Рішення

від 14.05.2019 по справі 335/2687/19

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/2687/19 2/335/1432/2019

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Соляник А.В.,

за участю секретаря судового засідання Барсукової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені зали суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-б, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю АВТОПРЕМЬЕРА про захист прав споживача, визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Малишева Олександра Віталійовича звернувся до суду з позовною заявою до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю АВТОПРЕМЬЕРА про захист прав споживача, визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, маючи на меті придбання легкового автомобіля, який, за твердженнями представників відповідача, був у них в наявності, 08.02.2019 уклав з відповідачем договір № 900034, на виконання якого сплатив відповідачу за автомобіль грошові кошти в сумі 115 000 гривень шляхом перерахування їх на банківський рахунок відповідача. Проте до цього часу відповідач автомобіль у власність позивача не передав та, застосовуючи нечесну підприємницьку практику, умисно ввів позивача в оману щодо природи договору, прав та обов`язків сторін, інших обставин, які мають істотне значення при укладенні договору. Крім того, внаслідок протиправної поведінки відповідача позивачу було спричинено моральну шкоду, які він оцінює у 30 000 гривень.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить визнати недійсним договір № 900034 від 08.02.2019, стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в сумі 115 000 гривень, раніше одержані відповідачем від позивача на виконання укладеного між ними договору, та 30 000 гривень як грошове відшкодування моральної шкоди, що разом складає 145 000 гривень, а також всі судові витрати.

Ухвалою суду від 15.03.2019 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

За заявою позивача судом 19.04.2019 вжито заходів забезпечення позову - накладено арешт на грошові кошти в межах суми 115 000 гривень, що належать відповідачу та які знаходяться на його поточному рахунку.

Ухвалою суду від 14.05.2019 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився, але представник позивача згідно з ч. 3 ст. 211 та ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) надав суду клопотання про проведення заочного розгляду справи за відсутності позивача та його представника, позов підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав. Відповідно до вимог ст.ст. 280-281 ЦПК України судом прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України через неявку в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши докази по справі, встановивши факти та відповідні правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до ст.ст. 81 , 76 ЦПК України , кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

На підставі наявних у справі доказів судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

08.02.2019 позивач, маючи на меті придбання для особистих потреб транспортного засобу - легкового автомобіля марки Hyundai Accent , модель 1.6 AT Comfort , 2015 року випуску, кольору срібний металік , уклав з відповідачем договір № 900034.

Як визначено п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Відповідно до ч. 1, п. 1, 3, 4 та абз. 8 ч. 2 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів нечесна підприємницька практика забороняється; нечесна підприємницька практика включає, серед іншого, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною; якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно основних характеристик продукції, таких як її наявність, ціни або способу розрахунку ціни, потреби у послугах; підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Вивченням змісту вказаного договору встановлено, що він фактично є договором про надання послуг (а не договором доручення, як у ньому зазначено), на підставі якого відповідач не може набути право власності на автомобіль.

Незважаючи на це, представники відповідача надали позивачеві рахунок-фактуру № 900020/1 від 08.02.2019, в якому зазначено, що платіж здійснюється саме за автомобіль, а не за послуги, обумовлені договором.

Крім того, вказана у даному рахунку-фактурі сума грошових коштів, які мав сплатити позивач, явно не відповідає ані ціні договору (яка, до того ж, чітко в договорі не визначена), ані його предмету, проте є сумірною з вартістю автомобіля.

Вказані умисні дії відповідача ввели позивача в оману щодо придбання ним у відповідача автомобіля, внаслідок чого 08.02.2019 позивач перерахував на банківський рахунок відповідача грошові кошти в сумі 115 000 гривень, що підтверджується квитанцією № 15 від 08.02.2019 філії Запорізького обласного управління акціонерного товариства Ощадбанк , в якій назва платежу зазначена як за купівлю авто .

Крім зазначеного вище, про навмисне введення позивача в оману щодо прав та обов`язків сторін договору, здійснене відповідачем задля спонукання позивача дати згоду на здійснення правочину та отримання від нього грошових коштів, свідчить також наступне.

Вказаний в договорі предмет носить абстрактний характер, так само, як і обов`язки відповідача: інформування про ринок продажу транспортного засобу в Україні , пропозиції з рекламних заходів (акцій), організованих продавцями (дилерами, дистриб`юторами) , аналітична обробка інформації тощо.

Потреби у таких послугах позивач не мав, оскільки звернувся до відповідача саме з метою придбання обраного автомобіля у власність, що, як згадувалось вище, підтверджується фактом сплати позивачем вартості автомобіля із відповідною назвою платежу у банківській квитанції.

Після отримання грошових коштів від позивача відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання договору або повернення позивачу грошових коштів.

Хоча за договором позивач не набуває право власності на автомобіль та відповідач навіть не зобов`язується його передати позивачу в майбутньому, проте відповідачем до договору включено розділ 5 Порядок отримання транспортного засобу , положення якого вводять в оману щодо природи договору та створюють враження придбання автомобіля.

Всі наведені обставини в своїй сукупності підтверджують, що відповідач, застосовуючи нечесну підприємницьку практику, умисно ввів позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення при укладенні договору.

Норми ч. 6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів передбачають недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької практики.

Також ч. 1 ст. 230 ЦК України визначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним; обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ).

Тобто наявні всі підстави для визнання недійсним зазначеного вище договору № 900034 від 08.02.2019 та задоволення вимог позивача в цій частині.

Правові наслідки недійсності правочину визначаються частиною 1 статті 216 ЦК України: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки відповідач одержав від позивача грошові кошти в сумі 115 000 гривень на виконання договору, вчиненого під впливом обману, то при застосуванні наслідків його недійсності ці грошові кошти підлягають поверненню позивачеві.

У відповідності до ч. 2 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відшкодування моральної шкоди гарантується ст. 23 ЦК України: особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб; розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості; моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування; моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 216 та ч. 2 ст. 230 ЦК України якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано моральної шкоди, вона підлягає відшкодуванню винною стороною; сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні моральну шкоду, що завдана у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до прецедентної практики (наприклад, рішення від 27.07.2004 у справі Ромашов проти України ) Європейським судом з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення прав середня , нормально реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина, повинна відчути страждання (моральну шкоду) і сам лише факт правопорушення має своїм наслідком спричинення моральної шкоди.

Вирішуючи питання щодо наявності спричинення позивачу моральної шкоди та визначення розміру відшкодування, що підлягає стягненню на користь позивача, суд також враховує роз`яснення, наведені в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Моральна шкода, заподіяна позивачу, виразилися у негативних емоціях та переживаннях з приводу введення в оману щодо умов договору та його фактичним невиконанням, порушенні звичного способу життя та стосунків з оточуючими людьми.

Тобто в судовому засіданні достовірно встановлено, що в результаті протиправних винних дій відповідача позивачу було завдано моральну шкоду.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить із вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України та роз`яснень, що викладені в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди .

Так, суд враховує умисний характер обману з боку відповідача, тривалість та глибину душевних страждань, яких зазнав позивач, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, значний час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, відсутність з боку відповідача жодних дій щодо добровільного поновлення порушених внаслідок обману прав та законних інтересів позивача.

Зазначене, на переконання суду, не може не відобразитись на характері та обсязі душевних та психічних страждань, яких зазнав та продовжує зазнавати позивач. Отже, очевидним є те, що вчиненими відповідачем протиправними діями позивачу завдано моральної шкоди.

Водночас моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевних страждань. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, а тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

В даному випадку суд вважає розумним, виваженим та справедливим визначити розмір одноразового відшкодування позивачу моральної шкоди у 30 000 гривень, враховуючи обставини спричинення моральної шкоди, ступінь вини відповідача, характер та обсяг душевних, психічних страждань позивача.

Дана сума, на думку суду, буде достатньою для відшкодування моральної шкоди, яку позивач отримав внаслідок дій відповідача.

Враховуючи все вищевикладене та проведений судом аналіз досліджених у судовому засіданні та оцінених доказів, суд дійшов переконання, що позивачем доведено факт порушення відповідачем його прав споживача, а тому його позов належить задовольнити в повному обсязі.

Інші наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача судових витрат, які останній поніс у зв`язку з розглядом справи, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Задовольняючі позов, суд відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати в розмірі 384,20 гривень за подання заяви про забезпечення позову.

На підставі ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів позивача звільнено від сплати судового збору, а тому суд вважає необхідним на підставі ст. 141 ЦПК України та пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1 відсотка від суми, яка стягується (145 000 гривень), - 1450 гривень.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 2-3, 7, 10-13, 76-79, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-282, 284 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю АВТОПРЕМЬЕРА про захист прав споживача, визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та відшкодування моральної шкоди задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір № 900034 від 08.02.2019, укладений між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю АВТОПРЕМЬЕРА .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю АВТОПРЕМЬЕРА (місцезнаходження: вул. Севастопольська, буд. 2/3, каб. 3, м. Миколаїв, 54017; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42752111) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) раніше одержані на виконання укладеного між ними договору грошові кошти в сумі 115 000 (сто п`ятнадцять тисяч) гривень, грошове відшкодування моральної шкоди в сумі 30 000 (тридцять тисяч) гривень та судові витрати за подання заяви про забезпечення позову в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок, що разом складає 145 384 (сто сорок п`ять тисяч триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю АВТОПРЕМЬЕРА (місцезнаходження: вул. Севастопольська, буд. 2/3, каб. 3, м. Миколаїв, 54017; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42752111) на користь держави Україна судовий збір у розмірі 1450 (одна тисяча чотириста п`ятдесят) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищезазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя А.В. Соляник