Постанова

від 21.05.2019 по справі 912/2905/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2019 року м.Дніпро Справа № 912/2905/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Чус О.В.

судді : Вечірко І.О., Кузнецов В.О.

секретар судового засідання Кисельов Є.О.

за участю представників:

від позивача: Бовконюк С.А, ордер серія ПТ №127636 від 21.05.2019 р., адвокат;

інші учасники судового процесу не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Інноваційна Компанія" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.02.2019 року, повне рішення складено 08.02.2019, суддя Кабакова В.Г., у справі № 912/2905/18

за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Об`єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Інноваційна Компанія"

про стягнення 501 390, 20 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року товариство з додатковою відповідальністю "Об`єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Інноваційна Компанія" заборгованості в розмірі 501 390, 20 грн. за поставлені залізобетонні вироби згідно видаткових накладних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару за видатковими накладними: № Б-130-1-4 від 25.04.2014, № Б-130-1-3 від 24.04.2014, № Б-156 від 25.04.2014, № Б-157 від 25.04.2014, № Б-182 від 14.05.2014, №Б-182 від 14.05.2014, № Б-130-1-6 від 06.05.2014, № Б-130-1-5 від 05.05.2014, № Б-130-1-7 від 12.05.2014, № Б-635-1-2 від 08.10.2013, № Б-635-1 від 03.10.2013, № М-80 від 09.10.2013, №Б-130-1-1 від 23.04.2014, № Б-130-1-2 від 14.04.2014, Б-130-1 від 14.04.2014, № Б-507 від 24.11.2014, № Б-517 від 01.12.2014, № Б-517-1 від 01.12.2014, № Б-56 від 12.02.2015, № Б-56-1 від 12.02.2015, № Б-56-2 від 12.02.2015, № Б-84-1 від 05.03.2015, № Б-136 від 07.04.2015, № Б-130 від 03.04.2015, Б-152 від 17.04.2015, Б-219 від 22.05.2015, № Б-152-1 від 22.05.2015, № Б-152-2 від 23.05.2015, № Б-224-1 від 23.05.2015, Б-224 від 23.05.2015, № Б-288 від 16.07.2015, №Б-288-1 від 20.07.2015, № Б-288-2 від 23.07.2015, № Б-288-1-1 від 23.07.2015, № Б-265 від 24.06.2015, № Б-259-1 від 23.05.2015, акт № 182 тр від 15.05.2014.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04.02.2019 року у справі №912/2905/18 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Інноваційна Компанія" на користь товариства з додатковою відповідальністю "Об`єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель заборгованість у розмірі 501 390, 20 грн. та судовий збір у розмірі 7 520, 85 грн.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд виходив з того, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором поставки, укладеного між сторонами у спрощений спосіб, своєчасно та в повному обсязі не оплатив за отриманий товар, доказів оплати суду не надав.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна Інноваційна Компанія" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне дослідження судом доказів у справі, порушення норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права, просить суд скасувати рішення господарського суду, прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не розглянув заяву відповідача про застосування строків позовної давності разом з клопотанням про відкладення розгляду справи, відправлені на адресу суду рекомендованим листом 31.01.2019 року та прийняв рішення 04.02.2019р. без врахування цієї заяви. Не можливість подання відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції відповідач обґрунтовує поважною причиною: відрядженням його представника. Посилаючись на ч. ч. 3, 4. ст. 267 Цивільного кодексу України скаржник вважає, що позовна давність сплила, оскільки спірні правовідносини мали місце з жовтня 2013 року по липень 2015 року, а позовна заява подана у листопаді 2018 року, а тому в позові необхідно відмовити.

06.05.2019р. до канцелярії апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з доводами апелянта, вважає їх необґрунтованими, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як прийняте при повному та всебічному дослідженні всіх обставин справи. Позивач вважає, що подання заяви про застосування строків позовної давності є спробою відповідача уникнути відповідальності від сплати заборгованості за отриману продукцію, зазначає, що відповідач мав достатньо часу з моменту відкриття провадження у справі від 27.11.2018 року надати суду відзив на позовну заяву з висловленням своєї правової позиції по суті предмета спору та достатньо можливостей забезпечити участь повноважного представника в судових засіданнях, проте відповідач на власний розсуд розпорядився своїми правами та не скористався ними. На думку позивача, суд апеляційної інстанції не може приймати та розглядати докази та документи, які безпідставно не були подані до суду першої інстанції, у зв`язку з чим заяву про застосування позовної давності необхідно залишити без розгляду. Стосовно суті спору позивач посилається на вірно встановлені судом та доведені належними доказами обставини, якими підтверджена заборгованість відповідача за отриману ним продукцію.

06.05.2019р. до канцелярії апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про розгляд справи на підставі поданих документів без присутності його представника, у зв`язку з неможливістю забезпечити явку останнього в судове засідання.

Доказів в підтвердження причин неможливості явки повноважного представника суду не надано.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи заявлене клопотання про розгляд справи без участі представника апелянта, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с.194-195), колегія суддів вирішила задовольнити вказане клопотання та розглянути справу за наявними матеріалами у відсутність представника апелянта.

21.05.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

27.11.2018р. ухвалою господарського суду відкрито загальне позовне провадження у справі № 912/2905/18, підготовче засідання призначено на 26.12.2018 о 12:00 год.; встановлено, зокрема, відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття; повідомлено, що у разі ненадання відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами. (а.с.130)

03.12.2018р. відповідачу вручено за довіреністю копію ухвали про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 135)

Отже, п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву почався з 03.12.2018р. та закінчився 18.12.2018р. (включно).

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

26.12.2018р. відбулось підготовче провадження, в яке сторони не з`явились, про що свідчить протокол судового засідання та протокольна форма ухвали про перерву до 15.01.2019р. (а.с.137-138) Відповідач отримав копію протокольної ухвали про перерву. (а.с. 143)

15.01.2019р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду на 04.02.2019р. (а.с.159, 162-163) Відповідач отримав копію ухвали про закриття підготовчого провадження. (а.с. 166)

Таким чином, відповідач отримав всю процесуальну кореспонденцію суду.

31.01.2019р. відповідач здав на Укрпошту заяву про застосування позовної давності разом із заявою про перенесення розгляду справи, адресовані господарському суду Кіровоградської області, що підтверджується штампом Укрпошти та номером штрихкодового ідентифікатора, зазначеного на конверті. (а.с. 169)

04.02.2019р. в судовому засіданні господарським судом Кіровоградської області оголошено вступну та резолютивну частини рішення, що підтверджується протоколом судового засідання (а.с. 170)

05.02.2019р. в канцелярії господарського суду Кіровоградської області зареєстровано заяву про застосування строків позовної давності та заяву про перенесення судового засідання, які надійшли до суду в одному конверті. (а.с.167-169)

Всі процесуальні документи: ухвали та рішення, прийняті судом у справі, надсилались на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Інноваційна Компанія", зареєстровану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 27501, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Героїв України ( АДРЕСА_1 ), буд. АДРЕСА_2 (зворотній бік а.с. 111)

Звертаючись з позовом у справі позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару за видатковими накладними з 2013 по 2015рр.

