Рішення

від 15.05.2019 по справі 806/759/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року м. Житомир справа № 806/759/14

категорія 111030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

секретаря судового засідання Магдич В.М.,

за участю представників позивача Литвинчук Н.П., Гумінського М.В., Кришти В.В.,

представника відповідача Синицької Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" до Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

17.02.2014 до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" (далі - ТОВ Валки-Ільменіт ) до Володарсько-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Володарсько-Волинської ОДПІ від 04.02.2014 №0000112200 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 162456,00 грн; №0000132200 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3113,00 грн; №0000122200 про збільшення суми грошового зобов`язання плати за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірі 652185,63 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.04.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2014, позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Володарсько-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 04.02.2014 №0000112200, №0000132200, №0000122200.

Постановою Верховного Суду від 11.09.2018 касаційну скаргу Володарсько-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задоволено частково. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2014 у справі № 806/759/14 скасовано у частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.02.2014 №№0000112200, 0000132200. Справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2014 у справі №806/759/14 залишено без змін.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного суду встановлено, що розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення у справі не з`ясували спрямованість позивача при здійсненні розглядуваних операцій з Приватним акціонерним товариством Кримський титан на отримання позитивного економічного ефекту, а також причини його неотримання.

Вирішуючи питання про законність податкового повідомлення-рішення від 04.02.2014 №0000132200, суди попередніх інстанцій зазначили, що фактичне виконання спірної операції підтверджується належним чином складеними первинними документами, а контрагент позивача на час її здійснення перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав статус платника податку на додану вартість.

Крім того, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного суду у постанові від 11.09.2018 зазначено, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності отримано від указаного в первинних документах контрагента. Для цього необхідно встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадову особу контрагента, задіяну в такому процесі) як свідків з метою з`ясування умов та характеру здійснених операцій.

Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість Товариства з обмеженою відповідальністю Стор-Груп-Плюс виконати спірну поставку з урахуванням його фактичних господарських ресурсів, понесення ним витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

01.11.2018 після розгляду Верховним Судом до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" до Володарсько-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 справу прийнято до загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 05.12.2018 на 10:00 (Том №2 а.с. 55-56).

29.07.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов від 29.11.2017 №1660/06-30-10-03 (Том №2 а.с. 59-60). В якому відповідач просив відмовити у задоволенні позивних вимог, в обґрунтування заперечень стосовно податкового повідомлення-рішення №0000112200 від 04.02.2014 пояснив, що підприємством порушено п.14.1.36 п.138.4 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України, оскільки товариством проведено реалізацію товару за цінами нижче собівартості, які не призвели до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або погашення поточних зобов`язань, не прийняли участі у зростанні власного капіталу та дана операція не була спрямована на отримання доходу, у результаті чого завищено собівартість реалізованої продукції на загальну суму 570020,00 грн. Таким чином, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення рішення 04.02.2014 №0000112200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на убуток у розмірі 108304,00 грн за основним платежем та 54152,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 04.02.2014 №0000132200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2075,00 грн за основним платежем та 1038,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями відповідач зазначає, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2013 до 30.09.2013 встановлено його завищення всього у сумі 2075 грн, у тому числі за квітень 2013 року.

Відповідно до наданих документів до перевірки ТОВ "Валки-Ільменіт" придбано у ТОВ "Стор-Груп-Плюс" запасні частини "головний гальмівний циліндр" на загальну суму 12450,00 грн, у т.ч. ПДВ 2075,00 грн.

До Володарсько-Волинської ОДПІ надійшов акт ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.07.2013 №255/26-54-22-06-38483892 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Стор-Груп-Плюс", яким встановлено, що операції купівлі-продажу вказаного підприємства із контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків. Оскільки не можливо встановити місцезнаходження ТОВ "Стор Груп Плюс", так як за податковою адресою не знаходиться. Згідно з базою даних відсутня інформація щодо чисельності працюючих, щодо активів підприємства, основних засобів, а також відсутність документів, що підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій. Кожна із господарських операцій в залежності від її змісту має бути підтверджена певним переліком первинних документів. Згідно з інформаційного листа ВАСУ від 02.06.2011 №742/11/13-11 визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пояснює, що вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додаткову вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, - акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Перевіркою встановлено, що контрагентом завищено податкові зобов`язання по ПДВ, а тому і право позивача на віднесення сум ПДВ по господарським операціям із ТОВ "Стор-Груп-Плюс" у сумі 2075,00 грн до податкового кредиту також відсутнє. З огляду на викладене, контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 04.02.2014 №0000132200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2075,00 грн за основним платежем та 1038,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

У підготовчому засіданні, суд ухвалами від 05.12.2018, постановленими у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без виходу до нарадчої кімнати, відклав підготовче засідання на 16.01.2019 на 10:00 у зв`язку з необхідністю отримання додаткових доказів та задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи для підготовки відповіді на відзив та замінив відповідача - Володарсько-Волинську ОДПІ ГУ Міндоходів у Житомирській області на належного - Коростенську об`єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Житомирській області, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 05.12.2018 (а.с. 71-72).

14.01.2019 на адресу суду електронною поштою від позивача надійшла відповідь на відзив від 11.01.2019 №22 (Том №2 а.с. 75-84).

Підготовче засідання, призначене на 16.01.2019, відкладене на 20.02.2019 на 10:00 у зв`язку з задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи для ознайомлення з відповіддю на відзив, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 16.01.2019 (Том №2 а.с. 162-163).

У підготовчому засіданні, призначеному на 20.02.2019, оголошено перерву до 21.03.2019 до 14:00 для підтвердження повноважень представника відповідача, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 20.02.2019 (Том №2 а.с. 170-171).

21.03.2019 підготовче засідання відкладене на 11.04.2019 на 14:00 (Том №2 а.с. 181).

11.04.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 15.05.2019 до 10:00 (Том №2 а.с. 199-203).

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 15.05.2019, постановленою у порядку ст.243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати, закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 15.05.2019 (Том №205-207).

У судовому засіданні 15.05.2019 представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити, з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив (Том №2 а.с. 75-84).

У судовому засіданні 15.05.2019 представник відповідача проти заявлених вимог заперечувала та просила у задоволенні позову відмовити з підстав, що викладені у відзиві на адміністративний позов (Том №2 а.с. 59-60).

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.03.2001 Володарсько-Волинською районною державною адміністрацією Житомирської області ТОВ "Валки-Ільменіт" зареєстроване юридичною особою, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (Том №1 а.с. 30-31).

Уповноваженими особами Володарсько-Волинської ОДПІ було проведено з 11.12.2013 по 31.12.2013 позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Валки-Ільменіт" з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток, податку на додану вартість та плати за користування надрами за період з 01.04.2013 по 30.09.2013, за результатами якої складено акт від 13.01.2014 №2/5/22-07/31280048 (Том №1 а.с.38-57) за висновками, викладеними в акті перевірки, встановлено наступні порушення ТОВ Валки-Ільменіт :

- п.14.1.36., п.138.4., п.138.8. ст.138 ПК України, - занижено податок на прибуток в сумі 108304 грн., у тому числі - 3 квартал 2013 року в сумі 108304,00 грн;

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України - занижено податок на додану вартість в сумі 2075,00 грн, в тому числі за квітень 2013 року в сумі 2075,00 грн;

- п.п.263.2.2 п.263.2 ст.263 ПК України - занижено плату за користування надрами для видобування корисних копалин всього в сумі 521748,50 грн, в тому числі за 2 квартал 2013 року в сумі 521748,50 грн.

На підставі висновків акту контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.02.2014:

- №0000112200 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 162456,00 грн, у тому числі основний платіж - 108304,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 54152,00 грн (Том №1 а.с.32);

- №0000132200 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 3113,00 грн, у тому числі основний платіж - 2075,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 1038,00 грн (Том №1 а.с.36);

- №0000122200 про збільшення суми грошового зобов`язання плати за користування надрами для видобування корисних копалин в розмірі 652185,63 грн, у тому числі основний платіж - 521748,50 грн та штрафні (фінансові) санкції - 130437,13 грн (Том №1 а.с.34).

Як видно зі змісту акта перевірки від 13.01.2014, такий висновок контролюючого органу обґрунтовано тим, що єдиним економічним ефектом від здійснення позивачем господарських операцій з реалізації ільменітового концентрату Приватному акціонерному товариству Кримський титан за ціною, нижчою собівартості, було отримання збитків та формування від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток з метою мінімізації податкових зобов`язань. Також, відповідач наголошує на безтоварному характері господарської операції з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю Стор-Груп-Плюс .

Крім того, вказує на помилковість висновків судових інстанцій при наданні оцінки встановленому органом доходів і зборів порушенню ТОВ Валки-Ільменіт вимог підпункту б підпункту 263.2.2 пункту 263.2 статті 263 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

В акті перевірки уповноважені особи контролюючого органу дійшли висновків про те, що ТОВ Валки-Ільменіт у червні 2013 року здійснювало реалізацію власної готової продукції за цінами нижче собівартості, та від якої отримані збитки у загальному розмірі 570019,56 грн. На думку перевіряючих зазначене призвело до порушення Товариством вимог п.14.1.36 п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - ПК України), оскільки реалізація готової продукції за цінами нижче собівартості:

- не була спрямована на отримання доходу;

- не призвела до збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення поточних зобов`язань;

- не брала участі у зростанні власного капіталу.

Згідно з вимогами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договором комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Із матеріалів справи видно, що між ТОВ Валки-Ільменіт (Продавець) та ПрАТ Кримський Титан (Покупець) було укладено договір поставки №1460-1 від 27.12.2012 (Том №1 а.с. 148-150), відповідно до умов якого, Продавець зобов`язався передати у власність, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити ільменітовий концентрат з показниками якості ТУ У14-10-009-97 Концентрат ільменітовий . Пунктом 2.1 даного договору передбачалось, що ціна товару на кожний рік поставки товару визначається Сторонами у додатках-специфікаціях (Том №1 а.с. 151-155 та Том №2 а.с. 153-155), які є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно з умовами договору поставки №1460-1 від 27.12.2012 та накладної №6-1/ВІ-13 від 30.06.2013 (Том №1 а.с. 148-150, 156), які містяться у матеріалах справи, ціна на ільменітовий концентрат марки КІ ТУ У-14-10-009-97, поставлений у червні 2013 року в обсязі 2579,274 товарних тон складала 1281,00 грн за одну тону (без ПДВ), а загальна вартість усіх поставлених партій ільменітового концентрату протягом червня 2013 року без вартості залізничних перевезень склала 3304049,99 грн без ПДВ (1281,00 грн * 2579,274 тон).

Отже, з накладної №6-1/ВІ-13 від 30.06.2013 видно, що протягом червня 2013 року відвантажено на користь ПрАТ Кримський Титан ільменітового концентрату у сумі 4279004,39 грн (без вартості залізничних перевезень та ПДВ), яка відповідає розміру доходу відображеному у реєстрі бухгалтерського обліку Обороти по рахунку 361 за червень 2013 року (Том №2 а.с. 125) кореспонденцією Дт 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями - Кт 701.2 Дохід від реалізації та підтверджується показниками розміру доходу, відображеному контролюючим органом в додатку 3.1.21.б до акту перевірки (Том №1 а.с. 60).

Таким чином, відповідно до підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України реалізація власної готової продукція призвела до визнання позивачем доходу від операційної діяльності в розмірі договірної (контрактної) вартості, передбаченому договором поставки №1460-1 від 27.12.2012, який підтверджується накладною №6-1/ВІ-13 від 30.06.2013 (Том №1 а.с. 156), обліковими регістрами бухгалтерського обліку Обороти по рахунку 361 за червень 2013 року (Том №2 а.с. 125) та додатком 3.1.2.1.6 до акту перевірки (Том №1 а.с. 60).

Стосовно питання чи призвела реалізація власної готової продукції за цінами нижче собівартості у червні 2013 року до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення поточних зобов`язань, суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.2 пункту 14.1 ПК України визначено, що таке поняття як активи вживається у значенні, наведеному в Законі України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Зокрема, статтею 1 цього Закону передбачено, що термін активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Крім того, Актив - це частина бухгалтерського балансу форми №1 Баланс (Звіт про фінансовий стан), що відображає на певну дату всі наявні на даному підприємстві матеріальні цінності, кошти, борги різних осіб та установ у грошовому виразі.

Іншими словами, активи - це все чим володіє підприємство готівка, дебіторська заборгованість, обладнання та майно підприємства та які складаються з:

1) оборотних активів, до яких належать готівка, грошові кошти на рахунках, оборотні запаси, які можуть бути досить швидко трансформовані в грошові кошти (як правило, протягом року);

2) основних засобів з тривалим терміном служби, що використовуються підприємством при виробництві товарів і послуг (наприклад, будівлі, споруди, земля, обладнання);

3) інших активів, які включають такі нематеріальні активи, як патенти і торгові знаки (що не мають натурально-речової форми, але цінні для підприємства), капіталовкладення в інші компанії або довготермінові ціані папери, витрати майбутніх періодів і різні інші активи (залежно від профілю того чи іншого підприємства).

Відповідно до вимог Інструкції №291 за кредитом рахунку 361 Розрахунки з покупцями відображається сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу та інші види розрахунків. Згідно з регістру бухгалтерського обліку Обороти по рахунку 361 ТОВ Валки-Ільменіт за червень 2013 року по кредиту рахунку 361 відображені наступні кореспонденції:

- Дт рахунку 681.1 Розрахунки за авансами одержаними - Кт рахунку 361 Розрахунки з покупцями в сумі 4252454,39 грн;

- Дт рахунку 311 Поточні рахунки в національній валюті - Кт рахунку 361 Розрахунки з покупцями в сумі 109670,00 грн (Том №2 а.с. 60).

Така кореспонденція рахунків означає, що у червні 2013 року ТОВ Валки-Ільменіт на його розрахунковий рахунок отримано від покупців грошових коштів в загальній сумі 4362124,39 грн (4252454,39 грн + 109670,00 грн). Тобто, у червні 2013 року покупцем - ПрАТ Кримський Титан у повному обсязі здійснені розрахунки грошовими коштами, у тому числі у вигляді авансових платежів, з продавцем - ТОВ Валки-Ільменіт за реалізований ільменітовий концентрат у розмірі 4279004,39 грн.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що реалізація власної готової продукції у червні 2013 року однозначно призвела до надходження активів на рахунки ТОВ Валки-Ільменіт у вигляді грошових коштів у розмірі 4279004,39 грн.

Стосовно того, яким чином господарська операція з реалізації ільменітового концентрату брала участь у господарській діяльності та призвела до зростання власного капіталу ТОВ Валки-Ільменіт , суд зазначає наступне.

Пунктом 1.1 Договору поставки №1460-1 від 27.12.2012, укладеного між позивачем та ПрАТ Кримський Титан , передбачалось здійснення не разової поставки ільменітового концентрату у червні 2013 року, а систематичних поставок протягом усього 2013 року (із січня по грудень) з фіксуванням ціни поставки у додатках і специфікаціях.

Специфікацією №1 від 27.12.2012, яка є невід`ємним додатком №1 до Договору поставки №1460-1 від 27.12.2012, встановлювалась ціна на ільменітовий концентрат на рівні 1430,00 грн за тону. Така ціна діяла протягом січня-квітня 2013 року. Додатковою угодою №1 від 20.05.2013 до даного договору поставки встановлювалась ціна на ільменітовий концентрат на рівні 1281,00 грн за тону на період поставки травень-грудень 2013 року (Том №2 а.с. 153-155).

Тобто, ціна на ільменітовий концентрат погоджувалась сторонами договору поставки №1460-1 від 27.12.2012 наперед (до початку здійснення поставок) та на тривалий період часу (у грудні 2012 року - на період січень-квітень 2013 року та у травні 2013 року на період травень-грудень 2013 року).

При цьому, варто зауважити, що відповідно до статті 192 Господарського кодексу України (далі - ГК України) політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Відповідно до статті 10 Закову України Про ціни і ціноутворення суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни та державні регульовані ціни.

Згідно з статтею 11 цього Закону, вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Аналогічна норма закріплена статтею 190 ГК України. Статтею 12 Закону України Про ціни і ціноутворення визначено вичерпний перелік державних регульованих цін. Продаж ільменітового концентрату не є предметом державного регулювання цін, відтак ціни на ільменітовий концентрат є вільними, та такими, що формуються підприємством самостійно, встановлюються із врахуванням попиту та пропозиції на ринку товарів.

Це означає, що політика ціноутворення при реалізації ільменітового концентрату здійснювалась у відповідності до вимог законодавства України, визначалась сторонами договору поставки №1460-1 від 27.12.2012 заздалегідь та не була спрямована на отримання збитків, оскільки при встановленні ціни у травні 2013 року на рівні 1281,00 грн за тону не можливо було спрогнозувати, що у наступному місяці, тобто у червні 2013 року, собівартість ільменітового концентрату може перевищити ціну його реалізації.

У додатку до акта перевірки 3.1.2.1б Порівняльна таблиця кількісних та вартісних показників списання витрат при реалізації ільменітового концентрату ТОВ Валки-Ільменіт за період з 01.04.2013 до 30.09.2013 перевіряючими обчислене відхилення реалізаційної вартості ільменітового концентрату від його виробничої собівартості у періоді, охопленому перевіркою (2-й та 3-й квартали 2013 року). Окремі показники розрахунку, наведеного у додатку 3.1.2.1.б до акта перевірки наведені у таблиці Показники господарської операції з реалізації ільменітового концентрату на виконання Договору поставки №1460-1 від 27.12.2012.

Відповідно до вказаної таблиці у період:

- квітень 2013 року собівартість реалізованого ільменітового концентрату за місяць склала 4001428,76 грн; вартість реалізації ільменітового концентрату за місяць (без ПДВ) склала 4612430,68 грн; фінансовий результат від реалізації (прибуток + , збиток - ) (гр.3 - гр.2) склав 611001,92 грн; собівартість однієї тони ільменітового концентрату склала 1240,57 грн; реалізаційна вартість однієї тони ільменітового концентрату грн./тонна склала 1430,00 грн; перевищення реалізаційної вартості над собівартістю однієї тони (прибуток + , збиток - ) (гр.б-гр.5) склала 189,43 грн;

- травень 2013 року собівартість реалізованого ільменітового концентрату за місяць склала 3383956,15 грн; вартість реалізації ільменітового концентрату за місяць (без ПДВ) склала 3421185,91 грн; фінансовий результат від реалізації (прибуток + , збиток - ) (гр.3 - гр.2) склав 37229,76 грн; собівартість однієї тони ільменітового концентрату склала 1267,06 грн; реалізаційна вартість однієї тони ільменітового концентрату грн./тонна склала 1281,00 грн; перевищення реалізаційної вартості над собівартістю однієї тони (прибуток + , збиток - ) (гр.б-гр.5) склала 13,94 грн;

- червень 2013 року собівартість реалізованого ільменітового концентрату за місяць склала 3874069,55 грн; вартість реалізації ільменітового концентрату за місяць (без ПДВ) склала 3304049,99 грн; фінансовий результат від реалізації (прибуток + , збиток - ) (гр.3 - гр.2) склав -570019,56 грн; собівартість однієї тони ільменітового концентрату склала 1502,00 грн; реалізаційна вартість однієї тони ільменітового концентрату грн./тонна склала 1281,00 грн; перевищення реалізаційної вартості над собівартістю однієї тони (прибуток + , збиток - ) (гр.б-гр.5) склала -221,00 грн;

- липень 2013 року собівартість реалізованого ільменітового концентрату за місяць склала 4197243,41 грн; вартість реалізації ільменітового концентрату за місяць (без ПДВ) склала 4909482,47 грн; фінансовий результат від реалізації (прибуток + , збиток - ) (гр.3 - гр.2) склав 712239,06 грн; собівартість однієї тони ільменітового концентрату склала 1095,16 грн; реалізаційна вартість однієї тони ільменітового концентрату грн./тонна склала 1281,00 грн; перевищення реалізаційної вартості над собівартістю однієї тони (прибуток + , збиток - ) (гр.б-гр.5) склала 185,84 грн;

- серпень 2013 року собівартість реалізованого ільменітового концентрату за місяць склала 3479132,57 грн; вартість реалізації ільменітового концентрату за місяць (без ПДВ) склала 3799299,97 грн; фінансовий результат від реалізації (прибуток + , збиток - ) (гр.3 - гр.2) склав 320167,40 грн; собівартість однієї тони ільменітового концентрату склала 1173,05 грн; реалізаційна вартість однієї тони ільменітового концентрату грн./тонна склала 1281,00 грн; перевищення реалізаційної вартості над собівартістю однієї тони (прибуток + , збиток - ) (гр.б-гр.5) склала 107,95 грн;

- вересень 2013 року собівартість реалізованого ільменітового концентрату за місяць склала 4806183,57 грн; вартість реалізації ільменітового концентрату за місяць (без ПДВ) склала 7210537,20 грн; фінансовий результат від реалізації (прибуток + , збиток - ) (гр.3 - гр.2) склав 2404353,63 грн; собівартість однієї тони ільменітового концентрату склала 799,86 грн; реалізаційна вартість однієї тони ільменітового концентрату грн./тонна склала 1200,00 грн; перевищення реалізаційної вартості над собівартістю однієї тони (прибуток + , збиток - ) (гр.б-гр.5) склала 400,14 грн.

Вищевказані дані свідчать, що у квітні, травні, липні-вересні 2013 року поставка ільменітового концентрату на користь Покупця згідно договору поставки №1460-1 від 27.12.2012 була прибутковою, тобто ціна продажу товару перевищувала його собівартість, що й підтверджується контролюючим органом зокрема матеріалами перевірки.

Відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV власний капітал представляє собою різницю між активами і зобов`язаннями підприємства внаслідок чого власний капітал підприємства відображається у підсумку першого розділу пасиву балансу як перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов`язаннями.

Основними складовими власного капіталу є: 1. Статутний капітал; 2.Пайовий капітал; 3. Додатково вкладений капітал; 4. Інший додатковий капітал; 5. Резервний капітал; 6. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток); 7. Неоплачений капітал; 8. Вилучений капітал.

Отже, нерозподілений прибуток, який по результатах діяльності звітного періоду акумулюється на рахунку 44 Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) , бере участь у формуванні власного капіталу, а в нашому випадку прибуток від реалізації власної готової продукції у розмірі з 514972,21 грн відображений по кредиту цього рахунку безпосередньо вплинув на збільшення розміру власного капіталу ТОВ Валки-Ільменіт .

Таким чином, суд дійшов висновку про факт збільшення власного капіталу ТОВ Валки-Ільменіт на суму 3514972,21 грн за рахунок прибутку отриманого від реалізації ільменітового концентрату згідно з договору поставки №1460-1 від 27.12.2012 протягом періоду охопленого перевіркою.

З приводу здійснення збиткової господарської діяльності у постанові від 11.09.2018 у даній справі Верховний Суд зауважив, що при здійсненні платником господарської діяльності збиткові операції допустимі, проте віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети укладення угоди за ціною, нижчою за виробничу собівартість.

Стосовно підстав для того, щоб кваліфікувати операцію з реалізації ільменітового концентрату належною до господарської діяльності, суд дійшов наступних висновків.

Так, за результатами господарської діяльності ТОВ Валки-Ільменіт у періоді охопленому перевіркою позивачем отримано прибуток у сумі 3514972,21 грн. На думку суду оцінка наявності ділової мети у діях платника повинна здійснюватись безпосередньо від результатів реалізації певного правочину у цілому, а не по результатах сегменту діяльності за короткий період часу виокремленого із загального отриманого фінансового результату від такого правочину. Діяльність ТОВ Валки-Ільменіт з видобутку, збагачення та реалізації ільменітового концентрату в рамках договору поставки №1460-1 від 27.12.2012 у періоді охопленому перевіркою носила стабільний, системний виробничий характер, жодних незвичайних операцій, що вплинули б на отримання збитків, контролюючим органом у ході перевірки не виявлено.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. В даному випадку при укладанні договору поставки №1460-1 від 27.12.2012 позивачем планувалось отримання економічного ефекту від операцій по даному правочину, що у кінцевому підсумку й призвело до отримання прибутку та впливу на збільшення власного капіталу у сумі 3514972,21 грн. Отриманий позитивний фінансовий результат (прибуток) від реалізації готової продукції спростовує жодні припущення про укладання даної угоди за ціною нижчою за собівартість чи з метою отримання збитків.

У свою чергу, господарська діяльність згідно із підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З метою з`ясування причин збитковості здійснено аналіз якісного складу витрат, що сформували собівартість реалізованої готової продукції у червні 2013 року, на їх відповідність вимогам податкового законодавства України.

Пунктом 138.4 статті 138 ПК України передбачено визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат та які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Якісний склад собівартості виготовлених та реалізованих товарів обумовлений пунктом 138.8 статті 138 ПК України, яким передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

- прямих матеріальних витрат (вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат);

- прямих витрат на оплату праці (заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат);

- амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

- вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В акті перевірки відсутні жодні зауваження щодо неправомірності віднесення до податкового обліку тих чи інших витрат собівартості, а тому суд дійшов висновку про те, що кожний з елементів витрат (матеріальні витрати, витрати з оплати праці, амортизаційні відрахування тощо) обчислений позивачем належним чином та не підлягає обмеженню при визначенні показника собівартості реалізованої готової продукції. Структурний аналіз понесених ТОВ Валки-Ільменіт витрат свідчить, що перевищення собівартості реалізованої готової продукції над доходом від її реалізації у червні 2013 року відбулось в основному з наступних причин: 1) за рахунок нарахованих виплат з оплати праці у вигляді відпускних та сум матеріальної допомоги, що виплачується при наданні працівникам підприємства чергових відпусток; 2) за рахунок здійснених поточних ремонтів основних засобів, які відбулись у червні 2013 року, що відносяться до витрат періоду; 3) внаслідок відпрацювання ділянок промислового продукту з найнижчим відсотком вмісту ільменіту у видобутку.

Стосовно причин, що призвели до зростання собівартості реалізованої готової продукції, судом встановлено наступне.

Як було зазначено вище, загальна сума витрат у червні 2013 року на оплату праці склала 836029,63 грн. Крім постійних витрат на оплату праці у вигляді заробітної плати за фактично відпрацьований час у червні 2013 року до фонду заробітної плати також включалось нарахування відпускних та матеріальної допомога працівникам ТОВ Валки-Ільменіт , що перебували у чергових щорічних відпусках у цьому періоді.

Згідно з даними бухгалтерського обліку, а саме згідно з добіркою нарахованих відпускних (у тому числі ЄСВ) по працівниках ТОВ Валки-Ільменіт , що перебували у відпустках у червні 2013 року загальна сума відпускних виплат, матеріальної допомоги та єдиного соціального внеску, нарахованого на ці виплати, склала 154922,72 грн (Том №2 а.с. 126). Оскільки оплата за час відпустки належить до фонду оплати праці, то ПК України не передбачає жодних обмежень по визнанню витрат сформованих із сум відпускних виплат та єдиного соціального внеску, нарахованого на такі виплати, для оподаткування податком на прибуток. Актом перевірки не встановлено порушень щодо правомірності віднесення витрат з оплати праці до витрат періоду. Тому, можливо здійснити обґрунтований висновок про цілковиту відповідність віднесення нарахованих витрат з оплати праці до податкових втрат періоду у сумі 154922,72 грн.

Відповідно до пункту 146.12 статті 146 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума витрат, що пов`язана з ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат. Для проведення ремонтів та технічного обслуговування основних засобів у червні 2013 року позивачем використовувались запасні частини, які обліковуються на однойменному рахунку бухгалтерського обліку 202, а також купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, які обліковуються на рахунку бухгалтерського обліку 202. Згідно даних регістрів бухгалтерського обліку (журналу проводок) по Дт 91 рах. Загальновиробничі витрати - Кт 207 рах. Запасні частини та Кт 202 рах. Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби сукупна вартість запасних частин та комплектуючих виробів використаних для поточних ремонтів та технічного обслуговування основних засобів, що увійшла до складу виробничої собівартості ільменітового концентрату з врахуванням вимог пункту 146.12 статті 146 ПК України склала 452785,60 грн (329855,56 грн + 122930,04 грн, де 329855,56 грн - вартість запасних частин 122930,04 грн - вартість комплектуючих виробів), що відповідає відомостям, зазначеним у журналах проводок по Дт 91 рах. Загальновиробничі витрати - Кт 207 рах. Запасні частини та Кт 202 рах (Том №2 а.с. 127-151).

Актом перевірки не встановлено порушень щодо правомірності віднесення вартості запасних частин використаних для ремонтів основних засобів до втрат періоду.

Таким чином, загальна вартість витрат з оплати відпускних працівникам ТОВ Валки-Ільменіт та запасних частин і комплектуючих виробів понесених позивачем у червні 2013 року, що вплинули на перевищення собівартості реалізованої готової продукції над доходами від її реалізації становить 607708,32 грн (154922,72 грн + 452785,60 грн).

Крім того, у червні 2013 року позивачем здійснювалось відпрацювання ділянок промислового продукту з найнижчим відсотком вмісту ільменіту у видобутку. На підтвердження цього в адміністративному позові розглядалось окреме питання щодо оскарження податкового повідомлення-рішення з додаткового визначення перевіркою плати користування надрами, яке визнане неправомірним усіма ланками судових інстанцій. Так, у позові зазначено, що ТОВ Валки-Ільменіт проводилась реконструкція технологічної схеми збагачення у відповідності до робочого проекту Розробка та переробка промпродукту збагачення фабрики Валки-Гацківського родовища ільменіту , який розроблений проектно-конструкторським відділом Іршанського гірничо-збагачувального комбінату (копія окремих аркушів робочого проекту Том №1 а.с. 85-87), внаслідок чого протягом 2-3 кварталів 2013 року здійснювалась переробка накопиченого раніше проміжного продукту. Переробка проміжного продукту здійснювалась позивачем у періоді з квітня до липня 2013 року, про що зазначено в акті перевірки, а випадок ільменіту з балансових запасів у січні-березні та у серпні-грудні 2013 року.

В силу неоднорідної структури покладів балансових запасів ільменітовмісної руди в залежності від вмісту ільменіту на ділянках, що підлягали відпрацюванню, вміст ільменіту у видобутку не має стабільного однакового значення внаслідок чого йому властиві суттєві коливання. Так, фахівцями геологічної служби ТОВ Валки-Ільменіт проведений помісячний аналіз основних фактичних показників виробництва та випуску продукції Товариством за 2013 рік від переробки балансових запасів руди з Валки-Гацківського родовища та від повторної переробки проміжного продукту, який наведений у табличному вигляді (Том №2 а.с. 152).

Згідно цього аналізу основних фактичних показників виробництва та випуску продукції середньорічний вміст ільменіту у видобутку з балансових запасів та проміжного продукту становить 50,3 кг/м3, а вміст ільменіту при переробці проміжного продукту за червень 2013 року становить 38,7 кг/м3. Цей показник за червень 2013 року був найнижчим у порівнянні з іншими місяцями 2013 року та свідчить, що при переробці одного кубічного метра проміжного продукту отримується лише 38,7 кг ільменіту, при середньому значеній вмісту ільменіту у проміжному продукті за квітень-липень 2013 року на рівні 43,9кг/м3. Тобто, при переробці проміжного продукту у червні 2013 року позивачем відпрацьовувались ділянки з найменшим вмістом ільменіту, що й призвело до пониженого, порівняно з іншими календарними місяцями 2013 року, виходу готової продукції. Саме цим пояснюється той факт, що при майже однаковому середньомісячному обсязі видобутих пісків вихід ільменіту (готової продукції) у червні 2013 року є меншим порівняно з іншими календарними місяцями. У такому разі, при отриманні меншого обсяду готової продукції та при постійних витратах на її виробництво, збільшується собівартість одиниці такої готової продукції.

Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене суд вважає, що витрати, які сформували собівартість реалізованої готової продукції у червні 2013 року, є цілком обґрунтованими показниками бухгалтерського обліку, сформованими відповідно до вимог нормативних документів з бухгалтерського обліку та не суперечать приписам податкового законодавства України та є наслідками технологічних особливостей процесу збагачення корисних копалин й пояснюються об`єктивними причинами виникнення збитковості у цьому періоді.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.11.2018 у справі №804/8024/14 (адміністративне провадження №К/9901/8376/18, відповідно до якої економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов такого приросту (збереження) в майбутньому. При цьому не обов`язково, щоб економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операцій. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект від господарської операції може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявишся збитковою, і це є одним із варіантів об`єктивного перебігу подій при здійсненні господарської діяльності. Суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об`єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик отримати збиток від конкретної операції. Збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської та/або направленої на ухилення від оподаткування.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 04.02.2014 №0000132200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2075,00 грн за основним платежем та 1038,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, за висновками уповноважених осіб контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, основною підставою для винесення вказаного повідомлення-рішення стала інформація акта перевірки ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22.07.2013 №255/26-54-22-06-38483892 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Стор-Груп-Плюс , яким встановлено, що операції купівлі продажу вказаного підприємства із контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків. Оскільки. неможливо встановити місцезнаходження ТОВ Стор-Груп-Плюс , так як за податковою адресою воно не знаходиться. Згідно з базою даних відсутня інформація щодо чисельності працюючих, щодо активів підприємства, основних засобів, а також відсутність документів, що підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій.

