Постанова

від 22.05.2019 по справі 198/49/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2870/19 Справа № 198/49/18 Суддя у 1-й інстанції - Маренич С. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

Категорія 19

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2019 року Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Каратаєвої Л.О.

за участю секретаря - Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Преображенівське Юр`ївського району Дніпропетровської області, третя особа - Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання договору оренди землі недійсним

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2018 року , -

В С Т А Н О В И В:

01 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Преображенівське Юр`ївського району Дніпропетровської області, третя особа - Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання договору оренди землі недійсним. В обгрунтування заявлених вимог посилалась на те, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка з кадастровим № НОМЕР_1 , площею 6,798 га, розташована на території Преображенівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В грудні 2017 року позивачці стало відомо, що від її імені 30.12.2015 року за № 197 був укладений договір оренди належної їй земельної ділянки з ТОВ Преображенівське Юр`ївського району, відповідно до умов якого належна позивачці земельна ділянка була передана в оренду відповідачу строком на 49 років, при цьому право оренди земельної ділянки було зареєстроване за відповідачем державним реєстратором Юр`ївського районного управління юстиції у Дніпропетровській області 19.02.2016 року за № 13422562.

Позивачка зазначала, що підпис в оспорюваному договорі оренди земельної ділянки вчинений не нею, а від її імені іншою особою, що, в свою чергу, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до положень ст. ст. 203, 207, 215 ЦК України.

Посилаючись на ст. ст. 15, 16, 203, 207, 215, 216, 236, 261, 627, 638 ЦК України позивачка просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_1 , площею 6,798 га, що розташована на території Преображенівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Преображенівське Юр`ївського району Дніпропетровської області 30.12.2015 року за № 197, на підставі якого за ТОВ Преображенівське 19.02.2016 року в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди вищевказаної земельної ділянки за № 13422562, стягнувши з відповідача судові витрати по справі (а.с. 3-4).

Рішенням Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2018 року у позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Преображенівське Юр`ївського району Дніпропетровської області про визнання договору оренди землі недійсним - відмовлено (а.с. 169-173).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвали нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі (а.с. 189-190).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду 1 інстанції скасувати, ухваливши нове рішення по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Судом 1 інстанції встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 106530465 від 17.12.2017 року позивачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим № НОМЕР_1 , площею 6,798 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі свідоцтва про право на спадщину за реєстровим № 761, виданого 16.12.2015 року Юр`ївською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області (а.с. 9-10).

З розділу Інформація про державну реєстрацію іншого речового права з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 19.02.2016 року за № 13422562 до останнього державним реєстратором Юр`ївського районного управління юстиції Дніпропетровської області Сумаренко М.О. внесені відомості про реєстрацію права оренди, належної позивачці земельної ділянки, за відповідачем по справі ТОВ Преображенівське на підставі договору оренди землі за № 197 від 30.12.2015 року строком на 49 років (а.с. 9-10).

З наявного в матеріалах справи договору оренди земельної ділянки № 197 від 30.12.2015 року вбачається, що орендодавець ОСОБА_1 надала орендарю ТОВ Преображенівське Юр`ївського району в строкове платне користування належну їй земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Преображенівської сільської ради Юр`ївського району з кадастровим № НОМЕР_1 , площею 6,798 га, строком на 49 років (а. с. 36-37).

В судовому засіданні представник позивачки стверджував, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним, оскільки безпосередньо позивачка ОСОБА_1 такий ніколи не підписувала, на підтвердження чого посилався на висновок експерта № 1994-18 від 20.08.2018 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи в даній цивільній справі, згідно якого встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець договору оренди землі № 197 від 30.12.2015 року, а також в графі Орендодавець акту прийому-передачі земельної ділянки від 30.12.2015 року та в графі Орендодавець додатку № 1 до договору оренди земельної ділянки виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 119-123).

Судом достовірно встановлено, що позивачка ОСОБА_1 дійсно не підписувала оспорюваний нею договір оренди земельної ділянки власноручно.

Не оспорював дані обставини і представник відповідача по справі Маньковський В.П.

Між тим, судом встановлено, що 04.07.2009 року позивачкою ОСОБА_1 на підставі довіреності серії ВМЕ № 441389, посвідченої державним нотаріусом Юр`ївської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області за реєстровим № 640, було уповноважено гр. ОСОБА_3 бути її представником з усіма необхідними повноваженнями в будь-яких органах з питань, пов`язаних з управлінням належною їй на праві приватної власності земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,798 га, що розташована на території Преображенівської сільської ради Юр`ївського району Дніпропетровської області, при цьому, для виконання цієї довіреності ОСОБА_1 надала ОСОБА_3 право укладати та підписувати договори оренди (найму), розписуватися за неї, підписувати необхідні документи та договори (а.с. 69).

Вказана довіреність зареєстрована в Єдиному реєстрі довіреностей за реєстраційним № 27508762 (а.с. 70).

В судовому засіданні сторони не оспорювали, що на час підписання спірного договору вказана довіреність була чинною та скасована позивачкою лише у 2018 році.

Представник відповідача Маньковський В.П. в судовому засіданні наполягав, що підпис замість ОСОБА_1 виконаний саме її представником ОСОБА_3 .

Суд виходив з того, що виконання підпису ОСОБА_3 замість ОСОБА_1 на оспорюваному договорі оренди землі не протирічить повноваженням, наданим за довіреністю, згідно яких ОСОБА_3 надано право розписуватись замість ОСОБА_1

Також суд виходив з того, що доводи представника позивача про те, що підпис на договорі можливо виконаний не ОСОБА_3 , є лише припущеннями, оскільки будь-яких належних доказів на підтвердження вказаного стороною позивача не надано, клопотань про виклик ОСОБА_3 в судове засідання для допиту в якості свідка з приводу підписання ним оспорюваного договору оренди землі в інтересах позивачки та про проведення почеркознавчої експертизи з приводу встановлення належності/неналежності даного підпису представнику позивачки за довіреністю ОСОБА_3 , стороною позивача не заявлялось, тоді як відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом, і суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з відсутності достатніх підстав, за якими можливо б було встановити, що підпис в оспорюваному договорі виконаний не представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , а взагалі невідомою особою, а тому вважав, що відсутні і достатні правові підстави для визнання оспорюваного договору недійсним.

Із вказаними висновками суду 1 інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 13, 14, 15 Закону України "Про оренду землі" договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди;орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1- 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Тобто, волевиявлення учасника правочину має бути: вільним (формуватися за відсутності тиску на психіку або особистість фізичної особи, тощо, в умовах за яких особа може належним чином оцінити ситуацію, визначити для себе мету правочину, отримати уявлення про його характеристику, тощо); таким, що відповідає внутрішній волі (намірам) суб`єктів правочину. Тому, у разі коли воля суб`єкту правочину формувалася не вільно і (або) не відповідала його волевиявленню, правочин визнається недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підписів підтверджує наміри учасників правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також, усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року за наслідками розгляду цивільної справи № 136/1857/16-ц (касаційне провадження № 61-366св17).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася саме на те, що не підписувала договір оренди землі від 30.12.2015 року № 197, згоди на його укладення не давала, підпис у договорі вчинений від її імені іншою особою, що є підставою для визнання його недійсним.

Під час розгляду справи за клопотанням позивача була призначена судова почеркознавча експертиза, згідно якої висновком №1994-18 від 20.08.2018 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець договору оренди землі № 197 від 30.12.2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Преображенівське Юр`ївського району, а також в графі Орендодавець акту прийому-передачі земельної ділянки від 30.12.2015 року та в графі Орендодавець додатку № 1 до договору оренди земельної ділянки виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 119-123).

Таким чином, факт того, що позивачка ОСОБА_1 дійсно не підписувала оспорюваний нею договір оренди земельної ділянки, знайшов підтвердження при розгляді даної справи. Відсутність підпису позивача, як орендодавця, в оспорюваному договорі оренди землі свідчить про відсутність її волевиявлення на укладення даного договору оренди, що є підставою для визнання такого договору недійсним у відповідності до вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Виключне право на підписання договору оренди землі належить лише власнику землі або уповноваженій ним у встановленому законом порядку особі, а підписання договору іншою, не уповноваженою власником землі особою свідчить про порушення законних прав орендодавця під час укладення та підписання договору оренди.

Колегія суддів звертає увагу на те, що доказів того, що договір був укладений представником від імені позивача, який діяв на підставі довіреності, спірний договір не містить, адже в графі "Орендодавець" міститься прізвище та ініціали саме позивача ОСОБА_1 , а не особи, яка мала повноваження на підписання спірного договору оренди землі від імені позивача за довіреністю.

Згідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Між тим, стороною відповідача не було надано суду будь-яких належних доказів на підтвердження його заперечень проти позову, а саме того, що оспорюваний позивачем договір оренди землі був укладений (підписаний) від імені ОСОБА_1 її представником ОСОБА_3 , і такі його твердження є лише припущеннями, на яких не може ґрунтуватися судове рішення.

Суд 1 інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення у справі - скасуванню, відповідно до ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення по справі про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Преображенівське Юр`ївського району Дніпропетровської області, третя особа - Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання договору оренди землі недійсним.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, окрім іншого, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви позивачем ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 704,80 грн. (а.с. 2).

Крім того, нею понесені витрати на проведення експертизи у сумі 5 491,20 грн. (а.с. 109).

За подання апеляційної скарги позивачем сплачено 1 057,21 грн. (а.с. 188).

Тобто, загалом ОСОБА_1 понесено судових витрат на загальну суму 7 253,21 грн., які в силу ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з ТОВ Преображенівське Юр`ївського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити .

Рішення Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2018 року - скасувати .

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преображенівське" Юр`ївського району Дніпропетровської області, третя особа - Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про визнання договору оренди землі недійсним - задовольнити .

Визнати недійсним договір оренди землі № 197 від 30 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Преображенівське Юр`ївського району Дніпропетровської області, який зареєстрований 19 лютого 2016 року в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 13422562.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Преображенівське Юр`ївського району Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 7 253,21 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді :