Рішення

від 03.04.2019 по справі 640/21019/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2019 року № 640/21019/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. при секретарі судового засідання Артеменко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "САМОДЄЛКІН" до (50008, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборна, буд. 4, код ЄДРПОУ 39083278) Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участі представників сторін:

від позивача - Страх Є.О.

від відповідача - Гайдай В.М.

На підставі ч.1 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 квітня 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч.3 ст.243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "САМОДЄЛКІН" (далі - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0014601401 від 19.11.2018 року, винесеного Головним управлінням ДФС у м. Києві, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток підприємства за основним платежем на 1 231 376 грн., штрафною (фінансовою) санкцією на 615 688 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення "ПС" №0875140305 від 04.07.2018 року, винесеного Головним управлінням ДФС у м. Києві на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 365 400 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Акт перевірки складений контролюючими органами без врахування всіх обставин господарської діяльності товариства, висновки Акту перевірки та винесені податкові повідомлення-рішення є незаконними, безпідставними, такими що суперечать діючому законодавству та порушують права та законні інтереси ТОВ "САМОДЄЛКІН".

Представник позивача підтримав доводи заявленого позову, просив його задовольнити, зазначивши при цьому, що усі документи по господарській діяльності ТОВ "САМОДЄЛКІН" по зазначеним контрагентам, відповідають вимогам Податкового, Цивільного, Господарського Кодексів України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", іншим Законам та нормативним актам. Під час укладення договорів та здійснення господарських операцій, усі контрагенти перебували в Єдиному державному реєстрі підприємств, стояли на обліках в територіальних відділеннях фіскальної служби, та були зареєстровані в реєстрі платників податку на додану вартість. Взаємні зобов`язання між сторонами виконані у повному обсязі. Оплата проведена в безготівковій формі. Усі податкові накладні, виписані на адресу позивача, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, при реєстрації сплачений ПДВ до державного бюджету. За будь-які порушення, що, можливо, були допущені контрагентами, на думку представника, підприємство ТОВ "САМОДЄЛКІН" не має нести жодного виду відповідальності, у тому числі у вигляді донарахуванні податку на додану вартість та штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмовий відзив, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що, що проведеною перевіркою підприємства позивача не підтверджена реальність здійснення господарських операцій та повнота відображення їх в обліку по взаємовідносинах з контрагентами: ТОВ "Будівельна компанія "Артік", ТОВ "Кенмор", ТОВ "Прима-Вера". Також посилалася на наявності податкової інформації територіальних органів ДПІ стосовно діяльності підприємств, яка свідчить про відсутність відповідних ресурсів (фізичних, технічних, технологічних, та інших), відсутність інформації про наявність транспортних засобів та орендованих складських приміщень для зберігання товарів, та інших обов`язкових умов для здійснення господарських операцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем на підставі п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року№ 2755-VI, зі змінами та доповненнями, п.2 частини 1 ст.13 розділу IV, ст.25 розділу VI Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, наказу ГУ ДФС у м. Києві від 16.04.2018 року №6660 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "САМОДЄЛКІН" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 05.02.2014 по 31.12.2017.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 19.06.2018 №419/26-15-14-01-02/39083278 та встановлено порушення вимог п.39.4 статті 39 Податкового кодексу України та вимог Порядку складання Звіту про КО, затвердженого наказом Мінфіну №8 від 18.01.2016 року, неподання звітів про КО операцій з юридичною особою-нерезидентом "Huali (Asia) IndastriescoLimited" (Гонконг) за 2015 звітний рік.

На підставі висновку акта від 19.06.2018 №419/26-15-14-01-02/39083278 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 04.07.2018 року №0875140305, яким до ТОВ "САМОДЄЛКІН" за порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 365 400 грн.

В подальшому, контролюючим органом відповідно до статті 78.1.2 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненням на підставі направлень від 05.10.2018 року №1611/26-15-14-01-02, №1612/26-15-14-01-02, №1613/26-15-14-01-02, №1614/26-15-14-01-02, №1615/26-15-14-01-02, №1991/26-15-14-42-08, №2467/26-15-14-03-05, від 17.10.2018 року №2868/26-15-14-06-03, від 05.10.2018 року №6481/26-15-14-09 та наказу ГУ ДФС у м. Києві від 05.10.2018 року №14905 та наказу ДФС України від 04.10.2018 року №635 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "САМОДЄЛКІН" (код ЄДРПОУ 39083278).