На підставі вище переліченого відповідачем зроблено висновок про відсутність у ТОВ Валки-Ільменіт права на віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним виписаним ТОВ Стор-Груп-Плюс .

Суд не погоджується з такими висновками контролюючого органу щодо невизнання податкового кредиту, сформованого з вартості придбаного позивачем у ТОВ Стор-Груп-Плюс товару, виходячи з наступного.

Представниками позивача під час розгляду справи було пояснено, що підприємством контролюючому органу під час здійснення перевірки були надані усі необхідні первинні документи, що свідчать про фактичне отримання, придбання від постачальника ТОВ Стор-Груп-Плюс товару у квітні 2013 року всього на суму 12450,00 грн, у т.ч. ПДВ у сумі 75,00 грн та про їх використання у господарській діяльності позивача.

Так, придбання ТМЦ (головного гальмівного циліндра) у ТОВ Стор-Груп-Плюс підтверджується наданими для перевірки первинними документами, а саме: податковою накладною №7 від 03.04.2013 (Том №1 а.с. 77), видатковою накладною №03041 від 03.04.2013 (Том №1 а.с. 78), прибутковою накладною №ПО-0100747 від 04.04.2013 (Том №1 а.с. 79), платіжним дорученням на перерахування коштів постачальнику №9919 від 03.04.2013 (Том №1 а.с. 80). Використання придбаного товару у господарській діяльності підтверджується лімітно-забірною карткою за травень 2013 року (Том №1 а.с. 82).

Вказані звітні документи відповідають вимогам пункту 9.2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку №88 щодо наявності в них необхідних реквізитів.

Згідно з видаткової накладної №03041 від 03.04.2013 позивачем отримано від ТОВ Стор-Груп-Плюс головний гальмівний циліндр до автомобіля Toyota Land Cruiser. Такий товар є негабаритним, враховуючи такі особливості цього вантажу та перебування постачальника ТОВ Стор-Груп-Плюс у м. Києві, пересилання вантажу здійснювалось за допомогою поштового оператора Нова пошта (відділення якого розташоване у смт. Іршанськ), що підтверджується відповідною поштовою товарно-транспортною накладною від 04.04.2013 №10015380621 (Том №1 а.с. 81).

Крім того, судом було допитано як свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_1 пояснила, що у квітні 2013 року працювала на ТОВ Валки-Ільменіт завідуючою складом, підтвердила, що підприємством дійсно було придбано у ТОВ Стор-Груп-Плюс запчастини, а саме: циліндр гальмівний, купівля якого повністю підтверджується первинними документами. Вказану запчастину підприємством отримано у відділенні Нової пошти, що також підтверджується товарно-транспортною накладною від 04.04.2013 (Том №1 а.с. 81).

Свідок ОСОБА_2 пояснив, що він працював у квітні 2013 року головним механіком на ТОВ Валки-Ільменіт і також підтвердив придбання та отримання підприємством циліндра гальмівного, також пояснив, що особисто замінив вказану запчастину до автомобіля Toyota Land Cruiser, оскільки заміна не передбачала великої складності виконання робіт.

Згідно, пп."а" п.198.1. ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями.

Згідно п.201.4. ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.201.6. ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій.

Згідно п.201.10. ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Отже, наявність підтверджуючих документів та належним чином оформлені податкові накладні свідчать про правомірність включення сум ПДВ до податкового кредиту. В даному випадку при придбанні товару, господарська операція належним чином оформлена, податкова накладна оформлена належним чином та відповідає встановленим вимогам.

Чинним законодавством України на покупця не покладено обов`язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товарів (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства.

На дату подання даної позовної заяви згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Стор-Груп- Плюс не перебувало у процесі припинення господарської діяльності.

Станом на 10.01.2019 згідно з інформацією офіційного сайту Мін`юсту https://usr.minjust.gov.ua також не зазначено про перебування ТОВ Стор-Груп-Плюс у процесі припинення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відтак, виходячи із положень частини 2 статті 104 ЦК України вказана особа у періоді, що перевірявся та на даний час не є такою, що припинилася.

Згідно з ст.61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Питання подання податкової звітності та виконання вимог законодавства про державну реєстрацію поширюється тільки на окремо взяту особу і не може впливати на оподаткування інших осіб. ПК України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов`язку для платника здійснювати контроль за веденням господарської діяльності іншим суб`єктом господарювання, дотриманням ним вимог законів України, та не передбачено залежності податкового обліку платника від наявності будь-яких порушень норм законодавства його контрагентами.

Чинне законодавство України, зокрема й норми ПК України, не встановлює обов`язок платника податків перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх зобов`язань з ПДВ, виконання ними таких зобов`язань перед бюджетом та наявність чи відсутність ознак фіктивності фірм, ймовірність чи реальність проведення контрагентом транзитних фінансових операцій, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, наявність у контрагента складських приміщень, людських ресурсів, надійність постачальників контрагента тощо.

Можливе недекларування або декларування з порушеннями контрагентами зобов`язань зі сплати податків тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких порушників і не є підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно з статтею 6 КАС України судами України застосовується принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Так, в рішенні Європейського суду з прав людини в спорах з оподаткування (на прикладі Інтерсплав проти України (заява №803/02) від 09.01.2007) зазначено, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їхнього боку.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом, що також підтверджено практикою Верховного суду України (справи №21-15788008, №21-1378006) та практикою Європейського суду з прав людини в іншій справі - БУЛВЕС АД проти Болгарії . Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 08.11.2017 у справі №К/800/53189/13 підтвердив дане твердження, а 17.01.2018 до аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові у справі №К/9901/1448/18 (№805/6031/13-а).

