Рішення

від 12.08.2021 по справі 810/3576/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2021 року № 810/3576/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокселл Норд" до Головного управління ДПС у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Брокселл Норд" з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (відповідач-1), Державної фіскальної служби України (відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Брокселл Норд" №951-12-10-36-12-01-25 від 15.11.2017;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України поновити облікові дані та записи рахунків інтегрованої картки ТОВ "Брокселл Норд" в системі електронного адміністрування ПДВ(СЕА) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні станом на момент прийняття рішення №951-12-10-36-12-01-25 від 15.11.2017 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що рішення відповідача про анулювання реєстрації платника ПДВ є безпідставним та необґрунтованим, оскільки неподання Товариством податкової звітності ПДВ протягом останніх 12 місяців відбувалось з причин, незалежних від нього. Так, відповідачем протиправно не підписувались договори про визнання електронних документів ТОВ "Брокселл Норд", у зв`язку із чим позивач був позбавлений можливості подавати податкову звітність з ПДВ. Зауважив, що станом на 01.11.2017 на рахунку позивача у системі електронного адміністрування ПДВ була сума, на яку він мав право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, а тому відповідач не мав права приймати спірне рішення.

Також наполягав на тому, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки у ньому не зазначено підстав його прийняття, передбачених нормами Податкового Кодексу України, та не зазначено документ, підтверджуючий неподання податкової звітності протягом 12 місяців.

Відповідач 1 (т.1 а.с.100-101, 219-220) та Відповідач 2 (т.1 а.с.94-97, а.с.217-218), надіславши 26.09.2018 року та 05.11.2019 року відповідно відзиви на позовну заяву, із позовом не погодилися та вказали, що рішення про анулювання реєстрації податковим органом було прийнято відповідно до вимог чинного податкового законодавства України, оскільки Позивачем не подавались контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або декларацій з показниками, що свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

При цьому Відповідач 1 та Відповідач 2 зазначили, що у разі припинення договору про визнання електронних документів, відповідно до абзацу третього пункту 49.4 статті 49 розділу ІІ Податкового кодексу України платник податків, до складення нового договору, має право подавати податкову звітність особисто (уповноваженою на це особою) або надсилати поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

Ухвалою від 02 серпня 2018 року суд (суддя Лисенко В.І.) відкрив спрощене провадження в адміністративній справі та призначив судове засідання на 17 серпня 2018 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду (суддя Лисенко В.І.) від 02 жовтня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Ганечко О.М., судді: Федотов І.В., Коротких А.Ю.) від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Брокселл Норд залишено без задоволення, рішення Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2018 року - без змін.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (головуючий суддя Гончарова І.А., судді: Олендер І.Я., Ханова Р.Ф.) від 28 травня 2019 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Брокселл Норд задоволено, рішення Київського окружного адміністративного суду від 02жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій Верховний суд вказав, що що підставою для неподання податкової звітності, як встановили суди попередніх інстанцій, слугувало неукладання з боку відповідача договору про визнання електронних документів, то суди, перевіряючи правомірність прийняття ГУ ДФС у Київській області оскаржуваного рішення, повинні були надати оцінку зазначеним у квитанціях № 2 підставам для неприйняття контролюючим органом таких договорів. Відтак висновки судів попередніх інстанцій про правомірність рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 15 листопада 2017 року № 951-12-10-36-12-01-25 є передчасними.

Згідно з протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30.07.2019 року головуючим у вказаній справі визначено Панченко Н.Д.

Ухвалою про прийняття адміністративної справи до провадження (суддя Панченко Н.Д.) суд прийняв до провадження адміністративну справу, ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання на 28 серпня 2019 року.

05 листопада 2019 року від представників Відповідачів до суду надійшло клопотання про заміну Відповідачів в порядку процесуального правонаступництва - з Головного управління ДФС в Київській області на Головне управління ДПС у Київській області, а також ДФС України на ДПС України відповідно, яке суд задовольнив.

28 січня 2020 року та 02 березня 2020 року до суду від учасників процесу надійшли клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

27 січня 2020 року від представника Позивача до Київського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення (т.1 а.с.240-245), в яких, посилаючись на вимоги п.49.4 статті 49, п.202.1 статті 202, п.49.18 статті 49, статті 203, п.57.1 статті 57 Податкового кодексу України, Позивач звернув увагу на те, до Відповідачі неправомірно поставили його в такі умови, за яких він був позбавлений можливості подавати відповідну податкову звітність.

Враховуючи зазначене та положення частини третьої статті 194 та частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Повторний розгляд справи здійснюється в межах висновків Верховного суду в частині надання оцінки квитанціям № 2 як підстави для неприйняття контролюючим органом документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженню відповідальністю "Брокселл Норд", відповідно до запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10741020000042837, зареєстровано як юридична особа з 18.07.2012 (а.с.18).

З моменту реєстрації позивача взято на облік як платника податків у Державній податковій інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Судом, встановлено, що в 2017 році у Позивача відбулися зміни в керівництві: 1) протокол загальних зборів учасників ТОВ Брокселл Норд від 13 грудня 2017 року (т.1 а.с.19-20), 2) наказ (про призначення директора № 5-к від 14 грудня 2017 року (т.1 а.с.21), 3) витяги з ЄДРПОУ (т.1 а.с.22-49). у зв`язку з чим, к товариства виникала необхідність у підписанні нового договору про визнання електронних документів з контролюючим органом.

Позивачем оформлювались та направлялись на адресу контролюючого органу наступні договори:

а) Договір №1 від 13.09.2017 (т.1 а.с. 57-58), направлений на адресу Вишгородської ОДПІ Ірпінського відділення, керівник Беляєв I.A. (витяг з ЄДРПОУ станом на 08.11.2016 (т.1 а.с.30-35).

б) Договір №3 від 29.09.2017 (т.1 а.с.59-60), направлений на адресу Вишгородської ОДПІ Ірпінського відділення, керівник Якобше P.P. (витяг з ЄДРПОУ станом на 28.09.2017 року (т.1 а.с.36-42).

в) Договір №1 від 02.10.2017, направлений на адресу Вишгородської ОДПІ Ірпінського відділення, керівник Якобше P.P. (т.1 а.с.61-62).

Вказаний договір доставлений 02.10.2017 року до Відповідача 2, що підтверджується квитанцією № 1 (т.1 а.с.63). Проте, він не був прийнятий Відповідачем 2 у зв`язку із необхідністю його приведення у відповідність до вимог наказів ДПА України (квитанція № 2 (т.1 а.с.64).

г) Договір №3 від 06.10.2017, направлений на адресу Вишгородської ОДПІ Ірпінського відділення, керівник Якобше P.P. (т.1 а.с.65-66). Проте, він не був прийнятий Відповідачем 2 у зв`язку із необхідністю його приведення у відповідність до вимог наказів ДПА України (квитанція № 2 (т.1 а.с.68).

Крім того, Позивач 13 січня 2018 року надіслав заяву про приєднання до договору про визнання електронних документів від 30.11.2017 року № 1123001 (т.1 а.с.69).

В даній заяві вказано вже іншого керівника, а саме громадянина - ОСОБА_1 .

У подальшому, 20.02.2018 ТОВ «Брокселл Норд" отримало рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 15.11.2017 №951-12-10-36-12-01-25 (а.с.17).

Як убачається із наявного у матеріалах справи рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 15.11.2017 №951-12-10-36-12-01-25, підставою для його прийняття є абзац "г" пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України, тобто неподання звітності протягом 12 послідовних податкових місяців, а саме неподання за період з 01.10.2016 по 01.11.2017 декларацій з податку на додану вартість.

Також дане рішення містить інформацію, що факт неподання таких декларацій підтверджується Реєстром про неподання/подання платником податку податковому органу декларацій з податку на додану вартість від … листопада 2017 року за № ____/12-02/39667351.

У відзиві на позовну заяву відповідач також вказує на те, що Комісією по анулюванню свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ встановлено, що ТОВ Броксел Норд протягом 12 послідовних місяців не подає до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за період з жовтня 2016 року по листопад 2017. Вказана обставина, за твердженням відповідача також підтверджується Реєстром податкових декларацій з податку на додану вартість (том І а.с.95).

Тобто у межах даного провадження підлягає дослідженню та встановленню факт неподання позивачем протягом 12 послідовних податкових місяців контролюючому органу декларації з податку на додану вартість. При цьому таким періодом, за твердженням податкового органу, є з 01.10.2016 по 01.11.2017

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Згідно з пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо:

а) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов`язань у випадках, визначених цим розділом;

б) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов`язань із податку у випадках, визначених цим розділом;

в) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість;

г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту;

ґ) установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними;

д) господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута;

е) платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб`єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду;

є) фізична особа, зареєстрована як платник податку, померла, її оголошено померлою, визнано недієздатною або безвісно відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність;

з) припинено дію договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції (для платників податку, зазначених у підпунктах 4, 5 і 8 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) або закінчився строк, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку.

Пунктом 5.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 року № 1130 (далі - Положення № 1130, у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт "г" пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що, зокрема, включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Як вбачається із матеріалів справи, протягом спірного періоду (з 01.10.2016 до 01.11.2017) Позивач надавав до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість в електронному вигляді:

1) за жовтень 2016 року (т.2 а.с.8-10) прийнято 12 січня 2017 року пакет Відповідачем 2, квитанція № 2 (т.2 а.с.7);

2) за листопад 2016 року (т.2 а.с.12-13) прийнято 12 січня 2017 року пакет Відповідачем 2, квитанція № 2 (т.2 а.с.11);

3) за 4 квартал 2016 року (т.2 а.с.16-18) прийнято 12 січня 2017 року пакет Відповідачем 2, квитанція № 2 (т.2 а.с.15).

Відповідно до підпункту 20.1.7 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право отримувати від платників податків, платників єдиного внеску та надавати у межах, передбачених законом, документи в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 42.4 статті 42 ПК України з платниками податків, які подають звітність в електронній формі, листування з контролюючими органами може здійснюватися засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Закон України "Про електронні документи та електронний документообіг" встановлює основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів.

Статтею 2 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів.

Електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу (стаття 14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 N 233 затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку (далі - Інструкція N 233 у редакції, що діяла на дату виникнення спірних правовідносин).

Ця Інструкція визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису. Ця Інструкція поширюється на Державну податкову адміністрацію України та її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.

Підпунктом 5.1 пункту 5 розділу III Інструкції N 233 визначено, що платник податків отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб`єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці.

Згідно з підпунктом 5.2 цього пункту платник податків отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів, безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді.

Підпунктами 7.3 - 7.7 пункту 7 розділу III Інструкції N 233 встановлено, що після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи ДПС проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).

Перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв`язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Таким чином, процедура реєстрації податкових документів у базі даних податкових органів має загалом два етапи: перший етап - подання (направлення) платником податку електронного документа, який фіксується першою квитанцією; другий етап - приймання (неприймання) податкового документа в електронному вигляді, який фіксується другою квитанцією.

Враховую те, що матеріали справи містять другу квитанцію як на підтвердження прийняття 12.01.2017 декларацій з податку на додану вартість за жовтень 2016 року (т.2 а.с.7-10), листопад 2016 року (т.2 а.с.11-13), за 4 квартал 2016 року (т.2 а.с.15-18) із записом пакет прийнято , суд дійшов висновку, що твердження відповідача проте, що позивачем не подано у період з 01.10.2016 по 01.11.2017 декларацій з податку на додану вартість спростовується наявними матеріалами справи.

Водночас не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що рішення про анулювання реєстрації податку на додану вартість підлягає скасуванню, оскільки в ньому не зазначено підстави для такого анулювання та документи, на підставі яких його прийнято. Зокрема, позивач вказує, що у якості документу, на підставі якого прийнято оскаржуване рішення, зазначено Реєстр про неподання/подання платником податку податковому органу декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних місяців, який всупереч закону не містить ні дати, ні номеру.

З цього приводу суд зазначає, що оскаржуване рішення складено за формою №6-РПДВ та містить всі необхідні реквізити, але у той же час, у Реєстрі про неподання/подання платником податку податковому органу декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних місяців, не зазначене число місяця.

Проте, на переконання суду, окремі недоліки, допущені податковим органом при оформленні рішення, не впливають на факт доведеності обставин, покладеного в основу прийнятого спірного рішення. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту видається можливим чітко встановити його зміст, таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли окремі елементи спірного рішення є недотриманими.

Отже, враховуючи те, що зі спірного рішення можливо встановити його зміст та підстави прийняття, не зазначення такого реквізиту, як число місяця, не є підставою для його скасування.

Аналогічної позиції дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 06.08.2018 у справі №802/1198/16.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державну фіскальну службу України поновити облікові дані та записи рахунків інтегрованої картки ТОВ "Брокселл Норд" в системі електронного адміністрування ПДВ(СЕА) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні станом на момент прийняття рішення №951-12-10-36-12-01-25 від 15.11.2017 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість суд зазначає таке.

Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складання податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків визначено Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (далі - Порядок № 569).

Пунктом 3 Порядку № 569 визначено, що періодичність, структура та формат обміну інформацією і реєстрами платників податку, необхідними для функціонування системи електронного адміністрування податку, визначаються ДФС та Казначейством.

Згідно з пунктом 5 цього Порядку, електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДФС надсилає Казначейству не раніше ніж за один робочий день до дати реєстрації особи платником податку.

Казначейство відповідно до вимог ст. 69 ПК України надсилає ДФС повідомлення про відкриття електронного рахунка в день його відкриття. Після надходження такого повідомлення ДФС інформує платника податку про реквізити його електронного рахунка (п. 6 цього Порядку).

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 22 липня 2020 року у справі № 520/5627/19, від 21 липня 2020 року у справі № 820/1053/16, відновлення показників в обліковій картці на рахунку платника податку у системі електронного адміністрування ПДВ, а також надання висновків та документів, які необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок платника податків в системі електронного адміністрування ПДВ належить до повноважень ДФС України (ДПС України). При цьому, такі повноваження контролюючого органу здійснюються у певній послідовності після дослідження питання стосовно правомірності процедури включення до облікових карток певної інформації щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та операцій, які проводяться з коштами передоплати.

Також, за змістом пункту 5.10 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за ініціативою контролюючого органу може бути оскаржене до суду. Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за ініціативою контролюючого органу, є, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили, про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру. У разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням особливостей, визначених Положенням. Тобто підставою для внесення до Реєстру відомостей щодо скасування анулювання реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 826/11485/15.

Крім того суд звертає увагу на те, що 23 травня 2020 року набули чинності положення Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві від 16 січня 2020 року № 466-IX (далі - Закон № 466-ІХ).

Цим законодавчим актом пункт 200-1.3 статті 201-1 ПК України доповнено абзацами двадцять сьомим і двадцять восьмим.

Згідно з положеннями цих норм, у разі внесення за рішенням контролюючого органу або рішенням суду, яке набрало законної сили, до реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування (відміни) анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, еНакл (сума, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) такого платника підлягає перерахунку за звітний (податковий) період, в якому відбулося анулювання реєстрації платника податку, яке скасоване (відмінене). Такий перерахунок здійснюється контролюючим органом протягом трьох робочих днів, що настають за днем внесення контролюючим органом до реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування анулювання реєстрації такого платника, крім випадків, коли на момент скасування рішення про анулювання реєстрації особа застосовує спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, або повторна реєстрація (наступна за відміненою) платником податку такої особи є анульованою з підстав, передбачених пунктом 184.1 статті 184 цього Кодексу.

Отже, законодавцем уточнено та вдосконалено процедуру виконання судового рішення, яке набрало законної сили, щодо внесення до реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування (відміни) анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв`язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх ймовірного порушення в майбутньому, у зв`язку з чим позовні вимоги про зобов`язання вчинити певні дії, спрямовані на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які на час звернення до суду і розгляду справи не порушені, не можуть підлягати задоволенню.

Відтак, суд вважає, що вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України відновити облікові дані та записи рахунків інтегрованої картки позивача в системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА) щодо суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, які були наявні станом на момент прийняття оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, є передчасними.

При наданні оцінки кожному доводу учасників процесу суд враховує висновки Верховного суду, що висловлені у межах даного провадження та Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Також у пункті 71 рішення у справі Пелекі проти Греції (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як довільне з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до заперечення справедливості (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого рішення.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які вона посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були повністю спростовані відповідачами.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугував факт неподання позивачем послідовно протягом 12 місяців декларації з податку на додану вартість, водночас матеріали справи містять інформацію про спростування таких тверджень, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов є частково обґрунтованим та підлягає задоволенню частково.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В матеріалах справи міститься квитанція від 10.07.2018 № 2185089, відповідно до якої позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3524 грн., який підлягає частковому відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області, оскільки саме рішення даного суб`єкта публічного права спричинило юридичні наслідки для позивача.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Брокселл Норд" №951-12-10-36-12-01-25 від 15.11.2017.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокселл Норд" (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, буд.84, кім.306, код ЄДРПОУ 38260625) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. відповідно до квитанції від 10.07.2018 № 2185089.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

дата складення рішення у повному обсязі 12.08.2021

Суддя Панченко Н.Д.