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві складено Акт від 05.11.2018 року №679/26-15-14-01-02/39083278 "Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ "САМОДЄЛКІН" (код ЄДРПОУ 39083278) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017".

Згідно висновків, викладених в акті від 05.11.2018 року №679/26-15-14-01-02/39083278, перевіркою встановлено порушення, а саме:

1). п.39.4 статті 39 Податкового кодексу України та вимог Порядку складання Звіту про КО, затвердженого наказом Мінфіну № від 18.01.2016, неподання звітів про КО операцій з юридичною особою-нерезидентом "Huali (Asia) IndastriescoLimited" (Гонконг) за 2015 звітний рік.

Вищезазначене порушення відображено в акті перевірки від 19.06.2018 року №419/26-15-14-01-02/39083278 та винесено податкове повідомлення-рішення:

- №0875140305 форми "ПС" від 04.07.2018 року по нарахуванню штрафу за недотримання вимог податкового законодавства щодо подання звіту про контрольовані операції на загальну суму 365 400 грн.

2). п.44.1. ст.44, п.п.134.1.1. п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п.1, п.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами і доповненнями), п.5, п.7 п.15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.12.99 за №860/4153, п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №11 "Зобов`язання", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 року за №85/4306, п.5, п.6, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 1 383 267 грн., в тому числі за 2016 рік - 1 231 376 грн., за 2017 рік - 151 891 грн.

Сума заниженого податку на прибуток - 151 891 грн., яка донарахована актом перевірки від 19.06.2018 року №419/26-15-14-01-02/39083278 та Рішенням про результати розгляду скарги від 14.09.2018 року №29995/6/99-99-11-01-01-25 не скасована (скаргу залишено без змін).

На підставі висновку Акта від 05.11.2018 року №679/26-15-14-01-02/39083278 ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення:

- №0014601401 форма "Р" від 19.11.2018 року, згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму - 1 847 064 грн., зокрема за податковим зобов`язанням - 1 231 376 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 615 688 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Щодо неправомірності винесення податкового повідомлення-рішення форми "ПС" №0875140305 від 04.07.2018 року, винесеного на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 365 400 грн. суд зазначає наступне:

Пунктом 39.2 ст.39 ПК України визначено поняття, порядок здійснення та умови контрольованих операцій.

Згідно з п.п.39.2.1.2 п.39.2 ст.39 ПК України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.

Відповідно до п.п.39.2.1.4 п.39.2 ст.39 ПК України господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема, але не виключно: операції з товарами, такими як сировина, готова продукція тощо; операції з надання послуг; операції з нематеріальними активами, такими як роялті, ліцензії, плата за використання патентів, товарних знаків, ноу-хау тощо, а також з будь-якими іншими об`єктами інтелектуальної власності; фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо; операції з купівлі чи продажу корпоративних прав, акцій або інших інвестицій, купівлі чи продажу довгострокових матеріальних і нематеріальних активів.

В силу п.п.39.2.1.7 п.39.2 ст.39 ПК України господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Підпунктом 39.4.2 п.39.4 ст.39 ПК України визначено, що платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов`язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Виходячи з викладених норм вбачається, що в розумінні Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин з 13.08.2015) операція є контрольованою за умови, якщо річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік та обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік, при цьому однією із сторін такої операції є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні. Враховуючи це, обов`язок з подання до відповідного органу виконавчої влади звіту про контрольовані операції виникає тільки у тих платників податків, які здійснювали контрольовані операції протягом звітного періоду.

За приписами п. п.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно п.120.3 ст.120 ПК України неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі:

300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції;

1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції;

3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.

Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов`язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.

У відповідності до положень п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток) визначається у Звіті про фінансові результати (Звіті про сукупний дохід), який позначається як форма №2. Актуальна форма цього звіту для великих підприємств затверджена Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року за №336/22868 (далі - Положення бухгалтерського обліку).

Так, згідно пункту 3 розділу 1 "Загальні положення" Положення бухгалтерського обліку, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) - звіт про доходи, витрати, фінансові результати та сукупний дохід.

У звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (пункт 8 розділу 2 "Склад та елементи фінансової звітності" Положення бухгалтерського обліку).

В силу п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно з пунктом 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду, позивач здійснював господарські операції (імпорт меблевої фурнітури) з нерезидентом компаніями "Guangznou Broader Tradingco LTD" (Китай) та Huali (Asia) Industries Co Limited (адміністративний район Китаю - Гонконг) та укладено контракт від 05.11.2015 року №ОІ2015080.

Відповідно до п.1.1. даного контракту, продавець продає, а покупець купує промислові товари, а також інші товари в асортименті, кількості та за цінами вказаними в інвойсах (рахунках постачальника), які є невід`ємною частиною даного контракту. Загальна суму контракту 499 000 доларів США.

В подальшому між "Guangznou Broader Tradingco LTD" (Китай) та Huali (Asia) Industries Co Limited (адміністративний район Китаю - Гонконг) укладено договори переуступки права вимоги від 09.12.2015 року №5 та від 18.12.2015 року №6, відповідно до яких "Guangznou Broader Tradingco LTD" (Китай) - Перший кредитор , Huali (Asia) Industries Co Limited (адміністративний район Китаю - Гонконг) - Новий кредитор , ТОВ "САМОДЄЛКІН" - Боржник .

Відповідно до договору від 18.12.2015 року №6 Перший кредитор уступає Новому кредитору право вимоги оплати за товар на загальну суму 107 850,68 доларів США.

Відповідно до договору від 09.12.2015 року №5 Перший кредитор уступає Новому кредитору право вимоги оплати за товар на загальну суму 96 461,73 доларів США.

Згідно п.1.2. вище вказаних договорів, Новий кредитор отримує право замість Першого кредитора вимагати від боржника належного виконання умов контракту від 05.11.2015 року №ОІ2015080.

Так, п.2.1. вище вказаних договорів, Перший кредитор зобов`язаний передати Новому кредитору усі належні документи, підтверджуючі права, які передаються на інформацію, яка є важливою для виконання умов контракту від 05.11.2015 року №ОІ2015080 в строк до 31 березня 2016 року.

В подальшому, ТОВ "САМОДЄЛКІН" погасило перед Huali (Asia) Industries Co Limited (адміністративний район Китаю - Гонконг) заборгованість на загальну суму 204 312,41 доларів США, що підтверджується банківськими виписками від 24.12.2015 року №338 у розмірі 107 850,68 доларів США (2 479 487,13 грн.) та від 17.12.2015 року №335 розмірі 96 461,73 доларів США (2 268 779,89 грн.).

Таким чином, ТОВ "САМОДЄЛКІН" здійснено поставку товару (меблевої фурнітури) від Huali (Asia) Industries Co Limited (адміністративний район Китаю - Гонконг) на загальну суму 2 073 961,63 грн. (94 575,2 доларів США), та сплачено грошові кошти згідно договорів переуступки від 18.12.2015 року №6, від 09.12.2015 року №5 на загальну суму 4 748 267,02 грн.

Згідно висновків акту перевірки, податковий орган зазначає, що загальна сума операцій із Huali (Asia) Industries Co Limited (адміністративний район Китаю - Гонконг) склала 6 822 228,65 грн., що свідчить про невиконання ТОВ "САМОДЄЛКІН" вимог ст.39 Податкового кодексу України та вимог Порядку №8 в частині неподання Звіту про контрольовані операції за 2015 рік.

Судовим розглядом встановлено та сторонами не заперечується, що за період з 14.05.2015 року по 31.12.2015 року ТОВ "САМОДЄЛКІН" здійснено господарські операції з придбання товарів у контрагента-постачальника Huali (Asia) Industries Co Limited (місце реєстрації якого є особливий адміністративний район Китаю - Гонконг ) відповідно до контракту на загальну суму 2 073 961,63 грн. (94 575,2 доларів США), відповідно до митних декларацій:

- №500060001/2015/20233 від 06.11.2015 року на суму 35 227,80 доларів США;

- №500060001/201511394 від 16.06.2015 року на суму 31 103,60 доларів США;

- №500060001/2015/18221 від 06.10.2015 року на суму 28 243,80 доларів США.

Таким чином, не відповідає вартісному критерію визнання операцій контрольованими, а саме: обсяг господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 млн. грн. за вирахуванням непрямих податків) з дати включення країни (території) нерезидента до Переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Протягом 2015 року відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України діяли декілька затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України переліків держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, а саме:

перелік держав (територій), у яких ставки податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижчі, ніж в Україні, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №1042-р (діяв до 14.05.2015);

перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 року №449-р (термін дії з 14.05.2015 до 16.09.2015);

перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №977-р (діє з 16.09.2015 та є чинним на даний час).

Отже, судом встановлено, що протягом 2015 року особливий адміністративний район Китаю - Гонконг, включено до переліку держав (територій), який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 року №449-р, а тому під визначення контрольовані операції підпадають взаємовідносини з контрагентом, які здійснені з дати включення особливого адміністративного району Китаю Гонконг до Переліку, а саме з 14.05.2015 року.

З урахуванням вище зазначено, суд приходить до висновку, що на об`єкт оподаткування податком на прибуток позивача вплинули господарські опреації з придбання ТМЦ за імпортним контрактом, укладеним із "Guangznou Broader Tradingco LTD" (Китай), операції з яким не підпадають під визначення "контрольовані".

Більш того, суд звертає увагу, що момент переходу права власності на товар, який придбано у "Guangznou Broader Tradingco LTD" (Китай), а не у Huali (Asia) Industries Co Limited (Гонконг), якому здійснено оплату.

За таких обставин, суд вважає, що у ТОВ "САМОДЄЛКІН" відсутні підстави для надання Звіту про контрольовані операції за звітній 2015 рік.

З огляду на викладене, висновки відповідача про наявність підстав для віднесення операцій позивача з нерезидентом Huali (Asia) Industries Co Limited (Гонконг), до переліку контрольованих ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Щодо неправомірності винесення податкового повідомлення-рішення №0014601401 форма "Р" від 19.11.2018 року, суд зазначає наступне.

Статтею 3 Господарського кодексу України надається поняття господарської діяльності, а це діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

У розумінні пункту 14.1.36. статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Обов`язковими ознаками господарської діяльності згідно тлумачення статті 3 Господарського кодексу України, у пункті 14.1.36 статті 14 ПК України є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з пп.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, висновки щодо порушення ТОВ "САМОДЄЛКІН" приписів податкового законодавства зроблено з огляду на непідтвердження реальності здійснення ТОВ "САМОДЄЛКІН" господарських операцій з ТОВ "Будівельна компанія "Артік", ТОВ "Кенмор", ТОВ "Прима-Вера" та встановлення проведення фінансових потоків з метою штучного формування податкового кредиту та витрат, які не мають реального характеру.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем із ТОВ "Будівельна компанія "Артік", ТОВ "Кенмор", ТОВ "Прима-Вера", мету придбання товарів, обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у періоді, що перевірявся позивач мав господарські взаємовідносин з ТОВ "Будівельна компанія "Артік" (код ЄДРПОУ 40015494).

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "САМОДЄЛКІН" та ТОВ "Будівельна компанія "Артік" укладено договір поставки №С/А3103 від 31.03.2016 року, відповідно до якого Постачальник (ТОВ "САМОДЄЛКІН") зобов`язується поставити товари (меблеві матеріали, фурнітури та комплектуючі) у власність Покупця (та ТОВ "Будівельна компанія "Артік"), а Покупець, у свою чергу, зобов`язується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену грошову суму.

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії:

- рахунків-фактури №СС - 0001444 від 31.03.2016 року на загальну суму - 455533,91 грн., у тому числі ПДВ - 75922,32 грн, №СС-0001445 від 31.03.2016 року на загальну суму - 67656,89 грн., у тому числі ПДВ - 11276,15 грн., №СС-0001812 від 25.04.2016 року на загальну суму 273927,00 грн, у тому числі ПДВ - 45654,50 грн.;

Факт поставки товару підтверджується копіями видаткових накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей, а саме №СС0001505 від 31.03.2016 року (номенклатура - кромка ПВХ, ручки меблеві, заглушки меблеві, профіль алюмінієвий, профіль, гвинти само-нарізні, механізми меблеві, направляючі, труби меблеві декоративні); №СС-0001504 від 31.03.2016 року (номенклатура - кромка ПВХ, ручки меблеві, заглушки меблеві, механізми меблеві, направляючі, кріплення меблеве, елемент кріпильний).); №СС-0001812 від 25.04.2016 року (номенклатура - профіль, профіль алюмінієвий, направляюча, механізм меблевий);

- довіреності на отримання ТМЦ: №44 від 31.03.2016 року дійсна до 11.04.2016 року № 45 від 31.03.2016 року дійсна до 11.04.2016 року;

- виписки з банку, що підтверджують факт отримання коштів за платіжними документами: №298 від 31.03.2016 року на загальну суму - 155 533,91 грн.; №44 від 31.03.2016 року на загальну суму - 300 000,00 грн.; №299 від 31.03.2016 року на загальну суму - 65 656,89 грн., №414 від 25.04.2016 року на загальну суму - 273 927,00 грн.;

- подорожні листи: №233 від 31.03.2016 року, №325 від 25.04.20116 року;

- товарно-транспортні накладні: №1504 від 31.03.2016 року, супровідні документи на вантаж згідно видаткових накладних №СС0001505 від 31.03.2016 року, №СС-0001504 від 31.03.2016 року, №СС-0001812 від 25.04.2016 року.

Крім того, зазначені операції відображено у бухгалтерському обліку підприємства наступними записами: Дт 361 Кт 702 (відображено доходи від реалізації ТМЦ), Дт 702 Кт 643 (відображено податкові зобов`язання з ПДВ при реалізації ТМЦ), Дт311 Кт 361 (відображено надходження грошових коштів за реалізовані ТМЦ).

Разом з тим, висновок податкового органу про заниження доходів по ТОВ "Будівельна компанія "Артік", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2016 рік на загальну суму 143 481 грн. за рахунок вище вказаних господарських операцій ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагента позивача.

Також, на думку податкового органу, господарські операції між позивачем та ТОВ "Будівельна компанія "Артік" неможливо підтвердити та є нереальними, оскільки директором підприємства надано пояснення про непричетність ведення фінансово-господарської діяльності підприємства в межах кримінального провадження №3201600030000088, відкритого від 25.11.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.205, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, аналізуючи складені між позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Крім того, з досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у періоді, що перевірявся позивач мав господарські взаємовідносин з ТОВ "Кенмор" (код ЄДРПОУ 40476769).

Так, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "САМОДЄЛКІН" та ТОВ "Кенмор" укладено договір поставки №С/К/1506 від 15.062016 року, відповідно до якого Постачальник (ТОВ "САМОДЄЛКІН") зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, оплатити та прийняти вказаний товар (меблеві матеріали, фурнітура та комплектуючі).

Відповідно до п. 1.2 даного договору, асортимент, кількість і ціна товару визначається в рахунках та видаткових накладних. Як передбачено п.1.3. сума даного Договору складає вартість всього товару , який буде поставлений в рамках даного Договору і визначений у податкових накладних.

В свою чергу, відповідно до п.2.2 даного договору форма розрахунків безготівкова.

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії: - рахунків-фактури №СС - 0003901 від 28.07.2016 року на загальну суму - 690 640,08 грн., у тому числі ПДВ - 115106.68 грн, №СС-0003055 від 15.06.2016 року на загальну суму - 146 970,76 грн., у тому числі ПДВ - 24 495,13 грн.

Факт поставки товару підтверджується копіями видаткових накладних на відпуск ТМЦ, а саме: №СС-0003756 від 29.07.2016 року (номенклатура - кромка ПВХ, ручки меблеві, заглушки меблеві, профіль алюмінієвий, профіль, гвинти само-нарізні, механізми меблеві, направляючі, труби меблеві декоративні, шурупи, ролики меблеві, елементи кріпильні і т.д.) на загальну суму 690 640,08 грн. у тому числі ПДВ 115 106,68 грн.; №СС-0002832 від 15.06.2016 року (номенклатура - кромка ПВХ, ручки меблеві, заглушки, меблеві, механізми меблеві, направляючі, кріплення меблеве, елемент кріпильний) на загальну суму 146 970,76 у тому числі ПДВ - 24 495 грн.

- довіреності на отримання ТМЦ, а саме: №55 від 15.06.2016 року дійсна до 24.06.2016 року №1 від 29.012016 року дійсна до 11.08.2016 року;

- виписки з банку, що підтверджують факт отримання коштів за платіжними документами: №54 від 29.07.2016 року на загальну суму - 690 640,08 грн.; №1 від 15.06.2016 року на загальну суму - 146 690,76 грн.;

- подорожні листи: №698 від 29.07.2016 року, №522 від 15.06.20116 року;

- товарно-транспортні накладні: №2832 від 15.06.2016 року, супровідні документи на вантаж згідно видаткової накладної №СС-0002832 від 15.06.2016 року; №3756 від 29.07.2016 року супровідні документи на вантаж згідно видаткової накладної №СС-0003756 від 29.07.2016 року.

Крім того, зазначені операції відображено у бухгалтерському обліку підприємства наступними записами: Дт 361 Кт 702 (відображено доходи від реалізації ТМЦ), Дт 702 Кт 643 (відображено податкові зобов`язання з ПДВ при реалізації ТМЦ), Дт311 Кт 361 (відображено надходження грошових коштів за реалізовані ТМЦ).

Отже, операції з реалізації на адресу ТОВ "Кенмор" меблевих матеріалів, фурнітури та комплектуючих в червня-липні 2016 року підтверджується первинними документами з повним відображенням на рахунках бухгалтерського обліку.

Також, з досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у періоді, що перевірявся позивач мав господарські взаємовідносин з ТОВ "Прима-Вера" (код ЄДРПОУ 39148633).

Так, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "САМОДЄЛКІН" (Покупець) та ТОВ "Прима-Вера" (Постачальник) укладено договір поставки №ПВ/С/1411 від 14.11.2016 року, відповідно до якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити товар (клей), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, оплатити й прийняти вказаний товар.

Відповідно до умов вищевказаного договору, поставка товару здійснюється за рахунок Постачальника з включенням витрат по доставці в ціну товару (акт перевірки ст. 22-23).

Пунктом 1.2 даного договору визначено, що асортимент, кількість і ціна товару визначаються в рахунках та видаткових накладних.

В свою чергу, відповідно до п.2.2 даного договору форма розрахунків безготівкова.

Господарської операція у 2016 році з придбання ТОВ "САМОДЄЛКІН" у ТОВ "Прима-Вера" товару (клей) з метою списання його у власному виробництві.

В підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії:

- рахунків-фактури №СС - 00043 від 14.11.2016 року на загальну суму - 5 206 250,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується копією видаткової накладної на відпуск товарно-матеріальних цінностей, а саме: №РН-0000001 від 14.11.2016 року (номенклатура - клей) на загальну суму 5 206 250,00 грн.;

- довіреність на отримання ТМЦ, а саме: №284 від 11.11.2016 року дійсна до 20.11.2016 року;

- виписки з банку, що підтверджують факт отримання коштів за платіжними документами: №54 від 29.07.2016 року на загальну суму - 690 640,08 грн.; №1 від 15.06.2016 року на загальну суму - 146 690,76 грн.;

- товарно-транспортна накладна №545/11 від 14.11.2016 року.

Контролюючим органом в акті перевірки зроблено висновок про нереальність зазначеної операції з підстав неможливості підтвердження факту фізичного переміщення товаро-матеріальних цінностей у просторі.

Згідно з цим, до перевірки контролюючому органу надано товаро-транспортну накладну №545/11 від 14.11.2016 року на транспортування товару.

Вимоги щодо заповнення товарно-транспортних накладних регламентовані нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі - Правила №363), відповідно до пункту 1 яких товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу. Згідно пункту 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (п.11.3 Правил № 363).

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом) (п.11.4 Правил №363).З огляду на викладене, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Вказана правова позиція підтримана Верховним судом, зокрема, у постанові від 12 червня 2018 року у справі №815/3310/17.

Дослідивши подану товарно-транспортну накладну №545/11 від 14.11.2016, згідно якої автомобільний перевізник ФОП ОСОБА_2 здійснював поставку товару (клей) на адресу позивача, на підставі договору поставки №ПВ/С/1411 від 14.11.2016 року відповідно до умов якого, поставка товару здійснюється за рахунок Постачальника (ТОВ "Прима-Вера").

Також суд зазначає, що вказана товаро-транспортна накладна містить основну інформацію, передбачену пунктом 11.1. Правил, з яких можливо встановити коли, у який спосіб та яким транспортним засобом були здійснені перевезення товарів, місце його навантаження та розвантаження, маршрут перевезення, найменування вантажу, ПІБ водія.

Отже, відповідно до Закону Про Автомобільний транспорт та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні обов`язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія, а тому позивач до зазначеної категорії суб`єктів не відноситься.

Таким чином, суд приходить до висновку, оскільки умовами договору передбачено, що доставку товару та транспортні витрати несе Постачальник (ТОВ "Прима-Вера") тоді покупець (ТОВ "САМОДЄЛКІН") жодним чином не пов`язаний з процесом перевезення товару, а отже обов`язок підтвердження факту фізичного переміщення ТМЦ у позивача відсутній, тому що він виникає у Перевізника, а саме у ФОП ОСОБА_2 , який здійснював фактичне транспортування товару

Разом з тим, суд зазначає, що на підтвердження фактичного виконання зазначених операцій між ТОВ "САМОДЄЛКІН" та ТОВ "Прима-Вера" позивачем подано усі необхідні первинні документи, у тому числі докази транспортування, які мають необхідні реквізити первинного документу, та відображають реальність операції, відтак оцінивши ці докази за правилами статті 90 КАС України, суд вважає, що вони відображають дійсні факти господарської діяльності та, відповідно, підтверджують дані податкового обліку товариства, сформовані за наслідками цих операцій.

У свою чергу, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.

Стосовно тверджень контролюючого органу в акті перевірки, що позивачем наданий до перевірки сертифікат не співпадає з номенклатурою накладної, яку виписано без деталізації марки клею, суд зазначає наступне.

Відповідності до п.п.7 п.6 Положення про державну інспекцію України з питань захисту справ споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №465/2011, перевірка наявності сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності такої продукції, якщо її віднесено до переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації, належить саме до повноважень Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.

Відповідно до Ухвали ВАСУ від 22.10.2014 року у справі №К/800/30053/14, за відсутністю належних доказів, доводи про безтоварний характер господарських операцій з посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних та сертифікатів якості є підставним.

Крім цього, слід зазначити, що у даному випадку, сертифікати якості не є первинними документами бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів.

В акті перевірки контролюючий орган не заперечує, що сертифікат походження товару який наданий до перевірки від 14.04.2016 підтверджує факт можливості отримання ТОВ "Прима-Вера" товару - клею в період з 14.04.2016 до 14.11.2016 року.

Крім того, посадовими особами в акті перевірки зазначено, що в наданій до перевірки видатковій накладній від 14.11.2016 року №РН-00000001 зазначено клей, відсутня деталізація щодо назви, що унеможливлює ідентифікацію товару, перевірку можливості його використання у виробничому циклі на певному виробничому обладнанні, а також перевірку кількості списаної у виробництво сировини та відповідність її рекомендаціям виробника для конкретного вид виду клеїльного препарату.

Суд зазначає, що питання неповної деталізації у видатковій накладній назви товару відповідно до сертифікату не стосується фінансово-господарської діяльності позивача та не є предметом проведеної перевірки, тому що первинне придбання клею здійснено ТОВ "Прима-Вера", а ТОВ "САМОДЄЛКІН" не має жодного відношення до ведення фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять обов`язкові реквізити первинного документу, підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими. Отже, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Докази того, що вказані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Отримані товари використано та реалізовано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується первинними документами, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та підтверджують фактичне вчинення платником податків господарських операцій та які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що не спростовано відповідачем, на момент здійснення господарських операцій як позивач, так і його контрагенти ТОВ "Будівельна компанія "Артік", ТОВ "Кенмор", ТОВ "Прима-Вера" зареєстровані як платники податку на додану вартість та внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій та складення згаданих вище первинних документів, у тому числі податкових накладних, контрагенти позивача мали статус платника податків та були зареєстровані у встановленому законодавством порядку, а надані послуги (виконані роботи) за договорами відповідали основному виду діяльності підприємств.

В свою чергу, відповідач вказує на нереальність господарських операцій позивача з контрагентами, виключно посилаючись на отриману від інших органів податкову інформацію, зокрема пояснення директорів, матеріали досудових розслідувань, тобто висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем бухгалтерського обліку та податкових зобов`язань за рахунок вище вказаних господарських операцій, що ґрунтується на підставі оцінки фінансово-господарської діяльності контрагентів.

Виключно з посиланням на вищевказану інформацію контролюючий орган дійшов висновку, що перевіркою не підтверджено поставку товарів на адресу позивача за період взаємовідносин протягом перевіряємого періоду.

В акті перевірки податковий орган посилається на те, що від оперативного управлінням ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві отримана інформація, а саме протокол допиту гр. ОСОБА_3 щодо непричетності до реєстрації ТОВ "Будівельна компанія "Артік" та його господарської діяльності.

Також відповідач посилається на пояснення відібрані старшим оперуповноваженим ВОВЕЗ ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 01.06.2017 року у гр. ОСОБА_4 , в яких він зазначив про свою непричетність до реєстрації ТОВ "Кенмор" та його фінансово-господарської діяльності.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч. 2 ст. 72 КАС України).

Для повного, всебічного, об`єктивного розгляду даної справи, судом викликались в судові засідання в якості свідків директори ТОВ "Будівельна компанія "Артік" ОСОБА_10 та ТОВ "Кенмор" ОСОБА_4 для надання пояснень щодо підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "САМОДЄЛКІН".

Однак, вказані особи в судове засідання не прибули, повістки про виклик до суду надсилались за юридичними адресами товариств, проте конверти з повістками повертались з поштовими відмітками.

