Постанова

від 27.05.2019 по справі 285/3071/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №285/3071/18 Головуючий у 1-й інст. Михайловська А. В.

Категорія 48 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Шевчук А.М., Талько О.Б.

з участю секретаря

судового засідання: Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №285/3071/18за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб - Служби у справах дітей Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області, Служби у справах дітей Новоград-Волинської районної державної адміністрації у Житомирській області, Служби у справах дітей Новоград-Волинської міської ради Житомирської області про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні із дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 січня 2019 року,яке ухвалене суддею Михайловською А.В. в м. Новоград-Волинський

встановив:

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати брати участь у вихованні та вільному спілкуванні із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити наступні способи позивачу участі у вихованні сина шляхом особистого спілкування, побачення протягом двох тижнів, з 20-го числа кожного місяця, за місцем проживання батьків ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 ; зобов`язати Герус ОСОБА_4 . за два дні до дня зустрічі з сином, надавати позивачу точну інформацію щодо фактичного місця проживання, перебування дитини ОСОБА_3 , а у разі настання таких змін, повідомляти про це особисто не пізніше наступного дня; стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у зв`язку з неможливістю вирішення між сторонами питання щодо спільного виховання сина ОСОБА_5 шляхом домовленостей, 19 жовтня 2017 року комісією з питань захисту прав дитини при районній державній адміністрації Калинівського району Вінницької області було прийнято рішення № 8/5 про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо встановлення порядку побачення батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 Позивачем зазначено, що певний час домовленість щодо побачень з сином діяла, однак з 08 червня 2018 року відповідач не надає дитину для побачень у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з метою захисту своїх порушених прав.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 січня 2019 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди у виховуванні та вільному спілкуванні ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено спосіб участі батька у вихованні сина шляхом систематичних побачень, а саме: визначено побачення протягом одного тижня (7 днів), з 20-го числа кожного місяця за місцем проживання батьків ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 , до початку відвідування дитиною навчального закладу. Також зобов`язано ОСОБА_2 за два дні до дня зустрічі батька з сином, надати ОСОБА_1 точну інформацію щодо фактичного місця проживання, перебування дитини ОСОБА_3 , а у разі настання таких змін, повідомляти про це особисто не пізніше наступного дня. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвали нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила про неповне дослідження судом обставин справи, в тому числі через відсутність в матеріалах справи висновку органу опіки та піклування щодо участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також доказів чинення відповідачем позивачу перешкод у виховуванні та вільному спілкуванні з сином. Крім того, справу розглянуто за відсутності відповідача, яку не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, що є безумовною підставою для скасування судового рішення згідно із п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу відповідача відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Позивач та його представник просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники органів опіки та піклування в судове засідання не з`явились, з невідомих суду причин. Хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В період з квітня 2015 року до серпня 2017 року сторони проживали у фактичних шлюбних відносин, які згодом було припинено.

Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 разом з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на даний час проживає без реєстрації в АДРЕСА_2 . До складу її сім`ї також входять її чоловік - ОСОБА_6 , дочка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 Наведені обставини підтверджуються довідками Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 18.12.2018 № 870, від 21.12.2018 № 879 (а.с.51, 53).

19 жовтня 2017 року комісією з питань захисту прав дитини при районній державній адміністрації Калинівського району Вінницької області було прийнято рішення № 8/5 з приводу заяви ОСОБА_1 щодо встановлення порядку побачення батька із сином ОСОБА_9 . Відповідно до зазначеного рішення, позивачу ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , було визначено дні побачень із сином ОСОБА_10 , який проживає разом із матір`ю, ОСОБА_2 , а саме: один раз на місяць, другий тиждень місяця, на 7 днів за попередньою домовленістю з матір`ю, за місцем проживання батьків матері: АДРЕСА_3 ; в разі недосягнення домовленості брати дитину, рекомендовано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винайти можливість порозумітися та дійти згоди між собою щодо спільного виховання дитини; забезпечити право дитини на належне батьківське виховання зі сторони батька так зі сторони матері; не вчиняти перешкод у спілкуванні дитини як з батьком так і з матір`ю; не перешкоджати у жодному разі, кожній зацікавленій сторони щодо здійснення ним батьківських прав та виконання батьківських обов`язків відносно дитини; попереджати та надавати інформацію один одному щодо місця проживання (перебування) дитини, стану її здоров`я та в інших випадках, які потребують спільної згоди батьків.

