Постанова

від 30.05.2019 по справі 826/9077/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2019 року

Київ

справа №826/9077/15

адміністративне провадження №К/9901/19469/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Безименної Н.В., суддів Аліменка В.О., Кучми А.Ю. від 29 березня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рондо до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Рондо (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 грудня 2014 року №0008382203 та №0008372203.

Предметом перевірки судів у цій справі були рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками господарської діяльності Товариства з ТОВ Інтро Груп (код ЄДРПОУ 38488873) у період травня 2013 року - січня 2014 року.

Товариство не погодилось із рішеннями Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеним контрагентом і послалося на необґрунтованість висновків акта перевірки від 14 листопада 2014 року №6724/26-56-22-03-09/30050030, на підставі якого були прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2016 року відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що подані Товариством первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання операцій; спірні господарські відносини по поставці товарів не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими обставинами наявності ознак фіктивної діяльності контрагента, порушенням кримінальної справи відносно його службових осіб за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України), та показами допитаної в якості свідка ОСОБА_1 , яка пояснила, що приймала участь в реєстрації та відкритті ТОВ Інтро Груп за грошову винагороду, первинних документів від імені цього підприємства не складала та не підписувала, свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача й, як наслідок, підстави для формування ним відповідних податкових вигод відсутні.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 березня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції; визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення Інспекції.

Задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що в порушення вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки було вручено позивачу лише в передостанній день закінчення її проведення, чим позбавлено можливості останнього реалізації права на оскарження рішень та дій посадових осіб контролюючого органу, надання пояснень та їх документального підтвердження. Крім того, застосувавши норми підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 86.9 статті 86 ПК України до встановлених обставин щодо проведення перевірки Товариства на підставі постанови слідчого у кримінальній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки, оскільки в матеріалах справи відсутній обвинувальний вирок або рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами, що набрали законної сили, стосовно Товариства.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Інспекція подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просила його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги зазначає про неправильне застосування апеляційним судом положень пункту 86.9 статті 86 ПК України, оскільки за приписами вказаної норми податкове повідомлення-рішення не приймається до набрання законної сили відповідним судовим рішенням лише у випадку, якщо перевірка призначена в межах порушеної стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків, діяльність якого перевіряється, кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки і збори. Натомість наголошує, що кримінальне провадження, у межах якого призначено і проведено перевірку Товариства, розслідується відносно ТОВ Інтро Груп , а не безпосередньо позивача, тому умови для прийняття податкових повідомлень-рішення, установлені пунктом 86.9 статті 86 ПК України, у цьому випадку не застосовуються.

Також порушує питання щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з податку на прибуток і ПДВ. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій, на підставі яких формувався податковий кредит і валові витрати позивача, непідтвердження платником податку товарності господарської операції належними і допустимими доказами. Зазначає, що повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки та копія наказу про її призначення були направлені позивачу, чим, за висновком Інспекції, виконано необхідні заходи, передбачені ПК України.

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією на підставі наказу від 03 листопада 2014 року №5, прийнятого на виконання постанови слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 15 жовтня 2014 року, у відповідності до вимог підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статті 79 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ Інтро Груп за період з травня 2013 року по січень 2014 року, за результатами якої складено акт від 14 листопада 2014 року №6724/26-56-22-03-09/30050030, в якому відображено висновок про порушення позивачем положень: підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на загальну суму 316063,00 грн.; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ у період травня 2013 року - січня 2014 року на загальну суму 344401,00 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ Інтро Груп .

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01 грудня 2014 року: №0008372203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток в загальному розмірі 395079,00 грн., у тому числі за основним платежем - 316063,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 79016,00 грн.; №0008382203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в загальному розмірі 430501,00 грн., у тому числі за основним платежем - 344401,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 86100,00 грн.

Верховний Суд не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, вважаючи його передчасним та таким, що зроблений з неповним з`ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) однією з підстав проведення документальної позапланової перевірки є отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Пунктом 8 Закону України від 20 листопада 2012 року №5503-VI Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів , який набрав чинності 04 січня 2013 року, пункт 86.9 статті 86 ПК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у разі якщо грошове зобов`язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Таким чином наведене в указаній нормі обмеження стосується лише випадків прийняття акта індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов`язання) за результатами перевірки, призначеної у кримінальному провадженні, в якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори.

Вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 КАС України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Натомість у справі, яка розглядається, застосувавши пункт 86.9 статті 86 ПК України, суд апеляційної інстанції так і не з`ясував стосовно якої особи (яких осіб) розслідується кримінальне правопорушення, у кримінальному провадженні по якому призначено і проведено перевірку Товариства, предмет такого правопорушення й, як наслідок, не надав належної правової оцінки наявності чи відсутності у відповідача права на прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії за відсутності відповідного судового рішення, що набрало законної сили.

Окрім того слід зазначити, що у відповідності до положень 195 КАС України (в редакції, чинній на час апеляційного провадження у цій справі) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, який перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення, повинен здійснювати таку перевірку в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, підстави яких згідно із статтями 51, 137 цього Кодексу позивач може змінити лише до початку судового розгляду справи по суті, тобто до початку доповіді головуючого-судді.

За правилами другої та третьої частини статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Тобто у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене положення було закріплене в КАС України з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні у них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Проте судом апеляційної інстанції таких положень дотримано не було й, як наслідок, останній, прийнявши до уваги доводи апеляційної скарги про проведення контролюючим органом перевірки з порушенням норм податкового законодавства, що позбавило Товариство можливості на ознайомлення із наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень й документів, у своєму рішенні не зазначив чи були такі доводи позивача підставами позову при зверненні до суду першої інстанції, а також поважних причин, які зумовили необхідність дослідження доказів, які не перевірялися у суді першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи.

За правилами статті 341 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи, що допущені апеляційним судом порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, оскаржуване судове рішення на підставі статті 353 КАС України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду