Постанова

від 29.05.2019 по справі 815/4577/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2019 р.м.ОдесаСправа № 815/4577/17

Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Дата і місце ухвалення 10.01.2019р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді : Бойка А.В.,

суддів: Осіпова Ю.В.,

Шевчук О.А.,

за участю секретаря - Шепель О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Ромпетрол Україна на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Ромпетрол Україна до Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень №№0001171400, 0001151400, 0001161400 від 22.12.2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

05.09.2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Ромпетрол Україна звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків у м. Одесі в особі Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2016 року:

- № 0001151400, яким товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 3871699,50 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 22581133 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 11290566,50 грн.;

- № 0001161400, яким товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 3809484 грн.;

- №0001171400, яким товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 37949522 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю Ромпетрол Україна подало апеляційну скаргу, в якій апелянт посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі.

На думку апелянта, підприємством під час розгляду справи було надано достатньо доказів на підтвердження реальності здійснюваних господарських операцій та зміни майнового стану підприємства. Позивач вважає, що висновки податкового органу щодо безтоварності операцій ґрунтуються на припущеннях. Позивач зазначає, що, крім іншого, факт виконання контрагентами, зазначеними в акті перевірки своїх зобов`язань за укладеними договорами підтверджується довідками ГУ ДФС у Харківській області про проведення зустрічних звірок.

З огляду на зазначене, товариство з обмеженою відповідальністю Ромпетрол Україна просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 18.10.2016 року по 21.11.2016 року спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на підставі направлень №№ 495, 496, 497 від 18.10.2016р., наказу № 407 від 17.10.2016р., згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.1.4 п. 78.1 ст.78, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст. 82 ПК України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Ромпетрол Україна (код ЄДРПОУ 34553505) з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015р. по 01.09.2016р. по взаємовідносинах з ТОВ Ойл Продакшн (код ЄДРПОУ 39425611), ТОВ Гермес Енерджи (код ЄДРПОУ 35589810), ТОВ ГВІН-2009 (код ЄДРПОУ 36226294).

За наслідками проведення перевірки складено акт № 185/28-08-14/34553505/68 від 28.11.2016 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- п.44.6 п.44.7 ст.44, п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого ТОВ Ромпетрол Україна завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 3 809 484 грн., в т.ч. в травні 2016 року на суму 3809484 грн.;

- п.44.6, п.44.7 ст.44, п.198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого ТОВ Ромпетрол Україна занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету, в тому числі по періодах: в червні 2016 року на суму 4548228 грн., в липні 2016 року на суму 10561314 грн., в серпні 2016 року на суму 7471564 грн.;

- п. 14.1.36, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, внаслідок чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя на суму 37949522 грн.

У зв`язку з виявленими порушеннями Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001151400 від 22.12.2016р., яким ТОВ Ромпетрол Україна збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 33 871 699,50 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 22581133 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 11290566,50 грн.;

- № 0001161400 від 22.12.2016р., яким ТОВ Ромпетрол Україна зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 3 809 484 грн.;

- № 0001171400 від 22.12.2016 р., яким ТОВ Ромпетрол Україна зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 37 949 522 грн.

В акті перевірки податковий орган посилався на те, що оскільки адреса, за якою зберігались нафтопродукти попередніми зберігачами (підприємствами ТОВ Петрол Інвест та ТОВ Кронус Ойл ) відмінна від адреси, за якою зберігались нафтопродукти ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ ГВІН-2009 , а в ході перевірки позивачем не були надані документи, підтверджуючі транспортування нафтопродуктів (товарно-транспортні накладні, накладні на перевезення нафтопродуктів автомобільним або залізничним транспортом) до нових місць зберігання, то вказані в акті перевірки контрагенти позивача не мали можливості зберігати такі нафтопродукти, так як фактично не були отримані для зберігання.