Судом встановлено, що протягом певного часу домовленість щодо побачень батька з сином діяла, однак, з 08 червня 2018 року відповідач не надає дитину для побачень, у зв`язку з чим позивач звертався до органів поліції.

Зокрема, згідно довідки про результати розгляду повідомлення від ОСОБА_1 по факту конфлікту з колишньою дружиною з приводу дитини від 18.06.2018 року вбачається, що 08 червня 2018 року до чергової частини Калинівського ВП надійшло відповідне повідомлення. При розгляді даного повідомлення було встановлено, що ОСОБА_1 08 червня 2018 року приїхав до колишньої дружини, щоб забрати до себе на декілька днів сина, але по приїзду дитину ніхто не дав, що порушує рішення опікунської ради (а.с.11).

Згідно довідки начальника СРПП №1 Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області за результатами розгляду повідомлення ОСОБА_2 про непорозуміння з ОСОБА_1 , встановлено, що ОСОБА_1 , посилаючись на рішення органів опіки, намагався забрати їхнього спільного сина, проти чого ОСОБА_2 заперечувала (а.с.58).

Так, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що обоє батьків мають рівні права щодо спілкування з дитиною та участі у його вихованні незалежно від того, з ким проживає дитина, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову щодо встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. При цьому, враховуються інтереси дитини, суд встановив графік зустрічей батька, який не буде порушувати режим дня та навчання дитини, не відриватиме від нормального, звичайного для нього середовища та не заважатиме нормальному існуванню.

Такий висновок суду є обґрунтованим виходячи з наступного.

У відповідності з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як визначено ч.1 та 2 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу .

Відповідно до ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відтак має рівні з матір`ю дитини ОСОБА_2 права та обов`язки щодо сина незалежно від того, що батьки дитини припинили стосунки та позивач проживає окремо від дитини. Таке рівне право на спілкування з обома батьками має й дитина. Позивач ОСОБА_3 визнає свій обов`язок щодо участі у вихованні дитини та її розвитку, має намір активно приймати участь у вихованні дитини, сприяти її розвитку тощо. Відповідачем ОСОБА_2 не надано доказів того, що спілкування батька з сином суперечить інтересам дитини та є обмеженим законом.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (ч.ч.1-3 ст. 157 СК України).

Сторони після припинення стосунків питання виховання дитини спільно не вирішили. Батько ОСОБА_1 поживає окремо від дитини, але має право на особисте спілкування з дитиною, а щодо його участі у виховані дитини, то це є його обов`язком. Відповідач ОСОБА_2 перешкоджає ОСОБА_1 у реалізації прав та у виконанні обов`язків щодо дитини.

Згідно позовних вимог ОСОБА_1 просив зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_10 ,а також визначити порядок участі його у вихованні та спілкуванні із сином шляхом особистих побачень протягом двох тижнів, з 20-го числа кожного місяця, за місцем проживання своїх батьків в АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 заперечує проти такого способу участі у вихованні дитини, оскільки вважає, що з урахуванням віку дитини, останній потрібна постійна, посилена увага та турбота матері.

Під час апеляційного розгляду справи, усуваючи допущений судом першої інстанції процесуальний недолік, судом був витребуваний висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору.

Згідно висновку органу опіки та піклування Калинівської районної державної адміністрації № 115 від 18.04.2019 р., визначено для ОСОБА_1 , який проживає по АДРЕСА_1 - АДРЕСА_1 , дні побачення із сином ОСОБА_3 , який проживає разом із матір`ю ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 Гребля АДРЕСА_4 , а саме один раз на місяць, другий тиждень місяця, на 7 днів, за попередньою домовленістю з матір`ю, за місцем проживання батьків матері, а саме: АДРЕСА_3 .

Зі змісту даного висновку слідує, що орган опіки та піклування встановив дні побачення батька із сином за місцем проживання батьків матері. Поряд з цим, орган опіки та піклування не встановив обставин, які б забороняли батьку дитини на спілкування з нею по місцю свого проживання, а саме в будинку його батьків по АДРЕСА_1 , та необгрунтував необхідність проведення таких побачень саме по місцю проживання батьків матері дитини по АДРЕСА_3 .

Разом з тим, під час розгляду справи було встановлено, що позивач має всі необхідні умови для проживання та виховання сина за своїм місцем проживання. Так, зі змісту акту обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 19 грудня 2018 року, який складений за участю спеціалістів служби у справах дітей та сільського голови Великомолодківської сільської ради, слідує, що позивач проживає в по АДРЕСА_1 разом зі своїми батьками та має належно створені умови для проживання та виховання сина, а саме: окрему кімнату, ліжко, постільну білизну, задовільний санітарний стан. Даний будинок належить батькові позивача - ОСОБА_11 . Крім того, позивач працює в ТОВ АТП Будівельник та позитивно характеризується.

Доводи відповідача щодо таких зустрічей лише за місцем проживання матері через те, що дитина відвідує садочок судом не приймаються, оскільки це обмежує права батька та дитини на безперешкодне особисте спілкування. Крім того, відповідно до положень ч. 2 ст. 157 СК України відповідач не довела, що батько неспроможний спілкуватися з дитиною та доглядати за нею самостійно, і таке спілкування буде перешкоджати нормальному розвитку дитини. Батько характеризується досить позитивно, має житло, в тому числі обладнане для дитини, відтак, матір`ю дитини не обґрунтовано, чому дитина не може перебувати в помешканні батька. Також відповідач не надала будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що малолітній син сторін на даний час відвідує садочок.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, вірно застосувавши положення ч.6 ст. 19 СК України, дійшов до правильного висновку про те, що між сторонами існують непорозуміння щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з сином, відповідач перешкоджає позивачу брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином,однак під час розгляду справи не встановлено негативного впливу батька на дитину, тому суд з урахуванням приписів ст. 141 СК України визначив спосіб спілкування батька з сином, який відповідає інтересам дитини з урахуванням усіх встановлених обставин справи, забезпечує в повній мірі можливість брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Разом з тим, колегія суддів вважає за недоцільне обмежувати визначений судом першої інстанції спосіб участі батька у вихованні до початку відвідування дитиною навчального закладу, оскільки такі застереження нічим не обґрунтовані та не містять посилання у висновку органу опіки та піклування. Проте сторони у справі не обмежені змінити спосіб участі батька у вихованні дитини через зміну життєвих обставин батьків та дитини.

Однак, вирішуючи спір, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, яке згідно приписів п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, і законодавець не пов`язує настання таких наслідків із неправильним вирішенням справи.

Так, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення відповідача ОСОБА_2 про дату, час і місце судового засідання 21.01.2019 р. відповідно до вимог ст.ст.128, 130 ЦПК України, тому суд першої інстанції порушив права відповідача та не створив рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду і до реалізації та захисту їх прав, що є частиною гарантій справедливого правосуддя.

Оскільки наслідки порушення вказаних норм процесуального права є безумовною підставою для скасування судового рішення, незважаючи на те, що спір з правової точки зору судом першої інстанції вирішено правильно, тому апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції - скасуванню із ухваленням нового про часткове задоволення позову ОСОБА_1

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 січня 2019 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні із дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вихованні та вільному спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити ОСОБА_1 наступний спосіб участі у вихованні та особистому спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

-визначити ОСОБА_1 дні побачення із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом одного тижня (7 днів), з 20-го числа кожного місяця за місцем проживання батьків ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 по вул. Лесі Українки АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_2 за два дні до дня зустрічі батька з сином, надати ОСОБА_1 точну інформацію щодо фактичного місця проживання, перебування дитини ОСОБА_3 , а у разі настання таких змін, повідомляти про це особисто не пізніше наступного дня.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 травня 2019 року.

Головуючий Судді