Рішення

від 21.05.2019 по справі 910/1391/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2019Справа № 910/1391/19 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом державного підприємства "Регіональні електричні мережі"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Магнатек"

про стягнення 1 531 723,01 грн.

При секретарі судового засідання: Єрмоловій Р.М.

Представники сторін:

від позивача: Проскурін Д.О. - представник за довіреністю № 44 від 20.05.2019 р.;

від відповідача: не з`явився;

вільний слухач: ОСОБА_1 - паспорт серії НОМЕР_1 . виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 03.11.2011 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява державного підприємства "Регіональні електричні мережі" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Магнатек" про стягнення 1 531 723,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.09.2017 року між сторонами укладено договір №48-м на закупівлю "Електричне приладдя та супутні товари для електричного обладнання".

У зв`язку з порушення умов договору в частині поставки товару позивачем нараховано відповідачу пеню та штраф на загальну суму 1 531 723,01 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, встановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.03.2019 р.

27.02.2019 року до канцелярії суду позивачем подано документи по справі.

05.03.2019 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 11.03.2019 р. оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи на 26.03.2019 р.

22.03.2019 р. до канцелярії суду позивач подав відповідь на відзив на позовну заяву.

25.03.2019 р. до канцелярії суду відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі.

У судове засідання 26.03.2019 р. представник позивача не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача підтримав подане клопотання, просив суд задовольнити.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2019 р. відкладено підготовче судове засідання у справі на 26.03.2019 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2019 р. виправлену допущену в ухвалі від 26.03.2019 р. описку.

04.04.2019 р. до канцелярії суду позивач подав докази по справі.

08.04.2019 р. до канцелярії суду відповідач подав заперечення.

У судове засідання 08.04.2019 р. представник позивача не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.04.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження на 23.04.2019 року.

У судове засідання 23.04.2019 р. представники сторін не з`явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, але 19.04.2019 р. до канцелярії суду позивач подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2019 року відкладено розгляд справи на 21.05.2019 року.

20.05.2019 року електронною поштою до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

01.09.2017 року між державним підприємством "Регіональні електричні мережі" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Магнатек" (постачальник) укладено договір №48-м на закупівлю Електричне приладдя та супутні товари до електричного обладнання .

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити замовникові Електричне приладдя та супутні товари до електричного обладнання в подальшому іменується товар, а замовник зобов`язується прийняти товар від постачальника та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.3.1 договору, вартість цього договору становить 2 234 456,76 грн. у тому числі ПДВ 20%.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 26.12.2017 року.

26.12.2017 року між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої сторони погодились продовжити строк дії договору про закупівлю №48-М від 01.09.2017 року в зв`язку з чим п.10.1 договору про закупівлю, викладено в наступній редакції: 10.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 01 квітня 2018 року .

Також, 30.03.2018 року між сторонами підписано додаткову угоду №3 до договору, відповідно до якої сторони виклали п.10.1 договору про закупівлю в наступній редакції: 10.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 29 травня 2019 року .

Згідно з п.5.1 договору термін поставки товару: поставка кожної окремої партії товару повинна відбуватись лише після письмового повідомлення замовника про готовність до приймання згідно додатку 3.

Заявка подається замовником шляхом відправлення факсограми, телефонограми на адресу постачальника або іншим доступним засобом зв`язку з подальшим надсиланням оригіналу письмового замовлення. Підтвердженням отримання письмової заявки постачальником від замовника може бути оригінальний підпис уповноваженої особи постачальника на заявці, обмін листами між сторонами договору, повідомлення факсимільного, електронного або іншого засобу зв`язку, що підтверджують фіксацію такої письмової заявки та мають юридичну силу до заміни їх оригіналом (п.5.2 договору).

Відповідно до п.5.8 договору, термін поставки протягом 60 календарних днів після листа замовника про готовність до прийняття.

11.09.2017 року на виконання вищезазначеного положення договору позивач направив відповідачу письмове повідомлення № 18/1140 про готовність до прийняття визначеної партії товару, а саме: Блок вимикача Б35Б-14/К - 1 комплект, Блок роз`єднувач Б35Б-20 - 1 комплект, Блок ізоляторів Б35Б-28 - 1 комплект. Факт направлення підтверджується скріншотом ел. скриньки позивача. 18.09.2017 відповідач отримав оригінал вищезазначеного листа, що підтверджується копією рекомендованого повідомленням про вручення поштового відправлення №0402300445137.

Відповідно до п.5.10 договору, обов`язки постачальника з передачі окремої партії товару замовнику вважаються виконаними з моменту підписання належним чином оформлених первинних документів.

01.12.2017 року відповідач поставив позивачу: Блок роз`єднувач Б35Б-20 у кількості - 1 комплект вартістю 64 554,66 грн. з ПДВ, таким чином прострочивши поставку товару на 13 календарних днів, що підтверджується актом приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю від 01.12.2017 року та видатковою накладною №43 від 16.12.2017 року.

27.04.2018 року відповідач поставив позивачу решту товару згідно з повідомленням від 11.09.2017 № 18/1140, а саме: Блок вимикача Б35Б-14/К - 1 комплект та Блок опорних ізоляторів Б35Б-28 - 1 комплект, загальною вартістю 834 981,90 грн., таким чином прострочивши поставку товару на 160 календарних днів, що підтверджується актом приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю від 27.04.2018 року та видатковою накладною №5 від 27.04.2018 року.

07.12.2017 року позивач направив на адресу електронної скриньки відповідача письмове повідомлення №18/1694 про готовність до прийняття наступної партії товару на загальну суму 1 324 120,20 грн. (з урахуванням додатку №1 до додаткової угоди від 26.12.2017 №1 до договору на закупівлю від 01.09.2017 №48-М), а саме: Блок вимикача Б35Б-14/К - 1 комплект, Блок трансформатора напруги Б35Б-55 - 2 комплекти, Блок роз`єднувач Б35Б-20 - 3 комплекти та Блок опорних ізоляторів Б35Б-28 - 1 комплект. Факт направлення підтверджується скріншотом ел. скриньки позивача. Також, отримання вищезазначеного листа відповідач підтверджує в листі від 13 грудня 2017 року №13/12.

Але товар за цим повідомленням відповідачем не було поставлено до закінчення терміну дії договору - 29.05.2018 року. Таким чином, прострочення поставки складає - 107 календарних днів.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У зв`язку з чим, на підставі п.7.2 договору позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача неустойки у сумі 1 531 723,01 грн. в тому числі: пеню в сумі 1 380 585,87 грн. та штрафу в сумі 151 137,17 грн.

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при закупівлі товарів, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5% від суми непоставленого, невчасно поставленого, недопоставленого товару за кожний день прострочення поставки, у разі невиконання зобов`язань у строк, що перевищує 30 днів, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов`язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. Коли обов`язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв`язку з порушенням зобов`язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов`язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 24.03.2009 р. у справі № 8/411/08).

Відповідно до ч.2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Таким чином, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та пені надано сторонам статтею 231 ГК України та узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

А тому, суд вважає, що п.7.2 договору відповідає нормам чинного законодавства.

Проте, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено позовну давність до частини позовних вимог.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 статті 267 ЦК України слив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом приписів параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Відповідно до п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

У постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 р. у справі №6-474цс16 зазначено, що статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява №Д1-03/41 від 05.02.2019 року надійшла до суду 06.02.2019 року (05.02.2019 року - поштовий штемпель Укрпошти та накладна Укрпошти №0407321495802, що підтверджує направлення позовної заяви з додатками на адресу суду).

Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв`язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що позивач звернувся до суду 05.02.2019 року, тому вимоги щодо нарахування пені в частині розрахунку до 04.02.2019 року не підлягають задоволенню, у зв`язку із спливом позовної давності.

Розрахунок пені та штрафу:

Вартість непоставленого товару, грн. з ПДВ Період простроченняКількість днів прострочення Розмір 0,5% пені, грн.Розмір штрафу, 7%, грн. 834 981,90 05.02.18-26.04.18 81 338 167,67 58 448,73 1 324 120,20 12.02.18-29.05.18 107 708 404,30 92 688,41

Вимога позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 151 137,17 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За перерахунком суду загальний розмірі пені становить 1 046 571,97 грн. та підлягає задоволенню. В частині стягнення пені в розмірі 334 013,90 грн. відмовити.

В той же час, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу та пені на 90 %.

У відповіді на відзив позивач заперечував проти зменшення розміру штрафних санкцій та зазначив, що недодержання своїх зобов`язань контрагентом відповідача або відсутність необхідних коштів не є підставою ні для звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, ні для зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є одночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому клопотання акціонерного товариства товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Магнатек про зменшення розміру штрафу та пені на 90 % задоволенню не підлягає.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129ст.ст. 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Магнатек" (01042, м. Київ, вулиця Академіка Філатова, будинок 10-А, офіс 3/21, код ЄДПОУ 38918890) на користь державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (04080, м. Київ, вулиця Кирилівська, будинок 85, код ЄДРПОУ 32402870) пеню в розмірі 1 046 571 (один мільйон сорок шість тисяч п`ятсот сімдесят одна) грн. 97 коп., штраф в розмірі 151 137 (сто п`ятдесят одна тисяча сто тридцять сім) грн. 17 коп. та судовий збір у розмірі 17 964 (сімнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) грн. 82 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 30.05.2019 року.

Суддя С.М. Мудрий