Рішення

від 30.05.2019 по справі 520/2979/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2019 р. справа № 520/2979/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук`янчук О.І.,

за участю: представника позивача - Нагорного Є.Ф., представника відповідача - Шамілової Л.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП ПОСТАЧА" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НПП ПОСТАЧА" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 31.10.2018 №00001421412 яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додачу вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 142 000 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 71 000,00 грн. а всього на суму 213 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що контролюючий орган прийшов до безпідставного висновку про те, що договірні відносини ТОВ "НПП ПОСТАЧА" з контрагентом ТОВ Релайн Інвест не опосередковуються реальним виконанням операції, яка становить їх предмет. Так, представники позивача пояснили, що підприємство має всі документи, які відносяться до документів сурової звітності та які свідчать про товарний характер операцій, з огляду на вищезазначене контролюючий орган прийшов до хибного висновку про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентом за відповідний період. Також, представники позивача зазначив, що контролюючим органом не надано вироку суду щодо саме фіктивності контрагента позивача, що, в свою чергу не може бути достатньою правовою підставою для висновків про нереальність вчинення господарських операцій позивача. На підставі вищезазначеного, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги та скасувати оскаржуване податкове повідомлення - рішення, з огляду на його безпідставність та необґрунтованість.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що згідно з даними ЄРПН встановлено відсутність придбання ТОВ Релайн Інвест за червень- жовтень 2016 року товарів (послуг), по яких підприємством задекларовано реалізацію, тобто, на думку відповідача, встановлено факти підміни номенклатури придбаного та реалізованого товару (послуг). Представник відповідача вказав, що за висновками узагальненої податкової інформації встановлено неправомірність визначення податкових зобов`язань в порушення норми п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, на загальну суму ПДВ - 10 844 112,58 грн., у тому числі на адресу ТОВ НПП Постача за серпень 2016 року в сумі ПДВ 142 000 гривень. Приставних відповідача вказав, що відповідно до інформації з ЄРПН відсутнє придбання послуг за номенклатурою, зазначеною підприємством ТОВ Релайн Інвест в податкових накладних, виписаних на адресу ТОВ НПП Постача , а відтак перевіркою встановлено реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, та реалізацію товарів невідомого походження.

У судовому засіданні 30.05.2019 року представники сторін підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НПП Постача з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ Релайн Інвест за серпень 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт перевірки від 07.09.2018 №3756/20-40-14-12-11/35589558.

За результатами перевірки встановлено порушення ТОВ НПП Постача вимог п.п. а п. 198.1, абзаців першого і другого п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту у серпні 2016 року всього в сумі 142 000 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 142 000 грн. за серпень 2016 року.

На підставі акту перевірки від 07.09.2018 №3756/20-40-14-12-11/35589558 ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 31.10.2018 №00001421412 яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додачу вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 142 000 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 71 000,00 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи з пояснень представника позивача та підтверджується матеріалами справи, між філією Центр забезпечення виробництва ПАТ Укрзалізниця (Замовник) та ТОВ НПП Постача (Постачальник) укладено договір поставки від 18.04.2016 року № 139В-03/01216-01, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію: частини залізничних локомотивів, трамвайних моторних вагонів і рухомого складу, кріплення та арматура і їхніх частин, механічне устаткування для керування рухом (запасні частини до гальмівного обладнання) (п. 1.1 договору) (т.1. а.с. 42-49).

Поставка вказаних ТМЦ підтверджується специфікацією № 1 (т.1 а.с. 50).

З метою придбання ТМЦ для виконання умов вказаного правочину, ТОВ НПП Постача (покупець) укладено з ТОВ ТД Желдормаш (постачальник) договір поставки № 200516 від 20.05.2016 року, виконання якого підтверджується рахунком на оплату № 35 від 10.06.2016 року, видатковою накладною № 3 від 15.08.2016 року (а.с. 67-71).

