Постанова

від 29.05.2019 по справі 485/398/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

29.05.19

22-ц/812/973/19

Єдиний номер справи 485/398/18

Провадження 22-ц812/973/19 Головуючий по 1 інстанції Квєтка І.А.

Головуючий і доповідач по 2 інстанції Колосовський С.Ю.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2019р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

Колосовський С.Ю., Локтіонова О.В., Серебрякова Т.В.,

секретар судового засідання - Цуркан І.І.,

за участі: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Кондратенка В.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19 березня 2019р.

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності за набувальною давністю,

встановила:

У березні 2018р. ОСОБА_1 пред`явила позов до ОСОБА_4 про визнання права власності за набувальною давністю.

Позивач зазначала, що 06 вересня 2004р. ОСОБА_4 надала їй розписку про отримання від неї 600 дол. США. за продаж квартири АДРЕСА_1 .

Відповідач в подальшому стала ухилятися від нотаріального укладання договору купівлі-продажу квартири.

Оскільки вона безперервно проживає у квартирі, добросовісно і відкрито нею володіє та утримує включаючи поточний і капітальний ремонт, позивач на підставі ст.344 ЦК просила про задоволення позову.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19 березня 2019р. у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність рішення суду, просили його скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За правилами ст.328 ЦК, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За роз`ясненнями, викладеними у п.9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч.2 ст.344 ЦК)

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданного 26 грудня 1996р. Снігурівською міською радою.

За змістом двох розписок від 06 вересня 2004р. ОСОБА_4 продала ОСОБА_1 , ОСОБА_5 за 600 дол. США квартиру АДРЕСА_1 .

15 червня 2006р. на ім`я ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на вказану вартиру загальною площею 63,4 м 2 , житловою площею 39,8 м 2 .

За даними акту ОСББ "Воднік" від 21 лютого 2018р., пояснень свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ОСОБА_1 слідує, що позивач постійно проживає у спірній квартирі, приймає активну участь у зборах ОСББ, сплачує грошові кошти по утриманню прибудинкової території та комунальні платежі.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 з 2004р. відомо про те, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , а ця обставина виключає можливість визнання за позивачем права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Крім того, наявність розписки ОСОБА_4 , яку вона видала в тому числі й ОСОБА_1 . свідчить про наявність між сторонами договірних правовідносин щодо спірної квартири. Між тим норми ст.344 ЦК не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов`язань чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

З огляду на вищенаведені мотиви слід погодитись з висновком суду про відсутність підстав, передбачених ст.344 ЦК для задоволення позову.

На спростування доводів апеляційної скарги слід зазначити, що сам по собі факт володіння спірною квартирою протягом тривалого часу не є підставою виникнення права власності за набувальною давністю.

Аргументи про відмову відповідача від права власності на спірну квартиру не мають під собою юридичного підгрунття, тому що це право не було припинене у порядку визначеному ст.347 ЦК.

Оскільки суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.367,374,375,382 ЦПК, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 19 березня 2019р. без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів лише у випадках, передбачених ст.389 ЦПК.

Повний текст постанови виготовлено 29 травня 2019р.

Головуючий: Судді: