Ухвала

від 23.05.2019 по справі 761/24956/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/24956/18

Провадження № 1-кп/761/1054/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

судді ОСОБА_1 ,

провівши підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22017000000000347 від 21 вересня 2017 року, відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Донецької області, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України,

за участю:

секретаря ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ :

05 листопада 2018 року до Шевченківського районного суду м. Києва з Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор висловив думку щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту. Крім того, заявив клопотання про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22017000000000347 від 21 вересня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.110-2 КК України, з огляду на те, що ОСОБА_2 неодноразово викликалася до органу досудового розслідування та суду, однак на такі виклики не з`являється, оскільки перебуває на окупованій території та таким чином ухиляється від кримінального провадження.

Захисник ОСОБА_5 заперечувала проти призначення обвинувального акту до розгляду та надала письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору у зв?язку із грубими порушеннями вимог КПК України, допущеними при його складанні, яке оголосила у судовому засіданні. Так, захисник зазначила, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, не відповідають обставинам, які були встановлені в ході досудового розслідування. Зокрема, висунуте ОСОБА_2 обвинувачення є неконкретним, оскільки в ньому не встановлено мотив і мету посягань обвинуваченої, не визначено на що саме були спрямовані дії ОСОБА_2 . Крім того, не встановлено місця, де ОСОБА_2 вступила у злочинну змову з іншими співучасниками, а також не встановлено фактичного місця вчинення інкримінованого обвинуваченій злочину у м.Донецьку, дії ОСОБА_2 кваліфіковані не вірно.

В частині здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_2 та здійснення спеціального судового розгляду справи захисник заперечувала з даного приводу, вказуючи про те, що стороною обвинувачення не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що обвинувачена переховувалася від органів досудового розслідування та на даний час переховується від суду, а також даних про її місцезнаходження, як і не наведено даних про те, що остання не бажає приймати участь у розгляді даного кримінального провадження та прибувати до суду. При цьому, звертає увагу на те, що ОСОБА_2 зареєстрована в м.Донецьку, куди поштова кореспонденція не відправляється, що унеможливлює повідомлення ОСОБА_2 шляхом направлення судових повісток за адресою її реєстрації, а розміщення викликів в засобах масової інформації є, на її думку, не є ефективним засобом виклику ОСОБА_2 до суду.

Водночас, захисник просила визнати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22017000000000347 від 21 вересня 2017 року відносно ОСОБА_2 таким, що був отриманий з порушенням вимог КПК України та порушенням права ОСОБА_2 на захист, оскільки таке клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22017000000000347 від 21 вересня 2017 року розглянуто в період, коли досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні було зупинене.

Обвинувачена ОСОБА_2 на неодноразові виклики суду в підготовче судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена шляхом публікацій виклику в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннямист.297-5 КПК України(газета «Урядовий кур`єр»), а також шляхом розміщення виклику на офіційному сайті Шевченківського районного суду м.Києва.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, інші матеріали кримінального провадження наявні у розпорядженні суду, суд приходить до наступного висновку.

Так, положеннями ч.3ст.323 КПК Українипередбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2статті 297-1цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Якщо у справі декілька обвинувачених, суд постановляє ухвалу лише стосовно тих обвинувачених, щодо яких існують обставини для спеціального судового провадження.

Повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов`язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5цьогоКодексу. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

За наявності у такому провадженні інших обвинувачених за клопотанням прокурора судовий розгляд здійснюється у судовому засіданні у одному кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 20-1Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК Українисудовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1цьогоКодексу, а також у цьому пункті, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.

Розгляд клопотань про здійснення спеціального досудового розслідування, спеціальне судове провадження щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1цьогоКодексу, а також у цьому пункті, здійснює суд за правилами підсудності, встановленимист. 32 цього Кодексу.

Вимоги щодо особливостей застосування глави241цьогоКодексу, передбачені цим пунктом, поширюються на кримінальні провадження, у яких підозрюваний, крім неповнолітнього, на момент звернення до суду з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування або обвинувальним актом оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні відомості, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.

Кримінальні провадження, у яких здійснювалося спеціальне досудове розслідування щодо злочинів, передбачених цим пунктом, і обвинувальні акти направлені до суду до спливу строку, передбаченого абзацом першим цього пункту, а так само кримінальні справи, які станом на цю дату перебувають на розгляді суду, розглядаються з урахуванням правил спеціального судового провадження та особливостей, визначених цим пунктом.

Відтак, спеціальне судове провадження здійснюється згідно із загальними правилами судового розгляду, передбаченимиКПК Україниз урахуванням особливостей розгляду справи у порядку спеціального провадження.

При цьому, якщо у випадку, передбаченому ч. 2 ст. 297-1КПК України, не вимагається до обвинувального акта додавати розписку підозрюваного про його отримання (п. 3 ч. 4ст.291 КПК України), то це не означає, що обвинувальний акт не повинен бути направлений обвинуваченому. Оскільки саме з цього часу обвинувачений вважається проінформованим про пред`явлене обвинувачення.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів, які долучені до обвинувального акту обвинуваченій ОСОБА_2 обвинувальний акт не вручався та не направлявся за останнім відомим місцем проживання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (справи «Колоцца проти Італії» від 12.02.1985, «»Шомоді проти Італії» від 18.05.2004, «Кромбах проти Франції» від 13.02.2001, «Зейдович проти Італії») суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні стороною обвинувачення всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя. Таким чином, положенняКПК Українизобов`язують сторону обвинувачення використати усі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого.

