Рішення

від 14.03.2019 по справі 757/35051/16-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35051/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2019 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Підпалого В.В.

при секретарях Пановик Ю.В., Топал А.І., Вишневській, Маленівській К.М.,

за участю позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Андрійця І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві ( в порядку спрощеного позовного провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП НВП Укрприборсервіс про стягнення заборгованості по заробітній платі та коштів за моральну шкоду,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП НВП Укрприборсервіс про стягнення заборгованості по заробітній платі та коштів за моральну шкоду. Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 травня 2016 року позивачем було подано заяву про звільнення з роботи за власним бажанням з 01.06.2016 року особисто директору ДП НВП Укприборсервіс ОСОБА_2 на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України. За період лютий 2014 року - травень 2016 року заробітна плата йому не виплачувалася, при звільненні заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку не була виплачена. Згідно вимогам ч.1 ст.47 та ч.1 ст.116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства чи установи, проводиться в день звільнення. Позивач неодноразово звертався до керівництва підприємства (останнє звернення 18.07.2016 року), але відповіді не отримав. Позивач вважає, що відшкодування моральної шкоди в розмірі мінімальної заробітної плати в розмірі 1450 грн. за період з лютого 2014 року - травень 2019 року (дата отримання пенсії по віку), а саме 92 800 грн. частково відшкодує моральну шкоду. Тому позивач просить стягнути з ДП НВП Укрприборсервіс на його користь 22 652 грн. 71 коп. (а саме нараховану, але не виплачену) заробітну плату у сумі 13 542 грн. 93 коп., ненарахованої та не виплачену заробітну плату у сумі 2 918 грн. 13 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у сумі 1 167 грн. 25 коп., збитки за час невиплати заробітної плати з урахуванням індексу інфляції у сумі 4 965 грн. 71 коп., а також 92 800 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Під час судового розгляду справи позивач неодноразово змінював свої позовні вимоги.

Відповідно до доповнення до позовної заяви від 03.03.2017 року Позивач просив стягнути ДП НВП Укрприборсервіс на його користь заробітну плату за компенсацію за невикористану відпустку за період лютий 2014 року - грудень 2015 року в сумі 13 601 грн. 62 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати за період лютий 2014 року - грудень 2015 року у зв`язку із порушенням строків її виплати у сумі 5 985 грн., середній заробіток за час затримки виплати зарплати за період січень 2016 року березень 2017 року в розмірі 24 000грн., середній заробіток за час затримки виплати зарплати за проміжок часу з квітня 2017 року по день фактичного розрахунку, моральну шкоду у розмірі 102 400 грн.(а.с. 65)

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 05.07.2017 року Позивач просив стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 13 601 грн., середній заробіток за період з 05.01.2016 року по 31.07.2017 року у сумі 28 510 грн. 16 коп., компенсацію втрати частини заробітної плати на підставі ст. 34 ЗУ Про оплату праці та індексу зростанні цін станом на травень 2017 року у сумі 7 460 грн. 53 коп., моральну шкоду у сумі 92 400 грн. (а.с. 102-105).

Так, згідно п. 9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 р. справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

22.07.2016 року ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва позовну заяву залишено без руху (а.с.6).

19.09.2016 року ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі, судове засідання призначено на 28.09.2016 року на 09-30 год. ( а.с. 11).

28.09.2016 року судове засідання було відкладено до 20.10.2016 року до 09 години 35 хвилин у зв`язку із неявкою сторін.

20.10.2016 року судове засідання було відкладено до 30.11.2016 року до 14 години 30 хвилин у зв`язку із неявкою сторін.

30.11.2016 року ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову (а.с.28).

30.11.2016 року в судовому засідання оголошено перерву до 14.12.2016 до 12 години 45 хвилин року у зв`язку із клопотанням позивача про забезпечення доказів.

14.12.2016 року судове засідання було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

08.02.2017 року в судовому засідання було оголошено перерву до 17.02.2017 року до 12 години 50 хвилин у зв`язку із зобов`язанням представника відповідача надати докази по справі.

17.02.2017 року в судовому засіданні продовжено перерву до 03.04.2017 року до 16 години 30 хвилин за клопотанням представника відповідача.

03.04.2017 року оголошено перерву до 28.04.2017 року до 12 години 45 хвилин для повторного виклику відповідача та повідомлення його про наявні доповнення до позовної заяви.

28.04.2017 року судове засідання було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді в іншому засіданні.

24.05.2017 року судове засідання було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді в іншому засіданні.

19.07.2017 року в судовому засіданні було продовжено перерву до 14.09.2017 року до 15 години 00 хвилин у зв`язку із неявкою сторін.

14.09.2017 року судове засідання було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

24.10.2017 року ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва відхилено заяву Позивача про відвід судді та оголошено перерву до 30.10.2017 року до 16 години 45 хвилин за клопотанням представника відповідача для надання часу для ознайомлення з матеріалами справи.

30.10.2017 року в судовому засідання оголено перерву до 02.11.2017 року до 14 години 30 хвилин для належного оформлення справи, яка надійшла від іншого судді для об`єднання з даною справою.

02.11.2017 року в судовому засідання оголошено перерву до 05.12.2017 року до 16 години 30 хвилин для дослідження доказів.

