Рішення

від 20.05.2019 по справі 922/378/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/378/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомЗаступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області, 61098, м. Харків, Григорівське шосе, 52 в інтересах держави, в особі Покотилівської селищної ради, 62458, Харківська область, смт. Покотилівка, вул. Незалежності, 3, код 04396733 Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління ДФС в Харківській області, 610527 м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код 39599198 за участю прокуратури Харківської області, 61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код 02910108 доФізичної особи - підприємця Кульова Анатолія Олександровича, 61068, м. Харків, вул. Броненосця Потьомкіна, 1-Б, кв. 17-18, код 2586310050 про внесення змін до договору оренди землі за участю представників:

прокуратури - Клейн Л.В. згідно посвідчення № 051089 від 02.10.2018

позивача - не з`явився (заява про розгляд справи без участі представника)

відповідача - Камінська А.А. за договором №02/19-КА від 10.04.2019

третьої особи - Цибулько А.В. за довіреністю № 3026/9/20-40-10-09-01 від 31.01.19

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах держави в особі Покотилівської селищної ради до Фізичної особи - підприємця Кульова Анатолія Олександровича, в якій прокурор просить суд внести зміни до договору оренди землі, який укладено 01.09.2005 Покотилівською селищною радою з ФОП Кульов А.О. щодо земельної ділянки, загальною площею 0,2000 га, за кадастровим номером 6325158200:00:006:0013 , розташованої за адресою: Харківська область, Харківський район, сел . Покотилівка, вул. Жихірська , 88 , який зареєстровано у Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП "Центр державного земельного кадастру" 13.02.2006 за № 040670300001, виклавши положення пунктів 3 та 6 Договору у наступній редакції:

- "Пункт 3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2018 становить 796447,25 грн.";

- "Пункт 6. Орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем у грошовій формі на рахунок Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік".

Судовий збір у розмірі 1921 грн. прокурор просить стягнути з відповідача за такими реквізитами: прокуратура Харківської області, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету 2800.

Про дату та час розгляду справи повідомити прокуратуру Харківської області, як прокуратуру, що забезпечує участь у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2019, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління ДФС в Харківській області. Приймаючи до уваги складність справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання призначено на 11.03.2019.

Позивач надав до суду заяву (вх. № 4720 від 22.02.2019) згідно якої підтримує вимоги прокурора та просить суд розглядати справу без участі його представника, у зв`язку з відсутністю фінансування таких витрат.

Третьою особою надані до суду пояснення щодо позову прокурора (вх. № 5941 від 11.03.2019) згідно яких повідомляється про відсутність у відповідача заборгованості по сплаті земельного податку (код платежу 18010700) станом на 31.12.2018 та на 26.02.2019.

У зв`язку з неявкою в підготовче судове засідання представника відповідача, судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 28.03.2019.

Ухвалою суду від 28.03.2019 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 17.04.2019.

В судове засідання по розгляду справи по суті з`явився представник відповідача, який заперечував проти позову, надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 9588 від 17.04.2019) в якому він просить визнати поважними причини пропуску процесуального строку, встановленого на їх подання, у зв`язку з тим, що відповідач знаходився за кордоном, та поновити його.

Ухвалою від 17.04.2019 суд поновив відповідачу строк на подання відзиву на позов та долучення його до матеріалів справи.

02.05.2019 відповідачем подані до суду пояснення на позицію позивача по справі (вх.. № 10688), які долучені судом до матеріалів справи.

03.05.2019 прокуратурою подано до суду відповідь на відзив відповідача на позовну заяву (вх. № 10706), яку долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні по розгляду справи по суті було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви до 15.05.2019 на стадії з`ясування обставин та перевірки їх доказами.

15.05.2019 відповідачем надані до суду заперечення на відповідь на відзив прокурора (вх.. № 11803), які долучені судом до матеріалів справи.

Також, 15.05.2019 відповідач звернувся до суду з заявою (вх.. № 11802) про розподіл судових витрат, відповідно до якої просить суд покласти витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн. на прокурора та позивача.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.05.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Конституції України, ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 131-1 Конституції України визначено вичерпний перелік функцій органів прокуратури України, однією з яких є представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно із ч. 1,3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановленому законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99 визначено, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Дотримання належного економічного регулювання земельних відносин, забезпечення надходження платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового (в тому числі договірного) врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави.

Враховуючи наведене, наявні підстави для представлення органами прокуратури інтересів держави в особі Покотилівської селищної ради.

Підставою для звернення прокурора з позовною заявою в інтересах держави стали наступні обставини.

Покотилівською селищною радою 01.09.2005 укладено з ФОП Кульов А. О. договір оренди земельної ділянки, який у подальшому зареєстровано у Харківському районному відділі реєстрації ХРФ ДП Центр державного земельного кадастру 13.02.2006 за № 040670300001 (далі - Договір).

Об`єктом Договору є земельна ділянка за кадастровим номером 6325158200:00:006:0013, загальною площею 0,2 га, що знаходиться за адресою: Харківська область, Харківський район, сел. Покотилівка, вул. Жихірська, 88.

Договір укладено на 25 років.

Відповідно до пункту 6 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Покотилівськї селищної ради в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, в загальній сумі 2639,20 грн. на рік.

Пунктом 3 Договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання договору становить 65980,0 грн.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. При цьому, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (ч. 1 ст. 23 цього Закону).

Рішенням XXV сесії VI скликання Покотилівської селищної ради від 21.05.2013 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель сел. Покотилівка Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель вказаного населеного пункту у складі текстових та графічних матеріалів, а також затверджено базову вартість 1-го квадратного метру землі у розмірі 112,68 грн. та вирішено у відповідності до ст. 286.2. Податкового кодексу України платникам плати за землю подати до органу контролю (ХОДПІ Харківської області ДПС) довідку (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Зазначена нормативна грошова оцінка сел. Покотилівка введена в дію з 01.01.2014.

Водночас, рішенням XXVI сесії VI скликання Покотилівської селищної ради від 13.12.2013 Про встановлення розмірів орендної плати за землю та укладення додаткових угод до договорів оренди землі, переукладення раніше укладених договорів, що не зареєстровані затверджено розмір орендної плати за земельні ділянки, що надаються в оренду на території сел. Покотилівка, а також встановлено розміри орендної плати на рік у відсотках від нормативної грошової оцінки землі в залежності від виду цільового використання земельної ділянки.

Згідно з даним рішенням селищної ради для встановлення розміру орендної плати за землю необхідно укласти додаткові угоди до раніше зареєстрованих договорів оренди землі, які в строк до 01.04.2014 орендарям необхідно передати компетентному органу для проведення державної реєстрації.

Згідно з Додатком №1 до зазначеного рішення селищної ради розмір орендної плати за земельні ділянки житлової та громадської забудови на території сел. Покотилівка складає 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік.

Таким чином, відповідача зобов`язано в строк до 01.01.2014 укласти з позивачем додаткову угоду до Договору щодо збільшення розміру орендної плати до 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік, а також передати її компетентному органу для державної реєстрації.

Рішенням IV сесії VII скликання Покотилівської селищної ради від 18.02.2016 Про упорядкування розміру ставок на оренду земельних ділянок на території Покотилівської селищної ради встановлено розмір орендної плати за землю у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки землі для фізичних та юридичних осіб (без винятку), а також зобов`язано орендарів в строк до 01.05.2016 надати до Покотилівської селищної ради витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для укладення додаткових угод.

Таким чином, відповідача зобов`язано у строк до 01.05.2016 надати позивачу витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для укладення додаткової угоди до Договору в частині розміру орендної плати, який має складати 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Частиною 1 ст. 651 ЦК України також встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні правила щодо змін умов договору оренди землі за взаємною згодою сторін містить і стаття 30 Закону України "Про оренду землі", та нею встановлено, що у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

У позовній заяві прокурор наполягає на тому, щоб встановити в спірному договорі оренди землі ставку орендної плати в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто наполягає як на зміні самої ставки орендної плати.

В обґрунтування своїх позовних вимог Прокурор посилається на рішення XXVI сесії VI скликання Покотилівської селищної ради від 21.05.2013, яким затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель. Також, у пункті 2 вказаного рішення, селищна рада затвердила базову вартість 1 кв.м землі та на рішення IV сесії VII скликання Покотилівської селищної ради від 18.02.2016 Про упорядкування розміру ставок на оренду земельних ділянок на території Покотилівської селищної ради встановлено розмір орендної плати за землю у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки землі для фізичних та юридичних осіб (без винятку), а також зобов`язано орендарів в строк до 01.05.2016 надати до Покотилівської селищної ради витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для укладення додаткових угод.

