Постанова

від 03.09.2019 по справі 810/2287/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2287/17 Суддя першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Бєлової Л.В. та Кузьмишиної О.М.,

при секретарі - Кузик О.С.,

за участю:

представника позивача: - Черномаза П.С.,

представника відповідача: - Руденко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Віоль Компані на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Кейнфор , Товариства з обмеженою відповідальністю Віоль Компані про визнання правочину недійсним,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2017 року позивач - Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Кейнфор , Товариства з обмеженою відповідальністю Віоль Компані про визнання правочину недійсним, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.10.2017 року, просив:

- визнати недійсним договір № 2016/125 від 01.12.2016 року, укладений між ТОВ Кейнфор (код ЄДРПОУ 40947978) і ТОВ Віоль Компані (код ЄДРПОУ 38560023).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Віоль Компані звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відзив від Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вироку Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2017 року у справі № 757/22807/17-к та пояснень ОСОБА_1 , що є директором Товариства з обмеженою відповідальністю Кейнфор , останній не приймав участі у здійсненні підприємницької діяльності ТОВ Кейнфор , угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленій слідством особі на ім`я ОСОБА_2 , з урахуванням чого, договір №2016/125 від 01.12.2016 року, який підписано ОСОБА_1 як директором ТОВ Кейнфор є недійсним, оскільки не відповідає вимогам статті 203 ЦК України.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 01.12.2016 року між ТОВ Віоль Компані (замовник) та ТОВ Кейнфор (виконавець) укладено договір про надання послуг № 2016/125.

За умовами договору виконавець зобов`язується за завданням замовника надати інформаційно-консультаційні послуги з питань митного законодавства, у порядку та на умовах, визначених цим Договором. До складу даних послуг належить: надання актуальної інформації про зміни в законодавстві, участь у складанні декларацій та інших документів, перевірка документів, що подаються до митних органів та інше.

У матеріалах справи наявні копії актів про надання послуг до договору № 2016/125 від 01.12.2016 р., а саме:

акт надання послуг № 142 від 29.12.2016 р. на суму 30 000 (тридцять тисяч) грн. (у тому числі ПДВ 5 000 (п`ять тисяч) грн.);

акт надання послуг № 28 від 05.01.2017 р. на суму 45 000 (сорок п`ять тисяч) грн. (у тому числі ПДВ 7 500 (сім тисяч п`ятсот) грн.);

акт надання послуг №29 від 06.01.2017 р. на суму 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) грн. (у тому числі ПДВ 9 166, 67 (дев`ять тисяч сто шістдесят шість) грн. 67 коп.);

акт надання послуг № 32 від 10.01.2017 р на суму 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. (у тому числі ПДВ 8 333, 33 (вісім тисяч триста тридцять три) грн. 33 коп.).

29.12.2016 року ТОВ Кейнфор видано податкову накладну від 29.12.2016 року № 142 на суму 30 000 (тридцять тисяч) грн. з урахуванням ПДВ.

05.01.2017 р. ТОВ Кейнфор видано податкову накладну від 05.01.2017 року № 28 на суму 45 000 (сорок п`ять тисяч) грн. з урахуванням ПДВ.

06.01.2017 року ТОВ Кейнфор видано податкову накладну від 06.01.2017 року № 29 на суму 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) грн. з урахуванням ПДВ.

10.01.2017 року ТОВ Кейнфор видано податкову накладну від 10.01.2017 року № 32 на суму 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. з урахуванням ПДВ.

Представником ТОВ Віоль Компані до суду першої інстанції надано копії платіжних доручень №1354 від 18.01.2017 року, №1366 від 31.01.2017 року та 1398 від 14.02.2017 року, у яких отримувачем зазначено ТОВ Кейнфор . Призначення платежів за вказаними платіжними дорученнями зазначено як оплата за інформаційно-консультаційні послуги згідно договору №2016/125 від 01.12.2016 року. Загальна сума становить 180 000 (сто вісімдесят тисяч) грн. (у тому числі ПДВ 30 000 (тридцять тисяч) грн.). Вказані суми також підтверджуються копіями виписки банку ПАТ Креді Агріколь Банк .

При дослідженні зазначених документів, судом встановлено, що від ТОВ Кейнфор вони були підписані директором товариства ОСОБА_1 про, що свідчать його підписи та печатка товариства.

Разом з тим, вироком Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2017 у справі №757/22807/17-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Зі змісту вказаного вироку встановлено, що …на початку листопада 2016 року, ОСОБА_1 отримав від громадянина на ім`я ОСОБА_2 пропозицію перереєструвати на своє ім`я підприємство (юридичну особу) в органах державної влади, тобто внести в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдиві відомості за грошову винагороду у розмірі від 5 000 (п`яти тисяч) до 7 000 (семи тисяч) гривень.

ОСОБА_1 домовився із особою на ім`я ОСОБА_2 про перереєстрацію на його ім`я, як засновника та службову особу підприємства, в органах державної влади, юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙНФОР" (код ЄДРПОУ40947978) (далі по тексту ТОВ "КЕЙНФОР" або товариство) за грошову винагороду, без наміру здійснювати законну господарську діяльність.

Також встановлено, що у другій половині грудня 2016 року ОСОБА_1 , в денний час доби, біля станції метро "Арсенальна" яка знаходиться у Печерському районі м. Києва, за попередньою домовленістю зустрівся з особою на ім`я ОСОБА_2 , з приводу внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної перереєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей. Усвідомлюючи противоправний характер дій, запропонованих йому особою на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , у зв`язку із своїм скрутним матеріальним становищем, погодився на таку пропозицію.

