Рішення

від 30.05.2019 по справі 810/2287/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2019 року м. Київ № 810/2287/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДФС у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейнфор",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Віоль Компані"

про визнання правочину недійсним,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Київській області (далі - ГУ ДФС у Київській області, позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кейнфор" (далі - ТОВ "Кейнфор", відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Віоль Компані" (далі - ТОВ "Віоль Компані", відповідач-2), в якому просить суд визнати недійсним договір № 2016/125 від 01.12.2016, укладений між ТОВ "Кейнфор"(код ЄДРПОУ 40947978) і ТОВ "Віоль Компані"(код ЄДРПОУ 38560023) (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, що надійшла до суду 17.10.2017).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2017 у справі № 757/22807/17-к керівника ТОВ "Кейнфор" ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України (внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної перереєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей).

У зв`язку з викладеним, позивач вважає, що договір № 2016/125 від 01.12.2016, укладений між відповідачами, за результатами вчинення якого виписано податкові накладні від 06.01.2017 №29, від 10.01.2017 №32, від 05.01.2017 №28, від 29.12.2016 №142 має бути визнаний недійсним в судовому порядку на підставі вимог частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України.

Київським окружним адміністративним судом 11.09.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/2287/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач-2 позовних вимог не визнав, 10.10.2017 надав до суду заперечення на позов та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів заперечень відповідач-2 вказує, що ГУ ДФС у Київській області, яке є суб`єктом владних повноважень, не дотримано вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині належного документального підтвердження своєї правової позиції. Відповідач-2 зазначає, що способом реалізації компетенції позивача є дія з проведення перевірки та складання акта перевірки, податкового повідомлення-рішення, а іншого порядку дій податкового органу законодавством не передбачено. Оскільки позивачем правомірність ведення податкового обліку ТОВ "Віоль Компані" не перевірялися, а реальність господарських операцій між Товариством та ТОВ "Кейнфор" не були предметом перевірок, податкові зобов`язання не узгоджувалися, то звернення ГУ ДФС у Київській області до суду є передчасним. Щодо вироку Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2017 у справі №757/22807/17-к відповідач-2 зазначає, що він не стосується обставин укладання правочинів між ТОВ "Кейнфор" та ТОВ "Віоль Компані", оскільки такі обставини не досліджувалися під час розгляду справи по обвинуваченню винних у вчиненні кримінального правопорушення; вирок від 17.05.2017 у справі №757/22807/17-к не є належним доказом, оскільки не доведено причетність до укладання правочинів з ТОВ "Кейнфор" обвинуваченої за вироком особи.

15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, згідно з яким КАС України викладений в новій редакції.

У відповідності до п.п.10 п.1 Розділу VII Перехідних Положень КАС України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11.01.2018 суд постановив протокольну ухвалу, якою визначив подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Під час підготовчого провадження представник ТОВ "Віоль Компані" заявив клопотання про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.

27.02.2018 суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні вказаного клопотання, з викладених у ній мотивів.

26.04.2018 суд закрив підготовче провадження і призначив справу до судового розгляду по суті.

Від представника ТОВ "Віоль Компані" 21.05.2018 до суду повторно надійшло клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача-2 зазначив, що спори органів Державної фіскальної служби до суб`єктів господарювання про визнання правочинів недійсними не підпадають під юрисдикцію адміністративних судів.

У судове засідання, призначене на 18.07.2018 учасники справи не прибули.

Позивач про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином про що свідчить наявна у матеріалах справи розписка.

Від представника позивача 18.07.2018 до суду через канцелярію надійшло клопотання про здійснення розгляду справи без його участі за наявними у справі матеріалами.

Відповідач-1 у судове засідання не прибув. Конверт №0113327373357, у якому повістку направлено відповідачу за адресою: вул. Предславницька, 12, 196, м. Київ, 03150 повернувся до суду з відміткою підприємства зв`язку "за закінченням встановленого строку зберігання". Суд звертає увагу, що попередні конверти, які направлявся на вказану адресу, також поверталися до суду з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відзиву на позовну заяву, будь-яких інших заяв чи клопотань відповідачем-1 до суду не надано.

Відповідач-2 у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить наявна у матеріалах справи розписка про отримання 20.06.2018 повістки про виклик до суду.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України відповідачі повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання та клопотання представника позивача, суд дійшов висновку про здійснення подальшого розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Щодо повторного клопотання представника ТОВ "Віоль Компані" про закриття провадження у справі, суд зазначає, що у цьому клопотанні відповідач-2 наводить аналогічні підстави для закриття провадження у справі, які були наявні у попередньому клопотанні, що було розглянуто судом, тому воно не підлягає задоволенню з аналогічних мотивів, які описані в ухвалі від 27.02.2018, а саме оскільки дана категорія справ належить до юрисдикції саме адміністративних судів, що також підтвердив Київський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 12.12.2017 у справі № 810/2296/17.

Від позивача 10.04.2019 до суду надійшло клопотання про передачу справи № 810/2287/17 за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва у зв`язку зі зміною місця реєстрації ТОВ "Віоль Компані". Розглянувши доводи вказаного клопотання суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 30 КАС України справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду. Отже, оскільки на момент відкриття провадження у справі та розгляду справи в судових засіданнях відповідач-2 був зареєстрований в Київській області підстави для передачі справи за територіальною підсутдністю до іншого суду відсутні. Крім того, ТОВ "Віоль Компані" були надані суду заперечення на позов та письмові пояснення, які були приєднані до матеріалів справи, також судом заслуховувались пояснення представника відповідач-2 з метою дотримання принципу змагальності сторін.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з статтею 30 ЦК України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до статті 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Частиною 1 статті 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Статтею 204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України встановлені підстави недійсності правочину. Так, відповідно до частини 1 зазначеної статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1).

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3).

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4).

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

За правилами частин 1 та 2 статті 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 3 статті 228 ЦК у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Судом встановлено, що 01.12.2016 між ТОВ "Віоль Компані" (замовник) та ТОВ "Кейнфор" (виконавець) укладено договір про надання послуг № 2016/125.

За умовами договору виконавець зобов`язується за завданням замовника надати інформаційно-консультаційні послуги з питань митного законодавства, у порядку та на умовах, визначених цим Договором. До складу даних послуг належить: надання актуальної інформації про зміни в законодавстві, участь у складанні декларацій та інших документів, перевірка документів, що подаються до митних органів та інше.

У матеріалах справи наявні копії актів про надання послуг до договору № 2016/125 від 01.12.2016, а саме:

акт надання послуг № 142 від 29.12.2016 на суму 30 000 (тридцять тисяч) грн. (у тому числі ПДВ 5 000 (п`ять тисяч) грн.);

акт надання послуг № 28 від 05.01.2017 на суму 45 000 (сорок п`ять тисяч) грн. (у тому числі ПДВ 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн.);

акт надання послуг №29 від 06.01.2017 на суму 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) грн. (у тому числі ПДВ 9 166, 67 (дев`ять тисяч сто шістдесят шість) грн. 67 коп.);

акт надання послуг № 32 від 10.01.2017 на суму 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. (у тому числі ПДВ 8 333, 33 (вісім тисяч триста тридцять три) грн. 33 коп.).

29.12.2016 ТОВ "Кейнфор" видано податкову накладну від 29.12.2016 № 142 на суму 30 000 (тридцять тисяч) грн. з урахуванням ПДВ.

05.01.2017 ТОВ "Кенйфор" видано податкову накладну від 05.01.2017 № 28 на суму 45 000 (сорок п`ять тисяч) грн. з урахуванням ПДВ.

06.01.2017 ТОВ "Кейнфор" видано податкову накладну від 06.01.2017 № 29 на суму 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) грн. з урахуванням ПДВ.

10.01.2017 ТОВ "Кейфор" видано податкову накладну від 10.01.2017 № 32 на суму 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. з урахуванням ПДВ.

Представником ТОВ "Віоль Компані" до суду надано копії платіжних доручень №1354 від 18.01.2017, №1366 від 31.01.2017 та 1398 від 14.02.2017, у яких отримувачем зазначено ТОВ "Кейнфор". Призначення платежів за вказаними платіжними дорученнями зазначено як оплата за інформаційно-консультаційні послуги згідно договору №2016/125 від 01.12.2016. Загальна сума становить 180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн. (у тому числі ПДВ 30 000 (тридцять тисяч) грн.). Вказані суми також підтверджуються копіями виписки банку ПАТ "Креді Агріколь Банк".

При дослідженні зазначених документів, судом встановлено, що від ТОВ "Кейнфор" вони були підписані директором товариства ОСОБА_1 про, що свідчать його підписи та печатка товариства.

Також, судом встановлено, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2017 у справі №757/22807/17-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Зі змісту вказаного вироку встановлено, що …на початку листопада 2016 року, ОСОБА_1 отримав від громадянина на ім`я ОСОБА_2 пропозицію перереєструвати на своє ім`я підприємство (юридичну особу) в органах державної влади, тобто внести в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості за грошову винагороду у розмірі від 5 000 (п`яти тисяч) до 7 000 (семи тисяч) гривень.

ОСОБА_1 домовився із особою на ім`я ОСОБА_2 про перереєстрацію на його ім`я, як засновника та службову особу підприємства, в органах державної влади, юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙНФОР" (код ЄДРПОУ40947978) (далі по тексту ТОВ "КЕЙНФОР" або товариство) за грошову винагороду, без наміру здійснювати законну господарську діяльність.

Також встановлено, що у другій половині грудня 2016 року ОСОБА_3, в денний час доби, біля станції метро "Арсенальна" яка знаходиться у Печерському районі м. Києва, за попередньою домовленістю зустрівся з особою на ім`я ОСОБА_2 , з приводу внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної перереєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей. Усвідомлюючи противоправний характер дій, запропонованих йому особою на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , у зв`язку із своїм скрутним матеріальним становищем, погодився на таку пропозицію.

У подальшому, а саме у другій половині грудня 2016 року, в денний час доби, ОСОБА_1 , перебуваючи біля станції метро "Арсенальна" яка знаходиться у Печерському районі м. Києва, усвідомлюючи противоправний характер дій запропонованих йому особою на ім`я ОСОБА_2 , з корисливих мотивів, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, погодився на таку пропозицію, та реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної перереєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, надав копію свого паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Новомиргородським РВ УМВС України в Кіровоградській області 28.05.2010 року та реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_2 , особі на ім`я ОСОБА_2 , який на підставі цих документів виготовив договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 23.12.2016, відповідно якого ОСОБА_1 , є покупцем частки статутного капіталу ТОВ "КЕЙНФОР" (код ЄДРПОУ 40947978), протокол № 23-12-16 Загальних зборів учасників ТОВ "КЕЙНФОР" від 23.12.2016 про включення ОСОБА_1 , до складу учасників ТОВ "КЕЙНФОР", в якому ОСОБА_1 , зазначений як директор підприємства.

Продовжуючи свої протиправні дії направлені на доведення злочинного умислу до кінця, 23.12.2016 року, в денний час доби, ОСОБА_1 , перебуваючи біля станції метро Арсенальна яка знаходиться у Печерському районі м. Києва, за попередньою домовленістю із особою на ім`я ОСОБА_2 , підписав у нотаріуса надані йому документи для перереєстрації на своє ім`я ТОВ "КЕЙНФОР", а саме: договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 23.12.2016, відповідно якого ОСОБА_1 є покупцем частки статутного капіталу ТОВ "КЕЙНФОР" (код ЄДРПОУ 40947978), протокол № 23-12-16 Загальних зборів учасників ТОВ "КЕЙНФОР" від 23.12.2016 про включення ОСОБА_1 , до складу учасників ТОВ "КЕЙНФОР", в якому ОСОБА_1 , зазначений як директор підприємства та передав особі на ім`я ОСОБА_2 для подальшої перереєстрації підприємства.

На час підписання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "КЕЙНФОР" від 23.12.2016, протоколу № 23-12-16 Загальних зборів учасників ТОВ "КЕЙНФОР" від 23.12.2016, ОСОБА_1 , розумів, що він вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної перереєстрації ТОВ "КЕЙНФОР", оскільки ОСОБА_1 та особа на ім`я ОСОБА_2 , домовились про те, що ОСОБА_1 в подальшому, до діяльності ТОВ "КЕЙНФОР" не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ "КЕЙНФОР" будуть здійснювати інші особи.

Після підписання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 23.12.2016, відповідно якого ОСОБА_1 є покупцем частки статутного капіталу ТОВ "КЕЙНФОР" (код ЄДРПОУ 40947978), протоколу № 23-12-16 Загальних зборів учасників ТОВ "КЕЙНФОР" від 23.12.2016 про включення ОСОБА_1 , до складу учасників ТОВ "КЕЙНФОР", в якому він зазначений як директор підприємства, ОСОБА_1 передав дані документи особі на ім`я ОСОБА_2 для подальшої перереєстрації.

На підставі вказаних вище документів, в день їх подачі невстановленою слідством особою на ім`я ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Державним реєстратором проведено зміни в державній реєстрації ТОВ "КЕЙНФОР", юридична адреса: м. Київ, вул. Предславинська, буд. 12, про що вчинено записи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців під № 107006573746.