У період з 2013 року по 2015 рік Товариство з додатковою відповідальністю "Об`єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель здійснило позадоговірну поставку залізобетонних виробів (надалі - продукція) Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна Інноваційна Компанія" на загальну суму 501 390,20 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: №Б-156 від 25.04.2014 на суму 510,00 грн, № Б-157 від 25.04.2014 на суму 2212,00 грн; №Б-265 від 24.06.2015 на суму 2460,68 грн; №Б-259-1 від 23.06.2015 на суму 26 317,33 грн; № Б-182 від 14.05.2014 на суму 9812,16 грн; №Б-130-1-3 від 24.04.2014 на суму 7672,50 грн; №Б-130-1-4 від 25.04.2014 на суму 1020,00 грн; № Б-130-1-6 від 06.05.2014 на суму 3699,00 грн; № Б-130-1-5 від 05.05.2014 на суму 7398,00 грн; № Б-130-1-7 від 12.05.2014 на суму 6576,00 грн; № Б-635-1-2 від 08.10.2013 на суму 40 068,00 грн; № Б-635-1 від 03.10.2013 на суму 46 746,00 грн; № М-80 від 09.10.2013 на суму 333,00 грн; № Б-130-1-1 від 23.04.2014 на суму 7794,00 грн; № Б-130-1-2 від 14.04.2014 на суму 14 180,00 грн; № Б-130-1 від 14.04.2014 на суму 15 440,00 грн; № Б-507 від 24.11.2014 на суму 11 142,97 грн; № Б-517 від 01.12.2014 на суму 21 423,12 грн; № Б-517-1 від 01.12.2014 на суму 21 423,12 грн; № Б-56 від 12.02.2015 на суму 18 513,36 грн; № Б-56-1 від 12.02.2015 на суму 18 513,36 грн; № Б-56-2 від 12.02.2015 на суму 20 287,80 грн; № Б-84-1 від 05.03.2015 на суму 6 543,00 грн; № Б-136 від 07.04.2015 на суму 34 550,00 грн; № Б-130 від 03.04.2015 на суму 24 254,82 грн; Б-152 від 17.04.2015 на суму 4 572,00 грн; Б-219 від 22.05.2015 на суму 2 388,00 грн; № Б-152-1 від 22.05.2015 на суму 9 144,00 грн; № Б-152-2 від 23.05.2015 на суму 9 144,00 грн; № Б-224-1 від 23.05.2015 на суму 3 048,00 грн; №Б-224 від 23.05.2015 на суму 12 954,00 грн; № Б-288 від 16.07.2015 на суму 49 375,78 грн, № Б-288-1 від 23.07.2015 на суму 19 880,74 грн; № Б-288-2 від 23.07.2015 на суму 6 564,55 грн; № Б-288-1-1 від 20.07.2015 на суму 12 773,30 грн, Акт №Б-182тр здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 2655,61 грн (а.с. 12-47).

Крім того, повноваження представника покупця на отримання товару підтверджується наступними довіреностями: № 1 від 01.04.2014, №3/04 від 25.04.2014, №2/05 від 14.05.2014, №1/05 від 05.05.2014, №1/12 від 01.12.2014, №1/11 від 24.11.2014,№1/04 від 14.04.2014,№2/04 від 14.04.2014, №02/10 від 02.10.2013, №1/07 від 13.07.2015, №3/05 від 22.05.2015, №1/05 від 18.05.2015, №2/05 від 22.05.2015, №1/04 від 02.04.2015, №2/04 від 06.04.2015, №3/04 від 15.04.2015, №1/03 від 03.03.2015, №1 від 11.02.2015, №3/06 від 17.06.2015.

Товарно-транспортними накладними також підтверджується поставка товару (а.с. 48 - 74).

Відповідач отриману продукцію не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору, Товариство з додатковою відповідальністю "Об`єднання Дніпроенергобудпром" в особі Заводу конструкцій швидкомонтованих будівель звернулось до відповідача з вимогою про сплату відвантаженої продукції у період з 2013 по 2015 рік на загальну суму 501 390,20 грн протягом семи днів з моменту отримання вимоги, але не пізніше 15 жовтня 2018 року.

Проте, відповідач відповіді на вимогу не надав та заборгованість не сплатив.

Враховуючи, що відповідач заборгованість у розмірі 501 390,20 грн не оплатив, позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частинами 1 та 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується статтею 218 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За вимогами частин 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частина 4 статті 180 Господарського кодексу України передбачає, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Господарським судом зроблено висновки, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено місцевим судом, позивач свої обов`язки виконав належним чином, здійснивши поставку товару, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 501 390,20 грн.

Доказів перерахування цієї суми позивачу відповідачем господарському суду не подано.

Оскільки, сторонами не надано до матеріалів справи доказів оплати відповідачем поставленого товару в сумі 501 390,20 грн, господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 501 390,20 грн боргу, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, задовольняючи позовні вимоги та стягуючи на користь позивача заборгованість за поставлений товар за видатковими накладними з 2013 по 2015рр., суд першої інстанції виходив з наявних у матеріалах справи документів станом на дату прийняття рішення - 04.02.2019р., приймаючи яке дійшов висновку, що відповідач не виконав свої зобов`язання, своєчасно та в повному обсязі не оплатив за отриманий товар, доказів оплати суду не надано.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовної заяви у повному обсязі.

Звертаючись з апеляційною скаргою відповідач посилається на пропущений строк позовної давності, про який заявлено в суді та ним не розглянуто, а тому просить рішення суду скасувати та відмовити в позові.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За приписами ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати, зокрема, суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

За приписами ч. ч. 2, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

З матеріалів справи вбачається, що з моменту відкриття провадження у справі та до закінчення підготовчого провадження відповідач не надавав суду першої інстанції будь-яких письмових документів та доказів, в тому числі відзив на позовну заяву, усних пояснень також не надавав, оскільки в судові засідання явку повноважного представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому суд першої інстанції розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Так, ухвалою господарського суду від 27.11.2018р. відкрито загальне позовне провадження у справі, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву 15 днів з моменту вручення цієї ухвали, попереджено про наслідки ненадання відзиву.

Відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі 03.12.2018р. (а.с. 135)

Згідно з ч. ч. 1, 6, 7 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Отже, п`ятнадцятиденний строк, встановлений судом для подання відзиву на позовну заяву та інших заяв і клопотань почався з 04.12.2018р. та закінчився 18.12.2018р. (включно).

Як визначено ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву або будь-яких інших письмових клопотань та заяв не надав. Доказів, які б свідчили про поважність або неможливість надати документи матеріали справи не містять. Додаткових пояснень у справі відповідач суду не надав, оскільки не скористався своїм правом на участь в судових засіданнях 26.12.2018, 15.01.2019 та 04.02.2019, про місце, дату та час яких повідомлявся належним чином (а.с. 135, 143, 166), в підтвердження поважності причин неможливості прибути в судові засідання доказів не надавав.

Згідно з ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Заява про застосування строків позовної давності разом з заявою про перенесення розгляду справи заявлені відповідачем після спливу строку, встановленого судом для подання документів та доказів у справі. З матеріалів справи вбачається, що заяви були здані на пошту 31.01.2019р., що підтверджується штампом підприємства зв`язку на конверті. (а.с.169), тоді як строк для їх подання закінчився 18.12.2018р. Матеріали справи не містять клопотань чи заяв, в яких відповідач просив про продовження строку для надання таких документів. До канцелярії суду заяви надійшли лише 05.02.2019р., вже після оголошення вступної та резолютивної частини рішення суду першої інстанції 04.02.2019р.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Заява про позовну давність та перенесення судового засідання не містять доказів, які б підтверджували їх надсилання позивачу (до заяв не додані фіскальні чеки з описом вкладення), що є наслідком залишення їх без розгляду.

Частиною 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідач не надав належних доказів та не обґрунтував поважність причин або об`єктивних обставин, які б перешкоджали та унеможливлювали вчасно звернутись до суду у строки, встановлені ухвалою про відкриття провадження у справі, з заявою про позовну давність.

З огляду на те, що про застосування позовної давності відповідачем не заявлялось у строки, встановлені судом першої інстанції для подання відзиву на позовну заяву та інших клопотань, враховуючи, що заява про застосування позовної давності надіслана відповідачем після строку, встановленого судом для подання відповідних клопотань, в якій не наведено поважних причин, які б підтверджували неможливість або об`єктивні обставини, які б перешкоджали вчасно звернутись до суду з відповідними заявами, колегія суддів вважає, що господарський суд вірно прийняв рішення за наявними матеріалами у справі, а тому доводи апелянта про не дослідження судом першої інстанції заяви про застосування позовної давності відхиляються як безпідставні.

Отже, заява про застосування позовної давності та заява про перенесення судового засідання подані до суду з порушенням вищевказаних процесуальних норм, у зв`язку з чим до розгляду судом не приймаються і залишаються без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Посилання апелянта на відрядження представника, як причину ненадання відзиву на позовну заяву, колегією суддів відхиляються з огляду на відсутність доказів в підтвердження цих доводів.

Слід звернути увагу відповідача, що суд першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження у справі зазначив про наслідки, які настають у разі неподання відзиву на позовну заяву та інших документів у встановлені судом строки.

Зважаючи на викладене, заявлені вимоги відповідача про сплив позовної давності надійшли фактично після розгляду справи по суті та подані з порушенням вимог, встановлених нормами господарського процесуального права, а тому господарський суд правомірно прийняв рішення у справі без урахування цієї заяви.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.02.2019р. залишити без змін, як прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Інноваційна Компанія" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.02.2019 року у справі №912/2905/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду

Постанова складена у повному обсязі 30.05.2019.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов