Постанова

від 20.11.2019 по справі 806/759/14

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/759/14

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.

20 листопада 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сторчака В. Ю. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Сербин І.І.,

представника позивача Литвинчук Н.П.,

представника позивача Кришти В.В.,

предстанвика позивача Гумінського М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року (проголошенно в м. Житомир, повний текст складено 20.05.2019) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

В лютому 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Володарсько-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Володарсько-Волинської ОДПІ від 04.02.2014 №0000112200 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 162456,00 грн.; №0000132200 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 3113,00 грн.; №0000122200 про збільшення суми грошового зобов`язання плати за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірі 652185,63 грн.

Короткий зміст судових рішень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.04.2014, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2014, позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Володарсько-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 04.02.2014 №0000112200, №0000132200, №0000122200.

Постановою Верховного Суду від 11.09.2018 касаційну скаргу Володарсько-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області задоволено частково. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2014 у справі № 806/759/14 скасовано у частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.02.2014 №№0000112200, 0000132200. Справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14.04.2014 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2014 у справі №806/759/14 залишено без змін.

За результатом нового розгляду 15.05.2019 Житомирським окружним адміністративним судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Визнано протиправними та скасувовано повністю податкові повідомлення-рішення Володарсько-Волинської ОДПІ від 04.02.2014 №0000112200 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 162 456 грн. та №0000132200 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 3113 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порешенням норм матеріального та процесуального права.

Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.

У відзивві на апеляційну скаргу позивач посилався на необгрунтованість її доводів та просив суд оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року замінено відповідача-Коростенську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на його правонаступника-Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 30.03.2001 Володарсько-Волинською районною державною адміністрацією Житомирської області ТОВ "Валки-Ільменіт" зареєстроване юридичною особою, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Уповноваженими особами Володарсько-Волинської ОДПІ було проведено з 11.12.2013 по 31.12.2013 позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Валки-Ільменіт" з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток, податку на додану вартість та плати за користування надрами за період з 01.04.2013 по 30.09.2013, за результатами якої складено акт від 13.01.2014 №2/5/22-07/31280048 (Том №1 а.с.38-57) за висновками, викладеними в акті перевірки, встановлено наступні порушення ТОВ Валки-Ільменіт :

- п.14.1.36., п.138.4., п.138.8. ст.138 ПК України, - занижено податок на прибуток в сумі 108304 грн., у тому числі - 3 квартал 2013 року в сумі 108304,00 грн;

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України - занижено податок на додану вартість в сумі 2075,00 грн, в тому числі за квітень 2013 року в сумі 2075,00 грн;

- п.п.263.2.2 п.263.2 ст.263 ПК України - занижено плату за користування надрами для видобування корисних копалин всього в сумі 521748,50 грн, в тому числі за 2 квартал 2013 року в сумі 521748,50 грн.

На підставі висновків акту контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.02.2014:

- №0000112200 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 162456,00 грн, у тому числі основний платіж - 108304,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 54152,00 грн;

- №0000132200 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 3113,00 грн, у тому числі основний платіж - 2075,00 грн та штрафні (фінансові) санкції - 1038,00 грн.;

- №0000122200 про збільшення суми грошового зобов`язання плати за користування надрами для видобування корисних копалин в розмірі 652185,63 грн., у тому числі основний платіж - 521748,50 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 130437,13 грн.

Згідно з актом перевірки від 13.01.2014 висновок контролюючого органу обґрунтовано тим, що єдиним економічним ефектом від здійснення позивачем господарських операцій з реалізації ільменітового концентрату приватному акціонерному товариству Кримський титан за ціною, нижчою собівартості, було отримання збитків та формування від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток з метою мінімізації податкових зобов`язань. Також, відповідач наголошує на безтоварному характері господарської операції з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у товариства з обмеженою відповідальністю Стор-Груп-Плюс .

Крім того, за висновками уповноважених осіб контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, основною підставою для винесення вказаного повідомлення-рішення стала інформація акта перевірки ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22.07.2013 №255/26-54-22-06-38483892 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Стор-Груп-Плюс , яким встановлено, що операції купівлі продажу вказаного підприємства із контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки неможливо встановити місцезнаходження ТОВ Стор-Груп-Плюс , так як за податковою адресою воно не знаходиться. Згідно з базою даних відсутня інформація щодо чисельності працюючих, щодо активів підприємства, основних засобів, а також відсутність документів, що підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій.