У подальшому, а саме у другій половині грудня 2016 року, в денний час доби, ОСОБА_1 , перебуваючи біля станції метро "Арсенальна" яка знаходиться у Печерському районі м. Києва, усвідомлюючи противоправний характер дій запропонованих йому особою на ім`я ОСОБА_2 , з корисливих мотивів, не маючи наміру здійснювати господарську діяльність, погодився на таку пропозицію, та реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної перереєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, надав копію свого паспорту серії НОМЕР_1 , виданого Новомиргородським РВ УМВС України в Кіровоградській області 28.05.2010 року та реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_2 , особі на ім`я ОСОБА_2 , який на підставі цих документів виготовив договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 23.12.2016, відповідно якого ОСОБА_1 , є покупцем частки статутного капіталу ТОВ "КЕЙНФОР" (код ЄДРПОУ 40947978), протокол № 23-12-16 Загальних зборів учасників ТОВ "КЕЙНФОР" від 23.12.2016 про включення ОСОБА_1 , до складу учасників ТОВ "КЕЙНФОР", в якому ОСОБА_1 , зазначений як директор підприємства.

Продовжуючи свої протиправні дії направлені на доведення злочинного умислу до кінця, 23.12.2016 року, в денний час доби, ОСОБА_1 , перебуваючи біля станції метро Арсенальна яка знаходиться у Печерському районі м. Києва, за попередньою домовленістю із особою на ім`я ОСОБА_2 , підписав у нотаріуса надані йому документи для перереєстрації на своє ім`я ТОВ "КЕЙНФОР", а саме: договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 23.12.2016, відповідно якого ОСОБА_1 є покупцем частки статутного капіталу ТОВ "КЕЙНФОР" (код ЄДРПОУ 40947978), протокол № 23-12-16 Загальних зборів учасників ТОВ "КЕЙНФОР" від 23.12.2016 про включення ОСОБА_1 , до складу учасників ТОВ "КЕЙНФОР", в якому ОСОБА_1 , зазначений як директор підприємства та передав особі на ім`я Андрій для подальшої перереєстрації підприємства.

На час підписання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "КЕЙНФОР" від 23.12.2016, протоколу № 23-12-16 Загальних зборів учасників ТОВ "КЕЙНФОР" від 23.12.2016, ОСОБА_1 , розумів, що він вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної перереєстрації ТОВ "КЕЙНФОР", оскільки ОСОБА_1 та особа на ім`я ОСОБА_2 , домовились про те, що ОСОБА_1 в подальшому, до діяльності ТОВ "КЕЙНФОР" не буде мати ніякого відношення, а фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ "КЕЙНФОР" будуть здійснювати інші особи.

Після підписання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 23.12.2016, відповідно якого ОСОБА_1 є покупцем частки статутного капіталу ТОВ "КЕЙНФОР" (код ЄДРПОУ 40947978), протоколу № 23-12-16 Загальних зборів учасників ТОВ "КЕЙНФОР" від 23.12.2016 про включення ОСОБА_1 , до складу учасників ТОВ "КЕЙНФОР", в якому він зазначений як директор підприємства, ОСОБА_1 передав дані документи особі на ім`я ОСОБА_2 для подальшої перереєстрації.

На підставі вказаних вище документів, в день їх подачі невстановленою слідством особою на ім`я ОСОБА_2 (23.12.2016), Державним реєстратором проведено зміни в державній реєстрації ТОВ "КЕЙНФОР", юридична адреса: м. Київ, вул. Предславинська, буд. 12, про що вчинено записи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців під № 107006573746.

Після перереєстрації ТОВ "КЕЙНФОР" на своє ім`я ОСОБА_1 , участь у здійсненні підприємницької діяльності не приймав, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленій слідством особі на ім`я ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 , діючи умисно, вніс в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації (перереєстрації) юридичної особи завідомо неправдиві відомості, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 205-1 КК України.

20.04.2017 року між прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 Большаковим Д.В., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст. ст.468, 469 та 472 КПК України, за участю захисника укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений ОСОБА_1 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 ч. 1 ст. 205-1 КК України, обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі в межах висунутого обвинувачення визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину… .

Копія зазначеного вироку, що міститься в матеріалах справи, містить відмітку Печерського районного суду міста Києва, про набрання законної сили 20.06.2017 року.

У зв`язку з викладеним вище, контролюючий орган і звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частина 2 статті 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1);

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2);

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3);

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4);

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5);

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

За правилами ч.ч. 1, 2 с. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як вбачається зі змісту витягу з ЄДРПОУ, що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 є директором ТОВ Кейнфор з 24.12.2016 року.

У той час, договір №2016/125 про надання послуг між ТОВ Кейнфор і ТОВ Віоль Компані підписано 01.12.2016 року ОСОБА_1 як директором.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вирок у кримінальній справі №757/22807/17-к від 17.05.2017 року є належним доказом недійсності правочину, оскільки у ньому встановлено, що ОСОБА_1 до діяльності ТОВ КЕЙНФОР не мав ніякого відношення, а фінансово-господарську діяльність з використанням ТОВ КЕЙНФОР здійснювали інші особи, а отже, ОСОБА_1 01.12.2016 року не був представником ТОВ "Кейнфор" та не мав жодних повноважень підписувати спірний договір.

Варто також наголосити, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З огляду на зазначене та той факт, що ОСОБА_1 не приймав участі у здійсненні підприємницької діяльності ТОВ Кейнфор , угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленій слідством особі на ім`я ОСОБА_2 , що встановлено вироком суду, договір №2016/125 від 01.12.2016 року, який підписано ОСОБА_1 як директором ТОВ Кейнфор є недійсним, оскільки не відповідає вимогам статті 203 ЦК України, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Віоль Компані - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Віоль Компані - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Л.В.Бєлова

О.М.Кузьмишина

Повний текст виготовлено 03 вересня 2019 року.