Таким чином, податковий орган робить висновок про те, що ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ ГВІН-2009 не надавали товариству з обмеженою відповідальність послуг зі зберігання нафтопродуктів, а тому, у позивача відсутні підстави, передбачені ст. 198 ПК України для віднесення сум податку на додану вартість у складі вартості послуг зі зберігання до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, а також неправомірно сформовано витрати по взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Також відповідач вважає безпідставним віднесення ТОВ Ромпетрол Україна до складу податкового кредиту витрат по операціям з ТОВ ГВІН-2009 з відновлення якості та приведення експлуатаційних властивостей бензину автомобільного Євро у відповідність до вимог ДСТУ 7687:2015. Відповідач зазначив, що згідно п. 3.3. договорів зберігання, якість нафтопродуктів, які поверталися на зберігання (у зв`язку із зберігання за новим місцем зберігання, а саме, на ТОВ ГВІН-2009 ) згідно з актом прийому-передачі нафтопродуктів від 19.05.2016 року відповідали якості нафтопродуктів, які приймались на зберігання підприємствами ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ ГВІН-2009 29.02.2016 року від підприємств ТОВ Кронус Ойл та ТОВ Петрол Інвест .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, було доведено правомірність дій при прийнятті оскаржуваних рішень, натомість, позивачем не надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне:

В ході розгляду справи встановлено, що у період з 01.05.2016 року по 31.05.2016 року ТОВ Ромпетрол Україна мало взаємовідносини з такими контрагентами, як: ТОВ Ойл Продакшн та ТОВ Гермес Енерджи , а у період з 01.05.2015 року по 31.08.2016 року - з ТОВ ГВІН-2009 , які надавали позивачу послуги зі зберігання нафтопродуктів.

Згідно пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України).

Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", згідно якого витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період (ч.8 розділу 2 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності ).

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань (п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С) БУ16 )).

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п.6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16)).

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені (п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С) БУ16 )).

Підпунктом 14.1.182 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит та віднесення сум до складу витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Окрім того, що господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, вони повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, оскільки це є її визначальною ознакою.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

У зв`язку з цим, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Також первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлено, що у перевіряємий період позивачем були укладені з ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ ГВІН-2009 договори зберігання нафтопродуктів:

10.02.2016 року ТОВ Ромпетрол Україна було укладено з ТОВ Гермес Енерджи (Зберігач) договір зберігання нафтопродуктів № 121-L, згідно якого Клієнт (ТОВ Ромпетрол Україна ) передає, а Зберігач зобов`язується за винагороду прийняти на зберігання нафтопродукти, зберігати та повернути їх на першу вимогу Клієнта в порядку, передбаченому цим договором, тієї ж марки, виду і якості.

Згідно п. 1.3 вказаного Договору Зберігач здійснює зберігання нафтопродуктів за даним договором самостійно, відповідно до умов цього договору в складському комплексі, що розташовані за адресою: 63131, Харківська область, Коломацький район, с. Шелестово, вул. Леніна, буд. 47; 38413, Полтавська область, Решетилівський район, с. Жовтневе, вул. Фрунзе,1.

Умовами вказаного договору також визначено, що якість нафтопродуктів, переданих на зберігання підтверджується відповідними паспортами якості та сертифікатами, копії яких передаються Зберігачу. Контроль якості нафтопродуктів Клієнта при прийманні, зберіганні і відпуск нафтопродуктів здійснюється Зберігачем у відповідності до вимог Інструкції № 271.

Зберігач несе повну матеріальну відповідальність за кількісно-якісне зберігання нафтопродуктів, переданих Клієнтом на зберігання.

Загальна вартість послуг зі зберігання нафтопродуктів, отриманих позивачем від ТОВ Гермес Енерджи склала 16431660 грн., в т.ч. ПДВ - 2738610 грн.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ Гермес Енерджи було укладено договір суборенди від 01.02.2016 року № НВП-27/СО-1 з ТОВ НВП Істок про строкове платне володіння та користування на умовах суборенди майно (резервуари для зберігання нафтопродуктів). Об`єкт суборенди розташований за адресою: Харківська область, Коломацький район, с. Шелестово, вул . Леніна , 47. Мета використання об`єкта суборенди за цим договором - зберігання нафтопродуктів.

Крім того, ТОВ Гермес Енерджи було укладено договір оренди від 29.02.2016 року № СО-Н6/О-1 з ТОВ Сан Ойл Груп про строкове платне володіння та користування на умовах оренди майно (сталеві резервуари для зберігання нафтопродуктів). Об`єкт оренди розташований за адресою: Полтавська область, Решетилівський район, с. Жовтневе, вул. Фрунзе,1. Мета використання об`єкта оренди - зберігання нафтопродуктів.

10.02.2016 року ТОВ Ромпетрол Україна було укладено з ТОВ Ойл Продакшн (Зберігач) договір зберігання нафтопродуктів № 123-L, згідно якого Клієнт (ТОВ Ромпетрол Україна ) передає, а Зберігач зобов`язується за винагороду прийняти на зберігання нафтопродукти, зберігати та повернути їх на першу вимогу Клієнта в порядку, передбаченому цим договором, тієї ж марки, виду і якості.

Згідно п. 1.3 вказаного Договору Зберігач здійснює зберігання нафтопродуктів за даним договором самостійно, відповідно до умов цього договору в складському комплексі, що розташовані за адресою: 63131, Харківська область, Коломацький район, с. Шелестово, вул. Леніна, буд. 47; 09635 , Київська область, Рокитянський район, с. Ольшаниця, вул. Леніна, 100.

Інші умови договору аналогічні умовам договору, укладеному з ТОВ Гермес Енерджи .

Загальна вартість послуг зі зберігання нафтопродуктів, отриманих позивачем від ТОВ Ойл Продакшн склала 6425244 грн., в т.ч. ПДВ - 1070874 грн.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ Ойл Продакшн укладено договір суборенди від 01.02.2016 року № ТД-900/СОР-2 резервуарів для зберігання ПММ з ТОВ ТД Сан Ойл . Адреса предмету оренди - 09635, Київська область, Рокитянський район, с. Ольшаниця, вул. Леніна, 100.

Крім того, ТОВ Ойл Продакшн (Суборендар) було укладено з ТОВ НВП Істок (Орендар) договір суборенди від 01.02.2016 року № НВП-27СО-3, згідно якого Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне володіння та користування на умовах суборенди майно (резервуари для зберігання нафтопродуктів), перелік якого визначається у додатку № 1 до договору. Об`єкт суборенди розташований за адресою: Харківська область, Коломацький район, с. Шелестово, вул. Леніна, 47. Мета використання об`єкта суборенди за цим договором - зберігання нафтопродуктів.

10.02.2016 року ТОВ Ромпетрол Україна (Клієнт) було укладено з ТОВ Гвін-2009 (Зберігач) договір зберігання нафтопродуктів № 122-L, за умовами якого Клієнт передає, а Зберігач зобов`язується за винагороду прийняти на зберігання нафтопродукти, зберігати та повернути їх на першу вимогу клієнта в порядку, передбаченому цим договором, тієї ж марки, виду і якості.

Зберігач здійснює зберігання нафтопродуктів за даним договором самостійно, відповідно до умов цього договору в складському комплексі (надалі - нафтобаза), що розташовані за адресами: 63131 , Харківська область, Коломацькій район, с. Шелестово, вул. Леніна, буд. 47; 09635, Київська область, Рокитянський район, с. Ольшаниця, вул. Леніна, 100; 38413, Полтавська область, Решетилівський район, с. Жовтневе, вул. Фрунзе, 1 (т.1, 126-131).

Згідно п. 5.6 Договору Зберігач може здійснювати інші дії з нафтопродуктами, зокрема, відновлення якості нафтопродуктів, за письмовою вказівкою Клієнта. Якщо такі дії не визначені умовами цього Договору але мають відношення до його предмету, такі послуги оплачуються додатково на підставі рахунку та акту наданих послуг.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спочатку згідно укладених 01.07.2014 року та 21.11.2014 року договорів № 118-L та № 120-L зберігання нафтопродуктів здійснювалось ТОВ Петрол Інвест та ТОВ Кронус Ойл .

В подальшому позивачем були укладені договори зберігання з новими контрагентами-зберігачами, а саме: ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ ГВІН-2009 .

У підтвердження передачі нафтопродуктів від старих зберігачів до нових позивачем були надані акти приймання-передачі нафтопродуктів, підписані трьома сторонами: колишнім зберігачем (ТОВ Петрол Інвест або ТОВ Кронус Ойл ), новим зберігачем (ТОВ Ойл Продакшн або ТОВ Гермес Енерджи або ТОВ ГВІН-2009 ), а також директором ТОВ Ромпетрол Україна (т. 5 а.с. 98-107, 129-130, 136).

Згідно вказаних актів, попередній зберігач передав нафтопродукти (бензин автомобільний А-95, бензин автомобільний А-92), які належать ТОВ Ромпетрол Україна та які знаходились у нього на відповідальному зберіганні згідно укладених договорів, а новий зберігач прийняв на зберігання вказані нафтопродукти у зв`язку із укладенням з ТОВ Ромпетрол Україна договорів на зберігання нафтопродуктів (т. 1 а.с. 140-146).

Слід зазначити,що згідно умов, укладених з ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ ГВІН-2009 договорів, приймання, зберігання і облік нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок прийому, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту і зв`язку України, Міністерства економіки України 20.05.2008 року № 281/171/578/155, стандартів та нормативних документів, що діють на території України, а також відповідно до умов цього договору та додатків до нього.

Приймання нафтопродуктів Зберігачем здійснюється за фактом, а датою приймання нафтопродуктів Зберігачем на зберігання є дата складення та підписання акта уповноваженими особами, які брали участь у прийомі нафтопродуктів.

У своїх поясненнях позивач зазначив, що у зв`язку із закінченням терміну дії договорів зберігання з ТОВ Петрол Інвест та ТОВ Кронус Ойл та наявністю великої заборгованості товариства перед цими контрагентами, останні направляли на адресу позивача листи, в яких повідомляли про подальшу неможливість здійснювати зберігання нафтопродуктів, які належать позивачу (т. 3 а.с. 71-74). Зазначені обставини обумовили необхідність укладення товариством з обмеженою відповідальністю Ромпетрол Україна нових договорів зберігання з такими контрагентами як ТОВ Ойл Продакшн ,ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ ГВІН-2009 .

Позивач зазначив, що переміщення нафтопродуктів здійснено самостійно ТОВ Петрол Інвест та ТОВ Кронус Ойл за їх рахунок, будь-якої оплати перевезення нафтопродуктів позивач не здійснював.

Вибуття нафтопродуктів від ТОВ Петрол Інвест та ТОВ Кронус Ойл додатково підтверджується наданими позивачем зведеними актами звірки товарних залишків (т. 4 а.с. 288-291).

Після здійсненого переміщення товарів позивачем проводилась інвентаризація залишків пального якою підтверджено наявність нафтопродуктів у тій кількості, яка знаходилась у зберіганні у попередніх зберігачів (т. 1 а.с. 147-155).

Слід зазначити, що податковим органом не заперечується факт придбання та наявності пального у ТОВ Ромпетрол Україна на момент проведення перевірки у обсягах, які зберігались у ТОВ Петрол Інвест та ТОВ Кронус Ойл .

Однак, відповідач вважає, що не підтвердження факту перевезення пального свідчить про неможливість надання контрагентами позивача ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ ГВІН-2009 послуг зі зберігання нафтопродуктів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не укладались договори перевезення нафтопродуктів та не здійснювалось перевезення вказаного товару.

Відповідно до п. 14.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України № 281/171/578/155 від 20.05.2008р., кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН. У разі відсутності нестач понад норми природних втрат допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації.

В ході розгляду справи позивачем зазначено, що у зв`язку з відсутністю нестач понад норми природних втрат, приймання нафтопродуктів здійснювалось за актами. При цьому, така можливість оформлення приймання нафтопродуктів прямо передбачена Інструкцією №281. Наявність нестач не підтверджено податковим органом в ході проведення перевірки.

Факт передачі нафтопродуктів підтверджено актами приймання-передачі нафтопродуктів та іншими додатковими доказами.

Слід зазначити, що додатково позивачем були надані довідки Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова від 21.09.2016 року, від 25.08.2016 року, від 18.10.2016 року, від 26.07.2016 року, про результати проведення зустрічних звірок контрагентів позивача - ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ ГВІН-2009 на запит СДПІ з ОВП у м. Одесі (т. 4 а.с. 61-91).

Згідно наданих довідок, проведеною звіркою встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків вказаних підприємств з ТОВ Ромпетрол Україна .

В ході розгляду справи підтверджено здатність контрагентів позивача надавати такий вид послуг як зберігання нафтопродуктів, наявність відповідних ресурсів та резервуарів для зберігання нафтопродуктів, які отримано у платне користування.

Крім того, позивачем також надано докази у підтвердження реалізації нафтопродуктів з місць їх зберігання ТОВ Гвін-2009 , а саме, заявки ТОВ Ромпетрол України про зняття зі зберігання та відпуск нафтопродуктів, в яких зазначено кількість та найменування товару, умови поставки, адресу та покупця, заявки на відпуск нафтопродуктів від контрагентів позивача (т. 3 а.с. 137, 140, 143, т. 4 а.с. 297-300, 157, ), акти приймання-передачі нафтопродуктів, за якими ТОВ Гвін-2009 передала ТОВ Ромпетрол Україна нафтопродукти, які знаходились на відповідальному зберіганні (т.3 а.с. 136, 156, ), акти приймання-передачі нафтопродуктів за договорами поставки, постачальником в яких виступало ТОВ Ромпетрол Україна (т. 3 а.с 139, 142, 145, 159, 160,), довіреності на отримання від ТОВ Ромпетрол Україна товарно-матеріальних цінностей (т. 3 а.с 138,141, 144, 158).

Операції з реалізації нафтопродуктів товариством з обмеженою відповідальністю Ромпетрол Україна податковим органом також не заперечується та в ході розгляду справи підтверджено, що така реалізація фактично відбувалась, а податкові зобов`язання визначені товариством правильно.

При цьому, як вірно зазначає позивач, фактична наявність нафтопродуктів у розглядуваних в акті перевірки обсягах неможлива без зберігання її у спеціально обладнаних ємкостях, у зв`язку з вказаним, а також у зв`язку з підтвердження неможливості здійснення в подальшому такого зберігання ТОВ Петрол Інвест та ТОВ Кронус Ойл , у підприємства і виникла господарська необхідність в укладенні відповідних договорів зберігання з ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ ГВІН-2009 .

Більш того, при дослідженні правомірності формування позивачем податкових зобов`язань з ПДВ, податковим органом було встановлено, що у перевіряємий період, а саме з 01.06.2016 року по 31.08.2016 року ТОВ Ромпетрол Україна було знято зі зберігання та реалізовано нафтопродуктів відповідно до актів прийому-передачі. При цьому, податковим органом встановлено залишок нафтопродуктів на зберіганні ТОВ Гвін-2009 , які належать позивачу, станом на 01 09.2016 року (т. 4 а.с. 22-23).

Перевіркою не встановлено заниження або завищення суми податкових зобов`язань ТОВ Ромпетрол Україна по взаємовідносинам з підприємствами ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ ГВІН-2009 в період з 01.05.2016 року по 31.08.2016 року.

Дослідивши всі надані позивачем документи у підтвердження виконання контрагентами, зазначеними в акті перевірки, умов укладених договорів та надання відповідних послуг, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача наявні документи, які підтверджують виконання вказаних операцій та у сукупності з первинними документами можуть підтвердити їх фактичне (реальне) виконання.

Слід зазначити, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а має дослідити фактичні правовідносини учасників таких операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем документи дають змоги встановити реальність факту здійснення операцій зі зберігання нафтопродуктів.

Відповідно до п.п. 2.3, 5.6 договору № 122-L від 10.02.2016 року ТОВ Гвін -2009 на користь ТОВ Ромпетрол Україна виконано роботи (послуги) з відновлення якості та приведення експлуатаційних властивостей бензину автомобільного Євро у відповідність до вимог ДСТУ 7687:2015, на підтвердження чого надано копії актів надання послуг по відновленню бензину за договором № 122-L від 10.02.2016 р., зокрема актів №1 від 29.06.2016р., № 2 від 28.07.2016р., №3 від 30.08.2016р. та паспортів якості, виданих ТОВ Татнєфть-АЗС - Україна за наслідками проведення лабораторних досліджень якості бензину (т.3, а.с. 166, 167, 169, 198-250; т.4, а.с. 1- 16).

В свою чергу, згідно п. 7.2 Договору № 122-L від 10.02.2016 р., зберігач не несе відповідальності за збереження якісних показників нафтопродуктів, якщо зміна його якості склалася у результаті спливу нормативного терміну зберігання відповідного нафтопродукту, та/або у зв`язку із природнім збитком відповідного нафтопродукту (зміна октанового числа, густини, фракційного складу).

У підтвердження спливу нормативного терміну зберігання нафтопродуктів позивачем надано паспорти якості на бензин автомобільний, а також сертифікати відповідності, які були у ТОВ Петрол Інвест та ТОВ Кронус Ойл (т. 3 а.с. 292-294).

Відповідно до Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказами Мінпаливенерго України, Держспоживстандарту України від 04.06.2007 року 271/121 паспорт якості - документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів.

Згідно п. 8.1 Інструкції № 271 у разі встановлення невідповідності якості нафтопродуктів вимогам нормативного документа рішення про відновлення їх якості приймає керівництво підприємства. Якість відновленого нафтопродукту перевіряють шляхом випробувань в обсязі вимог нормативного документа.

Перелік показників, за якими може здійснюватись відновлення якості нафтопродуктів, і основні методи доведення цих показників до вимог нормативних документів на нафтопродукти наведено в додатку 16 (п. 8. 4 Інструкції).

Згідно додатку 16 такими показниками є, зокрема, густина, кислотність, фракційний склад та ін.

Позивач зазначив, що після відібрання проб нафтопродуктів контрагентом позивача ТОВ Гвін-2009 , за результатами лабораторних випробувань встановлено що нафтопродукти не відповідають вимогам ДСТУ 7687:2015 по п. 5 паспортів, а саме, в частині фракційного складу. Зазначене підтверджується наданими паспортами якості (т. 3 а.с. 198-234).

У зв`язку із зазначеним контрагентом позивача і були виконані роботи (послуги) з відновлення якості та приведення експлуатаційних властивостей бензину автомобільного Євро у відповідність до вимог ДСТУ 7687:2015.

Відновлена якість нафтопродуктів також підтверджується наданими паспортами якості (т. 3 а.с. 235-250, т. 4 а.с. 1-16).

В подальшому, бензин з відновленою якістю був придатний для реалізації контрагентам позивача.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що наданими доказами позивачем підтверджено господарську необхідність у проведенні робіт з відновлення якості та приведення експлуатаційних властивостей бензину автомобільного у відповідність до ДСТУ, а фактичне проведення зазначених робіт підтверджено відповідними паспортами якості

Згідно ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, довести правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішення в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, водночас суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В порушення цих вимог відповідач не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів безтоварності господарських операцій, укладених між ТОВ Ромпетрол Україна та контрагентами, розглядуваними в акті перевірки, відсутності у останніх об`єктивної можливості виконання обумовлених вказаними договорами робіт (надання послуг).