Аналогічна правова позиція щодо неможливості притягнення до відповідальності платника податку, який перевіряється, за можливі порушення законодавства, що допущені контрагентом такого платника, викладена у листі Міндоходів України від 27.05.2013 №3642/6/99-99-19-04-01-15.

Тобто, чинне податкове законодавство України не ставить у залежність право покупця на формування податкового кредиту від стану податкового обліку інших осіб-контрагентів чи наслідок відсутності або неналежного оформлення ними первинних документів і від фактичної сплати ними податків до бюджету. Правомірність визнання витрат та податкового кредиту поширюється тільки на окремо узятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, що цілком узгоджується з вітчизняною та європейською судовою практикою.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїй постанові від 13.11.2018 у справі №820/4698/17 (адміністративне провадження №К/9901/51218/18). Зокрема, суд касаційної інстанції у п.16 зазначеного судового акту зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Відсутність згідно з базою даних ДФС інформації щодо чисельності працюючих, щодо активів підприємства, основних засобів у ТОВ Стор-Груп-Плюс не може слугувати достатніми доказами нереальності господарських операцій приймаючи до уваги можливість залучення таких ресурсів на договірній основі чи здійснення поставок від свого імені але фактично в якості посередника.

В цьому ракурсі досить важливим є і те, що такі сторонні матеріально - технічні ресурси досить часто залучаються за договорами оренди, а трудові ресурси - за договорами цивільно-правового характеру.

Судова практика (ухвала ВАСУ від 28.07.2015 у справі №803/2406/14) з приводу відсутності необхідних основних засобів у постачальника свідчить наступне: чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди. Останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини (ухвала від 28.02.2017 у справі №826/1734/16).

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 29.05.2017 у справі №К/800/5228/17 з цього приводу зазначено, що суб`єктам господарювання не заборонено залучати до здійснення фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби.

Як зазначалося у позовній заяві, податковим органом не здійснені усі необхідні дії, передбачені відповідними нормативними актами податкового органу щодо встановлення місцезнаходження ТОВ Стор-Груп-Плюс з метою проведення зустрічної звірки. Тому, висновок про ненадання для перевірки первинних документів є неправомірним, оскільки немає відомостей про отримання запиту платником податків та не встановлено фактичне його місцезнаходження (або місцезнаходження посадових осіб).

Крім того, вказана зустрічна звірка ТОВ Стор-Груп-Плюс проводилась ДПІ в Оболонському районі м. Києва з метою підтвердження господарських відносин з ТОВ ТОП-ТРЕЙД та ТОВ ІМОДУС , і не мала на меті підтвердження господарської операції з реалізації гальмівного циліндру ТОВ Валки-Ільменіт .

Також, у відзиві Коростенською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області від 29.11.2017 зазначено, що операції купівлі продажу ТОВ Стор-Груп-Плюс із контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки неможливо встановити місцезнаходження ТОВ Стор-Груп-Плюс , так як воно за податковою адресою не знаходиться. Тобто, фактично стверджується про вчинення фіктивних правочинів.

Проте, установити фіктивність правочинів може лише суд, у матеріалах справи відсутні відповідні судові рішення про те, що правочини, здійснені ТОВ Стор-Груп-Плюс із контрагентами, визнано фіктивними. Також відсутній вирок суду щодо того, що сторони у господарській операції здійснювали фіктивне підприємництво.

Оскільки обов`язок доведення правомірності збільшення податкових зобов`язань покладено на органи ДФС, то без наявного вироку, що набув законної сили, твердження відповідача про те, що операції купівлі продажу ТОВ Стор-Груп-Плюс із контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, мають статус припущень.

Крім цього, на заперечення доводів відповідача, варто вказати, що у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №804/16510/14 (адміністративне провадження №9901/8981/18) чітко зазначено, що визнання актом перевірки правочинів вчинених позивачем нікчемними, фіктивними, недійсними знаходиться за межами компетенції податкового органу, оскільки за приписами статті 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом.

Також Верховний Суд у цьому ж судовому рішенні дійшов до висновків, що є неприйнятними доводи податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з його контрагентом, з огляду на те, що зафіксований актами податкових інспекцій факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставину і жодним чином не впливає на склад податкового порушення в розумінні статті 109 ПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Щодо неможливості встановлення номенклатури придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) у зв`язку з тим, що згідно з базою даних відсутня інформація щодо реєстрації податкових накладних в єдиному реєстрі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Вимогами пункту 11 підрозділу 2 Особливості справляння податку на додану вартість розділу XX Перехідні положення ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з і січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновків, що ТОВ Валки-Ільменіт мало законні підстави для відображення у складі податкового кредиту у декларації з ПДВ за квітень 2013 року сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару від ТОВ Стор-Груп-Плюс .

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч.1 ст.72 КАС України).

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, у порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 04.02.2014 №№0000112200, 0000132200, та не надано належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог, заперечення, які наведені контролюючим органом у відзиві на адміністративний позов, не спростовують його доводів позивача.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв не у межах повноважень, наданих йому законодавством та не довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а позивач, наявними у справі доказами спростував правомірність прийнятих рішень, а тому позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 508,00 грн. У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, а саме у сумі 508,00 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" (вул. Шевченка, 1-А, смт. Іршанськ, Хорошівський район, Житомирська область, 12110. РНОКПП/ЄДРПОУ: 31280048) до Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Коротуна, 3, м. Коростень, Коростенський район, Житомирська область, 11501. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39566728) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Володарсько-Волинської ОДПІ від 04.02.2014:

- №0000112200 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 162456,00 грн;

- №0000132200 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 3113,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" за рахунок бюджетних асигнувань Коростенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 508,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 30 травня 2019 року.

Головуючий суддя Єфіменко Ольга Володимирівна