовно визначення середньоринкової вартості спірних легкових автомобілів, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України листом від 10 травня 2019 року за вих. №3805-05/19682-06, повідомило, зокрема, що розрахована згідно з Порядком №403 середньоринкова вартість легкових автомобілів становила: Hyndai Tucson, 2007 року виписку та пробігом 270000 км у I кварталі 2017 року - 223841,61 грн. (з ПДВ); Audi A6, 2012 року випуску та пробігом 89308 км у IV кварталі 2017 року - 724546,78 грн. (з ПДВ). При цьому, середньоринкова вартість легкових автомобілів Volkswagen Caddy у I, III кварталах 2017 року та Toyota Avalon у IV кварталі 2017 року не розраховувалась.

Оцінюючи спір у цій частині, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження визначення вартості спірних легкових автомобілів, тобто про актуальність цін на відповідні транспортні засоби станом на дату їх продажу позивачем фізичним особам.

Суд визнає, що податковий орган, посилаючись на обставини реалізації Товариством рухомого майна (легкових автомобілів) за ціною, яка є нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу, не навів будь-яких мотивів, з посиланням на відповідні докази, за яких такі обставини свідчать про порушення Товариством норм податкового законодавства та законність донарахування відповідачем відповідних податків за вчинення останнього.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність податковим органом висновків щодо заниження позивачем податку на доходи з фізичних осіб у сумі 410 278,77 грн від реалізації рухомого майна.

Аналізуючи положення підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, за яким платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього кодексу, положення статті 163 цього кодексу, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про відсутність бази оподаткування податком у встановлених податковим органом розмірах, що доводить безпідставність збільшення грошових зобов`язань з цього податку та як наслідок обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій з відповідних податків.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2018 року №0004384208 та №0004404208 з огляду на недоведеність відповідачем складу податкового правопорушення.

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 травня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року у справі №826/13638/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер