Постанова

від 25.11.2019 по справі 815/4577/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 листопада 2019 року

Київ

справа №815/4577/17

адміністративне провадження №К/9901/22902/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач Гусак М. Б.,

судді Гімон М. М., Блажівська Н. Є.,

за участю:

секретаря судового засідання Хом`яка О. А.,

представника позивача - Клочай Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (правонаступником якого є Офіс великих платників податків Державної податкової служби в особі Одеського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби) на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року (судді Бойко А. В., Осіпов Ю. В., Шевчук О. А.) у справі № 815/4577/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ромпетрол Україна до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Ромпетрол Україна звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Одеського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Управління ОВПП ДФС) від 22 грудня 2016 року: № 0001151400, яким збільшено на 3871699,50 грн суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ); № 0001161400, яким зменшено на 3809484,00 грн розмір від`ємного значення суми ПДВ; №0001171400, яким зменшено на 37949522,00 грн суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

На обґрунтування позовних вимог ТОВ Ромпетрол Україна посилалося, зокрема на безпідставність висновку контролюючого органу про непідтвердження фактичного зберігання нафтопродуктів контрагентами з посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних, оскільки фактичне переміщення нафтопродуктів між зберігачами підтверджено трьохсторонніми актами приймання-передачі нафтопродуктів, актами проведення інвентаризації та відображено в бухгалтерському обліку.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 10 січня 2019 року у задоволенні позову відмовив.

Постановою від 29 травня 2019 року П`ятий апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив.

При цьому, апеляційний суд виходив із того, що позивачем належним чином підтверджено факт реального здійснення господарських операцій з його контрагентами, що дає йому право на формування податкового кредиту та формування витрат і спростовує твердження відповідача щодо порушень, викладених в акті перевірки; натомість відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційного суду, Управління ОВПП ДФС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права цим судом при розгляді справи, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ТОВ Ромпетрол Україна подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах наведених у касаційній скарзі доводів, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України встановлено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

За правилами підпункту а пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема з придбанням або виготовленням товарів та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Зі змісту пункту 198.6. статті 198 ПК України вбачається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідних товарів (робіт, послуг).

Як убачається з матеріалів справи, згідно з укладеними 1 липня та 21 листопада 2014 року договорами № 118-L та № 120-L зберігання нафтопродуктів, що належать позивачу, здійснювалось ТОВ Петрол Інвест та ТОВ Кронус Ойл . У подальшому позивачем були укладені договори зберігання з новими контрагентами-зберігачами, а саме: ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ ГВІН-2009 . На підтвердження передачі нафтопродуктів від попередніх зберігачів до нових позивачем були надані акти приймання-передачі нафтопродуктів, підписані трьома сторонами: колишнім зберігачем (ТОВ Петрол Інвест / ТОВ Кронус Ойл ), новим зберігачем (ТОВ Ойл Продакшн / ТОВ Гермес Енерджи / ТОВ ГВІН-2009 ), а також директором ТОВ Ромпетрол Україна .

За наслідками перевірки ТОВ Ромпетрол Україна з питання дотримання вимог податкового законодавства за період із 1 січня 2015 року по 1 вересня 2016 року щодо взаємовідносин із ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ ГВІН-2009 складено акт від 28 листопада 2016 року № 185/28-08-14/34553505/68, відповідно до висновків якого встановлено порушення: пунктів 44.6, 44.7 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України (у результаті чого завищено на 3809484,00 грн суму від`ємного значення з податку на додану вартість та занижено податкові зобов`язання, що підлягають сплаті до бюджету: у червні 2016 року на суму 4548228,00 грн, у липні 2016 року на суму 10561314,00 грн, у серпні 2016 року на суму 7471564,00 грн); підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (внаслідок чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя на суму 37949522,00 грн).