Факт оприбуткування вказаних ТМЦ підтверджується накладною № 1 від 10.06.2016 року, картками № 191, 192, 193 складського обліку матеріалів

Листом від 10.06.2016 року головний бухгалтер Філії Центр забезпечення виробництва ПАТ Укрзалізниця повідомив директора ТОВ НПП Постача про те, що поставить на бухгалтерський облік отриманого від ТОВ ТД Желдормаш обладнання не вбачається за можливе, у зв`язку з відсутністю супровідних документів та виявлених дефектів при прийомі, що також підтверджується службовою запискою менеджера ОСОБА_1 від 10.06.2016 року.

Листом від 21.07.2016 року технічний директор Філії Центр забезпечення виробництва ПАТ Укрзалізниця звернувся до директора ТОВ НПП Постача , в якому зазначив, що при передачі гальмівного обладнання для залізниці, отриманого від ТОВ ТД Желдормаш на підставі договору № 200516 від 20.05.2016 року, були виявлені дефекти обладнання та недоліки упаковки, а тому замовник (Філія Центр забезпечення виробництва ПАТ Укрзалізниця )відмовив в прийомі гальмівного обладнання.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, у зв`язку з неможливістю виконання ДП ХМЗ ФЕД своїх зобов`язань щодо усунення дефектів обладнання, що необхідно ТОВ НПП Постача для виконання договірних зобов`язань перед Філією Центр забезпечення виробництва ПАТ Укрзалізниця , позивач змушений вчинити дії щодо розшуку нового контрагента для усунення пошкоджень та дефектів гальмівного обладнання, яке мало бути передано Філі Центр забезпечення виробництва ПАТ Укрзалізниця .

Так, між ТОВ НПП Постача та ТОВ Релайн Інвест укладено договір про виконання робіт № 150816 від 15.08.2017 року, відповідно до якого виконавець проводить виконання робіт по передачі філією Центр забезпечення виробництва ПАТ Укрзалізниця парії виробів гальмівного обладнання в кількості 308 одиниць, частина магістральна в кількості 288 одиниць та шість комплектів частина головна № 270.023-1, частина магістральна № 483.010. Результат супроводження і передачі гальмівного обладнання відображається в актах виконаних робіт (а.с. 38-39).

На підтвердження виконання умов вказаного правочину представником позивача надано до суду рахунок - фактуру № СФ-16/08-05 від 16.08.2016 року, акт передачі № 16/08-04, рахунок на оплату № 40 від 15.08.2016 року, видаткову накладну № 12 від 15.08.2016 року, ТТН від 15.08.2016 року № Р14.

Розрахунок між сторонами проведено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками (73-81).

Поставка ТМЦ проводилась ТОВ ЛТЕК-ТРАНС , згідно укладеного між ТОВ НПП Постача та ТОВ ЛТЕК-ТРАНС договору на надання транспортно -експедиційних послуг № 1216ЗМ від 18.07.2016 року, виконання якого підтверджується заявкою від 19.07.2016 року, актом надання послуг, рахунком на оплату (а.с. 56-61).

На підтвердження наявності необхідного складського приміщення для зберігання ТМЦ позивачем надано до суду договір оренди та наданню послуг по комплексному обслуговуванню приміщень № 701 від 15.12.2015 року (а.с. 32-35).

По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

З урахуванням пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг визначає стаття 188 Податкового кодексу України.

Так, пункт 188.1 зазначеної статті встановлює, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (в редакції до внесення змін згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 - придбання або виготовлення товарів та послуг); б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) (в редакції до внесення змін згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 - придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України (в редакції згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016).

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Відповідно до абз. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

До внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 в наступній редакції - платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентом ТОВ Релайн Інвест виконано кожною стороною цього договору, що підтверджується первинними документами.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Оцінивши правочини, укладені позивачем з ТОВ Релайн Інвест за правилами ст. 90 КАС України, суд зазначає, що останні укладено між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону.

Доказів повернення коштів до контрагента позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар/надані послуги (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься.

За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару (послуг) визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, зазначені документи призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

В акті перевірки контролюючим органом не заперечується проти правильності та повноти оформлення первинних документів, які складалися позивачем та його контрагентами.

Стосовно зауважень контролюючого органу щодо неповноти даних, які відображені в платіжних дорученнях, то суд зазначає, що Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі від 18.05.2017 р. у справі №К/800/36463/16 наголошує, що наявність або відсутність окремих документів, як і певні недоліки в їх заповненні (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а отже безпідставним є і посилання контролюючого органу на складення товарно-транспортних накладних з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди позивачем наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків, а відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового.

Суд також зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував, що відповідний вантаж фактично не був отриманий вантажоодержувачем, суб`єкт владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи не подав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження відсутності факту перевезення та отримання продукції .

Суд вважає за потрібне звернути увагу, що в умовах дії принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту. Для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов`язує зміни у податковому обліку платника.

Посилання відповідача, на те, що ТОВ Релайн Інвест внесено до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва за ознакою фіктивності не приймається судом до уваги, оскільки відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження вказаних обставин, та, водночас, чітко не зазначено коли саме внесено такі відомості до реєстру.

Вирок суду щодо визнання винними посадових осіб ТОВ Релайн Інвест у скоєнні злочину передбаченого ст.205 КК України відповідач суду не надав, тому суд виходить з недоведеності факту фіктивного підприємництва ТОВ Релайн Інвест та ст.62 Конституції України, якою передбачена презумпція невинуватості, що, в свою чергу, вказує на недоведеність відповідачем схемного характеру операцій у рамках взаємовідносин з ТОВ Релайн Інвест , що виключає законність донарахування за оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицію Верховного суду України, яка висловлена в постанові 13.03. 2018 року по справі №801/6934/13-а.

Взагалі процес порушення кримінальної справи проти контрагента позивача ( у разі її наявності) не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом, а під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом. Також чинне законодавство не ставить право на податковий кредит у залежність від стану податкового обліку його контрагента.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицію Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.03.2018 року по справі № 816/809/17 (провадження № К/9901/1349/17).

При цьому, інших доказів, які б вказували на фіктивність правочину позивача із вказаними контрагентом податковим органом не зафіксовано ані в акті перевірки, ані в ході судових засідань, а зауважень відповідача до наданих первинних документів матеріали справи також не містять.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів контрагентів позивача - ТОВ Релайн Інвест , та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Також, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо про порушення його контрагента або, що метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої вигоди чи здійснення нікчемного правочину.

Щодо позиції контролюючого органу з приводу неможливості достовірного встановлення руху товару по всьому ланцюгу постачання контрагентів позивача, то суд звертає увагу, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 27.03.2018 року по справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/17).

Судом також не приймається до уваги позиція контролюючого органу про відсутність/незначну кількість у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки, що на думку відповідача, свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.

Суд зауважує, що в межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальником позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицію Верховного суду України, яка викладена в постанові від ь16.01.2018 року по справі № 820/4648/13-а.

Таким чином, господарські операції ТОВ "НПП ПОСТАЧА" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документам, відтак податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 31.10.2018 №00001421412, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "НПП ПОСТАЧА" збільшено грошове зобов`язання з податку на додачу вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 142 000 (сто сорок дві тисячі) грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 71 000 (сімдесят одна тисяча грн. 00 коп. прийнято необґрунтовано та підлягають скасуванню, а відтак позовні вимоги ТОВ "НПП ПОСТАЧА" слід задовольнити в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП ПОСТАЧА" (а/с 10510 ,м. Харків,61046) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 31.10.2018 №00001421412, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "НПП ПОСТАЧА" збільшено грошове зобов`язання з податку на додачу вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 142 000 (сто сорок дві тисячі) грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 71 000 (сімдесят одна тисяча грн. 00 коп.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НПП ПОСТАЧА" (а/с 10510,м. Харків,61046, код ЄДРПОУ 35589558) сплачену суму судового збору в розмірі 3195 (три тисячі сто дев`яносто пять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області ( вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 30 травня 2019 року.

Суддя Горшкова О.О.