Постанова

від 12.02.2020 по справі 285/3071/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 лютого 2020року

м. Київ

справа № 285/3071/18

провадження № 61-12460св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Служба у справах дітей Калинівської районної державної адміністрації у Житомирській області, Служба у справах дітей Новоград-Волинської районної державної адміністрації у Житомирській області, Служба у справах дітей Новоград-Волинської міської ради Житомирської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 січня 2019 року у складі судді Михайловської А. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2019 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив: зобов`язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити спосіб його участі у вихованні сина шляхом особистогоспілкування, побаченьпротягом двох тижнів з 20 - го числа кожного місяця за місцем проживання його батьківв АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_2 за два дні до дня зустрічі з сином надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця проживання, перебування сина , а у разі настання таких змін, повідомляти про це особисто не пізніше наступного дня .

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з квітня 2015 року проживав з ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах в м. Новоград-Волинський Житомирської області. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 .

У серпні 2017 року сторони почали проживати окремо. У зв`язку з неможливістю вирішення питання щодо спільного виховання сина ОСОБА_3 шляхом домовленостей він звернувся до комісії з питань захисту прав дитини при районній державній адміністрації Калинівського району Вінницької області, яка 19 жовтня 2017 року прийняла рішення № 8/5 про розгляд заяви щодо встановлення порядку побачення батька ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 .

П евний час домовленість щодо побачень з сином діяла, однак з 08 червня 2018 року відповідач не надає дитину для побачень та перешкоджає спілкуванню батька з сином.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні ОСОБА_1 з його сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначено ОСОБА_1 наступний спосіб участі у вихованні та особистому спілкуванні з його сином, неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме визначено побачення протягом одного тижня (7 днів), з 20-го числа кожного місяця за місцем проживання батьків ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 до початку відвідування дитиною навчального закладу.

Зобов`язано ОСОБА_2 за два дні до дня зустрічі батька з сином надавати ОСОБА_1 точну інформацію щодо фактичного місця проживання, перебування дитини ОСОБА_3 , а у разі настання таких змін, повідомляти про це особисто не пізніше наступного дня.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що відповідач чинить йому перешкоди у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Оскільки обоє батьків мають рівні права щодо спілкування та участі у вихованні дитини незалежно від того, з ким вона проживає, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову щодо встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною . При цьому суд врахував інтереси дитини та встановив графік зустрічей, який не буде порушувати режим її дня та навчання, не відриватиме її від нормального, звичайного середовища та не заважатиме нормальному існуванню.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2019 року рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 січня 2019 року скасовано та ухвалене нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вихованні та вільному спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначено ОСОБА_1 наступний спосіб участі у вихованні та особистому спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : визначено ОСОБА_1 дні побачення із сином ОСОБА_3 протягом одного тижня (7 днів), з 20-го числа кожного місяця за місцем проживання батьків ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_2 за два дні до дня зустрічі батька з сином надавати ОСОБА_1 точну інформацію щодо фактичного місця проживання, перебування дитини ОСОБА_3 , а у разі настання таких змін, повідомляти про це особисто не пізніше наступного дня.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, правильно застосував положення частини шостої статті 19 СК України та дійшов обгрунтованого висновку про те, що між сторонами існують непорозуміння щодо участі батька у вихованні сина, відповідач перешкоджає позивачу у вільному спілкуванні з ним, під час розгляду справи не встановлено негативного впливу батька на дитину, тому суд з урахуванням приписів статті 141 СК України визначив спосіб спілкування батька з сином, який відповідає інтересам дитини та в повній мірі забезпечує ОСОБА_1 можливість брати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Разом з тим, колегія суддів вважала за недоцільне обмежувати визначений судом першої інстанції спосіб участі батька у вихованні до початку відвідування дитиною навчального закладу, оскільки такі застереження нічим не обґрунтовані. Сторони у справі не позбавлені можливості змінити спосіб участі батька у вихованні дитини через зміну життєвих обставин батьків та дитини.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 січня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що СК України передбачено винесення органом опіки та піклування рішення про визначення порядку участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, проте у цій справі орган опіки та піклування не надавав висновок щодо участі батька у вихованні дитини. При вирішенні спору суди керувалися рішенням комісії з питань захисту прав дитини при районній державній адміністрації Калинівського району Вінницької області про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо встановлення порядку побачення батька з дитиною ОСОБА_3 , яке не є тотожним висновку органу опіки та піклування, який у цій категорії справ є обов 'язковим.

До участі у справі було залучено три органи опіки та піклування у якості третіх осіб, проте жоден з них не надав свого висновку по суті спору.

Суди при ухваленні рішень не врахували вік дитини, віддаленість місця проживання позивача від місця проживання дитини, а також відвідування дитиною дошкільного навчального закладу та ухвалили рішення лише з урахуванням інтересів батька.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області.

14 серпня 2019 року справа № 285/3071/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В період з квітня 2015 року до серпня 2017 року сторони проживали у фактичних шлюбних відносинах, які згодом було припинено.

Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 разом з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_2 . До складу її сім`ї також входять її чоловік - ОСОБА_7 , дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується довідками Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 18 грудня 2018 року № 870, від 21 грудня 2018 року № 879.

19 жовтня 2017 року комісією з питань захисту прав дитини при районній державній адміністрації Калинівського району Вінницької області було прийнято рішення № 8/5 з приводу заяви ОСОБА_1 щодо встановлення порядку побачення батька із сином ОСОБА_3 . Відповідно до зазначеного рішення, позивачу ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , було визначено дні побачень із сином ОСОБА_3 , який проживає разом із матір`ю, ОСОБА_2 , а саме: один раз на місяць, другий тиждень місяця, на 7 днів за попередньою домовленістю з матір`ю, за місцем проживання батьків матері: АДРЕСА_3 . В разі недосягнення домовленості щодо спілкування з дитиною рекомендовано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винайти можливість порозумітися та дійти згоди між собою щодо спільного виховання дитини; забезпечити право дитини на належне батьківське виховання зі сторони батька так зі сторони матері; не вчиняти перешкоди у спілкуванні дитини як з батьком так і з матір`ю; не перешкоджати кожній зацікавленій стороні у здійсненні батьківських прав та виконанні батьківських обов`язків відносно дитини; попереджати та надавати інформацію один одному щодо місця проживання (перебування) дитини, стану її здоров`я.

Відповідно до довідки про результати розгляду повідомлення ОСОБА_1 по факту конфлікту з колишньою дружиною від 18 червня 2018 року, 08 червня 2018 року до чергової частини Калинівського ВП надійшло відповідне повідомлення, під час розгляду якого було встановлено, що ОСОБА_1 08 червня 2018 року приїхав до колишньої дружини, щоб забрати до себе на декілька днів сина, але по приїзду дитину ніхто не дав всупереч рішенню опікунської ради.

Згідно довідки начальника СРПП №1 Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області за результатами розгляду повідомлення ОСОБА_2 про непорозуміння з ОСОБА_1 , останній, посилаючись на рішення органів опіки, намагався забрати їхнього спільного сина, проти чого ОСОБА_2 заперечувала.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Згідно з частиною другою, третьою статті 157 СК України той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (статті 158 СК України).

Відповідно до статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце і час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою, шостою статті 19 СК України при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 144 Конституції України, підпункту 4 пункту б частини першої статті 32 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження з вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування. Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19 , 140 , 143 , 144 , 146 Конституції України . З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органами опіки та піклування є районні, районні у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад (стаття 11 Закону України Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування , пункт 3 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 ).

Відповідно до пункту 1 Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, комісія з питань захисту прав дитини є органом, що утворюється головою районної, районної у м. Києві та Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади.

Комісія про захист прав дитини відповідно до визначених Типовим положенням повноважень не наділена правом складати письмовий висновок щодо вирішення питання про участь одного з батьків у вихованні дитини.

У матеріалах справи відсутній висновок органу опіки та піклування щодо вирішення спору, що виник між сторонами.

Відповідно до пункту 73, 74 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один із батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (в разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.

Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Після з`ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок .

Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади з урахуванням висновку служби у справах дітей.

Під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у м. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

Рішення комісії з питань захисту прав дитини при районній державній адміністрації Калинівського району Вінницької області № 8/5 від 19 жовтня 2017 року було прийняте до звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про участь у вихованні дитини та за своєю суттю не є тотожним висновку органу опіки та піклування.

У зв'язку з ненаданням органом опіки та піклування висновку щодо участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 до суду першої інстанції ухвалою Житомирського апеляційного суду від 25 березня 2019 року зобов 'язано Калинівську районну державну адміністрацію Вінницької області як орган опіки та піклування надати суду зазначений висновок.

Проте Калинівською районною державною адміністрацією було надано до суду лише розпорядження від 18 квітня 2019 року № 115 про встановлення часу спілкування та витяг з протоколу Комісії з питань захисту прав дитини при Калинівській районній державній адміністрації від 16 квітня 2019 року № 4.

Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що Комісія вирішила визначити ОСОБА_1 дні побачення з сином ОСОБА_3 один раз на місяць (другий тиждень місяця на 7 днів) за попередньою домовленістю з матір`ю за місцем проживання батьків матері. У пункті 2.2. рішення зазначено про необхідність підготовки Службою у справах дітей Калинівської райдержадміністрації проекту рішення органу опіки та піклування щодо участі у спілкуванні батька ОСОБА_1 з малолітнім ОСОБА_3 , який проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Вищезазначені розпорядження та витяг з протоколу були складені без проведення бесіди з батьками, дитиною, а також без урахування актів обстеження умов проживання дитини та батьків.

Відтак, у порушення вимог статті 19 СК України Калинівська районна державна адміністрація Вінницької області як орган опіки та піклування не надала суду апеляційної інстанції висновок органу опіки та піклування щодо участі ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 .

Згідно з роз`ясненнями, наданими у постанові Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 20 Про внесення змін до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення і поновлення батьківських прав висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою. Також до висновку органу опіки та піклування повинні бути додані документи, які підтверджують викладені у ньому обставини.

Суди під час розгляду справи на вказані норми законодавства уваги не звернули та ухвалили судові рішення щодо визначення місця проживання дитини без висновку органу опіки та піклування, який у цій категорії справ є обов`язковим, а тому дійшли передчасного висновку про часткове задоволення позову.

Представники Служби у справах дітей Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області та Служби у справах дітей Новоград-Волинської районної державної адміністрації у Житомирській області участі в судових засіданнях у справі не брали.

Суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що участь органу опіки та піклування під час розгляд вказаної справи є обов`язковою, тому не можна залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскільки вони ухвалені без дотримання вимог статті 19 СК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно вирішити спір з дотриманням вимог статті 19 СК України в частині отримання висновку органу опіки та піклування щодо участі батька у вихованні дитини, а також з урахуванням дотримання принципу забезпечення найкращих інтересів дитини з`ясувати доцільність визначення способу участі батька у вихованні дитини, яка проживає разом з матір`ю в с. Нова Гребля Калинівського району Вінницької області, шляхом побачень протягом 7 днів на місяць за місцем проживання батьків ОСОБА_1 в с. Великий Молодьків Новоград-Волинського району Житомирської області, яке є значно віддаленим від місця проживання малолітньої дитини.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 січня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов