Рішення

від 20.05.2019 по справі 200/575/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2019 р. Справа№200/575/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В.,

при секретарі судового засідання Заїченко Я.В.,

за участю:

представника позивача - Золотухіна Р.М.

представника відповідача - Гламаздіна О.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (ЄДРПОУ- 37014600, юридична адреса: 85043, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, 1а) до Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просить суд:

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2018 року № 0006844614 Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 159 000,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 106 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 53 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає про необґрунтованість висновків податкового органу про відсутність реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Енергетичні системи Донбасу , та зазначає про наявність всіх належних документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту.

Враховуючи наведене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі, визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006844614 від 29 серпня 2018 року.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення винесено податковим органом в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань оподаткування.

Вказує на те, що під час перевірки податковим органом встановлений факт порушення позивачем вимог чинного законодавства, факт формування податкового кредиту по операціях, що мають нереальних характер між позивачем та контрагентом ТОВ Енергетичні системи Донбасу . Зазначає, що позивачем створена схема штучного руху товару, спрямована на створення формального документообігу. Крім того, відповідачем зазначено що, у ланцюгу господарської діяльності є підприємство ТОВ ОКЗИТ засновник якого заперечує у причетності до ТОВ Окзит , та ПП Аско-С яке виконувало послуги перевезення без наявності у власності транспортних засобів та трудових ресурсів.

Враховуючи викладене, просив в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 14 січня 2019 року судом було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

В судовому засіданні 05 лютого 2019 року судом, керуючись ст. 181 КАС України, була оголошена перерва до 19 лютого 2019 року на 12:15 год., про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні 19 лютого 2019 року судом, керуючись ст. 181 КАС України, була оголошена перерва до 12 березня 2019 року на 11:15 год., про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.

Ухвалою суду від 26 березня 2019 року оголошено перерву у справі № 200/575/19-а.

Крім того, було вирішено продовжити строк підготовчого провадження за ініціативою суду, про що повідомлені особи, які беруть участь у справі.

Ухвалою суду від 09 квітня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля (код ЄДРПОУ 37014600), перебуває на податковому обліку у Дніпропетровському управлінні Офісу Великих платників податків Держаної фіскальної служби (том 1 а.с. 54-57).

30 липня 2018 року за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Енергетичні системи Донбасу за квітень 2016 року відповідачем складено акт № 66/28-10-46-14-37014600 (том 1 а.с. 29 - 41).

З висновків акту вбачається, що перевіркою встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п. 198.2, 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у червні 2016 року за загальну суму ПДВ 106 000 грн.; п. 44.1, п. 44.2, ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями , в редакції що діяла з 01 січня 2015 року) в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування з податку на прибуток за 2016 рік на суму 636 00 грн.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних за березень-квітень 2016 року встановлено, що єдиним постачальником вуглесосів для ТОВ Енергетичні системи Донбасу було підприємство ТОВ "ОКЗИТ" " (код за ЄДРПОУ 40098722) - складено податкові накладні у березні 2016 року: Вуглесос У900х90 - 2 шт. Згідно бази даних Облік суб`єктів фіктивного підприємництва по ТОВ "Окзит" (код за ЄДРПОУ 40098722) встановлено ознаку фіктивності (дата встановлення ознаки 12.05.2016) -зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників (отримано пояснення від гр. ОСОБА_1 про не причетність до реєстрації ТОВ "Окзит"). Фіногеєв Олександр ОСОБА_2 засновник, директор, головний бухгалтер ТОВ "Окзит" з 27 січня 2016 року по 03 серпня 2016 року. За даними Єдиного реєстру податкових накладних за березень 2016 р. (ТОВ "ОКЗИТ" складав податкові накладні у березні 2016 року: Вуглесос У900х90 - 2 шт. на адресу ТОВ Енергетичні системи Донбасу ) не встановлено придбання ТОВ Окзит товарів з номенклатурою: ОСОБА_3 У900х90. ( у ПК різноманітні товари, а саме: будівельні матеріали, продукти харчування, господарські товари, миючи та косметичні засоби в асортименті та ін.).

Також, за даними Єдиного реєстру податкових накладних за березень 2016 року не встановлено взаємовідносин з ТОВ "Східвуглемаш", який згідно наданих паспортів нібито є виробником товару та придбання ТОВ Окзит товарів з номенклатурою: вуглесос У900х90 (у ПК різноманітні товари, а саме будівельні матеріали, продукти харчування, господарські товари, миючи та косметичні засоби в асортименті та ін.). Перевізником є ПП Аско-С (код за ЄДРПОУ 21959646), яке знаходиться на обліку у Покровська ОДПІ (Селидівське відділення), основний вид діяльності вантажний автомобільний транспорт, основні фонди - 0 тис. грн. згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва, чисельність згідно 1ДФ за 2 кв. 2016рік - 1 особа. Виходячи із вищезазначеного, відповідачем зроблено висновок, що ПП Аско-С не міг виконувати слуги перевезення, тому що не має у власності транспортних засобів та згідно ЄРПН послуги оренди транспортних засобів не придбавав та не має трудових ресурсів для виконання даних послуг.

До перевірки позивачем надано сертифікати якості на вуглесоси У 900/90, які не містять жодної інформації про виробника, нормативні документи, яким повинна відповідати продукція, дату виготовлення, дату виписки сертифікату та реквізитів органу, що його видав.

За результатами аналізу баз даних Дніпропетровського управління Офісу ВПП ДФС, наданих ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля первинних документів встановлено, що ТОВ Енергетичні системи Донбасу у квітні 2016 року фактично не здійснювало постачання товару вуглесосів У900х90 у кількості 2 шт на суму ПДВ 106 000 грн.) у зв`язку з не встановленням його первинного походження.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 29 серпня 2018 року № 0006844614, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 159 000 грн., з яких за основним платежем на суму 106 000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 53 000 грн. (том 1 а.с. 44).

Предметом розгляду даної адміністративної справі є правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення від 29 серпня 2018 року № 0006844614.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, 24 листопад 2015 року року між ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля та ТОВ Енергетичні системи Донбасса укладений договір №1913-ДУ, за умовами якого виконавець зобов`язується поставити у власність покупця продукцію і чи обладнання технічного призначення, а замовник приймає надані послуги та оплачує поставлену в його власність продукцію згідно договору (том 1 а.с. 141 - 145).

На підтвердження виконання умов договору представником позивача надані наступні документи:

Специфікація від 30 листопада 2015 року до договору №1913-ДУ від 24 листопада 2015 року на 1 арк.

Лист №34Е від 14 червня 2016 р. на 1 арк. про зміну реквізитів.

Додаткова угода від 14 червня 2016 року про зміну реквізитів до договору №1913-ДУ від 24 листопада 2015 р.

Податкова декларація з ПДВ за квітень 2016 року з додатками та квитанцією №2.

Податкова декларація з ПДВ за червень 2016 року з додатками та квитанцією №2.

Уточнюючий розрахунок податковий зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, звітній (податковий) період, що уточняється: червень 2016 року, поданий у жовтні 2016 року з додатками та квитанцією №2.

Податкова накладна від 01 квітня 2016 року №8.

Витяг з Єдиного реєстру податкових накладних №431305 на запит від 01 лютого 2019 року №431305.

Журнал обліку виданих довіреностей за 2016 рік (фрагмент).

Платіжне доручення №2116537273 від 16 червня 2016 року на суму 200 000,00 грн..

Платіжне доручення №2116540636 від 23 червня 2016 року на суму 118 000,00 грн.

Платіжне доручення №2116540669 від 23 червня 2016 року на суму 318 000,00 грн.

ТТН №01-69/04 від 01 квітня 2016 року.

Свідоцтво на нерухоме майно від 16 вересня 2009 року.

Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майна №23860282 від 16 вересня 2009 року.

Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майна №28981362 від 11 лютого 2011 року.

Сертифікат з якості №1913-ДУ/1.

Паспорт, поєднаний з керівництвом з експлуатації П 5170.00.000 ПС (зав. №50).

Паспорт, поєднаний з керівництвом з експлуатації П 5170.00.000 ПС (зав. №51).

Прибутковий ордер №5000084531 від 04 квітня 2016 року.

Картка №30037 складського обліку матеріалів.

Наказ на відпуск матеріалів від 13 липня 2016 року.

Прибутковий ордер №5000146387 від 13 липня 2016 року.

Наряд-путівка виконання робот гірничого майстра від 14 липня 2016 року (зміна N23).

Наряд-путівка виконання робот гірничого майстра від 17 липня 2016 року (зміна №1).

Наряд-путівка виконання робот гірничого майстра від 01 серпня 2016 року (зміна №1).

Наряд-путівка виконання робот гірничого майстра від 01 серпня 2016 року (зміна №2).

Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма 03-1) №06/10 від 31 жовтня 2016 року.

Розпорядження від 31 жовтня 2016 року №273 Про введення в експлуатацію .

Інвентарна картка №10000156373-0.

Звіти з амортизації у 2016, 2017 та 2018 роках.

Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма 03-1) №07/10 від 31 жовтня 2016 року.

Розпорядження від 31 жовтня 2016 року №276 Про введення в експлуатацію .

Інвентарна картка №10000156374-0.

Звіти з амортизації у 2016, 2017 та 2018 роках.

Оборотно-сальдова відомість.

Відображення окремої позиції рахунку подання головної книги.

Баланс оборотів кредитора.

Звіт з проводок.

Сертифікат представника від 31 жовтня 2015 року.

Табличне представлення взаємовідносин позивача з ТОВ Енергетичні системи Донбасу , код ЄДРПОУ 38708035 за Договором №1913-ДУ від 24 листопада 2015 року.

Лист від 04 вересня 2017 року №46569/10/28-10-46-14-08 Про надання пояснень та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин з постачальниками на 4 арк.

Лист від 06 жовтня 2017 року №1/688 на 1 арк. з переліком документів, що запитувались відповідачем.

Лист від 10 листопада 2017 року №57875/10/28-10-46-14-08 Про надання пояснень та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин з постачальниками .

Лист від 04 грудня 2017 року №1/871 на з поясненням про те, що відповідь з документами по аналогічному запиту направлена на адресу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС 06 жовтня 2017 року.

Лист від 05 березня 2018 року №10132/10/28-10-46-14-10 Про надання пояснень та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин з постачальниками .

Лист від 23 березня 2018 року №1/202 на 1 арк. з поясненням про те, що відповідь з документами по аналогічному запиту направлена на адресу Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС 06 жовтня 2017 року.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо ТОВ ЕНЕРГЕТИЧНІ СИСТЕМИ ДОНБАСУ .

Витяг №1505064500032 від 06 листопада 2015 р.

Фінансовий звіт та звіт про фінансові результати.

Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо ТОВ ЕНЕРГЕТИЧНІ СИСТЕМИ ДОНБАСУ .

Статут ТОВ ЕНЕРГЕТИЧНІ СИСТЕМИ ДОНБАСУ від 03 листопада 2015 року на 15 арк. Реквізити підприємства.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо ТОВ СХІДВУГЛЕМАШ . Наказ від 12 червня 2015 року №415ог.

Додаток 4 Перелік суб`єктів господарювання, яким надано право перевозити визначені товари до неконтрольованої території до тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей (наказ від 12 червня 2015 р. №415ог) в частині, що стосується ТОВ СХІДВУГЛЕМАШ .

Додаток 5 Перелік суб`єктів господарювання, яким надано право перевозити визначені товари з неконтрольованої території до тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей (наказ від 12 червня 2015 р. №415ог) в частині, що стосується ТОВ СХІДВУГЛЕМАШ .

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач вважає неправомірним висновок податкового органу про порушення ним вимог Податкового кодексу України, тому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Таким чином, відповідач у справі - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.

Таким чином, на позивача у справі покладений обов`язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп.14.1.185 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Суд враховує, що наявність податкових накладних є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Від встановлення цієї обставини залежить оцінка податкових накладних як правової підстави для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Розділ V Податкового кодексу України регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит - це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплачений платником податку на додану вартість на користь своїх контрагентів-інших платників податку на додану вартість, з приводу якої в останніх вже виник обов`язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Тобто, отримавши податкові накладні від контрагентів, у позивача виникло право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, відповідно до п. 44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених ст. 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному ст. 50 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Згідно ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов`язані з рухом активів, виконанням зобов`язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладених позивачем договорах, та підтверджують обґрунтованість формування податкового кредиту за досліджуваними господарськими операціями.

Щодо недоліків заповнення товарно- транспортної накладної, на які відповідач вказує в акті перевірки та відзиві на позов, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Окрім цього, за умови встановлення факту перевезення товару у процесі його поставки від заявлених контрагентів порядок заповнення товарно-транспортних накладних не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару

Таким чином, суд приймає довід позивача що товарно-транспортна накладна не первинним бухгалтерським документом.

Щодо твердження відповідача, що надані сертифікати якості на вуглесоси, не містять жодної інформації про виробника, нормативні документи, яким повинна відповідати продукція, дату виготовлення, дату виписки сертифікату та реквізитів органу що його видав, суд зазначає, що сертифікати якості не є первинним бухгалтерським документом ,та також не має вирішального значення для визначення податкових наслідків операцій з поставки товару.

Підстави щодо висновку відповідача що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетичні системи Донбасу було здійснено нереальну операцію, що фактично не здійснювалась з цим контрагентом наступні.

