Постанова

від 24.05.2019 по справі 554/9959/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/9959/17 Номер провадження 22-ц/814/1207/19Головуючий у 1-й інстанції Блажко І. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Хіль Л.М., Обідіної О.І., при секретарі судового засідання: Дикань Д.І., -

розглянувши в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2019 року (ухвалене суддею Блажко І.О., повний текст рішення складено 18 лютого 2019 року) у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Полтавської обласної державної адміністрації, Управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації, третя особа Первинна профспілкова організація службовців цивільного захисту України про визнання незаконним, скасування розпорядження, наказу, поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Полтавської обласної державної адміністрації про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу, в якому прохала суд: визнати незаконним та скасувати розпорядження голови обласної державної адміністрації Про звільнення ОСОБА_1 від 04.12.2017, №480-к; визнати незаконним та скасувати наказ управління з питань цивільного захисту обласної державної адміністрації Про звільнення ОСОБА_1 від 04.12.2017, № 98-к; зобов`язати відповідача поновити ОСОБА_1 на роботі; зобов`язати відповідача виплатити кошти за час вимушеного прогулу з 06.12.2017 по дату винесення рішення. В обґрунтування позову зазначила, що наказом управління з питань цивільного захисту обласної державної адміністрації №98-к від 04.12.2017 р. ОСОБА_1 звільнено з роботи 05.12.2017 за п.4 ст.40 КЗпП України(прогул).

Позивач вважає, що даний наказ виданий незаконно з порушенням правових норм. Вказує, що вона працювала в управлінні з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації з 1993 року. З 16.01.2017 займала посаду відповідального чергового (оперативного чергового) відділу організації і планування основних заходів цивільного захисту та правового забезпечення управління ЦЗ, також є головою первинної профспілкової організації службовців цивільного захисту м. Полтава. Зауважень та доган з приводу невчасного виходу на роботу або прогулу, до цього часу немала. Має заохочення, зросла в кар`єрі від звичайного радіотелеграфіста до посади головного спеціаліста управління.

17 жовтня 2017 року на вимогу ОСОБА_2 - заступника начальника, начальника відділу організації і планування основних заходів та правового забезпечення в присутності працівників управління ЦЗ нею було написано пояснення під психологічним тиском, так як від неї, вимагав безпосередній керівник.

Також зазначила, що з документами які свідчили про її, прогул ознайомлена не була і з цього приводу нічого не було відомо. Про факт прогулу 16.11.2017, в телефонному режимі, повідомила голова обласної організації професійноїспілки працівників державних установ України Богуш І .В . лише 27.11.2017, що стало для неї несподіванкою. Вказувала, що вона знаходилась у черговій щорічній відпустці відповідно до написаної заяви про надання щорічної відпустки від 19.09.2017 реєстраційний № 905 з 12 жовтня 2017 року. Під час відпустки захворіла та перебувала на лікарняному з 18.10.2017 по 27 жовтня 2017 року. Позивач зазначила, що 31.10.2017 року вона через ОСОБА_4 . - відповідального чергового відділу організації і планування основних заходів цивільного захисту та правового забезпечення передала до кадрів управліні заяву про продовження відпустки з 06.11.2017 по 16.11.2017 , яка була датована 31.10.2017 цією датою документ було зареєстровано за №1080, спеціалістом з кадрових питань ОСОБА_5 . Про задоволення заяви чи залишення такої без уваги їй не повідомили взагалі, навіть після розмови, яку ініціював її безпосередній керівник, в телефонному режимі від 03.11.2017 не надав їй жодних роз`яснень щодо дати виходу на роботу та про долю заяви і продовження відпустки. Вона не змогла дізнатись від працівників управління, які безпосередньо відповідають за кадрову роботу про долю своєї заяви. 06.11.2017, як законослухняний працівник, вона змушена перервати свою відпустку вийти на роботу, оскільки відповідно до графіку чергувань оперативних чергових: листопад 2017, затвердженого наказом начальника управління з питань цивільного захисту Полтавської облдержадміністрації та підписаного безпосереднім керівником відділу від 17.10.2017 №61-аг ОСОБА_1 була запланована в чергування на 12 годин робочого часу 06 листопада 2017 року. Цього ж дня, ранком о 07.25 години до приміщення оперативно - чергової служби прибули: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . - працівники управління з питань ЦЗ, які принесли наказ на чергування, наказ на продовження відпустки (з 06.11. по 16.11.2017 та новий графік чергування оперативних чергових на листопад 2017 (датований 03.11.2017 затверджений наказом начальника управління №64- аг, в якому вона була запланована в чергування вже 17 листопада 2017 року. Після ознайомленнями з даними документами вона залишила робоче місце. 17.11.2017 вийшла на роботу в день, коли була запланована, в перше чергування після відпустки, згідно ст.57 КЗпП України, відповідно до графіку чергувань оперативних чергових листопад 2017, затвердженого наказом начальника управління з питань цивільного захисту Полтавської облдержадміністрації від 09.11.2017 № 65-аг, а саме про існування, якого їй повідомили.

Позивач вважає, що правильною датою виходу на роботу є саме: 17 листопада 2017 року. Документи, які фіксували факт прогулу ОСОБА_1 16.11.2017, до первинної профспілкової організації службовців цивільного захисту м. Полтава не надходили погодження на звільнення вищевказана первина профспілкова організація не надавала. Тому, до обласної державної адміністрації було направлено інформаційний запит. ОСОБА_1 вважає, що вона сумлінно виконувала та виконує покладені на неї обов`язки, тому підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення відсутні.

У квітні 2018 року ОСОБА_1 надала суду заяву про збільшення позовних вимог, в яких прохала позовні вимоги вважати викладеними у наступній редакції: зобов`язати відповідача поновити на роботі, на посаді відповідального чергового Управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації код ЄДРПОУ 14373124; зобов`язати відповідача виплатити кошти за час вимушеного прогулу з 06.12.2017 року по дату винесення рішення з розрахунку середньоденної заробітної плати 338,10 грн. Решту позовних вимог залишити без змін. (а.с. 196-199 т.1).

У січні 2019 року ОСОБА_1 надала суду уточнені позовні вимоги. В яких остаточно прохала: прийняти уточнену позовну заяву; визнати незаконним і скасувати Розпорядження голови Полтавської ОДА №480-К від 04.12.2017 Про звільнення ОСОБА_1 з посади відповідального чергового відділу організації і планування основних заходів цивільного захисту та правового забезпечення управління з питань цивільного захисту Полтавської ОДА; визнати незаконним і скасувати наказ начальника управління з питань цивільного захисту Полтавської ОДА №98-К від 04.12.2017 Про звільнення ОСОБА_1 з посади відповідального чергового відділу організації і планування основних заходів цивільного захисту та правового забезпечення управління з питань цивільного захисту Полтавської ОДА; визнати звільнення ОСОБА_1 з посади відповідального чергового відділу організації і планування цивільного захисту Полтавської ОДА - незаконним; поновити ОСОБА_1 на посаді відповідального чергового відділу організації і планування основних заходів цивільного захисту та правового забезпечення управління з питань цивільного захисту Полтавської ОДА з 05 грудня 2017 року; стягнути з Управління з питань цивільного захисту Полтавської ОДА заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 05 грудня 2017 року по час розгляду справи в суді з розрахунку середньоденної заробітної плати, що становить 338,10 грн. (а.с.179,180 т.2).

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Полтавської обласної державної адміністрації про визнання незаконним, скасування розпорядження, поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу - відмовлено.

У позові ОСОБА_1 до Управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адімністрації про визнання незаконним, скасування наказу, поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу - відмовлено.

Судові витрати компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

З даним рішенням суду не погодилася ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2019 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконне та прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповно з`ясовано обставини справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Від третьої особи зі сторони позивача Первинної профспілкової організації службовців цивільного захисту м. Полтава надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останні підтримуючи доводи апеляційної скарги прохали апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2019 року скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Від представника відповідача у справі Полтавської обласної державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримуючи рішення суду першої інстанції, прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2019 року залишити без змін.

Від Управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації також надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримуючи рішення суду першої інстанції, прохав апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2019 року залишити без змін.

Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав .

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що ОСОБА_1 з 1994 року працювала в управлінні з питань цивільного захисту Полтавської ОДА, а з 16.11.2017 займала посаду відповідального чергового (оперативного чергового) відділу організації і планування основних заходів цивільного захисту та правового забезпечення управління ЦЗ, також є головою первинної профспілкової організації службовців цивільного захисту м. Полтави, що підтверджується копією: трудової книжки серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 ; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 08 червня 2017 року (а.с.4, 25-27 т.1).

Відповідно до підпункту 16 пункту 10. Типового положення про структурний підрозділ місцевої державної адміністрації, затвердженого постановою КМ України від 26.09.2012 за №887 начальник УзПЦЗ облдержадміністрації звернувся до облдержадміністрації з листом (від 04.12.2017 №01.4-19/1384) щодо звільнення ОСОБА_1 , відповідального чергового відділу організації і планування основних заходів цивільного захисту та правового забезпечення управління з питань цивільного захисту облдержадміністрації, із займаної посади за прогул без поважних причин, відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України з наданням відповідних матеріалів (а.с.32 т1).

Розпорядженням в.о.голови Полтавської обласної державної адміністрації №480-к від 04.12.2017 Про звільнення ОСОБА_1 відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України звільнено ОСОБА_1 ., відповідального чергового відділу організації і планування основних заходів цивільного захисту та правового забезпечення управління з питань цивільного захисту Полтавської ОДА, із займаної посади, за прогул без поважних причин, 05 грудня 2017 р. (а.с.33, 86 т.1).

Наказом начальника управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації №98-к від 04.12.2017 Про звільнення ОСОБА_1 відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України звільнено ОСОБА_1 ., відповідального чергового відділу організації і планування основних заходів цивільного захисту та правового забезпечення управління з питань цивільного захисту Полтавської ОДА, із займаної посади, за прогул без поважних причин, 05 грудня 2017 р. (а.с.34, 87 т.1).

ОСОБА_1 з розпорядженням про звільнення та наказом про звільнення була ознайомлена 05.12.2017, про що свідчить її підпис на розпорядженні та наказі і цей факт вона не заперечувала.

21.09.2017 р. Управлінням з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації було видано наказ №64-в про надання відпустки ОСОБА_1. терміном 24 календарних дні з 12.10.2017 до 05.11.2017 включно (а.с.28 т.1)

02.11.2017 р. Управлінням з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації було видано наказ №70-в Про надання відпустки , яким продовжено ОСОБА_1 , відповідальному черговому відділу організації і планування основних заходів цивільного захисту та правового забезпечення термін відпустки на 10 днів (згідно листка непрацездатності) з 06 по 15.11.2017 включно (а.с.31 т.1).

01.11.2017 р. Управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації було видано наказ №42 від 01.11.2017 Про проведення занять , яким наказано: провести заняття з відповідальними черговими та рідіотелеграфістами відділу організації і планування основних заходів цивільного захисту та правового забезпечення. Забезпечено проведення занять 16.11.2017 в період з 13.00 по 17.15 годину. (а.с.62 т.1).

Відповідно до графіку чергування оперативних чергових управління цивільного захисту на листопад 2017 р. затвердженого 03.11.2017 р. начальником управління, робочими днями для позивача визначено 17, 18, 19, 22, 23, 24, 26, 27, 28 листопада 2017 року. 09.11.2017 р. графік було змінено та визначено для позивача робочими днями - 17, 18, 19, 21, 22, 23, 25, 26, 27 листопада 2017 року.

При огляді судом в судовому засіданні оригіналів вищевказаних наказів встановлено, що ОСОБА_1 06.11.2017 ознайомлена з вищевказаними наказами №70-в від 02.11.2017; №42 від 01.11.2017; №64-аг від 03.11.2017, про що маються відмітки на звороті наказів.

16.11.2017 року працівниками Управлінням з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації на чолі із заступником начальника ОСОБА_2 . складено два акта, якими підтверджено відсутність позивача на заняттях, які проводилися із 13 до 17 год. 16.11.2017 року.

17.11.2017 року позивачем на ім`я начальника Управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації подано власноручно написане пояснення, в якому остання пояснила причину відсутності на заняттях 16.11.2017 р., а саме вказала, що вона перебувала у відпустці.

01.12.2017 року постановою №П-14-1 президії комітету Полтавської обласної організації профспілки працівників державних установ України надано згоду на звільнення ОСОБА_1

29.01.2019 року відповідно до витягу з протоколу №1 збори первинної профспілкової організації службовців цивільного захисту м. Полтави у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 було відмовлено. Відмова була мотивована відсутністю підтвердження факту прогулу та допущенням зі сторони підприємства порушеня норм трудового законодавства.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в цілому дотримано порядок звільнення працівника з підстав передбачених п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України. На думку суду, відповідачами дотримано вимоги ст.ст. 43, 252 КЗпП України, щодо отримання згоди профспілкових органів, при цьому незгода первинного профспілкового органу була оцінена критично та не взята до уваги, дивлячись на не об`єктивність висновку, оскільки остання є його головою.

Проте, з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 13.12.2017 року звернулася з даним позовом до Октябрського районного суду м. Полтави, тобто останньою було дотримано строки звернення до суду.

Відповідно до п. 4 ст. 36 КЗпП України однією з підстав для припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Згідно ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Статтею 140 КЗпП України передбачено, що трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Відповідно до ст. ст. 147, 148-149 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Беручи до уваги норми закону та зібрані матеріали справи, колегія суддів, погоджується з висновком місцевого суду, що звільнення позивача в цілому проведено з підстав передбачених законодавством, уповноваженою на те особою з дотримання вимог ч.ч.2,3 ст. 40 КЗпП України. В той же час, на думку колегії суддів, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що дії відповідачів в частині оцінки виявленого факту порушення трудової дисципліни, та вибору стягнення для винних працівників є необ`єктивними, упередженими та не справедливими, виходячи з наступного.

Статтями 10, 18 КЗпП України передбачено, що колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Відповідно до ст. 50, 52, 57 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Підприємства і організації при укладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалості робочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті. Для працівників установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п`ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).

П`ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою радою. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Згідно розділу 3 Колективного договору між адміністрацією та працівниками управління з питань цивільного захисту Полтавської ОДА та розділу 3 Правил внутрішнього трудового та службового розпорядку управління з питань цивільного захисту Полтавської ОДА - в управлінні встановлено п`ятиденний робочий тиждень. Норми підсумкового робочого часу для всіх працівників розраховується за нормами 40 годинного робочого тижня. Робота добових змін організовується згідно із затвердженими наказом керівника графіками змінності. Час роботи зміни становить 12 годин і не може перевищувати 24 години. Після робочої зміни працівникам надається час для відпочинку не менший подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні.

З наявних у матеріалах справи графіків чергування оперативних чергових управління цивільного захисту на листопад 2017 робочими днями для позивача визначено 17, 18, 19, 21, 22, 23, 25, 26, 27 листопада 2017 року, тобто 16 листопада 2017 року для позивача був не робочим днем.

Зі змісту наказу №42 від 01.11.2017 р. Управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації Про проведення занять вбачається, що начальником управління на заступника начальника було покладено обов`язок провести заняття з відповідальними черговими та радіотелеграфістами 16.11.2017 року у період часу із 13.00 год. до 17.15 год. На звороті наказу містяться підписи відповідальних чергових про ознайомлення з ним, в тому числі є підпис позивача із зазначенням дати ознайомлення 06.11.2017 року.

Колегія суддів, висновки суду першої інстанції, які грунтуються на доводах відповідачів про належне повідомлення позивача про час та місце проведення занять, оцінює критично, оскільки на час винесення вказаного вище наказу та ознайомлення позивача з ним, остання перебувала у відпустці і займалася особистими справами, функціональні обов`язки не виконувала, а тому фактично не мала обов`язку щодо його виконання. З огляду на викладене відповідач після закінчення відпустки повинен був повторно повідомити позивача про час та місце проведення занять. Необхідність повторного повідомлення також викликана тим, що за час перебування позивача у відпустці, наказ про проведення занять міг зазнати змін або взагалі відмінений, це при тому, що графік чергувань, який неодноразово змінювався в листопаді 2017 року, будь-яких відміток про необхідність виходу позивача на роботу в цей день не містив. Крім того позивач 16.11.2017 року відпочивала готуючись до 12 годиного чергування, яке згідно графіку мало відбутися 17.11.2017 року.

Зважаючи на вищевикладене та відсутність інших доказів, які б вказували, що позивач свідомо та з метою уникнення від виконання покладених на нього обов`язків, був відсутній на заняттях 16.11.2017 року з 13.00 до 17.00 години, беручи до уваги, що участь у проведенні занять не входить до його прямих посадових обов`язків, на думку колегії суддів, факт допущення позивачем прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин місця не мав, а тому підстави для звільнення ОСОБА_1 згідно п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України - відсутні.

Одночасно колегією суддів, звернено увагу на те, що згідно наказу №42 від 01.11.2017 р. заняття повинні були проведенні з відповідальними черговими та радіотелеграфістами , в той же час згідно наданих відповідачем доказів на заняттях були присутніми лише частина відповідальних чергових, інші особи були відсутні. Відсутність в матеріалах справи даних проте, що відносно всіх відсутніх осіб, були вжиті відповідні заходи дисциплінарного характеру, вказує на відсутність об`єктивного та рівностороннього відношення керівництва органу до працівників які допустили порушення трудової дисципліни, що є неприпустимим.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, СБУ, ДБР України, НАБУ чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обгрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з протоколу №1 від 29.01.2019 року зборів первинної профспілкової організації службовців цивільного захисту м. Полтави у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 було відмовлено. Відмова була мотивована відсутністю підтвердження факту прогулу та допущенням зі сторони підприємства порушеня норм трудового законодавства.

За змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

В аспекті положень частини сьомої статті 43 КЗпП України і частини шостої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та з урахуванням вище зазначеного слідує, що оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 1, 213 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова "обґрунтований", яке означає "бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами".

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

На думку колегії суддів, рішення первинного профспілкового органу від 29.01.2019 року містить належне правове обґрунтування наданої відмови у наданні згоди на звільнення, дане рішення прийняте після детально з`ясування обставин справи та з врахуванням особи позивача.

Доводи відповідачів, що первинний профспілковий орган у строки передбачені законом усунувся від виконання свого обов`язку по розгляду подання, є необгрутованими та не беруться до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі у встановленому законом порядку звернулися до профспілкового органу, а останні отримавши таке звернення його розгляду не провели.

Висновки суду про критичну оцінку рішення первинної профспілкової організації, є необгрунтованими, оскільки вони сформовані внаслідок невірної оцінки зібраних доказів та обставин справи, а сам лише факт того, що позивач є головою первинної профспілкової організації, за наявності підтверджень того, що розгляд звернення відповідачів відбувся всесторонньо та об`єктивно, не є підставою для його не визнання.

За таких обставин, звільнення позивача проведено без дотримання вимог передбачених ст. 43 КЗпП України, що є також підставою для задоволення доводів апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції

Частиною 3 ст. 252 КЗпП України передбачено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Зібрані по справі докази вказують на те, що відповідачем на момент звільнення позивача було виконано вимоги ч.3 ст. 252 КЗпП України. Надати оцінку вказаному рішенню профспілкового органу не можливо, оскільки матеріали справи не містять повних матеріалів розгляду даного питання.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів, виходячи з наведених вище висновків, встановлених обставин справи та вимог зазначеної норми закону, вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При вирішенні питання про розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вихідної допомоги, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів, виходячи із зібраних доказів та положень ст. 27 Закону України Про оплату праці та постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , виходить з наступного: середньомісячний розмір заробітної плати позивача становить 5059,40 грн. (246,80*20,5 дн.); середньоденна заробітна плата становить 246,80 грн. (4936.06/20 - кількість відпрацьованих робочих днів). Таким чином розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 86380 грн. (350 с/м роб. днів х 246.80 грн.).

Доводи апелянта, щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходячи із середньоденної заробітної плати (338.10 грн.), є необгрунтованими та не беруться до уваги, оскільки вони не відповідають вимогам закону.

Відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно братидо уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського судуз прав людини усправі Проніна проти України`від 18липня 2006року).

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2019 рокуз ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2019 року - скасувати.

Постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Полтавської обласної державної адміністрації, Управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації, третя особа Первинна профспілкова організація службовців цивільного захисту України про визнання незаконним, скасування розпорядження, наказу, поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.

Визнати звільнення ОСОБА_1 з посади відповідального чергового відділу організації і планування основних заходів цивільного захисту та правового забезпечення з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації -незаконним.

Визнати незаконним і скасувати розпорядження голови Полтавської ОДА №480-К від 04.12.2017 Про звільнення ОСОБА_1 з посади відповідального чергового відділу організації і планування основних заходів цивільного захисту та правового забезпечення управління з питань цивільного захисту Полтавської ОДА.

Визнати незаконним і скасувати наказ начальника управління з питань цивільного захисту Полтавської ОДА №98-К від 04.12.2017 Про звільнення ОСОБА_1 з посади відповідального чергового відділу організації і планування основних заходів цивільного захисту та правового забезпечення управління з питань цивільного захисту Полтавської ОДА.

Поновити ОСОБА_1 на посаді відповідального чергового відділу організації і планування основних заходів цивільного захисту та правового забезпечення управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації.

Стягнути з Управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністраціїна користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 86380 грн. (вісімдесят шість тисяч триста вісімдесят гривень).

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 28 травня 2019 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

Л.М. Хіль

---

О.І. Обідіна