На підставі вище переліченого відповідачем зроблено висновок про відсутність у ТОВ Валки-Ільменіт права на віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним ТОВ Стор-Груп-Плюс .

Позивач, вважаючи вказані рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Мотивувальна частина.

Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Отже, витрати операційної діяльності визначаються не тільки з урахуванням витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а й адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

В свою чергу, витрати згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненої в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Даний висновок випливає зі змісту підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття "ділова мета" передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту.

При цьому, з визначеного ПК України поняття ділової мети видно, що не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому або операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

При цьому норми статті 138 ПК України не містять обмежень щодо формування собівартості, з врахуванням наведених вище норм, судом першої інстанції в судовому засіданні досліджено: договір поставки №1460-1 від 27.12.2012, накладну №6-1/ВІ-13 від 30.06.2013, облікові регістри бухгалтерського обліку Обороти по рахунку 361 за червень 2013 року, які підтверджують надходження активів на рахунки позивача у вигляді грошових коштів у розмірі 4 279 004 грн. 39 коп.

Крім того, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, зроблений за результатом дослідження матеріалів справи, що в квітні, травні та з липня по вересень 2013 року поставка фільменітового концентрату на користь покупця за договором поставки №1460-1 від 27.12.2012 була прибутковою операцією, оскільки ціна товару перевищувала собівартість.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем, при укладанні договору поставки №1460-1 від 27.12.2012 планувалось отримання економічного ефекту від операцій по даному правочину, що у підсумку призвело до отримання прибутку та впливу на збільшення власного капіталу у сумі 3 514 972грн. 21коп., а тому отриманий позитивний фінансовий результат (прибуток) від реалізації готової продукції спростовує припущення контролюючого органу про укладання даної угоди за ціною, нижчою за собівартість, чи з метою отримання збитків.

Стосовно доводів апеляційної скарги про в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000132200 від 04.02.2014, суд апеляційної інстанціїї зазначає наступне.

Відповідно до акта перевірки основною підставою для винесення вказаного повідомлення-рішення стала інформація акта перевірки ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 22.07.2013 №255/26-54-22-06-38483892 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Стор-Груп-Плюс , яким встановлено, що операції купівлі продажу вказаного підприємства із контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки неможливо встановити місцезнаходження ТОВ Стор-Груп-Плюс , так як за податковою адресою воно не знаходиться. Згідно з базою даних відсутня інформація щодо чисельності працюючих, щодо активів підприємства, основних засобів, а також відсутність документів, що підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій.

В свою чергу судом першої інстанції встановлено, що позивачем придбано від постачальника ТОВ Стор-Груп-Плюс товар (головний гальмівний циліндр до автомобіля Toyota Land Cruiser) у квітні 2013 року на суму 12450,00 грн, у т.ч. ПДВ.

Придбання ТМЦ (головного гальмівного циліндра) у ТОВ Стор-Груп-Плюс підтверджується наданими для перевірки первинними документами, а саме: податковою накладною №7 від 03.04.2013, видатковою накладною №03041 від 03.04.2013, прибутковою накладною №ПО-0100747 від 04.04.2013, платіжним дорученням на перерахування коштів постачальнику №9919 від 03.04.2013. Використання придбаного товару у господарській діяльності підтверджується лімітно-забірною карткою за травень 2013 року.

Враховуючи особливості товару та перебування постачальника ТОВ Стор-Груп-Плюс у м. Києві, пересилання вантажу здійснювалось за допомогою поштового оператора Нова пошта (відділення якого розташоване у смт. Іршанськ), що підтверджується відповідною поштовою товарно-транспортною накладною від 04.04.2013 №10015380621.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

На підставі викладеного, суд зазначає, що формування податкового кредиту для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, здійснення господарських операцій.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанціїї зазначає, що фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Аналогічна позиція висловлювалася Верховним Судом у постанові від 15 серпня 2018 року по справі №803/699/13-а, постанові від 14 серпня 2018 року по справі №818/1104/17, постанові від 21 серпня 2018 року по справі №804/18786/14.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач мав законні підстави для відображення у складі податкового кредиту у декларації з ПДВ за квітень 2013 року сум податку на додану вартість у ціні придбаного товару у ТОВ Стор-Груп-Плюс .

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Володарсько-Волинської ОДПІ від 04.02.2014 №0000112200 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 162 456 грн. та №0000132200 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 3113 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 02 грудня 2019 року.

Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сторчак В. Ю. Боровицький О. А.