У зв`язку з виявленими порушеннями контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 22 грудня 2016 року: № 0001151400, яким ТОВ Ромпетрол Україна збільшено на 33871699,50 грн суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість; № 0001161400, яким ТОВ Ромпетрол Україна зменшено на 3809484,00 грн розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість; № 0001171400, яким ТОВ Ромпетрол Україна зменшено на 37949522,00 грн суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Відповідач дійшов висновку, що оскільки ТОВ Ромпетрол Україна не надало до перевірки документів, які б підтверджували транспортування нафтопродуктів (товарно-транспортних накладних, залізничних накладних на перевезення нафтопродуктів автомобільним або залізничним видом транспорту) до нових місць зберігання, а саме до підприємств ТОВ Гермес- Енерджи , ТОВ Ойл Продакшн та ТОВ Гвін-2009 , вказані підприємства не мали можливості зберігати нафтопродукти, які передавалися їм для зберігання, у зв`язку з чим відсутні підстави для віднесення сум податку на додану вартість у складі вартості послуг зі зберігання до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів у загальному розмірі 12297386,00 грн. Відтак, на думку контролюючого органу, документи від ТОВ Гермес- Енерджи , ТОВ Ойл Продакшн та ТОВ Гвін-2009 використано з метою штучного формування податкового кредиту та отримання неправомірної вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов`язань.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції погодився з висновком контролюючого органу, що отримання нафтопродуктів ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гвін-2009 документально не підтверджено транспортними документами, що свідчить про неможливість останніми надання послуг зі зберігання вказаних нафтопродуктів, а також послуги з відновлення якості бензину.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд взяв до уваги пояснення позивача, який зазначив, що у зв`язку із закінченням строку дії договорів зберігання з ТОВ Петрол Інвест та ТОВ Кронус Ойл та наявністю великої заборгованості товариства перед цими контрагентами, останні направляли на адресу позивача листи, в яких повідомляли про подальшу неможливість здійснювати зберігання нафтопродуктів, які належать позивачу. Зазначені обставини обумовили необхідність укладення ТОВ Ромпетрол Україна нових договорів зберігання з такими контрагентами як ТОВ Ойл Продакшн ,ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ ГВІН-2009 ; переміщення нафтопродуктів здійснено самостійно ТОВ Петрол Інвест та ТОВ Кронус Ойл за їх рахунок, будь-якої оплати за перевезення нафтопродуктів позивач не здійснював; позивачем не укладались договори перевезення нафтопродуктів та не здійснювалось перевезення вказаного товару.

Таким чином, апеляційний суд виходив із того, що надані позивачем документи дають змогу встановити реальність факту здійснення операцій зі зберігання нафтопродуктів; факт передачі нафтопродуктів підтверджено актами приймання-передачі нафтопродуктів та іншими додатковими доказами, зокрема довідками Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова від 21 вересня 2016 року, від 25 серпня 2016 року, від 18 жовтня 2016 року, від 26 липня 2016 року про результати проведення зустрічних звірок контрагентів позивача - ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ ГВІН-2009 , з яких вбачається відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків вказаних підприємств з ТОВ Ромпетрол Україна ; здатність контрагентів позивача надавати такий вид послуг як зберігання нафтопродуктів, наявність відповідних ресурсів та резервуарів для зберігання нафтопродуктів, які отримано у платне користування; позивачем надано докази у підтвердження реалізації нафтопродуктів з місць їх зберігання ТОВ Гвін-2009 , а саме, заявки ТОВ Ромпетрол Україна про зняття зі зберігання та відпуск нафтопродуктів, акти приймання-передачі нафтопродуктів, за якими ТОВ Гвін-2009 передало ТОВ Ромпетрол Україна нафтопродукти, які знаходились на відповідальному зберіганні, акти приймання-передачі нафтопродуктів за договорами поставки, постачальником в яких виступало ТОВ Ромпетрол Україна , довіреності на отримання від ТОВ Ромпетрол Україна товарно-матеріальних цінностей; наданими доказами позивачем підтверджено господарську необхідність у проведенні робіт з відновлення якості та приведення експлуатаційних властивостей бензину автомобільного у відповідність до Державних стандартів України, а фактичне проведення зазначених робіт підтверджено відповідними паспортами якості.

Відповідно до частини першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду у цій справі не відповідає з огляду на наступне.

Докази, на які послався апеляційний суд на обґрунтування свого судового рішення, є обов`язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (затвердженою наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155; далі - Інструкція) встановлено єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.

Пунктом 5.2 Інструкції врегульовано порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження залізничним транспортом; пунктом 5.4 - порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом.