Так, стороною обвинувачення не надано даних, які б вказували про те, що обвинувачена ОСОБА_2 знає або має знати про пред`явлене їй обвинувачення, що містить офіційну, сформовану на досудовому розслідуванні версію про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Пункт 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права як бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя; допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, згідно з п.20-1 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, тимчасово, але не пізніше дня початку діяльності Державного бюро розслідувань (опублікування у газеті "Урядовий кур`єр" відповідного повідомлення його керівником) , судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених у тому числі ст.110-2 КК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.

Як вбачається з повідомлення директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_6 , яке опубліковане в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» №221 (6337) 23.11.2018 року, Державне бюро розслідувань розпочало свою діяльність з 27 листопада 2018 року.

Крім того, стороною обвинувачення не надано достовірних та беззаперечних даних щодо того, що ОСОБА_2 переховується від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також даних щодо того, що ОСОБА_2 перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.

Отже, на даний час відсутні підстави для здійснення спеціального судового провадження, про яке просить прокурор.

Таким чином, беручи до уваги те, що суду не надано належних доказів на підтвердження тих обставин, що обвинуваченій ОСОБА_2 направлено, а вона отримала або мала отримати обвинувальний акт та додатки до нього, суд дійшов до висновку про необхідність повернення прокурору обвинувального акта та клопотання про здійснення спеціального судового провадження.

Водночас при поверненні обвинувального акту прокурору суд зауважує про на наступне.

Так, заслуговують на увагу твердження захисника обвинуваченої ОСОБА_7 про відсутність доказів щодо переховування ОСОБА_2 від здійснення щодо неї кримінального провадження, а також даних про не бажання ОСОБА_2 брати участь у судовому розгляді кримінального провадження, а також достовірних даних щодо місцеперебування ОСОБА_2 саме на окупованій території, оскільки жодних підтверджуючих документів з даного приводу стороною обвинувачення надано не було.

Також в судовому засіданні захисником ОСОБА_5 було звернуто увагу на неконкретність обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_2 , оскільки таке обвинувачення сформульовано лише загальними фразами та не містить детального опису обставин вчинення інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення за ч.4 ст.110-2 КК України.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно пункту 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину.

Для формулювання обвинувачення необхідно встановити всі елементи складу кримінального правопорушення (суб`єкт, об`єкт, суб`єктивна та об`єктивна сторона) та викласти зазначене у відповідному процесуальному документі.

Судовий розгляд, як передбачено вимогами ч. 1 ст. 337 КПК України, проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Статтею 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення та інше), але вказані вимоги КПК України не виконані належним чином . Проте обставини, які відповідно до частини першої статті 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченої у його вчиненні, не викладені в обвинувальному акті в частині формулювання обвинувачення.

Так, як убачається зі змісту обвинувального акту, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, в особливо великому розмірі, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України.

Разом з тим, не встановленого мету посягань обвинуваченої ОСОБА_2 , оскільки не визначено, на що конкретно були спрямовані дії ОСОБА_2 , зокрема «насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу» чи «захоплення державної влади» чи «зміни меж території та державного кордону України».

Таким чином, в цій частині відсутні відомості про суб`єктивну сторону злочину при викладенні формулювання обвинувачення ОСОБА_2 , що свідчить про невиконання вимог ст. 91 КПК України та як наслідок висунення обвинувачення, яке є в цій частині наперед незрозумілим для особи, що є порушенням права на захист.

Такі обставини в своїй сукупності не дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_2 , що у свою чергу не дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Одночасно слід зазначити, що пред`явлене особі обвинувачення має бути чітким, містити дані про час, місце та інші обставини вчинення злочину, оскільки особа має право знати, в чому саме вона обвинувачується і захищатися від пред`явленого їй обвинувачення. Дані положення випливають і з п. (а) ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 р., згідно якого кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» вказав на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, так як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення 9.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79).

Крім того, ЄСПЛ зазначив, що положення пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Таким чином, фактично відсутність в обвинувальному акті у розумінні ст. 291 КПК України викладення формулювання обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, з дотриманням правил ст. 91 КПК України, є істотним недоліком обвинувального акту, істотно впливає на визначеність та межі обвинувачення, є порушенням права учасників кримінального провадження на захист та права на справедливий суд, обов`язок забезпечення яких покладається на суд, та однією з гарантій яких є відповідно до п. «а» частини 3 статті 6 Конвенції негайна і детальна поінформованість зрозумілою мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти особи.

Враховуючи наведене, під час усунення недоліків обвинувального акту стороні обвинувачення доцільно звернути увагу на такі зауваження сторони захисту щодо формулювання обвинувачення, недоліки якого можуть стати підставою для скасування будь-якого судового рішення (постанова Верховного Суду від 14.03.2019 № 759/9978/14-к).

На підставі наведеного та керуючись ст. 297-1,314,369-372,376, п. 201РозділуХІ «Перехідні положення» КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22017000000000347 від 21 вересня 2017 року, відносно ОСОБА_2 за ч.4 ст. 110-2 КК України - повернути прокурору.

Клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22017000000000347 від 21 вересня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.110-2КК України залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголосити 27 травня 2019 року о 16 год. 50 хв.

Суддя ОСОБА_1