Суд вважає, що одностороннє збільшення позивачем ставки орендної плати по договору оренди землі порушувало б загальні принципи цивільного законодавства, визначені ст. 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності.

Зокрема, позивач не має права в односторонньому порядку збільшувати ставку орендної плати по договору оренди землі, оскільки це не передбачено нормами чинного законодавства.

Виходячи зі змісту ст.ст. 632, 651 Цивільного кодексу Українита ст. 30 Закону України "Про оренду землі" за загальним правилом зміна умов договору, в тому числі в частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди такий договір може бути змінений за рішенням суду лише у випадках, встановлених умовами договору або в силу закону;

З огляду на те, що за змістом п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу та ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то згідно з умовами договору оренди підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами цього договору, має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру цієї плати або зміна розміру земельного податку, а не визначення рішенням селищної ради.

Суд наголошує, що до переліку повноважень селищних рад у галузі земельних відносин, визначеного статтею 12 Земельного кодексу України, не входить законодавче встановлення або зміна граничного (мінімального та максимального) розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, оскільки такі повноваження в силу приписів ст. 288 Податкового кодексу України належать Верховній Раді України - єдиному органу законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України).

Таким чином, у контексті спірних земельних правовідносин, пов`язаних зі зміною розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, норми статей 632, 651 Цивільного кодексу України, статті 288 Податкового кодексу України та статті 30 Закону України "Про оренду землі" повинні розумітися і застосовуватися таким чином: "Зміна розміру орендної плати (у відсотках від нормативно-грошової оцінки), оформлена додатками до рішень селищної ради не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, оскільки цими рішеннями законодавчо не встановлюються граничні (мінімальний та максимальний) розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності. Водночас, зазначені рішення ради можуть бути підставою для внесення змін до договору оренди землі, якщо сторони договору оренди визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для перегляду розміру орендної плати, що узгоджується з принципом свободи договору, встановленим статтями 3, 6, 627 Цивільного кодексу України".

Вказана позиція висловлена Судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду розглянула у справі № 910/7905/17.

Відповідно до ст. 18 ЗУ Про оцінку земель , нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Відповідно до п.289.1. ст.289 Податкового кодексу податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗУ Про оцінку земель , витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, хоча місцева рада і затверджує технічну документацію з грошової нормативної оцінки земельної ділянки, вона не має повноважень встановлювати розмір нормативно-грошової оцінки земель власним рішенням, оскільки це відноситься до виключних повноважень Держгеокадастру, який є уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З вищевказаного випливає, що рішення Покотилівської селищної ради про затвердження нових ставок орендної плати може бути підставою для внесення змін до Договору оренди землі лише тоді, якщо безпосередньо в самому Договорі оренди землі вказано таку підставу для перегляду розміру орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що в п. 9 спірного договору оренди землі сторони визначили такі підстави для перегляду розміру орендної плати: зміна розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами та в інших випадках, передбачених законом

Відтак, в Договорі оренди землі відсутня така підстава для перегляду розміру орендної плати, як рішення Покотилівської селищної ради про затвердження нових ставок орендної плати.

Крім іншого відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач порушував вимоги договору або невчасно виконував свої грошові зобов`язання.

Відповідно до ч. І ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Позовна заява і саме рішення селищної ради не містить жодного посилання на істотну зміну обставин, які є підставою для зміни розміру орендної плати.

Таким чином, орендна плата - це істотна умова договору, а зміна істотних умов договору можлива лише у випадку істотної зміни обставин або істотного порушення договору.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відсутні правові підстави встановлювати в договорі оренди землі ставку орендної плати в розмірі 10%.

Також, з матеріалів справи вбачається на виконання рішення Покотилівської селищної ради від 28.03.2013, відповідач виготовив технічну документацію та 09 жовтня 2015 року отримав витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09 жовтня 2015 року, в якому визначена грошова оцінка орендованої ним земельної ділянки у розмірі 209 760,00 грн. (копія додана відповідачем до матеріалів справи).

Подальший розрахунок оренди земельної ділянки, подання декларації та сплата орендної плати відбувалось виходячи з встановленого розміру нормативно-грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки - 209 760,00 грн.

При цьому, слід зазначити, що інших даних позивач до органів ДФС не надавав, а тому жодних суперечностей між розрахованою сумою орендної плати відповідачем та відомостями, що надаються позивачем до органів ДФС, немає.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 ЗУ Про оренду землі , органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати органу доходів і зборів за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган доходів і зборів про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

У вказаному витязі з технічної документації з грошової нормативної оцінки земельної ділянки від 09.10.2015 конкретно визначений землекористувач - Кульов Анатолій Олександрович, його адреса. Строк дійсності цього витягу станом на дату звернення прокурора із позовом до суду не сплинув.

Таким чином, витяг від 09.10.2015 було виготовлено саме для цілей оренди земельної ділянки відповідачем за договором оренди від 01.09.2005 і він є дійсним на цей час.

Однак, до позовної заяви було додано інші витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.12.18, 14.12.18 та від 06.11.18, без ідентифікації землекористувача та без підпису посадової особи, що видав витяг.

При цьому, грошова оцінка в витягах від 2018 року наданих не відповідає грошовій оцінці від 2015 року та рішенню сесії від 2013 року.

Таким чином, за наявності дійсного витягу про грошову оцінку землі від 09.10.2015, в якому повністю ідентифіковано землекористувача, надані прокурором витяги не можуть братися судом до уваги як належні та допустимі докази.

В позовній заяві прокурор посилається на збитки, завдані відповідачем через не укладання додаткової угоди.

Проте, ДФС в своїх поясненнях, які знаходяться в матеріалах справи, вказує розрахунки, з яких вбачається, що заборгованості з оплати орендної плати у відповідача перед бюджетом відсутня.

Крім того, з поданих суду доказів вбачається, що кожного року проводиться індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Відповідач, як орендар подає кожного року узгоджену декларацію на базі вже індексованої орендної плати, а тому зазначення в позовній заяві про збитки є необгрунтованим, оскільки відповідач сплачує орендну плату в більшому розмірі, ніж зазначено в договорі, на підставі нової грошової оцінки від 09 жовтня 2015 року.

Щодо внесення змін в Пункт 3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2018 становить 796447,25 грн." суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має на мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає про невірний витяг відповідача від 09.10.2015 через наявну у ньому помилку в площі земельної ділянки.

Слід зазначити, що під час розгляду справи з пояснень сторін встановлено, що дійсно, у витязі № 83 з технічної документації з грошової нормативної оцінки земельної ділянки від 09.10.2015, яку надав відповідач міститься механічна помилка у площі земельної ділянки. А саме, замість 2000 м2, зазначено 220 м2 та 200 м2.

Однак, вказані технічні помилки не вплинули на встановлення розміру нормативно-грошової оцінки і пояснюються тим, що у 2015 році (до моменту автоматизації виготовлення витягів з нормативно-грошової оцінки) такі витяги формувалися спеціалістами в ручну. А тому не виключено, що у витязі могла бути допущена описка у цифровому визначені площі земельної ділянки.

Однак, перевіривши розрахунок шляхом ділення нормативної грошової оцінки земельної ділянки у грн. (в останньому рядку) - 209 760,00 грн. на площу земельної ділянки 2000 м2, то нормативна грошова оцінка 1 м2 земельної ділянки дорівнює розміру, визначеному у відповідному рядку витягу (14 рядок зверху) - 104,88 грн. за один квадратний метр (209 760,00 грн. /2000 м2 = 104,88 грн.).

Навіть якщо перерахувати нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно із формулою, яка наведена у Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого Наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук 27.01.2006 №18/15/21/11, який був чинний на момент складання цього витягу, то наведена сума нормативної грошової оцінки земельної ділянки майже співпадає з урахуванням похибки округлення чисел (пункт 3.3. Порядку):

3.3. Нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки населених пунктів визначається за формулою

Цн = В х Нп/Нк х Кф х Км, (8)

де

Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях);

В - витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр (у гривнях);

Нп - норма прибутку (6%);

Нк - норма капіталізації (3%);

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо);

Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.

