Постанова

від 17.06.2021 по справі 440/3786/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2021 року

м. Київ

справа № 440/3786/18

адміністративне провадження № К/9901/16802/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року (головуючий суддя: Клочко К.І.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2019 року (головуючий суддя: Лях О.П., судді: Подобайло З.Г., Бегунц А.О.) у справі № 440/3786/18 за позовом ОСОБА_1 до Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

29 жовтня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - відповідач), у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у призначенні з 01 червня 2018 року пенсії за віком у розмірі 8940,39 грн, згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон України № 1058-ІV) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016-2017 роки (5377,90 грн), із застосуванням особистого (індивідуального) коефіцієнта заробітної плати 3,88239 та особистого (індивідуального) коефіцієнта стажу 0,42333;

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26 червня 2018 року № 44;

зобов`язати відповідача призначити з 01 червня 2018 року пенсію за віком у розмірі 8940,39 грн, передбачену статтею 26 Закону України № 1058-ІV, відповідно до статті 40 Закону України № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016-2017 роки (5377,90 грн), із застосуванням особистого (індивідуального) коефіцієнта заробітної плати 3,88239 та особистого (індивідуального) коефіцієнта стажу 0,42333;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті з 01 жовтня 2017 року щомісячної доплати до пенсії в сумі 100,00 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 327 "Про підвищення рівня соціального захисту населення";

зобов`язати відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року щомісячно доплату до пенсії в сумі 100,00 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 № 327 "Про підвищення рівня соціального захисту населення".

Рішеннями Полтавського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року позов задоволено частково:

визнано протиправним та скасовано рішення Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 26 червня 2018 року № 44 в частині відмови у поновленні доплати до пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту населення" № 327 від 23 квітня 2012 року;

зобов`язано Гребінківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року щомісячно доплату до пенсії в сумі 100,00 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 327 "Про підвищення рівня соціального захисту населення".

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31 квітня 2019 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року по справі № 440/3786/18 задоволені частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року скасовано в частині:

зобов`язання Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року щомісячно доплату до пенсії в сумі 100,00 грн згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 327 "Про підвищення рівня соціального захисту населення";

відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Прийнято в цій частині постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково:

зобов`язано Гребінківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області поновити виплату та виплатити ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року щомісячну доплату до пенсії в сумі 100,00 грн згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 327 "Про підвищення рівня соціального захисту населення";

визнано протиправною бездіяльність Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні з 05 червня 2018 року пенсії за віком згідно зі статті 26 № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016-2017 роки, із застосуванням особистого (індивідуального) коефіцієнта заробітної плати 3,88239 та особистого (індивідуального) коефіцієнта стажу 0,42333;

визнано протиправним та скасовано рішення Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 26 червня 2018 року № 44;

зобов`язано Гребінківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області призначити позивачу з 05 червня 2018 року пенсію за віком, передбачену статтею 26 Закону України № 1058-ІV, відповідно до статті 40 Закону України № 1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016-2017 роки, із застосуванням особистого (індивідуального) коефіцієнта заробітної плати 3,88239 та (індивідуального) коефіцієнта стажу 0,42333.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року залишено без змін.

14 червня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скаргу відповідача, у якій скаржник просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2019 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

08 серпня 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років відповідно до пункту а) статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі також Закон №1788-ХІІ), як робітник локомотивних бригад, який забезпечував безпеку руху на залізничному транспорті.

Водночас позивач зазначав, що після призначення йому пенсії за вислугу років він продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. ОСОБА_1 отримав у відповідача індивідуальні відомості про застраховану особу та здійснив розрахунок своєї майбутньої пенсії за віком за допомогою пенсійної програми "Майстер пенсійних розрахунків", яка є аналогом пенсійної програми. За результатами проведеного перерахунку, розмір майбутньої пенсії за віком ОСОБА_1 повинен скласти 8940,39 грн. Проте позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком.

Також позивач вважав, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо відновлення з 01 жовтня 2017 року доплати до пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту населення" № 327 від 23 квітня 2012 року, оскільки така доплата була встановлена позивачу, однак відповідач протиправно з 01 жовтня 2017 року припинив її виплату. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Відповідач позов не визнав, на обґрунтування заперечень проти позову стверджував, що інформація, зазначена у позові про призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не відповідає дійсності. Наполягав на призначенні 19 березня 2004 року ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до пункту 3 розділу XV Прикінцевих Положень Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"(далі також Закон № 1058-IV), як особам, які працювали на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці та мали право на пенсію відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виходячи з вимог віку та стажу, встановлених раніше діючим законодавством. Також звертав увагу, що позивач, перебуваючи на пенсії за віком, продовжував працювати, оскільки даний вид пенсії надає йому таке право. Водночас відповідач зазначив, що розмір пенсії за віком ОСОБА_1 склав 5877,29 грн, тобто збільшився більш ніж на 100,00 грн. у зв`язку із чим виплати, передбачені постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту населення" №327 від 23 квітня 2012 року, не здійснюється.

У відповіді на відзив позивач наполягав на тому, що ОСОБА_1 було призначено пенсію саме за вислугу років. Наголошував, що Закон України "Про пенсійне забезпечення" та Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачають призначення різних видів пенсій, тому між цими Законами не може бути конкуренції.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначав, що заява позивача від 22 червня 2018 року до Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області стосувалася призначення того самого виду пенсії, яка вже була призначена, тому вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону 1058-IV.

IIІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 19 березня 2004 року перебуває на обліку в Гребінківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області та отримує пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

05 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із листом-заявою зареєстрованою 07 червня 2018 року вх. №П-55/04 від 07 червня 2018 року, у якій просив відповідача:

призначити з 01 червня 2018 року щомісячно пенсію за віком відповідно до положень статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за матеріалами пенсійної справи в сумі 8940,39 грн з урахуванням показника середньої заробітної плати 5377,90 грн в Україні за 2016 та 2017 роки, з урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 3,88239 та індивідуального коефіцієнта страхового стажу 0,42333;

призначити з 01 жовтня 2017 року щомісячну доплату до пенсії у сумі 100,00 грн на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту населення" № 327 від 23 квітня 2012 року.

Листом від 14 червня 2018 року № П-55/04 відповідач повідомив позивача, що пільгою при призначенні пенсії за віком за списком № 2 є зменшення пенсійного віку і для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком немає законних підстав, так як позивач отримує даний вид пенсії. Крім того, у листі зазначено, що показник заробітної плати з 01 жовтня 2017 року осучаснено більш як у три рази, тому для продовження виплати підвищення згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту населення" № 327 від 23 квітня 2012 року відсутні правові підстави. Також у листі зазначено, що заява від 05 червня 2018 року про перехід на пенсію за віком, яка була надіслана поштою, має подаватись особисто пенсіонером, або його законним представником.

22 червня 2018 року позивачем подано скаргу начальнику Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області з проханням надати вичерпні відповіді з посиланням на норми діючого пенсійного законодавства України.

Водночас 22 червня 2018 року позивачем особисто подано до Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області заяву встановленої форми про перерахунок пенсії за віком.

Рішенням Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 22 червня 2018 року № 43 ОСОБА_1 відмовлено у переведенні його з пенсії за віком на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", так як заявник вже отримує цей вид пенсії згідно вищевказаного Закону; відмовлено у поновленні доплати до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту населення" № 327 від 23 квітня 2012 року, так як даний вид перерахунку не відповідає чинному пенсійному законодавству.

Листом від 03 липня 2018 № П-56/04 Гребінківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області повідомило позивача, що 19 березня 2004 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Стаття 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовується при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а не за вислугу років. Також, у листі зазначено, що показник заробітної плати з 01 жовтня 2017 року осучаснено більш як у три рази, тому для продовження виплати підвищення згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту населення" №327 від 23 квітня 2012 року відсутні правові підстави.

Позивач не погодився із зазначеним рішенням, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову в частині наявності у позивача права на перехід на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, суд першої інстанції погодився із доводами відповідача щодо неможливості переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", так як заявник вже отримує цей вид пенсії з підстав визначених цим Законом.

Задовольняючи адміністративний позов в іншій частині, суд першої інстанції вказав, що постанова Кабінету Міністрів України № 327 від 23 квітня 2012 року не була скасована або визнана нечинною у відповідності до норм діючого законодавства, а отже у відповідача були відсутні підстави для невиплати позивачу вказаної доплати.

Суд апеляційної інстанції частково погодився з висновками суду першої інстанції.

За позицією суду апеляційної інстанції позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону №1788-ХІІ з 19 березня 2014 року, з моменту досягнення 55 років, що свідчить про призначення йому пенсії за вислугу років, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж визначено Законом № 1058-IV.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватися показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕННЯ

Скаржник наполягає, що позивач перебуває на обліку в управлінні з 19 березня 2004 року та отримує пенсію за віком.

За позицією скаржника, задовольняючи позов в частині зобов`язання призначити та виплачувати щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 в сумі 100 грн згідно із постановою КМУ від 23 квітня 2012 року №327 Про підвищення рівня соціального захисту населення суди зовсім не взяли до уваги той факт, що при проведенні перерахунку пенсії з 01 жовтня 2017 року відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ (далі - Закон № 2148-VІІІ), позивачу осучаснено показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік в розмірі 1197,91 грн, а це більше як у три рази до показника, що використовується для призначення пенсії у 2017 році.

Скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач має право на призначення пенсії за віком, оскільки в даному випадку немає переведення з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена позивачу є різновидом пенсії за віком, зі зменшенням загального пенсійного віку, передбаченого статею 36 Закону № 1058-IV (правова позиція у постанові від 23.10.2018 (справа №334/2653/17), від 13.12.2018 (справа №185/860/17) та у постанові від 06.02.2019 (справі № 333/1856/17).

Відповідач вважає, що заява позивача до управління стосується призначення того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена йому у 2004 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону № 1058-IV та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки.

У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що перелічені відповідачем постанови Верховного Суду стосуються перерахунку пенсії при переході з пільгової пенсії, призначеної відповідно до статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення на пенсію за віком.

На переконання позивача, до спірних правовідносин має бути застосовано висновки, сформульовані у постанові від 22 листопада 2016 року (справа № 21-6331а15) та у постанові від 27 лютого 2018 року (справа № 127/20256/17).

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі"; далі - Закон № 460-IX) Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом п. "а" ч.1 статті 55 Закону України 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із пунктами 2, 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Водночас частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Зміст вищенаведених норм свідчить, що положеннями частини 3 статті 45 Закону №1058-IV встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 19 березня 2004 року перебуває на обліку в Гребінківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області та отримує пенсію за віком на підставі Закону № 1058-ІV.

Водночас судом апеляційної інстанції наголошено, що ОСОБА_1 було призначено пенсію відповідно до Закону № 1788-ХІІ з 19 березня 2004 року, коли позивачу виповнилося 55 років, що свідчить про призначення йому пенсії за вислугу років, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж визначено Законом №1058-ІV.

Проте суд апеляційної інстанції не навів доказів на підтвердження призначення позивачу пенсії саме за вислугою років, а не за віком, зазначаючи лише на норму закону, яка передбачає цей вид пенсії за умови досягнення 55 років.

Згідно із пунктом б статті 13 Закону № 1788-ХІІ ( у редакції на час виходу позивача на пенсію) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже, як стаття 55 Закону № 1788-ХІІ, яка передбачає право на пенсію за вислугу років, так і пункт б статті 13 вказаного Закону, яка передбачає право на пенсію за віком на пільгових умовах, містять тотожні умови щодо віку виходу на пенсію.

Відтак, досягнення позивачем 55 років при призначенні пенсії не є однозначним свідченням призначення позивачу пенсії за вислугою років.

Згідно із статею 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Водночас за приписами частини 2 статті 7 Закон № 1788-ХІІ пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Верховний Суд звертає увагу, що в межах спірних правовідносин важливим є встановлення першочергового виду призначення позивачу пенсії: за вислугу років або за віком на пільгових умовах, оскільки призначення нової пенсії в межах спірних правовідносин буде мати місце лише у випадку першочергового призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Проте судами попередніх інстанцій не надано зазначеним обставинам належну оцінку.

Щодо іншої частини позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача в частині відмови у поновленні доплати до пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту населення" № 327 від 23 квітня 2012 року та зобов`язання призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року щомісячно доплату до пенсії в сумі 100,00 грн згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року №327 "Про підвищення рівня соціального захисту населення", Верховний Суд зазначає таке.

Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії (далі - Закон №2148-VIII) частину 2 статті 42 Закону № 1058-ІV, якою передбачалось здійснення щорічного перерахунку раніше призначених пенсій через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, на коефіцієнт, що відповідає не менш як 20 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, порівняно з попереднім роком, було викладено в іншій редакції, яка передбачає новий механізм перерахунку.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 327 Про підвищення рівня соціального захисту населення передбачено, що пенсії, призначені до 1 травня 2012 р. відповідно до Законів України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (за наявності страхового стажу у чоловіків - не менш як 25 років, у жінок - не менш як 20 років), Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей), Про наукову і науково-технічну діяльність та Про пенсійне забезпечення(одержувачам соціальних пенсій), підвищуються таким чином, щоб розмір підвищення з урахуванням перерахунку, проведеного відповідно до пункту 1 цієї постанови, становив не менш як 100 гривень, для пенсій, призначених відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у осіб, які не мають страхового стажу: чоловіки - 25 років, жінки - 20 років, - 50 гривень, для соціальних пенсій - 30 гривень. Підвищення встановлюється до розміру пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, і сум індексації), що склався станом на 30 квітня 2012 року.

Згідно із пунктом 1 постанови КМУ № 327 пенсії, призначені (перераховані) до 2008 року із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2005-2006 роки відповідно до Законів України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей) та із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2003-2006 роки відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", перераховуються із застосуванням показників відповідно середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік та середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2007 рік.

Так, суди попередніх інстанцій не встановлювали, чи був здійснений перерахунок пенсії позивача з набранням чинності Закону України № 2148-VIII. Якщо був здійснений перерахунок, які застосовувалися показники і за які роки, чи відбулося підвищення пенсії.

Верховний Суд вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про те, що незважаючи на зміну певних норм чинного законодавства у сфері призначення та виплати пенсій громадянам, постанова Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 №327 "Про підвищення рівня соціального захисту населення" не була скасована або визнана нечинною, а тому порушене право позивача на отримання доплати має бути поновленим з моменту його порушення, оскільки донарахування в 100 грн здійснюється за умов, передбачених пунктами 1 та 2 постанови КМУ № 327, наявність яких судами не перевірено та оцінку не надано.

Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Частиною другою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2019 року підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Гребінківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2019 року у справі № 440/3786/18 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С.М. Чиркін

А.А. Єзеров

В.М. Шарапа