Постанова

від 05.08.2019 по справі 520/10356/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 р.Справа № 520/10356/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Донець Л.О.,

Суддів: Бенедик А.П. , Гуцала М.І. ,

за участю секретаря судового засідання Соколової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 року (головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., повний текст складено 30.05.19 року) по справі № 520/10356/18

за позовом Приватного підприємства "УКРБУДМАТ"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

19.11.2018, Приватне підприємство Укрбудмат (далі - позивач) звернулось до суду з позов до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (далі - відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 00000351413 від 30.10.2018.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №000003511413 від 30.10.2018.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що працівниками відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, про що складений акт від 09.07.2018 №2787/20-40-14-03-07/32334921.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні, зокрема, п.п.14.11 п.14.1 ст.14, п.44.1-44.2 ст.44,п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.135.1 ст.135 ПК України з урахуванням п.3 П (С) БО№1 Загальні вимоги до фінансової звітності , п.9 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 9 Записи , п.15 П (С) БО 15 Дохід , п.5 П (С)БО 16 Зобов`язання , п.19 П (С)БО 16 Витрати , внаслідок чого підприємством завищено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування на загальну суму 12635 грн, та занижено податок на прибуток на загальну суму 150 151 грн; п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.5 ст.198, п.200.4 ст.200 ПК України, ч.7 п.4 р.5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , внаслідок чого безпідставно занижено податкових зобов`язань на загальну суму 2656720,00 грн, та завищено суму податкового кредиту на загальну суму 3415 грн, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2656720 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.08.2018 №00002931403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 186470,50 грн, в тому числі основний платіж - 150 151,00 грн, та штраф - 36324,50 грн; №00002941403, яким зменшено суму від`ємного значення з податку на прибуток у розмірі 12635 грн, та №00002951403, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 14350193,75 грн, в тому числі основний платіж - 1160155 грн, штрафні санкції - 290038,75 грн.

За результатами адміністративного оскарження скаргу позивача задоволено частково, переглянути та скасовані податкові повідомлення-рішення від 08.08.2018 № 00002931403, № 00002941403, №00002951403 в частині встановленого перевіркою заниження позивачем доходів за рахунок не включення до собівартості перевіркою заниження позивачем доходів за рахунок не включення до собівартості реалізованого цементу вартості списаних мішків, які використано для фасування цементу при його придбанні та суми амортизації обладнання для фасування; завищення витрат на вартість вантажно-розвантажувальних робіт, отриманих від ФОП ОСОБА_1 , і у відповідній частині штрафні санкції; №00002951403 в частині встановленого перевіркою заниження податкових зобов`язань скаржником при використанні товару в операціях, що є господарською діяльністю (вартість мішків та суми амортизації обладнання для фасування); по операціях з реалізації товарів кінцевому споживачу і у відповідній частині штрафні санкції, а в інших частинах зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Разом з тим, в частині допущення порушення п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14, п.44.1ст.44, п.п.134.1.1 ст.134.1 ст.134, п.п.135.1 ст.135 ПК України, з урахуванням п.3 П (С) БО №1 Загальні вимоги до фінансової звітності , п.9 Положення (стандарту) з урахуванням п.3 П (С) БО №1 Загальні вимоги до фінансової звітності , п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , п.15 П (С) БО 15 Дохід , п.5 П (С) БО 16 Зобов`язання , 19 П (С) БО 16 Витрати , податковим повідомленням-рішення від 30.10.2018 №00000351413 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 61370,00 грн, в тому числі основний платіж - 49096,00 грн, штрафні санкції - 12274,00 грн.

Суд першої інстанції, під час задоволення позову, дійшов до висновку що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не є обґрунтованим, тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією; сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

До безнадійної заборгованості банків може бути віднесена сума боргу за фінансовим кредитом, у тому числі сума основної заборгованості та/або сума нарахованих доходів, за яким прострочення погашення суми боргу (його частини) становить понад 360 днів, крім боргу за фінансовими кредитами осіб:

пов`язаних з таким кредитором;

які перебувають з таким кредитором у трудових відносинах;

які перебували з таким кредитором у трудових відносинах, та період між датою звільнення таких осіб та датою прощення їхньої заборгованості не перевищує три роки.

Згідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно до п.п. 4, 5, 6 Положення (стандарті) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 терміни, що використовуються в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, мають таке значення:

Довгострокові зобов`язання - всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями.

Забезпечення - зобов`язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу.

Непередбачене зобов`язання - це: зобов`язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю; або теперішнє зобов`язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов`язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов`язання не можна достовірно визначити.

Обтяжливий контракт - контракт, витрати (яких не можна уникнути) на виконання якого перевищують очікувані економічні вигоди від цього контракту.

Поточні зобов`язання - зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Сума погашення - недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

З метою бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на: довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Частина 5 ст. 261 ЦК України каже, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства.

Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання.

У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання.

Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Податковим органом ставиться під сумнів правильність формування податку на прибуток підприємства, внаслідок не включення до складу доходу суми безнадійної кредиторської заборгованості за товари (роботи, послуги), по яким сплинув строк позовної давності, у зв`язку з тим, що на початок перевіряє мого періоду по кредиту рахунку 631 розрахунку з вітчизняним постачальниками та підрядниками у позивача обліковується прострочена кредиторська заборгованість за отримані товари та послуги по контрагенту: ОСОБА_1 в сумі 60 000,00 грн, в тому числі на за 2016 рік - 20 000 грн. за П квартал 2017 року- 10 000 грн, за Ш квартал 2017 року в сумі 30 000,00 грн, що призвело до заниження суми доходу, внаслідок не включення до складу доходу суми безнадійної кредиторської заборгованості за товари (роботи, послуги), по яким сплинув строк позовної давності.

Крім цього, відповідачем ставиться під сумнів формування задекларованих показників позивачем, а саме завищення : по рядку 2180 Інші операційні витрати Звіту про фінансові результати за 2016 рік на загальну суму 20 000грн; за півріччя 2017 року - 10 000,00 грн; за 9 місяців 2017 року - 252819,00 грн; за 2017 рік - 395843,00 грн; за 1 квартла 2018 року - 9403,00 грн.

Окрім цього, відповідачем ставиться під сумнів формування задекларованих показників позивачем, а саме заниження задекларованих показників позивача: по рядку 2000 Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати за 2015 рік на загальну суму 26980,00 грн; за 2016 рік - 43172,00 грн; за 1 квартал 2017 року - 32 760,00 грн; за півріччя 2017 року - 42720,00 грн, за 9 місяців 2017 року - 86023,00 грн, за 2017 рік - 135436,00 грн, за 1 квартал 2018 року - 3232,00 грн, по рядку 2120 Інші операційні доходи Звіту про фінансові результати за 2017 рік на загальну суму 212758,00 грн.

В своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 з яким укладений договір оренди від 01.01.2015 № ДГ-00000002 та надання послуг оренди ємностей (силосні башти) від 01.01.2018 №1 для зберігання цементу, а також обладнання, необхідне для вигризки та розфасовки цементу, додаткова угода до договору №1/ДГ-00000002 від 02.01.2015.

Відповідачем не заперечується фактичний характер даної господарської операції, а вказується на зайве включення витрат, по отриманню послуг оренди ємностей, до складу витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку.

Так, в своїй апеляційній скарзі відповідача каже, що позивач в порушення п.5 Положення (стандарті) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 сума безнадійної кредиторської заборгованості за товари (роботи, послуги), що обліковується за даними бухгалтерського обліку позивача по контрагентам - постачальникам - ОСОБА_1 , у сумі 212 758 грн у 2017 році не списана з балансу на інший операційний дохід у відповідному розмірі з цього зобов`язання, що не підлягає погашенню.

Колегія суддів, вважає таку доводи необґрунтованими, з огляду на відсутність ознак безнадійної кредиторської заборгованості.

Так, за обставинами справи, надані до матеріалів справи договори оренди не містять строків виконання замовником- позивачем свого обов`язку по сплаті наданих послуг виконавцями, оскільки дія договорів визначена як до повного взаєморозрахунку .

Окрім цього, за змістом додаткових угод у випадку виникнення заборгованості орендодавець має право зараховувати поточні платежі в рахунок погашення наявної заборгованості.

За змістом виписок по особовому рахунку позивач проводить поступове погашення заборгованості.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що наведені обставини вказують на визнання боргу та відсутність підстав для віднесення заборгованості до безнадійної, оскільки дохід від безнадійної заборгованості виникає, коли у позивача зменшується зобов`язання по відносинам із контрагентами, тобто з моменту, коли позивач дізнався про те, що заборгованість контрагентам сплачувати не потрібно.

Апеляційна скарга містить правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та не спростовує висновків суду.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 року по справі № 520/10356/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.О. Донець Судді А.П. Бенедик М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 09.08.2019 року