Ухвала

від 08.07.2020 по справі 761/24956/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/24956/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/530/2020 Доповідач у II інстанції ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2020 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

суддів: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу з доповненнями прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів СБУ та ДПСУ Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2019 року, якою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22017000000000347 від 21.09.2017 за обвинуваченням:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Донецької області, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України, повернуто прокурору,-

В С Т А Н О В И Л А :

Як вбачається з ухвали суду першої інстанції, до Шевченківського районного суду м. Києва з Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України.

23 травня 2019 року у підготовчому судовому засіданні, ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22017000000000347 від 21.09.2017 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України, повернуто прокурору.

Своє рішення суд мотивував тим, що суду не надано належних доказів на підтвердження тих обставин, що обвинуваченій ОСОБА_9 направлено, а вона отримала або мала отримати обвинувальний акт та додатки до нього, тому суд дійшов до висновку про необхідність повернення прокурору обвинувального акта та клопотання про здійснення спеціального судового провадження.

Також як убачається зі змісту обвинувального акту, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, в особливо великому розмірі, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України.

Разом з тим, не встановлено мету посягань обвинуваченої ОСОБА_9 , оскільки не визначено, на що конкретно були спрямовані дії ОСОБА_9 , зокрема «насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу» чи «захоплення державної влади» чи «зміни меж території та державного кордону України».

Таким чином, в цій частині відсутні відомості про суб`єктивну сторону злочину при викладенні формулювання обвинувачення ОСОБА_9 , що свідчить про невиконання вимог ст.91 КПК України та як наслідок висунення обвинувачення, яке є в цій частині наперед незрозумілим для особи, що є порушенням права на захист.

Такі обставини в своїй сукупності не дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_9 , що у свою чергу не дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Таким чином фактично відсутність в обвинувальному акті у розумінні ст.291 КПК України викладення формулювання обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, з дотриманням правил ст.91 КПК України, є істотним недоліком обвинувального акту, істотно впливає на визначеність та межі обвинувачення, є порушенням права учасників кримінального провадження на захист та права на справедливий суд, обов`язок забезпечення яких покладається на суд, та однією з гарантій яких є відповідно до п. «а» частини 3 статті 6 Конвенції негайна і детальна поінформованість зрозумілою мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти особи.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції прокурор подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23.05.2019 про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні за результатами спеціального досудового розслідування №22017000000000347 щодо ОСОБА_9 за ч.4 ст.110-2 КК України, у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що відповідно до ухвали суду підставою повернення обвинувального акта є те, що у ньому відсутнє формулювання обвинувачення ОСОБА_9 . Водночас, в обвинувальному акті відповідно до ст.110-2 КК України викладено, усі фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, правову кваліфікацію з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, у якому наявні дані про подію кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Зазначаючи в ухвалі про те, що формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доказаних даних про подію кримінального правопорушення (вина, мотив, мета, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, (фактично виклавши зміст ст.91 КПК України «Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні»), суд не взяв до уваги та не врахував наявність в обвинувальному акті усіх цих відомостей, а також частину 2 вказаної статті, у якій зазначено, що доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, а тому відомості викладені у ст.91 КПК України не є вимогою для формулювання обвинувачення.

Таким чином на думку прокурора, порушень вимог ст.291 КПК України, на які посилається суд в ухвалі, не допущено.

Також судом зазначено, що до обвинувального акту не додано розписку підозрюваної ОСОБА_9 про отримання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.

Так, при здійсненні спеціального судового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_9 дана вимога КПК України не могла бути виконана, оскільки 06.04.2018 остання була оголошена в розшук та судом надано дозвіл на її затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання у вигляді тримання під вартою. У той же час, копію обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування 26.06.2018 вручено захиснику ОСОБА_7 про що суд надано відповідну розписку.

Крім цього даний обвинувальний акт складений у кримінальному провадженні за матеріалами спеціального досудового розслідування, а в п.36 розділу ІІ реєстру матеріалів досудового розслідування доданого до обвинувального акта вказано про надання Шевченківським районним судом дозволу на спеціальне досудове розслідування.

Відповідно до відповіді ГУ КЗЕ СБ України на доручення слідчого в порядку ст.40 КПК України №8/2/1-3516 станом на 06.04.2018 ОСОБА_9 перебуває в районі проведення антитерористичної операції, на тимчасово окупованій території на Сході України, ухиляється від явки на виклик уповноваженої особи без повідомлення причин, та внаслідок усвідомлення протиправності скоєних нею діянь, які мають ознаки ч.4 ст.110-2 КК України, продовжує переховуватись від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, не відвідує та не планує відвідувати підконтрольну українському уряду територію.

Так, 02.04.2018 письмове повідомлення про підозру ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України, у зв`язку з перебуванням останньої в районі проведення антитерористичної операції на тимчасово окупованій території на Сході України, вручено за допомогою телефонного зв`язку та месенджерів «WhatsApp» і «Viber», на номер оператора мобільного зв`язку НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_9 , з аудіо та відео фіксацією, останній повідомлено про те, що вона підозрюється у вчинені фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі, тобто кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України.

Таким чином, порушень вимог ст. 297-1 КПК України, на які посилається суд в ухвалі, не допущено.

Крім того, підставою для повернення обвинувальному акту прокурору, судом першої інстанції зазначено, що у обвинувальному акті не встановлено мету посягання обвинуваченої ОСОБА_9 .

Прокурор вважає, що вказані доводи суду є помилковими та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору з вказаних підстав, суд першої інстанції вдався до оцінки правильності кваліфікації дій обвинуваченого на стадії підготовчого судового засідання, що не передбачено на вказаній стадії судового провадження та є порушенням вимог ст.314 КПК України.

Заслухавши доповідь судді,

пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити,

пояснення захисника ОСОБА_7 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги,

перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог ч.3 ст.314 КПК України, суд має право зі стадії підготовчого судового розгляду повернути обвинувальний акт прокурору в тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Згідно положень ч.4ст.110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Перелік вимог до обвинувального акту встановлений ст.291 КПК України, є вичерпним, і передбачає те, що обвинувальний акт має містити відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Зі змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_9 убачається, що він містить усі відомості, передбачені ст.291 КПК України, а саме у ньому викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Висновок суду першої інстанції про те, що суду не надано належних доказів на підтвердження тих обставин, що обвинуваченій ОСОБА_9 направлено, а вона отримала або мала отримати обвинувальний акт та додатки до нього, на думку колегії суддів є хибним, оскільки, як вбачається з матеріалів провадження, обвинувальний акт складений у кримінальному провадженні за матеріалами спеціального досудового розслідування, а в п. 36 розділу ІІ реєстру матеріалів досудового розслідування доданого до обвинувальна акта вказано про надання Шевченківським районним судом дозволу на спеціальне досудове розслідування. Так, при здійсненні спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_9 , дана вимогам кримінального процесуального Закону не могла бути виконана, у зв`язку з тим, що 06.04.2018 ОСОБА_9 була оголошена в розшук та судом надано дозвіл на її затримання з метою приводу для участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Окрім того копію обвинувального акту та реєстру досудового розслідування 26.06.2018 вручено захиснику ОСОБА_9 адвокату ОСОБА_7 , що стверджується матеріалами кримінального провадження.

Твердження суду про те, що стороною обвинувачення не надано достовірних та беззаперечних даних того, що ОСОБА_9 переховується від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також даних того, що ОСОБА_9 перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції спростовується тим, що відповідно до відповіді ГУ КЗЕ СБ України на доручення слідчого в порядку ст.40 КПК України №8/2/1-3516 станом на 06.04.2018 ОСОБА_9 перебуває в районі проведення антитерористичної операції, на тимчасово окупованій території на Сході України, ухиляється від явки на виклик уповноваженої особи без повідомлення причин, та внаслідок усвідомлення протиправності скоєних нею діянь, які мають ознаки ч.4 ст.110-2 КК України, продовжує переховуватись від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, не відвідує та не планує відвідувати підконтрольну українському Уряду територію.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд серед іншого вказав, що при викладенні фактичних обставин вчиненняінкримінованого ОСОБА_9 злочину та формулювання обвинувачення, не встановлено мету посягань обвинуваченої ОСОБА_9 , оскільки не визначено, на що конкретно були спрямовані дії ОСОБА_9 , зокрема «насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу» чи «захоплення державної влади» чи «зміни меж території та державного кордону України».

З таким висновком суду не погоджується колегія суддів тазвертає увагу на те, що в обвинувальному акті відповідно до вимог п. 5ч. 2 ст. 291 КПК України, зазначаються лише ті обставини, які прокурор, слідчий вважають встановленими.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. ст. 36, 40 КПК України, слідчий, прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, суд правильно зазначив, що висунуте обвинувачення має бути зрозумілим, тобто в доступній для сприйняття формі.

Проте, ані сторона захисту, ані суд не можуть вимагати від прокурора його викладення так, як, на їх думку, це має бути.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України,судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до положень ст.314 КПК України,у підготовчому судовомузасіданніне вирішуються питання про доведеність чи відсутність вини обвинуваченого та про правильність кваліфікації дій обвинуваченого, оскільки це питання є предметом судового розгляду, а завданням підготовчого судового засідання є процесуальне та організаційне забезпечення його проведення.

Колегія суддів зазначає, щокримінальним процесуальним законом передбачено повернення обвинувального акту прокурору лише у разі його невідповідності ст. 291 КПК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те що, повертаючи обвинувальний акт прокурору з вищевказаних підстав, суд вийшов за межі тих питань судового провадження, які вирішуються у підготовчому судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду судового рішення суду першої інстанції у кримінальному провадженні, а тому колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів СБУ та ДПСУ Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 23 травня 2019 року, якою, обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 22017000000000347 від 21.09.2017 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.110-2 КК України, повернуто прокурору скасувати.

Кримінальне провадження повернути до суду першої інстанції для виконання вимог ст.ст. 314-317 КПК України.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4