Після перереєстрації ТОВ "КЕЙНФОР" на своє ім`я ОСОБА_1 , участь у здійсненні підприємницької діяльності не приймав, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленій слідством особі на ім`я ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 , діючи умисно, вніс в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації (перереєстрації) юридичної особи завідомо неправдиві відомості, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 205-1 КК України.

20.04.2017 між прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 Большаковим Д.В., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. ст.468, 469 та 472 КПК України, за участю захисника укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений ОСОБА_3 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_5 М ч. 1 ст. 205-1 КК України, обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі в межах висунутого обвинувачення визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину… .

Копія зазначеного вироку, що міститься в матеріалах справи, містить відмітку Печерського районного суду міста Києва, про набрання законної сили 20.06.2017.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається зі змісту Витягу з ЄДРПОУ, що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 є директором ТОВ "Кейнфор" з 24.12.2016.

У той час, договір №2016/125 про надання послуг між ТОВ "Кейнфор" і ТОВ "Віоль Компані" підписано 01.12.2016 ОСОБА_1 як директором.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що вирок у кримінальній справі №757/22807/17-к від 17.05.2017 є належним доказом недійсності правочину, оскільки у ньому встановлено, що ОСОБА_1 до діяльності ТОВ "КЕЙНФОР" не мав ніякого відношення, а фінансово-господарську діяльність з використанням ТОВ "КЕЙНФОР" здійснювали інші особи, а отже, ОСОБА_1 01.12.2016 не був представником ТОВ "Кейнфор" та не мав жодних повноважень підписувати спірний договір.

Крім того, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на зазначене та той факт, що ОСОБА_1 надав пояснення, що він не приймав участі у здійсненні підприємницької діяльності ТОВ Кейнфор , угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленій слідством особі на ім`я ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що договір №2016/125 від 01.12.2016, який підписано ОСОБА_1 як директором ТОВ "Кейнфор" є недійсним, оскільки не відповідає вимогам статті 203 ЦК України.

Аналогічну правову позицію підтримав Київський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 12.12.2017 у справі № 810/2296/17.

Щодо доводів відповідача-2, викладених у запереченні на позов, що способом реалізації компетенції позивача є проведення перевірки та складання акту перевірки, податкового повідомлення-рішення, а іншого порядку дій податкового органу законодавством не передбачено, а також, що звернення ГУ ДФС у Київській області до суду є передчасним, суд зазначає, що відповідно до пп. 20.1.30. п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Окрім того, представник відповідача-2 у додаткових поясненнях, що надійшли до суду 19.06.2018 зазначив, що надіслана СВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві копія договору про надання послуг № 2016/125 від 01.12.2016 не може вважатися належним доказом, оскільки отримана від неіснуючого органу без належної процедури. Суд відхиляє вказані доводи відповідача-2, оскільки судом було надіслано ухвалу від 27.03.2018 про витребування копії цього договору до Київської місцевої прокуратури № 8. У подальшому до суду надійшов лист від 21.03.2018 № 43-1729 вих-18 відповідно до якого ухвала суду була направлена Київською місцевою прокуратурою № 8 до СВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві. При цьому, від СВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві до суду надійшов лист від 27.03.2018 № 530/9/26-57-23-14, який підписаний керівником, до якого було додано засвідчену копію відповідного договору про надання послуг № 2016/125 від 01.12.2016. При цьому, суд звертає увагу, що будь-яких доказів фактичної ліквідації СВ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у місті Києві, а також неможливості надати цей доказ саме цим органом, станом на час розгляду даної справи відповідач-2 суду не надав.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачі, у свою чергу, жодних належних доказів на підтвердження дотримання вимог чинності спірного договору (правочину), що передбачені статтею 203 ЦК України суду не надали, доводи позивача належним чином не спростували.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги той факт, що ОСОБА_1 на час укладання спірного договору не був директором ТОВ "Кейнфор" та надав пояснення, що він не приймав участі у здійсненні підприємницької діяльності зазначеного товариства, а лише погодився за винагороду внести в документи, які відповідно до закону подавались для проведення державної реєстрації ТОВ "Кейнфор" завідомо неправдиві відомості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, а саме визнати недійсним договір про надання послуг №2016/125 від 01.12.2016 укладений між ТОВ "Кейнфор"та ТОВ "Віоль Компані".

Частиною першою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача-суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 77, 78, 90, 139, 143, 194, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір про надання послуг № 2016/125 від 01.12.2016, укладений між ТОВ "Кейнфор" (код ЄДРПОУ 40947978) і ТОВ "Віоль Компані" (код ЄДРПОУ 38560023).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.