Постанова

від 30.05.2019 по справі 911/2116/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2019 р. Справа№ 911/2116/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Рітейл Центр

на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2019 (повний текст рішення підписано 22.02.2019)

у справі №911/2116/18 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Шелфер два

до Дочірнього підприємства Рітейл Центр

про стягнення 107 731,42 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Шелфер два звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства Рітейл Центр про стягнення 107 731,42 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №РЦ021391 від 22.01.2014 щодо оплати отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого позивач просив суд стягнути з відповідача 107 731,42 грн.

04.12.2018 представник позивача подав до Господарського суду Київської області заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача: 107 483 грн. 24 коп. - борг; 3 251 грн. 00 коп. - 3% річних; 9 110 грн. 55 коп. - інфляційні втрати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.02.2019 у справі №911/2116/18 позов задоволено частково.

На підставі рішення суду з Дочірнього підприємства Рітейл Центр підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Шелфер два 107 731,42 грн. заборгованості, 1 762,00 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач в порушення покладеного на нього обов`язку згідно з договором поставки №РЦ021391 від 22.01.2014 своє зобов`язання щодо оплати за поставлений товар не виконав, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство Рітейл Центр звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт також вказує, що суд першої інстанції не дослідив платіжні доручення від 13.08.2018 та 14.09.2018, які були подані відповідачем до Господарського суду Київської області, що підтверджують сплату Дочірнім підприємством Рітейл Центр на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 7 500,00 грн.

Скаржник стверджує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що у відповідача настав обов`язок з оплати решти вартості поставленого товару, з огляду на відсутність доказів реалізації поставленого товару.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що відповідач не спростував існування заборгованості, не скористався правом на повернення товару та не надав суду доказів оплати товару. Також, позивач наголошує, що суд першої інстанції справедливо відхилив доводи Дочірнього підприємства Рітейл Центр про те, що позивач не надав доказів реалізації відповідачем поставленого товару, оскільки реалізацією товару здійснює відповідач, тому, на думку позивача, саме відповідач повинен вести облік проданого товару та розраховуватись з позивачем, за реалізований товар.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №911/2116/18, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами пункту 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

22.01.2014 між Дочірнім підприємством Рітейл Центр (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Шелфер два (постачальник) укладено договір №РЦ021391, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації через мережу магазинів Фуршет .

Згідно з п. 3.1 договору товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні.

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця. Приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі покупця в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п.п. 5.1, 5.2 договору).

Пунктами 7.1, 7.8, 7.9 договору передбачено, що покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами у специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар в специфікації вказується в гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2-х знаків після коми. Загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару. Оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 35 днів. При цьому сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 гривень з кожного магазину.

Даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017 (п. 10.1 договору).

Звертаючись з позовними вимогами до суду позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №РЦ021391 від 22.01.2014 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у повному обсязі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України ).

Так, договір, укладений між Дочірнім підприємством Рітейл Центр та Товариством з обмеженою відповідальністю Шелфер два , за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.

Пунктом 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю Шелфер два поставило Дочірньому підприємству Рітейл Центр товар згідно видаткових накладних, копії яких міститься в матеріалах справи, на загальну суму 2 527 130 грн. 99 коп.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається зі змісту п. 7.9 договору обов`язок оплати поставленого товару пов`язано із настанням певної події - реалізації товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов`язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною першою статті 212 Цивільного кодексу України закріплене право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, укладаючи правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов`язують виникнення прав і обов`язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність.

Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов`язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.

Таким чином, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.

Як вже зазначалось вище, пунктом 7.9 договору погоджено, що оплата за товару здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 35 днів, що свідчить про визначення обов`язку відповідача провести оплату із настанням певної події, а саме реалізації отриманого товару, що є відкладальною обставиною у розумінні частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України .

Так, суд апеляційної інстанції вказує, що відповідач як продавець здійснює реалізацією товару, тому саме відповідач зобов`язаний вести облік проданого ним товару, розраховуватись з позивачем за проданий товар та надавати докази стосовно реалізованого товару.

Згідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Наведене дає суду підстави дійти висновку, що правила ведення господарської діяльності передбачають здійснення її на умовах добросовісності, умовах, за яких сторони будь взаємно поважати права та охоронювані законом інтереси одна одної.

Отже, не дивлячись на те, що положення договору пов`язують виникнення у відповідача обов`язку із оплати отриманого у власність товару із фактом його реалізації, ця обставина не може давати відповідачу підстав для зловживання цим правом, адже таке право не може бути необмеженим у часі бо інакше призведе до невиправданого погіршення становища позивача, порушення балансу інтересів сторін, принципу справедливості та добросовісності під час здійснення господарської діяльності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надав доказів щодо реалізації поставленого товару. Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не спростував існування заборгованості, не скористався правом на повернення товару та не надав доказів повної оплати за поставлений товар.

З огляду на вказане вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач виконав неналежним чином обов`язок по оплаті поставленого товару.

Суд першої інстанції вказав, що за Дочірнім підприємством Рітейл Центр обліковується заборгованість в сумі 107 731 грн. 42 коп. Проте, дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила, що суд першої інстанції не взяв до уваги надані відповідачем копії платіжних доручень, а саме: № 101208340 від 13.08.2018 на суму 2 500 грн. та №101254805 від 14.09.2018 на суму 5 000 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в порушення вимог договору та статті 610 Цивільного кодексу України, свої зобов`язання по оплаті отриманого товару відповідач виконав не в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 100 231 грн. 42 коп.

Крім суми основного боргу позивач у заяві про збільшення позовних вимог просив суд стягнути з відповідача 9 110 грн. 55 коп. - інфляційних втрат та 3 251 грн. 00 коп. - 3% річних.

Так, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що, оскільки під збільшенням позовних вимог розуміється збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві, тому вказана заява не підлягає задоволенню у зв`язку з тим, що позивачем не було заявлено в позовній заяві інфляційних втрат та 3% річних. Крім того, суд вказує, що, оскільки в матеріалах справи відсутні докази реалізації товару з посиланням на конкретні дати, тому неможливо встановити початок перебігу строку для нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у звязку з неналежним виконанням своїх зобов`язань становить 100 231 грн. 42 коп. боргу.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Дочірнього підприємства Рітейл Центр на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2019 у справі №911/2116/18 з підстав, викладених в ній, підлягає частковому задоволенню. Рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2019 у справі №911/2116/18 слід змінити.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 276, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Рітейл Центр на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2019 у справі №911/2116/18 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2019 у справі №911/2116/18 змінити, викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства Рітейл Центр (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, код 38734018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Шелфер два (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 31, код 37814266) 100 231 (сто тисяч двісті тридцять одна) грн. 42 коп. суми основного боргу, 1 639 (одна тисяча шістсот тридцять дев`ять) грн. 18 коп. витрати по сплаті судового збору за розгляд позовної заяви.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Шелфер два (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 31, код 37814266) на користь Дочірнього підприємства Рітейл Центр (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, код 38734018) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 184 (сто вісімдесят чотири) грн. 21 коп.

Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи №911/2116/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 30.05.2019.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б.Михальська

І.М. Скрипка