Так, представник вантажовідправника, який перебуває з одержувачем у різних населених пунктах, зобов`язаний прибути не пізніше триденного строку після отримання повідомлення, за винятком випадків, коли для прибуття транспортом необхідно більше часу (у такому разі строк для прибуття дорівнює часу, необхідному для безпечного руху транспорту), якщо більший строк не обумовлено відповідним договором. Представник вантажовідправника зобов`язаний мати довіреність на право участі в прийманні нафти та/або нафтопродуктів за кількістю, що надійшла (підпункт 5.2.10 Інструкції).

За змістом підпункту 5.4.1 Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та Державними стандартами України 27352-87 щодо автотранспортних засобів для заправки та транспортування нафтопродуктів.

Відповідно до пункту 7.2 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, водним, залізничним і автомобільним транспортом.

За приписами підпункту 7.3.5 Інструкції на фасований нафтопродукт вантажовідправником складається специфікація, яка разом з паспортом якості, у якому проставлений реєстраційний номер сертифіката відповідності, додається до залізничної накладної.

За змістом п. 7.3.7 Інструкції на кожну завантажену цистерну, групу цистерн або маршрут оформляються залізнична накладна, дорожня відомість, її корінець і квитанція про приймання вантажу. До накладної додаються паспорт якості нафти або нафтопродукту, копія сертифіката відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов`язковій сертифікації в Україні), у накладній зазначається номер аварійної картки згідно з Правилами безпеки та порядку ліквідації наслідків аварійних ситуацій з небезпечними вантажами при перевезенні їх залізничним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 16 жовтня 2000 року № 567.

Згідно з підпунктом 7.3.8 Інструкції корінець дорожньої відомості залишається у працівників залізниці. Квитанція, яку станція призначення видає вантажовідправнику разом з одним примірником відвантажувальної відомості за формою №4-НП (додаток 7), є первинними документами для бухгалтерського обліку та підставою для складання рахунку-фактури, який надсилається вантажоодержувачу.

За приписами п. 7.5.1 Інструкції у разі відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом, нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Згідно з підпунктом 7.5.6 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, четвертий з яких передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

За правилами пункту 14.6 Інструкції кількість нафти і нафтопродуктів, що приймаються для зберігання під час надходження їх залізничним транспортом, визначається на підставі актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП, а під час надходження автомобільним транспортом - на підставі ТТН. У разі відсутності нестач понад норми природних втрат допускається оформлення приймання нафтопродуктів за кількістю актами інших форм з використанням автоматичних систем оброблення інформації.

Суд першої інстанції, проаналізувавши положення Інструкції та врахувавши відсутність первинних документів, які підтверджують фактичне переміщення нафтопродуктів з місць зберігання зберігачів ТОВ Петрол Інвест , ТОВ Кронус Ойл до місць зберігання зберігачів ТОВ Гермес Енерджи та ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гвін-2009 (а саме товарно-транспортних накладних, залізничних накладних); накладних на відпуск нафтопродуктів; специфікацій; паспортів або сертифікатів якості бензину з усіх місць зберігання за період із 1 січня 2015 року по 1 вересня 2016 року; документів, що засвідчують здійснення наливу/зливу нафтопродуктів, щодо проведення аналізу якості нафтопродуктів, про призначення матеріально відповідальної особи за приймання-передачу нафтопродуктів; наказів на відрядження до місць зберігання нафтопродуктів; авансових звітів про відрядження; відвантажувальних відомостей, - погодився з висновками контролюючого органу щодо недоведеності позивачем реальності даних господарських операцій. При цьому, суд взяв до уваги, що позивачем не спростовано у повному обсязі наявність кредиторської заборгованості перед контрагентами. Окрім того, суд погодився з висновком контролюючого органу про неправомірне віднесення ТОВ Ромпетрол Україна до витрат вартості послуг з відновлення якості бензину, зберігання якого фактично не здійснювалося контрагентами.

Ураховуючи наведене, висновки суду першої інстанції щодо непідтвердження права позивача на формування показників податкового обліку за господарськими операціями з ТОВ Гермес Енерджи , ТОВ Ойл Продакшн , ТОВ Гвін-2009 колегія суддів вважає такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених відповідно до вимог процесуального закону, а висновок апеляційного суду про правомірність дій позивача таким, що зроблений не на підставі допустимих доказів.

За правилами частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене, постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року.

Керуючись статтями 341, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби в особі Одеського управління Офісу великих платників податків Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року скасувати, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 28 листопада 2019 року.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: М. М. Гімон

Н. Є. Блажівська