Колегія суддів вважає, що позивачем належним чином підтверджено факт реального здійснення господарських операцій з розглядуваними в акті перевірки контрагентами, що дає право підприємству на формування податкового кредиту та формування витрат та спростовує твердження відповідача по порушенням, викладеним в акті перевірки.

Натомість, в порушення приписів частини 2 статті 77 КАС України відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне.

Зважаючи на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 22.12.2016 року №0001171400, № 0001151400, № 0001161400 є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги ТОВ Ромпетрол Україна підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що за подачу позову до суду першої інстанції підприємству належало сплатити судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, що становить 1 134 460,58 грн. (один мільйон сто тридцять чотири тисячі чотириста шістдесят гривень 58 коп.).

Позивачем на час подання адміністративного позову було частково здійснено сплату судового збору у розмірі 204 800,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень про сплату судового збору № 73 від 13.09.2017р. у сумі 200 000,00 грн. та № 18 від 16.06.2017р. у сумі 4 800,00 грн. (т.1, а.с. 213-214).

Крім того, в ході розгляду даної справи позивачем також оскаржувалась ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 року про залишення позову без розгляду. За наслідками апеляційного оскарження вказаної ухвали апеляційну скаргу ТОВ Ромпетрол Україна було задоволено. При подачі даної апеляційної скарги, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6 від 24.01.2018 року, який також підлягає розподілу.

Враховуючи, що ухвалою суду першої інстанції від 18 вересня 2017 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, при прийнятті рішення по суті спору Одеський окружний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Ромпетрол Україна на користь Державного бюджету України судового збору у розмірі 929660,58грн. (дев`ятсот двадцять дев`ять тисяч шістсот шістдесят гривень 58 коп.)

При зверненні до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 10.01.2019 року сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1 701 690,87 грн. (150 % від суми, що підлягала сплаті до суду першої інстанції).

При подачі апеляційної скарги позивачем було частково сплачено судовий збір у розмірі 28 815 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 138 від 28.01.2019 року (т. 4 а.с. 186).

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2019 року товариству було відстрочено сплату іншої частини судового збору.

Згідно ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 139 КАС України, сплачений товариством з обмеженою відповідальністю Ромпетрол Україна згідно платіжних доручень № 73 від 13.09.2017 року, № 18 від 16.06.2017 року, № 6 від 24.01.2018 року та № 138 від 28.01.2019 року судовий збір у розмірі 235 377,00 (200 000 + 4800 + 1762 + 28815 грн.) підлягає стягненню на користь товариства за рахунок бюджетних асигнувань Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

В свою чергу, судовий збір, сплату якого відстрочено ухвалами Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року та П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2019 року в загальній сумі 2 602 536,45 грн. (929660,58 грн. + 1 672 875,87 грн.), відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, тобто за рахунок бюджетних асигнувань Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або матеріального права.

Оскільки при розгляді справи судом першої інстанції не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому, на підставі ст.317 КАС України, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Ромпетрол Україна задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю Ромпетрол Україна задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.12.2016 року № 0001151400, № 0001161400, № 0001171400, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Ромпетрол Україна (65009, м. Одеса, вул. Сонячна, 5, 3-й поверх, код ЄДРПОУ 34553505) за рахунок бюджетних асигнувань Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (65058, м. Одеса, пр-т Шевченка, 15/1, код ЄДРПОУ 40980109) сплачений товариством судовий збір у сумі 235 377,00 (двісті тридцять п`ять тисяч триста сімдесят сім) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (65058, м. Одеса, пр-т Шевченка, 15/1, код ЄДРПОУ 40980109) до Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО): 899998, Рахунок отримувача: 31211256026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у сумі 2 602 536,45 грн. (два мільйони шістсот дві тисячі п`ятсот тридцять шість гривень сорок п`ять копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено та підписано колегією суддів 31.05.2019 року.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: О.А. Шевчук