Рішення

від 20.05.2019 по справі 520/10356/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 травня 2019 р. № 520/10356/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Зоркіної Ю.В.,

при секретарі судового засідання Пройдак С.М.,

у присутності

представника позивач ОСОБА_1

представника відповідача Зекової С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "УКРБУДМАТ" (провулок Мітинговий, буд. 37,м. Харків,61067, код ЄДРПОУ32334921) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2018 року № 00000351413; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що контролюючий орган прийшов до безпідставного висновку про те, що позивач неправомірно сформував показники податкової звітності та не відніс до доходу безнадійну заборгованість, яка виникла по взаємовідносинам з контрагентами, зайво включив витрати по отриманню послуг оренди ємностей до складу витрат.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала у повному обсязі, просила скасувати оскаржуване податкове повідомлення - рішення, з огляду на його безпідставність та необґрунтованість.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що під час проведення перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що стало підставою для винесення оскаржуваного рішення. На підставі вищезазначеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями відповідача проведено документальну планову перевірку ПП Укрбудмат з питань дотримання податкового валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 331.03.2018 року, про що складено акт від 09.07.2018 року № 2787/20-40-14-03-07/32334921, яким встановлено порушення п.п.14.11 п.14.1 ст.14, п.44.1-44.2 ст.44, п.п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 ,п.п.135.1 ст.135 ПК України з урахуванням п.3 П (С) БО № 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Записи , п.15 П (С) БО 15 Дохід , п.5 П (С)БО 16 Зобов`язання , п.19 П (С)БО 16 Витрати , внаслідок чого підприємством завищено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування на загальну суму 12635 грн., та занижено податку на прибуток на загальну суму 150155 грн.; п.44.1 ст44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України, ч.7 п.4 р.5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , внаслідок чого безпідставно занижено податкових зобов`язань на загальну суму 2656720.00 грн., та завищено суму податкового кредиту на загальну суму 3415 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість , що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2656720 грн.

Порушення , встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень-рішень від 08.08.2018 року № 00002931403, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 186470.50 грн, в тому числі основний платіж 150155.00 грн, та штраф 36324.50 грн, № 00002941403, яким зменшено суму від`ємного значення з податку на прибуток у розмірі 12635 грн., та № 00002951403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1450193.75 грн., в тому числі основний платіж 1160155 грн., штрафні санкції 290038.75 грн.

Не погодившись з вказаними рішеннями відповідача підприємство скористалося правом адміністративного оскарження, визначеного ст.56 ПК України, за результатами якого скарга частково задоволена.

30.10.2018 року контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення 00000351413, яким за порушення п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14, п. 44.2 ст.44, п.п. 134.1.1. п.134.1 ст.134 ,п.п.135.1 ст.135 ПК України з урахуванням п.3 П (С) БО № 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Записи , п. 15 П (С) БО 15 Дохід , п.5 П (С)БО 16 Зобов`язання , п.19 П (С)БО 16 Витрати збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 61370.00 грн, в т.ч. основний платіж 49096.00 грн, штрафні санкції 12274.00 грн.

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що на початок перевіряємого періоду по кредиту рахунку 631 розрахунку з вітчизняними постачальниками та підрядниками у позивача обліковується прострочена кредиторська заборгованість за отримані товари та послуги по наступних контрагентах: ОСОБА_2 в сумі 417.050 грн. (в тому числі на 01.01.2015 року -425.00 грн., 31.12.2016 року -417.50 грн, 31.12.2017 року -1610.00 грн.) ; ОСОБА_3 в сумі 208540.00 грн. (в тому числі на 01.01.2015 року - 208540.00 грн., 31.12.2016 року -484088.00 грн, 31.12.2017 року -1570714.00 грн.); ТОВ Спец-буд в сумі 3800.02 грн. (в т.ч. в тому числі на 01.01.2015 року -3800.00 грн., 31.12.2016 року -3800.02 грн, 31.12.2017 року -3800.02 грн.), що призвело до заниження суми доходу на 212758.000 грн, внаслідок невключення до складу доходу суми безнадійної кредиторської заборгованості за товари (роботи, послуги), по яким сплинув строк позовної давності.

В розумінні пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Підпункт 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України визначає, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають, в тому числі вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зобов`язання - це заборгованість підприємства, котра виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Тобто, кредиторською заборгованістю є заборгованість підприємства перед іншим юридичним і фізичним особам, що виникла в результаті здійснених раніше дій (подій), оцінена в гривнях і щодо якої в підприємства існують зобов`язання її погашення в певний строк.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання (далі - П(С)БО 11, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20.

За змістом п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п. 4, 5 і 6 П(С)БО 11 Зобов`язання , за строком погашення зобов`язання поділяють на: довгострокові (очікуваний строк погашення перевищує 12 місяців або операційний цикл) та поточні (очікуваний строк погашення не перевищує операційного циклу чи 12 місяців).

Поточні зобов`язання відображаються в балансі за сумою погашення (недисконтованою сумою грошових коштів або їх еквівалентів, котра, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства). Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Аналізуючи зміст п. 5 П(С) БО 11 Зобов`язання можна дійти правового висновку, що під словами не підлягає погашенню слід мати на увазі випадок, коли є впевненість у тому, що заборгованість уже не погашатиметься. Зокрема, така впевненість може бути у такому випадку як сплив строк позовної давності (під яким в ст. 256 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) та прийняття рішення не погашати борг після його закінчення.

Тобто, після спливу строку позовної давності боржник може бути впевненим, що кредитор не зможе звернутися до суду з вимогою про погашення заборгованості, а тому погашення такої заборгованості вже не є обов`язком боржника. З огляду на зазначене, боржник може або розрахуватися з кредитором за такими зобов`язаннями, або ж прийняти рішення про їх непогашення.

Відповідно до ст.ст. 257, 260 ЦК України агальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст 253-255 цього Кодексу. Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, перебіг строку позовної давності розпочинається з наступного дня після відповідної календарної дати чи настання події, із якою пов`язаний його початок. Зокрема така подія може настати в день, коли особа дізналася (або могла дізнатися) про порушення власного права чи про особу, котра його порушила (як то визначено в ч. 1 ст. 261 ЦК України).

При цьому, ч. 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Наведені положення дають підстави також для висновку, що у договірних правовідносинах початок перебігу строку позовної давності також залежить від умов договору, укладеного між боржником і кредитором, щодо строків виконання зобов`язання.

Відповідно до ч. ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, у разі якщо зобов`язання має визначений строк виконання (у договорі чітко зазначено, до якої дати чи в який строк сторони повинні виконати свої зобов`язання), то перебіг позовної давності розпочинається зі спливом строку виконання (що передбачено в ч. 5 ст. 261 ЦК України, та кореспондується зі ст. 530 цього Кодексу). Тобто, фактично перебіг позовної давності розпочинається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконано.

Із долучених до матеріалів справи догорів оренди, встановлено, що строки виконання замовником (в даному випадку позивачем) свого обов`язку по оплаті наданих послуг виконавцям сторонами визначені не були, дія договорів визначена як "до повного взаєморозрахунку". Крім того долученими до матеріалів справи додатковими угодами передбачено, що у випадку виникнення заборгованості орендодавець має право зараховувати поточні платежі в рахунок погашення наявної заборгованості.

Також приписами ст.264 ЦК України визначено порядок переривання позовної давності. Так, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 1 і 3 зазначеної статті ЦК України).

Із долучених до матеріалів справи виписок по особовому рахунку вбачається, що позивачем проводиться поступове погашення заборгованості, що вказує на визнання боргу та відсутність підстав для віднесення заборгованості до безнадійної.

Крім того, відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Такими чином, дохід від безнадійної заборгованості виникає, коли у позивача зменшується зобов`язання по відносинам із контрагентами, тобто з моменту, коли позивач дізнався про те, що заборгованість контрагентам сплачувати не потрібно.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 (далі по тексту - Порядок), факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У свою чергу відповідач не вказав, коли позивач дізнався про виникнення безнадійної заборгованості та став зобов`язаний включити відповідні суми заборгованості до складу доходів. В акті перевірки зазначено, якщо спливає строк позовної давності, заборгованість вважається безнадійною, посилаючись на загальний трирічний строк позовної давності, визначений статтею 257 Цивільного кодексу України.

За приписами п.4-6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого постановою КМ України від 31 грудня 1999 р. № 318 об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Із долучених до матеріалів справи документів, судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір оренди ДГ-0000002 від 01.01.2015 року, № 1 від 01.01.2018 року відповідно до яких орендовдавець надає орендарю (позивачеві) право користування ємностями (силосні башти) для зберігання цементу, а також вигрузки та розфасовки цементу строком з дати укладення договору до закінчення взаєморозрахунку сторін; орендна плата за ємність в місяць складає 5000.00 грн.. Також п.4 Договору визначено, що кількість використаних ємностей вказується в акті виконаних робіт останнім числом місяця (п.1-3, 5 Договорів відповідно). Загальна кількість силосних башен в договорах не визначена.

В акті перевірки зазначено, що згідно актів приймання- передачі до вказаних договорів № 1 від 01.01.2015 року та № 3 від 31.12.2017 року, № 1 від 01.01.2018 року позивачем отримано силосні башти у кількості 4 шт. та 6 шт. відповідно, отже, за висновками акту перевірки в період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року максимальна сума орендної плати повинна складати 20000,00 грн. та за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року максимальна сума орендної плати має складати 30000.00 грн., тоді як за даними підприємства вартість орендної плати за період з вересня по грудень 2016 року та з червня по вересень 2017 року перевищує максимальні показники, внаслідок чого виявлено розбіжності у розмірі орендної плати на 60000.00 грн. та відповідно завищення розміру витрат.

Додатковою угодою до договору № 1/ДГ-0000002 від 02.01.2015 року визначено право позивача використовувати необхідну кількість силосних башен без окремого погодження з орендодавцем за умови оплати мінімальна кількість1, максимальна кількість 6.

Із долучених до матеріалів справи актів здачі-прийняття виконаних робіт по договору використання ємностей та обладнання вбачається, що розмір орендної плати визначений шляхом множення вартості договору на кількість використаних об`єктів оренди (силосна башня та обладнання).

Відповідно до ст.ст. 7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.10.2018 року № 00000351413

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі рішення виготовлено 30.05.2019

Суддя Зоркіна Ю.В.