Крім того, під час судового засідання 03.04.2019 року судом в якості свідка допитано ОСОБА_7 , який працює водієм на ТОВ "САМОДЄЛКІН". Свідок пояснив, зокрема, що у 2016 році здійснював перевезення товару вантажним автомобілем Scania, номерний знак НОМЕР_1 від ТОВ "БК "Артік" (м. Київ) на адресу ТОВ "САМОДЄЛКІН" (м. Кривий Ріг). ОСОБА_7 пояснив у якому порядку здійснював перевезення вантажу, у тому числі вказав на перелік документів, які супроводжували товар.

Також допитано у якості свідка ОСОБА_8 , який працює завідувачем складу ТОВ "САМОДЄЛКІН", останній підтвердив, що у 2016 році приймав товар (клей), у кількості 5 тон на склад позивача. Поставка товару здійснювалась на умовах договору поставки №ПВ/С/1411 від постачальника ТОВ "Прима-Вера". Даний товар використовувався у власній господарській діяльності для проклеювання меблевої кромки. Також свідок пояснив, що ТОВ "САМОДЄЛКІН" здійснює діяльність шляхом виробництва меблів на замовлення покупців (наприклад: ТОВ "Епіцентр-К"). Дане підприємство має на обліку необхідне обладнання, а саме: верстат свердлильно-присадний, деревообробний, свердлильний, кромко-обробний.

Більш того суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться акти на списання даного клею у виробництві: накладна (калькуляція) щодо виходу готової продукції №СС-0000151 від 30.11.2016 року, накладна (калькуляція) щодо виходу готової продукції №СС-0000151 від 28.12.2016 року на загальну суму - 5 206 259,8 грн, тобто саме на ту суму на яку здійснено поставку даного товару ТОВ "САМОДЄЛКІН".

В судовому засіданні допитано у якості свідка ОСОБА_9 , який працює на ТОВ "САМОДЄЛКІН" начальником виробництва. Свідок пояснив, що у 2016 році підприємство займалось виготовленням меблевих конструкцій, а саме полок для ТОВ Епіцентр-К . ОСОБА_9 пояснив, що для виготовлення даних полок необхідне обладнання (станки) та такі матеріали: ДСП, та клей для проклейки кромки.

Суд заслухавши надані в судовому засідання пояснення свідків дійшов висновку про те, що даний товар (клей) постачався ТОВ "Прима-Вера", який використано позивачем у власній господарській діяльності для вироблення меблів/фурнітури до них, що свідчить про здійснення звичайних (реальних) господарських правовідносин, а тому суд не ставить під сумнів реальність таких господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Між тим, суд зазначає, що сам факт заперечення директором контрагента своєї участі у діяльності товариства не може бути свідченням безтоварності спірних операцій за умови, що інформація про таку особу як керівника підприємства міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських об`єднань.

При цьому, посилаючись на інформацію, отриману в межах кримінального провадження, належним доказом в даному випадку могли би бути вирок суду щодо посадових осіб позивача, чи контрагентів, що набрали законної сили, щодо вчинення ними кримінальних правопорушень, пов`язаних з фіктивним підприємництвом чи ухиленням від сплати податків, тощо.

Проте всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів не надано.

Сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення не є доказом протиправного формування витрат чи податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом у постанові від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17 та від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6 ст.78 КАС України).

Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили. Проте таких рішень відповідачем до суду надано не було.

Також, суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію та інформацію із загальнодоступних джерел, а саме Єдиного державного реєстру судових рішень, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентом та не є належними доказами в розумінні процесуального закону.

Також, відповідачем не обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, також не подав жодних доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, які підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.

Слід також зазначити, що можлива відсутність у контрагентів технічних ресурсів, обладнання не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16 .

Водночас, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Отже, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись вимогами ст. ст.2, 5-11, 19, 72-77, 90, 132, 134 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "САМОДЄЛКІН" (50008, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборна, буд. 4, код ЄДРПОУ 39083278) задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0014601401 від 19.11.2018 року, винесеного Головним управлінням ДФС у м. Києві, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток підприємства за основним платежем на 1 231 376 грн., штрафною (фінансовою) санкцією на 615 688 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення "ПС" №0875140305 від 04.07.2018 року, винесеного Головним управлінням ДФС у м. Києві на суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 365 400 грн.

4. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 33 186 (тридцять три тисячі сто вісімдесят шість) грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116 м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Н.М. Клименчук