За даними АС Податковий блок встановлено розбіжності по завищенню податкового кредиту у сумі 106 000,00 грн., у зв`язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Енергетичні системи Донбасу не сформовано податкові зобов`язання по взаємовідносинам з позивачем у квітні 2016 року.

Стан платника Товариство з обмеженою відповідальністю Енергетичні системи Донбасу - припинено але не знято з обліку (кор. пусті , але не закриті) , зазначає відповідач у відзиві.

Зазначаючи про не сформовані у квітні 2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетичні системи Донбасу податкові зобов`язання щодо взаємовідносин з позивачем, відповідач не зазначає, чи було досліджено формування податкових зобов`язань в інших періодах. З цього приводу суд приймає довід позивача що наведена обставина не може бути безумовною підставою для позбавлення позивача податкової вигоди, оскільки можливе придбання обладнання раніше, ніж воно було реалізовано позивачу.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних за березень-квітень 2016 року встановлено, що єдиним постачальником вуглесосів для Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичні системи Донбасу було Товариство з обмеженою відповідальністю Окзит (код ЄДРПОУ 40098722) - складено податкові накладні у березні 2016 року : вуглесос У900х90 - 2шт.

Відповідач зазначаючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю Окзит було складено податкові накладні у березні 2016 року на вуглесос У900х90 - 2шт., фактично зазначає, що вказаний товар було придбано в березні, та фактично підтверджує наявність операції між Товариством з обмеженою відповідальністю Енергетичні системи Донбасу та Товариство з обмеженою відповідальністю Окзит в березні 2016 року.

Згідно бази даних Облік суб`єктів фіктивного підприємництва щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Окзит встановлено ознаку фіктивності (дата встановлення ознаки 12 травня 2016 року) - зареєстровано та проваджено фінансово - господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників. На підтвердження цієї обставини відповідачем надано копію пояснень Фіногеєва Олександра ОСОБА_4 засновника, директора, головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю Окзит з 27січня 2016 року по 03 серпня 2016 року про не причетність до реєстрації підприємства.

Відповідачем у якості доказів надано копію пояснень Фіногеєва ОСОБА_5 від 12 травня 2016 року, у якій зазначено, що він не має відношення до господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Окзит , жодних договорів не укладав, бухгалтерський та податковий облік підприємства не вів та нікого не уповноважував. (том 1 а.с. 111-112)

З цього приводу, суд зазначає, що вказані пояснення не можуть бути беззаперечним доказом фіктивності підприємства, оскільки не зазначено відповідачем за яких обставин вони були надані, відсутнє в поясненнях попередження про відповідальність особи за надання достовірної інформації та роз`яснення особі її прав та обов`язків. Крім того, відповідач не надав суду будь яких доказів щодо наявності кримінальних справ, вироків та інше. Взагалі в матеріалах справи відсутні докази взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Окзит .

Таким чином, використання в якості доказів письмових пояснень посадової осіби підприємства, які невідомо з яких підстав з`явились у позивача є неприпустим.

Відповідач зазначає, що за даними єдиного реєстру податкових накладних за березень 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Окзит складав податкові накладні у березні 2016 року : вуглесос У900х90 - 2шт на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичні системи Донбасу не встановлено придбання Товариством з обмеженою відповідальністю Окзит товарів з номенклатурою вуглесос У900х90.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних за березень 2016 року не встановлено взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Східвуглемаш , якій згідно наданих паспортів є виробником товару та придбання Товариством з обмеженою відповідальністю Окзит товарів з номенклатурою вуглесос У900х90.

Перевізником є приватне підприємство Аско-С , основний від діяльності - вантажний автомобільний транспорт, основні фонди - 0 тис.грн. згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва, чисельність згідно 1 ДФ за 2 кв.2016 року -1 особа. Таким чином, відповідач зазначає, що приватне підприємство Аско-С не міг виконувати послуги з перевезення, тому що не має у власності транспортних засобів та згідно ЄРПН послуги з оренди транспортних засобів не придбавав та не має трудових ресурсів для виконання даних послуг.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника відповідача і вбачається з матеріалів справи, висновки, що надані контрагентами позивача послуги не спричинили реального настання правових наслідків, зроблені відповідачем на підставі податкової інформації.

Однак, суд зазначає, що вказана податкова інформація містить лише дані про результати господарської діяльності кожного контрагента позивача окремо за період, в якому виникли спірні правовідносини. Контролюючим органом не перевірялась і не оцінювалась діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичні системи Донбасу , Товариства з обмеженою відповідальністю Окзит , Товариства з обмеженою відповідальністю Східвуглемаш , приватного підприємства Аско-С в періоди, які передували укладенню спірних правочинів, у зв`язку з чим суд вважає, що висновки відповідача про нереальний характер здійснення господарських операцій позивачем з вищезазначеними контрагентами щодо яких виник спір, є безпідставними і зроблені в результаті припущень, що виключає можливість покладення їх в основу спірного рішення.

Акт перевірки, як основний доказ податкових правопорушень не утримує в собі повного дослідження господарських операцій в частині отримання зазначеними підприємствами, оприбуткування ним товару (продукції), списання її у виробництво, використання у господарській діяльності.

Відтак, актом перевірки, не встановлені податкові правопорушення, внаслідок неповноти їх дослідження.

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до контролюючого органу податкової звітності з податку на додану вартість та відповідність даних, що містяться в наданій податковій звітності, даним первинного бухгалтерського обліку.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Суд не приймає довід відповідача, що відсутність реального здійснення господарської операції та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості наміру платників податків - учасників відповідної операції, оскільки в даному спорі відсутні докази дефектних відповідних первинних документів у позивача, оскільки товарно- транспорті накладні та сертифікат відповідності (на які посилається відповідач) не є первинними бухгалтерськими документами, оцінка цим твердженням була надана вище.

Доказів щодо недостатньої обережності у підприємницької діяльності позивача, відповідачем також не надано. Між тим позивачем надано до матеріалів справи Витяг від 06 листопада 2015 року №1505064500032 з реєстру платників податку на додану вартість відповідно до якого Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичні системи Донбасу були зареєстровані платником податку на додану вартість 18 червня 2013 року , виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статут, фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва та звіт про фінансові результати.

Сертифікат від 31.10.2015 р., в якому зазначено, що ТОВ СХІДВУГЛЕМАШ уповноважив представника ТОВ ЕНЕРГЕТИЧНІ СИСТЕМИ ДОНБАСУ здійснювати повноваження офіційного представника з реалізації продукції виробника ТОВ СХІДВУГЛЕМАШ . (том 2 а.с. 16)

Сторонами у судовому засіданні визнано той факт, що ТОВ СХІДВУГЛЕМАШ міститься у Додатку 4 Переліку суб`єктів господарювання, яким надано право перевозити визначені товари до неконтрольованої території та Додатку 5 Переліку суб`єктів господарювання, яким надано право перевозити визначені товари з неконтрольованої території, згідно з наказом Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.2015 р. №415 ог.

Крім того, позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв`язку з невиконанням своїх обов`язків його контрагентом, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (далі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст. 9 Конституції України. Зокрема, стаття 1 Протоколу до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права".

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України" якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Таким чином, Європейський суд з прав людини та чинне законодавство України чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Відповідно до п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. «б» 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 29 серпня 2018 року № 0006844614 податковий орган діяв всупереч вимог закону та безпідставно збільшив суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, в підтвердження реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, позивачем надані до матеріалів справи документи бухгалтерського та податкового обліку, що є підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності включення сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно пп. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Тобто, чинним законодавством України, зокрема, Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника; за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов`язання та не визначено права здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності заявленими іншою стороною правочину, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Суд не бере до уваги розбіжності, виявлені у даних контрагентів позивача при їх співставленні, оскільки в даному випадку будь-яке порушення спричиняє відповідальність та негативні наслідки лише для особи - порушника. Позивач не може відповідати за будь-які неправомірні дії своїх контрагентів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів, крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надано.

Водночас позивачем з посиланням на належні докази, що долучені до матеріалів справи, доведено обставину реального здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість по фінансово-господарським операціям з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичні системи Донбасу за спірний період сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України, а саме, позивачем в підтвердження позовних вимог надана вся первинна документація, в тому числі податкові накладні, копії яких досліджені в судовому засіданні.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Крім того, суд відзначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування в розумінні зазначеної норми Закону.

Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність висновків органу владних повноважень про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує стягнути судові витрати у розмірі 2385 грн., здійснені ТОВ ДТЕК Добропіллявугілля за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Керуючись ст. 2, ст. 8-15, ст.19-21, ст. 72-78, ст. 90, ст. 139, ст. 199-228, ст. 241-255, ст. 293, ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 серпня 2018 року № 0006844614 відповідача, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 159 000,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 106 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 53 000,00 грн. - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29 серпня 2018 року № 0006844614 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 159 000,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 106 000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 53 000,00 грн.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (код ЄДРПОУ- 37014600, юридична адреса: 85043, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, 1а) судові витрати у сумі 2 385,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, код ЄДРПОУ 39440996).

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 20 травня 2019 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 30 травня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Шинкарьова І.В.