Постанова

від 31.05.2019 по справі 440/3786/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2019 р. Справа № 440/3786/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Лях О.П.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2018 (повний текст складено 22.12.2018, головуючий суддя І інстанції Клочко К.І., м.Полтава) по справі № 440/3786/18 за позовом ОСОБА_1 до Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у призначенні з 01.06.2018 пенсії за віком у розмірі 8940,39 грн. згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016-2017 роки (5377,90 грн.), із застосуванням особистого (індивідуального) коефіцієнта заробітної плати 3,88239, із застосуванням особистого (індивідуального) коефіцієнта стажу 0,42333;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26.06.2018 №44;

- зобов`язати відповідача призначити з 01.06.2018 пенсію за віком у розмірі 8940,39 грн. передбачену статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016-2017 роки (5377,90 грн.), із застосуванням особистого (індивідуального) коефіцієнта заробітної плати 3,88239, із застосуванням особистого (індивідуального) коефіцієнта стажу 0,42333;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті з 01.10.2017 щомісячно доплати до пенсії в сумі 100,00 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №327 "Про підвищення рівня соціального захисту населення";

- зобов`язати відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 01.10.2017 щомісячно доплату до пенсії в сумі 100,00 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №327 "Про підвищення рівня соціального захисту населення".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2018 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 :

- визнано протиправним та скасовано рішення Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 26.06.2018 №44 в частині відмови у поновленні доплати до пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту населення" №327 від 23.04.2012;

- зобов`язано Гребінківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 01.10.2017 щомісячно доплату до пенсії в сумі 100,00 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №327 "Про підвищення рівня соціального захисту населення";

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

- стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області.

Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні адміністративного позову та прийняти постанову, якою задовольнити адміністративний позов.

Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Доводи апеляційних скарг мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач відзив на апеляційну скаргу відповідача не надав, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому наголошено на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до наступного.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 з 19.03.2004 перебуває на обліку в Гребінківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області та отримує пенсію на підставі ч.1 ст.55 Закону України " Про пенсійне забезпечення", як робітник локомотивних бригад, який забезпечував безпеку руху на залізничному транспорті.

Крім того, позивачу до пенсії була встановлена доплата в розмірі 100,00 грн., яка виплачувалася на підставі постанови Кабінету Міністрів України №327 від 23.04.2012, що також не заперечується сторонами.

Однак, з 01.10.2017 до пенсії позивача така доплата в розмірі 100,00 грн. не встановлювалася.

Позивач звернувся до Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із листом-заявою від 05.06.2018 (вх. №П-55/04 від 07.06.2018), у якій просив відповідача:

- призначити з 01.06.2018 щомісячно пенсію за віком відповідно до положень статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за матеріалами пенсійної справи в сумі 8940,39 грн., з урахуванням показника середньої заробітної плати 5377,90 грн. в Україні за 2016 та 2017 роки, з урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 3,88239 та індивідуального коефіцієнта страхового стажу 0,42333;

- призначити з 01.10.2017 щомісячну доплату до пенсії у сумі 100,00 грн. на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту населення" №327 від 23.04.2012.

Листом від 14.06.2018 №П-55/04 Гребінківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області повідомило позивача, що пільгою при призначенні пенсії за списком №2 є зменшення пенсійного віку і для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком не має законних підстав, так як позивач отримує даний вид пенсії. Крім того, у листі зазначено, що показник заробітної плати з 01.10.2017 осучаснено більш як у три рази, тому для продовження виплати підвищення згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту населення" №327 від 23.04.2012 відсутні правові підстави. Також, у листі зазначено, що заява від 05.06.2018 про перехід на пенсію за віком, яка була надіслана поштою, має подаватись особисто пенсіонером, або його законним представником.

22.06.2018 позивач звернувся до Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про заяву встановленої форми, проте рішенням Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 22.06.2018 №43 позивачу було відмовлено у переведенні його на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", так як заявник вже отримує цей вид пенсії згідно вищевказаного Закону; відмовлено у поновленні доплати до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту населення" №327 від 23.04.2012, так як даний вид перерахунку не відповідає чинному пенсійному законодавству.

Позивач не погодився із зазначеним рішенням, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову в частині наявності у позивача права на перехід на пенсію за віком відповідно до Закону №1058, суд першої інстанції погодився із доводами відповідача щодо неможливості переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", так як заявник вже отримує цей вид пенсії згідно вищевказаного Закону.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції вказав, що постанова Кабінету Міністрів України №327 від 23.04.2012 не була скасована або визнана не чинною у відповідності до норм діючого законодавства, а отже у відповідача були відсутні підстави для не виплати позивачу вказаної доплати.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом п."а" ч.1 ст.55 Закону України " Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із п. 2, 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Водночас ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IVустановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що положеннями ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Однак, із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 було призначено пенсію відповідно до Закону № 1788-ХІІ з 19 березня 2004 року, коли позивачу виповнилося 55 років, що свідчить про призначення йому пенсії за вислугу років, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж визначено Законом № 1058-ІV.

Таким чином, у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

За призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач вперше звернувся до Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області 05.06.2018.

За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IVзаробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп -заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск -сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К -страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при обрахунку позивачу пенсії за віком відповідно до вимог ст. 40 Закону № 1058-ІV підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати працівників в галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення, починаючи з дати звернення.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного суду, викладеній в постанові від 31 жовтня 2018 року по за № 577/2576/17 (876/5312/17).

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи зазначене вище, колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного суду, викладеній в постанові від 31 жовтня 2018 року по за № 577/2576/17 (876/5312/17).

Одночасно щодо визначення конкретного розміру пенсії із застосуванням особистого (індивідуального) коефіцієнта заробітної плати, із застосуванням особистого (індивідуального) коефіцієнта стажу відмічає наступне.

Діючим законодавством встановлена процедура та формула здійснення розрахунку відповідачем як конкретного розміру пенсії, так і особистого (індивідуального) коефіцієнта заробітної плати та особистого (індивідуального) коефіцієнта стажу.

З огляду на вказане, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо здійснення зазначеного розрахунку.

Крім того слід враховувати, що у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем буде здійснено невірно розрахунок пенсії із застосуванням невірних особистих (індивідуальних) коефіцієнтів заробітної плати та стажу.

Так само позивачем не надано доказів, які свідчать про вчинення відповідачем в майбутньому таких порушень.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги про зобов`язання відповідача призначити з 01.06.2018 пенсію за віком у розмірі 8940,39 грн. передбачену статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016-2017 роки (5377,90 грн.), із застосуванням особистого (індивідуального) коефіцієнта заробітної плати 3,88239, із застосуванням особистого (індивідуального) коефіцієнта стажу 0,42333 підлягають задоволенню частково.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача про відсутність підстав призначення і виплати ОСОБА_1 з 01.10.2017 щомісячної доплати до пенсії в сумі 100,00 грн., колегія суддів зазначає, що відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №327 "Про підвищення рівня соціального захисту населення" пенсії, призначені до 1 травня 2012 року відповідно до Законів України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (за наявності страхового стажу у чоловіків - не менш як 25 років, у жінок - не менш як 20 років), "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей), "Про наукову і науково-технічну діяльність" та "Про пенсійне забезпечення" (одержувачам соціальних пенсій), підвищуються таким чином, щоб розмір підвищення з урахуванням перерахунку, проведеного відповідно до пункту 1 цієї постанови, становив не менш як 100 гривень, для пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у осіб, які не мають страхового стажу: чоловіки - 25 років, жінки - 20 років, - 50 гривень, для соціальних пенсій - 30 гривень.

Підвищення встановлюється до розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, і сум індексації), що склався станом на 30 квітня 2012 року.

Матеріалами справи підтверджено, і це не заперечується сторонами, позивачу до пенсії була встановлена зазначену доплату в розмірі 100,00 грн., але з 01.10.2017 така доплата не виплачувалася.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що незважаючи на зміну певних норм чинного законодавства у сфері призначення та виплати пенсій громадянам, постанова Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №327 "Про підвищення рівня соціального захисту населення" не була скасована або визнана не чинною, а тому порушене права позивача на отримання доплати має бути поновленим з моменту його порушення, а саме з 01.10.2017 року.

Згідно із ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

З огляду на вказане, у суду відсутні підстави вважати, що у випадку задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача поновити виплату ОСОБА_1 з 01.10.2017 щомісячно доплату до пенсії в сумі 100,00 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №327 "Про підвищення рівня соціального захисту населення", Гребінківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області не буде така доплата виплачуватись в подальшому.

В межах спірних правовідносин позивачем також не доведено, що в майбутньому його права на отримання відповідної доплати будуть порушуватись, а тому в частині зобов`язання відповідача виплачувати таку доплату в майбутньому слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції було порушено норми матеріального права та висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні адміністративного позову не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч.ч.1, 3, 6, 7, 9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Так, судом першої інстанції було стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (пров. Євгена Гребінки, 13, м. Гребінки, Полтавська область, 37400, код ЄДРПОУ 22534558).

В той же час, в матеріалах справи наявні оригінали та копії наступних доручень (а.с.3, 141), які свідчать про сплату позивачем судового збору за подання адміністративного позову до адміністративного суду у загальному розмірі 2114,40 грн. та судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у розмірі 1057,20 грн. (а.с.106, 169, 193).

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги позивача, судові витрати зі сплати судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції підлягають частковому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (пров. Євгена Гребінки, 13, м. Гребінки, Полтавська область, 37400, код ЄДРПОУ 22534558) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ).

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст.2, 139, 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2018 по справі № 440/3786/18- задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2018 по справі № 440/3786/18 скасувати в частині:

- зобов`язання Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 01.10.2017 щомісячно доплату до пенсії в сумі 100,00 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №327 "Про підвищення рівня соціального захисту населення";

- відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ;

- стягнення судових витрат.

Прийняти в цій частині постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії -задовольнити частково.

Зобов`язати Гребінківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області поновити виплату та виплатити ОСОБА_1 з 01.10.2017 щомісячно доплату до пенсії в сумі 100,00 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №327 "Про підвищення рівня соціального захисту населення".

Визнати протиправною бездіяльність Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні з 05.06.2018 пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016-2017 роки, із застосуванням особистого (індивідуального) коефіцієнта заробітної плати, із застосуванням особистого (індивідуального) коефіцієнта стажу.

Визнати протиправним та скасувати рішення Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 26.06.2018 №44.

Зобов`язати Гребінківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити ОСОБА_1 з 05.06.2018 пенсію за віком, передбачену статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016-2017 роки, із застосуванням особистого (індивідуального) коефіцієнта заробітної плати, із застосуванням особистого (індивідуального) коефіцієнта стажу.

В іншій частині в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (пров. Євгена Гребінки, 13, м. Гребінки, Полтавська область, 37400, код ЄДРПОУ 22534558) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев`ять) грн. 60 коп. та апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в розмірі 528 (п`ятсот двадцять вісім) грн. 60 коп.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2018 по справі № 440/3786/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 31 травня 2019 року .

Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях Судді (підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.О. Бегунц