Тобто Цн = 112,68х6%/3%х0,65х0,69=102 грн. за 1 кв.м.

Таким чином, доводи прокурора про невірне визначення нормативної грошової оцінки згідно витягу № 83 з технічної документації з грошової нормативної оцінки земельної ділянки від 09.10.2015 через помилку у площі земельної ділянки спростовуються самим витягом і перевірочним розрахунком.

Згідно із Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів 2006 року, так само як і Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів 2016 року, визначення нормативної грошової оцінки земель здійснюється за 1 квадратний метр цієї ділянки та множиться на площу ділянки.

Проте, у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.12.18 р. (станом на 01.01.2016 р.), 14.12.18 р. (станом на 01.01.2017 р.) та від 06.11.18р. (станом на 01.01.2018 р.), які були надані прокурором, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 1 кв. м взагалі відсутній, а розмір оцінки за ділянку в цілому - відрізняється.

Разом з тим, у витязі від 19.12.18 р. (станом на 01.01.2016 р.) нормативна грошова оцінка вказана у розмірі 300 609,51 грн., що у перерахунку на 2000 кв.м дорівнює 150,3 грн. за 1 кв.м.

При цьому, у графі категорія земель зазначено: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення , що відносить до Секції J Коефіцієнтів, які характеризують функціональне призначення земельної ділянки (Кф). У графі цільове призначення земельної ділянки зазначено: землі промисловості , що відноситься до розділу 11 Коду КВЦПЗ.

Однак у цьому розділі ще міститься п`ять підрозділів з відповідними кодами, які мають різний розмір коефіцієнту (1,2,0,65, або 0,5).

Слід зазначити, що ці категорії земель та коефіцієнти визначені Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 № 489, який не діяв 01.01.2016.

У витязі від 19.12.18 р. (станом на 01.01.2016 р.) підрозділ коду КВЦПЗ не вказано, однак у графі витягу Коефіцієнт Кф зазначено 1,2.

Отже, цей витяг, з урахуванням наявних у ньому невідповідностей, не може бути обґрунтованою підставою для зміни розміру нормативно-грошової оцінки у Договорі оренди від 01.09.2005 та не може братися судом до уваги.

У витягах з нормативної грошової оцінки 14.12.18 р. (станом на 01.01.2017 р.) та від 06.11.18 р. (станом на 01.01.2018 р.) нормативна грошова оцінка вказана у розмірі 796 447,25 грн., що у перерахунку на 2000 кв.м дорівнює 398,22 грн. за 1 кв.м.

При цьому, у графі категорія земель зазначено: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення , що відносить до Секції J Коефіцієнтів, які характеризують функціональне призначення земельної ділянки (Кф). У графі цільове призначення земельної ділянки зазначено: землі промисловості , що відноситься до розділу 11 Коду КВЦПЗ.

Однак у цьому розділі ще міститься п`ять підрозділів з відповідними кодами, які мають різний розмір коефіцієнту П. 2. 0.65. або 0.51.

У витягах з нормативної грошової оцінки 14.12.18 р. (станом на 01.01.2017 р.) та від 06.11.18 р. (станом на 01.01.2018 р.) підрозділ коду КВЦПЗ не вказано, однак у графі витягу Коефіцієнт Кф зазначено 3.

При цьому, згідно із Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016 № 489, коефіцієнта 3 у Секції J, розділі 11 відсутній коефіцієнт З для будь-якого підрозділу категорії земель.

Згідно із примітки, яка міститься у кінці таблиці Коефіцієнтів (Кф), коефіцієнт З може застосовуватися лише для ділянок, які не внесені до відомостей Державного земельного кадастру або до земель, щодо яких у Державному земельному кадастрі відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки.

Коефіцієнт 3 було введено Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 №162, тобто станом на 01.01.2017 та 01.01.2018 цей коефіцієнт 3 не може застосовуватися взагалі.

Сама примітка не має жодного відношення для визначення орендованої земельної ділянки за кадастровим номером 6325158200:00:006:0013, оскільки відомості про земельну ділянку містяться у Державному земельному кадастрі, що підтверджується самим фактом реєстрації Договору оренди від 01.09.2005 у Державному реєстрі земель (відповідний запис міститься на договорі оренди). Щодо цієї земельної ділянки наявні відомості про категорію земель та цільове призначення земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, що підтверджується самими витягами та відомостями з Публічної кадастрової карти України.

