Постанова

від 19.09.2019 по справі 826/9077/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9077/15 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Кобаля М.І., Парінова А.Б., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Рондо на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2016 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Рондо до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Рондо (надалі за текстом - ТОВ Рондо ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0008372203 від 01 грудня 2014 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 395 079 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0008382203 від 01 грудня 2014 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 430 501 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ Інтро Груп суперечать дійсним обставинам та спростовуються первинними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Зокрема, скаржник стверджує про порушення відповідачем порядку проведення перевірки.

Апелянт також звертає увагу на те, що оскільки перевірку проведено на підставі постанови слідчого, Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві не мала права виносити податкові повідомлення-рішення з огляду на положення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 03.11.2014 р. по 07.11.2017 р. посадовцями Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Рондо з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Інтро Груп за період з 01.05.2013 р. по 31.01.2017 р.

Результати перевірки оформлено актом № 6724/26-56-22-03-09/30050030 від 14.11.2014 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 137, 138, 139, 185, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ) внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 316 063 грн. та податок на додану вартість на 344 401 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до договору поставки № 02-29/04 від 29.04.2013 р. ТОВ Інтро Груп зобов`язалось передати у власність ТОВ Рондо прокат чорних та кольорових металів, а позивач - прийняти і оплатити його.

На підставі цього договору були складені видаткові та податкові накладні на загальну суму 2 007 891 грн., у тому числі 344 401 грн. ПДВ.

Оплату позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а відповідні суми включив до валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, до перевірки не надано документів, що підтверджують факт транспортування товарів.

Крім того, в ході досудового розслідування в межах кримінального провадження № 42014100040000196 встановлено, що товариства Інтро Груп , Інтро Союз , Інтро Трейд , Інтро Лайн були створені невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності.

Будучи допитаною в якості свідка директор та засновник ТОВ Інтро Груп ОСОБА_1 пояснила, що вона ніякої участі у реєстрації підприємства не приймала і поточний банківський рахунок не відкривала.

Також, за даними акту Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про неможливість проведення зустрічної звірки № 1018/26-55-22-07/38488873 від 03.04.2014 р. ТОВ Інтро Груп за податковою адресою не знаходиться.

На думку відповідача наведене свідчить про нереальність господарської операції, а відтак і про відсутність у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0008372203 від 01 грудня 2014 р., яким ТОВ Рондо збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 395 079 грн., у тому числі 316 063 грн. за основним платежем та 79 016 грн. штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0008382203 від 01 грудня 2014 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 430 501 грн у тому числі 344 401 грн. за основним платежем та 86 100 грн. за штрафними санкціями.

Питання, пов`язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України (тут та далі у редакції що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Відповідно до підпункту д підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов`язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладеної угоди позивачем було надано копії: договору поставки № 02-29/04 від 29.04.2013 р., рахунків-фактур; видаткових накладних; податкових накладних;

Разом з тим, на думку колегії суддів, зазначені документи є необхідними, проте недостатніми для підтвердження правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту.

Так, суд першої інстанції вірно звернув увагу на відсутність документів, які б підтверджували переміщення товару.

Окружний адміністративний суд також обгрунтовано звернув увагу на умови договору поставки, відповідно до пунктів 4.3. 4.4 якого передбачено, що приймання товару за кількістю та якістю регулюються Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7.

Відповідно до пунктів 12, 25, 26, 28 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, в акті приймання має бути зазначена кількість продукції що надійшла окремо в кожному вагоні, контейнері, автофургоні. Акт має бути підписаний усіма особами, що брали участь у приймання продукції по кількості. Акт приймання продукції затверджується керівником або заступником керівника підприємства-отримувача. Акти приймання продукції по кількості реєструються та зберігаються у порядку, визначеному на підприємстві-отримувачу.

За змістом пунктів 29, 30, 31 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7, за результатами приймання продукції за якістю та комплектністю складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції. Акт повинен бути складений у день закінчення приймання продукції. В акті має бути зазначено: найменування отримувача продукції; номер та дата акта і місце приймання продукції; прізвища та ініціали осіб, які приймали участь у прийманні продукції, найменування виробника та постачальника; номера та дати договору, рахунку-фактури, транспортної накладної; кількість, вага та найменування перевіреної продукції. Акт має бути підписаний усіма особами, що брали участь у перевірці якості та комплектності продукції. До акт повинні бути додані: документи виробника, транспортний документ.

Водночас, акти приймання продукції за кількістю та якістю позивачем не надавались ні у суді першої інстанції, ні під час перегляду справи в апеляційному порядку.

За таких обставин складені видаткові та податкові накладні не можна вважати достатніми документами, які посвідчують факт придбання позивачем товарів, а тому віднесення відображених у них сум до складу валових витрат та податкового кредиту є безпідставним.

Відтак, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення валових витрат та податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Посилання скаржника на порушення відповідачем порядку проведення перевірки, а також на порушення приписів пункту 86.9 статті 86 ПК України, колегія суддів не приймає в якості доказів.

По-перше, ТОВ Рондо не обгрунтовувало позов зазначеними обставинами, а в силу приписів частини 5 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

По-друге, на момент прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень пунктом 86.9 статті 86 ПК України передбачалось, що у разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Водночас, матеріали справи не містять жодних відомостей про наявність кримінального провадження у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадових осіб ТОВ Рондо .

Навпаки, за змістом ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 16.02.2015 р. у справі № 755/3354/15-к кримінальне провадження № 42014100040000196 розслідується щодо посадових осіб ТОВ Інтро Груп .

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Рондо залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2016 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 24 вересня 2019 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя М.І.Кобаль

суддя А.Б.Парінов