05.012.2017 року в судовому засіданні оголошено перерву до 05.02.2018 року до 17 години 00 хвилин за неявкою позивача.

05.02.2018 року справа була знята з розгляду у зв`язку із перебуванням судді в іншому судовому засіданні.

15.03.2018 року справа була знята з розгляду у зв`язку із перебуванням судді в іншому судовому засіданні.

23.03.2018 року справа була знята з розгляду у зв`язку із перебуванням судді на кваліфікаційному оцінюванні у Вищий кваліфікаційній комісії.

26.04.2018 року справа була знята з розгляду у зв`язку із перебуванням судді в іншому судовому засіданні.

14.06.2018 року справа була знята з розгляду у зв`язку із перебуванням судді в іншому судовому засіданні.

04.07.2018 року справа була знята з розгляду у зв`язку із перебуванням судді в іншому судовому засіданні.

30.07.2018 року справа була знята з розгляду у зв`язку із перебуванням судді в іншому судовому засіданні.

16.08.2018 року в судовому засіданні оголошено перерву до 22.08.2018 року до 14 години 40 хвилин для вирішення питання про мирне врегулювання спору, а саме про виплату заробітної плати позивачу.

22.08.2018 року справа була знята з розгляду у зв`язку із перебуванням судді в іншому судовому засіданні.

06.09.2018 року в судовому засіданні продовжено перерву до 12.10.2018 року до 10 години 10 хвилин у зв`язку із неявкою сторін.

12.10.2018 року ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва визнано заяву Позивача про відвід головуючого судді необгрунтованою

16.11.2018 року ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва відмовлено Позивачу в задоволенні заяви про відвід головуючого судді по справі.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в частині виплати моральної шкоди, надав суду письмові заперечення (а.с. 55, 66, 140, 148), відповідно до яких Позивач у період з лютого 2014 року по січень 2016 року працював на посаді інженера, за сумісництвом. За повним місцем роботи Позивач працював на іншому підприємстві. Оплата Відповідачем здійснювалася відповідно до ст.102-1 КЗпП України, а саме: працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу . Починаючи з січня 2016 року Позивач не приходив на підприємство, не виконав жодної роботи, у зв`язку з чим фактично не виконував роботи, нарахування заробітної плати не здійснювалось. Відповідач вважає, щодо пред`явлених Позивачем вимог про компенсацію йому моральну шкоду він не надав жодних належних та допустимих доказів в обгрунтування її наявності та розміру. Під час роботи на підприємстві Позивачем не надавалися будь-які документи, що свідчили б про встановлення 2-ї групи інвалідності. За 2 роки, які Позивач працював, він не звертався до Відповідача з вимогами отримання не виплаченої заробітної плати та не повідомляв про свій стан здоров`я.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на посаді інженера за сумісництвом у ДП НАП Укрприборсервіс з 1 квітня 2013 року (а.с. 67).

Відповідно до наказу від 14.01.2016 р. позивача звільнено з займаної посади на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України - прогул без поважних причин (а.с. 45).

Підставою для звільнення позивача був табель обліку робочого часу (а.с.44), доповідна записка від директора з виробництва ОСОБА_3 від 14 січня 2016 року (а.с.46), акт про відмову позивача ві надання пояснень щодо відсутності його на роботі з 5 січня 2016 року по 14 січня 2016 року (а.с. 47-48).

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до п.1 ст.83 УЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до п.п.1-3 ст. 95 КЗпП України Мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно ст. 34 Закону України Про оплату праці компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року Про практику застосування судами трудових спорів при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Згідно зі ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ст. 149 КЗпП України).

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року Про практику застосування судами трудових спорів у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Разом з тим судом встановлено, що наказ про звільнення позивача від 14 січня 2016 року скасований наказом від 21 січня 2014 року (а.с. 71).

Згідно з п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 6 листопада 1992 року відповідно до правил ст. 24 КЗпП рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Отже ОСОБА_1 був поновлений на займаній посаді з 21 січня 2016 року.

Крім того ОСОБА_1 у грудні 2016 року повторно запрошували з`явитися для проведення розрахунку при звільненні та отримання заробітної плати (а.с.70).

Відповідно до абз.1 п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року за №4 (з подальшими змінами та доповненнями) передбачено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визнаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Крім того в п.9 вказаної вище Постанови передбачено розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав Позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

Тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, оскільки Позивачем не доведено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно д ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Позивача частково.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судовий збір компенсується за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 40,83, 95, 115-117, 235, 237-1 КЗпП України, Закону України Про оплату праці , ст. 10, 11, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ДП НВП Укрприборсервіс про стягнення заборгованості по заробітній платі та коштів за моральну шкоду, - задовольнити частково.

Стягнути з ДП НВП Укрприборсервіс на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі 13 601 (тринадцять тисяч шістсот одна) гривня.

Стягнути з ДП НВП Укрприборсервіс на користь Держави - 551 (п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 02 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення, що містить вступну та резолютивну частини, має бути підписане всім складом суду і приєднане до справи.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач: ДП НВП Укрприборсервіс , 03680, м. Київ, вул. Предславинська, 28, код ЄДРПОУ 25386443.

Суддя В.В. Підпалий