Отже, ці витяги, з урахуванням наявних у них невідповідностей Порядку та здоровому глузду, не можуть бути обґрунтованою підставою для зміни розміру нормативно-грошової оцінки у Договорі оренди від 01.09.2005 та не можуть братися судом до уваги.

Прокурором до позовної заяви було надано Рішення XXIV сесії VI скликання Покотилівської селищної ради від 28.03.2013, яким вирішено провести повторну нормативну грошову оцінку земель, а також Рішення XXVI сесії VI скликання Покотилівської селищної ради від 21.05.2013, яким затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель та базову вартість 1 кв.м землі.

На підтвердження, затвердженої у 2013 році технічної документації, Прокурор надає Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 19.12.18 р. (станом на 01.01.2016 р.), 14.12.18 р. (станом на 01.01.2017 р.) та від 06.11.18 р. (станом на 01.01.2018 р.).

Відповідно до розділу III Порядку з грошової оцінки 2016 року: - 1. За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи (додаток 8) як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (додаток 9).

2. З метою внесення даних до Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земель населених пунктів оформлюється електронний документ відповідно до вимог Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Відповідно до пункту 4 Порядку з грошової оцінки 2006 року: - За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 2.

Таким чином, сам факт наявності витягів у прокурора не підтверджує, що нова технічна документація з нормативно-грошової оцінки землі за кадастровим номером 6325158200:00 :006: 0013 взагалі була проведена.

Єдиним документом, який підтверджує наявність затвердженої технічної документації, є сама технічна документація.

Відповідно до ст. 26 ЗУ Про землеустрій , замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Прокурор посилається на затвердження виготовленої технічної документації у 2013 році та разом із відповіддю на відзив прокурор надав Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки без кадастрового номеру розміром 0,2000 га за адресою вул. Жихарська, 88, сел. Покотилівка, яка була виготовлена у 2005 році і за якою базова вартість одного квадратного метра становить 21,82 грн., а нормативно-грошова оцінка ділянки становить 65 980,00 грн.

Ніякої технічної документації, яка була затверджена 21.05.2013 з базовою вартістю 112,68 грн. за 1 кв.м. ні прокурор, ні позивач до суду не надали.

При цьому відомості про коефіцієнти для розрахунків відрізняються від тих, що містяться у витягах.

Разом з тим, між позивачем та відповідачем було проведено звіряння розрахунків станом на 20.12.2018, згідно із якого жодних змін у розмірі орендної плати або заборгованостей з оплати оренди за договором з боку Відповідача відсутні.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є необґрунтованими, такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову у повному обсязі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений за розгляд позовної заяви прокурора залишити за Прокуратурою Харківської області.

Інших судових витрат прокурором заявлено не було.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідачем було заявлено до стягнення з прокурора та позивача 25 000 грн. витрат на правничу допомогу.

15.05.2019 відповідачем подано до суду заяву (вх. № 11802) про розподіл судових витрат та долучено до неї докази на підтвердження витрат на правову допомогу, а саме, розрахунок фактично понесених судових витрат відповідача, копію договору про надання правової допомоги та копії приходно-касових ордерів.

Вирішуючи питання щодо покладення 25 000 грн. витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Відповідно до п. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. За таких обставин судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони с плачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Водночас слід зазначити, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, слід зазначити, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №910/8443/17 від 11.05.2018р. та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р..

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2019 року між Адвокатом Камінською Анною Анатоліївною (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1342 від 28.09.2012 р.) та ФОП Кульовим Анатолієм Олександровичем був укладений договір про надання правової допомоги № 02/19-КА.

Згідно вказаного Договору, Адвокат приймає Доручення на надання професійної правничої допомоги, представництво та захист інтересів Клієнта у справі №922/378/19 в Господарському суді Харківської області.

Пунктом 6.1. Договору визначено, що Адвокат має право на отримання гонорару у зв`язку з виконанням доручення Клієнта у порядку, встановленому цим договором. Гонорар полягає у винагороді за досягнення бажаного для Клієнта результату виконання доручення.

Відповідно до п.6.3. Договору, Клієнт сплачує на користь Адвоката в якості винагороді за досягнення бажаного для Клієнта результату виконання доручення 25 000,00 грн.

Відповідно до п. 6.4. Договору, право Адвоката на отримання гонорару виникає відповідно з: моменту вступу у справу як представника Клієнта.

Зокрема, обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті юридичних послуг, до матеріалів справи надано Розрахунок фактично понесених судових витрат Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 14.05.2019.

Однак, дослідивши вказаний розрахунок суд встановив, що він не містить всіх необхідних відомостей, а саме не зазначено скільки часу адвокатом було витрачено на виконання відповідних робіт (надання послуг), здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а містить лише загальний опис робіт.

Акту приймання-передачі виконаних робіт щодо наданої правової допомоги суду надано не було.

Також в своїй заяві відповідач вказує на високий професійний рівень та великий й успішний досвід адвоката Камінської Анни Анатоліївни у вирішенні господарських спорів.

З цього приводу слід зазначити, що відповідачем до матеріалів справи не подано жодних відомостей про кваліфікацію та адвокатський досвід або науково-теоретичну підготовку, що обумовлює заявлений розмір витрат.

Дослідивши поданих до суду прибуткові касові ордери, суд не може приймати її як належний та допустимий доказ понесення позивачем витрат на оплату послух на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн., виходячи з наступного.

Згідно Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 29.12.2017р. №148 (далі - Положення), це Положення розроблено відповідно до Закону України "Про Національний банк України" і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб`єкти господарювання), фізичними особами.

Таким чином, відповідач як фізична особа - підприємець, під час здійснення операцій із готівкою має керуватися даним Положенням.

Відповідно до п. 23 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Касові документи можуть бути паперовими або електронними.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат відноситься розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Одночасно згідно частини третьої вказаної статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат саме учасником справи.

Відповідачем не надано суду видаткових касових ордерів або платіжних доручень.

Касовий ордер передбачено Положенням про касову дисципліну, яке поширюється на підприємства і фізичних осіб підприємців. Видатковий ордер це касовий документ на видачу коштів, а прибутковий на приймання коштів в касу підприємства або підприємця. Тобто, прибутковий ордер виписує особа яка отримала кошти, в касу при ведені касової книги. При цьому фізична особа - Адвокат, яка не має каси, не веде касовову книгу і Положення на неї не поширюються не може сам виписувати касовий прибутковий ордер на отримання коштів. А може тільки отримувати кошти по видатковому ордеру, який виписало підприємство або підприємець, тобто з їхньої каси.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності, а також те, що витрати відповідача (а не прибутки адвоката) мають бути підтверджені видатковим касовим ордером або платіжним дорученням, які суду не подані, суд дійшов висновку про відсутність підстав включати до судових витрат по справі витрати відповідача на послуги адвоката як такі, що не підтверджені належними фінансовими документами.

Таким чином, за результатами дослідження матеріалів справи, суд встановив, що надані відповідачем в підтвердження своєї заяви, докази не є достатніми доказами в розумінні статей 79 та 126 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують обсяг наданих послуг та їх вартість у розмірі 25 000 грн., у зв`язку з чим дійшов висновку, про відмову в покладенні цих витрат на позивача та прокурора.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах держави в особі Покотилівської селищної ради до Фізичної особи - підприємця Кульова Анатолія Олександровича відмовити повністю.

Судові витрати в частині 1 921,00 грн. судового збору, сплаченого за розгляд позовної заяви прокурора залишити за Прокуратурою Харківської області.

В покладенні судових витрат Фізичної особи - підприємця Кульова Анатолія Олександровича покласти на прокурора та позивача відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Учасники справи:

Позивач - Покотилівська селищна рада, 62458, Харківська область, смт. Покотилівка, вул. Незалежності, 3, код 04396733.

Відповідач - Фізична особа - підприємець Кульов Анатолій Олександрович, 61068, м. Харків, вул. Броненосця Потьомкіна, 1-Б, кв. 17-18, код 2586310050.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління ДФС в Харківській області, 610527 м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код 39599198.

Прокурор, яким подано позов - Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області, 61098, м. Харків, Григорівське шосе, 52.

Прокурор, який приймав участь у справі - Прокуратура Харківської області, 61050, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4, код 02910108.

Повне рішення складено "29" травня 2019 р.

Суддя С.А. Прохоров