Постанова

від 29.05.2019 по справі 140/2015/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 140/2015/17

Провадження № 22-ц/801/1014/2019

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С. М.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 рокуСправа № 140/2015/17м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Матківської М.В., Стадника І.М.,

за участю секретаря судового засідання Огородник В.О.,

за участю сторін: представника позивача ОСОБА_1 . - ОСОБА_3, представника відповідача ТОВ Ситковецьке - Руснака В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №140/2015/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ситковецьке про визнання недійсним договору оренди землі,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Ситковецьке на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 06 березня 2019 року, яке ухвалене суддею Науменко С.М. в приміщенні Немирівського районного суду Вінницької області о 10 год 48 хв, повний текст складено 11 березня 2019 року,

в с т а н о в и в :

В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ Ситковецьке про визнання недійсним договору оренди землі, мотивуючи позовні вимоги тим, що він є власником земельної ділянки площею 4,2027 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої на території Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області, що підтверджується державним актом на право власності на землю, серія НОМЕР_2 від 13 липня 2004 року, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Вказану земельну ділянку використовувало ТОВ Ситковецьке без оформлення договору оренди землі.

Приблизно у липні 2016 року до нього звернулась ОСОБА_2 , як представник ТОВ Ситковецьке , та надала для підпису бланк додаткової угоди до договору оренди землі укладеного 10 жовтня 2012 року, при цьому повідомила його, що необхідно підписати вказану додаткову угоду, так як існує договір оренди землі, укладений між мною та ТОВ Ситковецьке у 2012 році.

Позивачу не було нічого відомо про наявність договору оренди землі, він не бачив його раніше та не підписував.

У договорі в графі орендодавець проставлено підпис, але він не схожий на його підпис, нікого не уповноважував підписувати договір від свого імені.

В зв`язку з чим просив суд визнати недійсним вказаний договір оренди землі, визнати недійсною та скасувати його державну реєстрацію, зобов`язати відповідача повернути вказану земельну ділянку позивачу.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 06 березня 2019 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 4,2027 га, розташованої на території Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області від 10 жовтня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Ситковецьке , який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, державним реєстратором Немирівського районного управління юстиції Вінницької області 13 травня 2015 року за № 9635936.

Визнано державну реєстрацію договору оренди землі від 10 жовтня 2012 року та додаткової угоди від 01 липня 2016 року, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ Ситковецьке , здійснену реєстраційною службою Немирівського районного управління юстиції Вінницької області про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрації іншого речового права, вчинено запис від 13 травня 2015 року за № 9635936 недійсною та скасовано її.

Зобов`язано ТОВ Ситковецьке звільнити належну ОСОБА_1 на праві власності земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ Ситковецьке подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права, неповно дослідив та з`ясував обставини, що мають істотне значення для справи. Просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що вважає рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 06 березня 2019 року законним, обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди землі, укладений від імені орендодавця підписаний не ним, а іншою особою, тобто спірний договір був укладений без його волевиявлення, тому наявні підстави для визнання договору оренди землі недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Колегія суддів, погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 , належить земельна ділянка площею 4,2027 га розташована на території Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.6).

Відповідно до договору оренди землі від 10 жовтня 2012 року укладеного між ТОВ Ситковецьке та ОСОБА_1 , останній передав в оренду ТОВ Ситковецьке земельну ділянку загальною площею 4,2027 строком на п`ять років (а.с.7-8).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказав, що не підписував даного договору, підпис у графі орендодавець виконаний не ним, а іншою особою.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 03 травня 2018 року у справі була призначена почеркознавча експертиза (а.с.64).

Згідно висновку експерта Вінницького НДЕКЦ №265 від 08 серпня 2018 року, підпис у графі орендодавець договору оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 розташованої на території Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області між ОСОБА_1 та ТОВ Ситковецьке від 10 жовтня 2012 року, виконаний ймовірно не гр. ОСОБА_1 (а.с.138-142).

Положеннями статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За таких обставин, колегія суддів, приходить до висновку, що задовольняючи позов суд першої інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, правильно виходив із того, що при укладенні договору оренди земельної ділянки від 10 жовтня 2012 року між ТОВ Ситковецьке та ОСОБА_1 , було відсутнє волевиявлення останнього, що відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання цього договору недійсним, оскільки від імені ОСОБА_1 оспорюваний договір підписано іншою особою, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права, тобто про наявність спірного договору оренди, лише в липні 2016 року, (отримав його в червні 2017 року), що в розумінні частини першої статті 261 ЦК України є початком перебігу строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про те, що початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з моменту укладення спірного договору, оскільки позивач отримувала плату за користування землею є безпідставними та суперечить нормам статті 261 ЦК України.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який повно і всебічно з`ясував всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам наявних в матеріалах справи, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права, інші доводи апеляційної скарги необґрунтовані, а тому відсутні підстави для його скасування.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ситковецьке залишити без задоволення.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 06 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29 травня 2019 року.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Матківська М.В.

Стадник І.М.

Згідно з оригіналом: Сопрун В.В.