Постанова

від 28.05.2019 по справі 810/3576/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2019 року

Київ

справа №810/3576/18

адміністративне провадження №К/9901/4200/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Брокселл Норд

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року (суддя Лисенко В.І.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року (судді: Ганечко О.М. (головуючий), Федотов І.В., Коротких А.Ю.)

у справі № 810/3576/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Брокселл Норд

до Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Брокселл Норд (далі - ТОВ Брокселл Норд ) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Київській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Брокселл Норд від 15 листопада 2017 року № 951-12-10-36-12-01-25;

- зобов`язати ДФС поновити облікові дані та записи рахунків інтегрованої картки ТОВ Брокселл Норд в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні станом на момент прийняття рішення від 15 листопада 2017 року № 951-12-10-36-12-01-25 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтувані тим, що рішення ГУ ДФС у Київській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є безпідставним, оскільки неподання ТОВ Брокселл Норд податкової звітності з податку на додану вартість протягом останніх 12 місяців мало місце з причин, незалежних від нього. Так, відповідач протиправно не підписував договір про визнання електронних документів ТОВ Брокселл Норд , у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості подавати податкову звітність з податку на додану вартість.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 02 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року, відмовив у задоволенні позову.

Не погодившись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просив скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

19 лютого 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Брокселл Норд .

Від ДФС надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просив залишити касаційну скаргу ТОВ Брокселл Норд без задоволення, а судові рішення - без змін.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ Брокселл Норд відповідно до запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 10741020000042837 зареєстровано як юридична особа з 18 липня 2012 року.

З моменту державної реєстрації позивача взято на облік як платника податків у Державній податковій інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

У зв`язку зі змінами керівництва та місцезнаходження у ТОВ Брокселл Норд виникала необхідність у підписанні нового договору про визнання електронних документів з контролюючим органом. Так, позивачем оформлювались та направлялись на адресу податкового органу наступні договори:

- договір від 13 вересня 2017 року № 1, направлений на адресу Вишгородської ОДПІ Ірпінського відділення, керівник Беляєв I.A.;

- договір від 29 вересня 2017 року № 3, направлений на адресу Вишгородської ОДПІ Ірпінського відділення, керівник Якобше P.P.;

- договір від 02 жовтня 2017 року № 1, направлений на адресу Вишгородської ОДПІ Ірпінського відділення, керівник Якобше P.P.;

- договір від 06 жовтня 2017 року № 3, напрвлений на адресу Вишгородської ОДПІ Ірпінського відділення, керівник Якобше P.P.

Однак вказані договори не були прийняті контролюючим органом, що підтверджується квитанціями № 2.

У подальшому 20 лютого 2018 року ТОВ Брокселл Норд отримало рішення ГУ ДФС у Київській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 15 листопада 2017 року № 951-12-10-36-12-01-25, яке мотивоване тим, що протягом періоду з 01 жовтня 2016 року до 01 листопада 2017 року позивач не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість, що є підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Правомірність прийняття зазначеного рішення ГУ ДФС у Київській області є предметом розгляду цієї справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач протягом 12 послідовних місяців не виконував покладеного на нього як на платника податку обов`язку щодо подання податкової звітності всупереч вимогам законодавства без поважних на те причин, у той час як податковим законодавством прямо передбачений обов`язок особистого подання звітності, або направлення її звичайною поштою, у разі відсутності договору про визнання електронних документів. Крім того, окремі недоліки, допущені податковим органом при оформленні рішення, не впливають на факт доведеності обставин, покладеного в основу прийнятого спірного рішення.

Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, враховуючи наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України, Законом України Про електронні документи та електронний документообіг від 22 травня 2003 року № 851-IV (в редакції, чинній на момент їх виникнення).

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пунктом 49.4 статті 49 Податкового кодексу України, податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Відповідно до норм Закону України Про електронні документи та електронний документообіг від 22 травня 2003 року № 851-IV електронний документообіг здійснюється на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

Процедура подання податкової звітності засобами електронного зв`язку в електронній формі до контролюючого органу регулюється Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 (чинна на час виникнення спірних правовідносин; далі по тексту - Інструкція № 233).

За правилами пунктів 1-2 Розділу II Інструкції № 233, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Пунктами 5 та 6 Розділу ІІІ Інструкції № 233 передбачено в обов`язковому порядку укладання між платником податків та органом ДПС (нині орган ДФС) договору про визнання електронних документів за типовою формою, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 як додаток 1 до Інструкції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з метою подання податкової звітності контролюючому органу у формі, встановленій законодавством (електронній), неодноразово направляв договори про визнання електронних документів, однак згідно з квитанціями № 2 ці договори не приймались останнім. На цій підставі ТОВ Брокселл Норд не подавало податкову звітність до контролюючого органу, зокрема з податку на додану вартість, що призвело до прийняття ГУ ДФС у Київській області оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Враховуючи те, що підставою для неподання податкової звітності, як встановили суди попередніх інстанцій, слугувало неукладання з боку відповідача договору про визнання електронних документів, то суди, перевіряючи правомірність прийняття ГУ ДФС у Київській області оскаржуваного рішення, повинні були надати оцінку зазначеним у квитанціях № 2 підставам для неприйняття контролюючим органом таких договорів.

Відтак висновки судів попередніх інстанцій про правомірність рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 15 листопада 2017 року № 951-12-10-36-12-01-25 є передчасними.

Отже, судами попередніх інстанцій, враховуючи вищенаведені норми законодавства та в контексті спірних правовідносин, які є предметом дослідження у справі, в тому числі причин і умов, що стали підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, не дотримано норм процесуального права щодо обґрунтованості рішення, ухваленого судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Слід зазначити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з`ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об`єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Водночас суд касаційної інстанції, відповідно до частини другої статті 341 КАС України, не має права встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи, що в силу вимог процесуального закону допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, судові рішення на підставі статті 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Брокселл Норд задовольнити.

Скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова