Ухвала

від 06.05.2019 по справі 761/37413/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/37413/18

Провадження № 2-з/761/134/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2019 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Юзькова О.Л., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать відповідачу по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства Доміно Тур-7 про стягнення боргу за договорами позики,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства Доміно Тур-7 про стягнення боргу за договорами позики.

До суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми позову 174 991,52 грн. на грошові кошти, які належать Приватному підприємству Доміно Тур-7 (ідентифікаційний код юридичної особи: 34192321, юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Воровського, 8-б, н/п №1), що знаходиться на його поточних рахунках, виявлених державним виконавцем під час виконання ухвали про накладення арешту на грошові кошти. Заява обгрунтована тим, що, директор Приватного підприємства Доміно Тур-7 , як особа яка має виключне право представляти останнього у відносинах з третіми особами, відімкнула мобільний зв`язок, а претензія направлена позивачем на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася за закінченням терміну зберігання. Вказує на те, що з даних інтернет ресурсу Судова влада вбачається, що у 2018 році було відкрито інші провадження за цивільними позовами до Приватного підприємства Доміно Тур-7 , у яких також ставиться вимога про стягнення коштів з цього боржника. Крім того, 16 січня 2018 року щодо Приватного підприємства Доміно Тур-7 відкрито та не завершено виконавче провадження. З огляду на зазначене, вважає, що наявні всі підстави вважати, що не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення виконання судового рішення або взагалі унеможливити його виконання з огляду на відсутність грошових коштів на рахунках відповідача.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2018 року заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать відповідачу було повернуто заявнику.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 січня 2019 року скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2018 року, заяву передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Матеріали заяви згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду внесені до системи автоматизованого розподілу 06.03.2019 р.

Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, суд вважає, що заява представника позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії ; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду позивач просить стягнути з Приватного підприємства Доміно Тур-7 на його користь 112 800,00 грн. - заборгованості за договорами позики разом з процентами (винагородою) за користування позикою; 31 890, 02 грн. - проценти від суми позики у розмірі облікової ставки НБУ; 6 609,48 грн. - три проценти річних за прострочення виконання зобов`язань; 23 692,02 грн. - інфляційних втрат, а всього 174 991,52 грн.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22 грудня 2006 року забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. А п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Зважаючи на висновки Пленуму Верховного Суду України, викладені у вищенаведеній постанові, саме по собі посилання на норми ЦПК України та наявність інших спорів за участі відповідача, щодо необхідності накладення арешту на кошти на поточних рахунках, (за відсутності даних даних про такі рахунки), у зв`язку утрудненим або неможливим виконання рішення суду, на думку суду, не є достатнім для задоволення заяви.

За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторін у справі.

Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 151, 153, 259-261, 353 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать відповідачу по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства Доміно Тур-7 про стягнення боргу за договорами позики - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: