Постанова

від 27.05.2019 по справі 531/1786/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 р.Справа № 531/1786/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Донець Л.О.,

Суддів: Гуцала М.І. , Бенедик А.П. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 року (головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, повний текст складено 31.01.19 року) по справі № 531/1786/18

за позовом ОСОБА_1

до Фінансового управління Карлівської районної державної адміністрації , Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області

про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

02.11.2018 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Фінансового управління Карлівської районної державної адміністрації (далі - відповідач-1), Карлівської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - відповідач-2), в якому просить про скасування наказу від 04.10.2018 року №20-о Про звільнення працівників ; поновлення позивача на посаді головного спеціаліста відділу бюджетної політики та фінансів галузей соціально-культурної сфери відповідача-1; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05.10.2018 року по день винесення рішення суду, стягнення моральної шкоди у розмірі 3000 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення та прийняти нове судове рішення, яким повністю задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неврахування судом першої інстанції фактичних обставин справи, норм матеріального права, зокрема, Закону України Про професійні спілки , КЗпП, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг, доводи суду першої інстанції, вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач з 19.10.1994 року перебуває на публічній службі у відповідача, зокрема, з серпня 2005 року на посаді головного спеціаліста відділу бюджетної політики та фінансів галузей соціально-культурної сфери.

Наказом відповідача №20-о від 04.10.2018 року позивача звільнено з посади відповідно до п.1. ч.1 ст. 87 Закону України Про державну службу , п.1 ст.40, ст.44 КЗпП України.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог з підстав обґрунтованості проведення звільнення позивача, та правомірності оскаржуваного наказу

№20-о від 04.10.2018 року.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини1 статті 87 Закону України Про державну службу зазначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Частина 3 статті 87 Закону України Про державну службу каже, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Пунктом 1 ч.1 ст.40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частина 2 ст. 40 КЗпП України каже, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частини 1, 3 ст.49-2 КЗпП України каже, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Матеріали справи свідчать про те, що розпорядженням відповідача - 2 №40 від 20.02.2017 року Про встановлення граничної чисельності працівників районних державних адміністрації на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 року №179 Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів , та на виконання розпорядження голови Полтавської облдержадміністрації від 20.02.2017 року №40 Про встановлення граничної чисельності працівників районних державних адміністрацій та розпорядження голови Карлівської райдержадміністрації №25 від 08.02.2017 року проведено упорядкування структури відповідача - 1 зі скороченням чотирьох посад відділу видатків та обліку міжбюджетних відносин, введенням посад завідувача та головного спеціаліста сектору видатків та міжбюджетних відносин.

Як убачається зі змісту розпорядженням голови відповідача-2 №142 від 01.08.2018 року установлено нову граничну чисельність працівників, яка склала 79, у тому числі фінансове управління - 7.

За змістом наказу фінансового управління відповідача-2 №50 від 03.08.2018 року Про упорядкування структури на виконання наведеного вище розпорядження голови відповідача-2 №142 від 01.08.2018 року проведено ліквідацію сектору видатків та обліку міжбюджетних відносин. Про що внесені зміни до штатного розпису.

Позивач 03.08.2018 року попереджена про можливе наступне звільнення - 04.10.2018 року та отримала про це попередження.

Стосовно доводів апеляційної скарги про неналежне повідомлення її про проведення засідання профспілкового комітету під час розгляду подання відповідача-1 про надання згоди на звільнення позивача, та відповідно порушення її права на присутність під час проведення такого засідання, то колегія суддів зазначає на таке.

У відповідності до ст.39 Закону України Про професійні спілки, і гарантії їх діяльності у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обгрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез`явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез`явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі, якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору дає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів профспілки згідно зі статутом.

Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, дозвіл на його звільнення дає той профспілковий орган, до якого звернувся роботодавець.

Рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обгрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обгрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Як підтверджується наданим до матеріалів справи мотивованим поданням від 03.08.2018 року №01-11-114 відповідача-1 первинній профспілковій організації відповідача-1 було запропоновано надання згоди на звільнення позивача.

Відповідно до протоколу засідання первинної профорганізації відповідача-1 від 06.08.2018 року №2 засідання відбулось без участі позивача та повідомленням №1 від 07.08.2018 року відповідача-1 повідомлено про надання такої згоди.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про надання згоди на засіданні за відсутності позивача під час проведення засідання первинної профспілкової організації та відсутності обов`язкової письмової заяви про це, що є порушенням вимог статті 39 Закону України Про професійні спілки, і гарантії їх діяльності .

Щодо посилань відповідача-1 про усне повідомлення позивача про час та місце розгляду такого подання, то колегія суддів зазначає про те, що в даному випадку правила статті 39 Закону України Про професійні спілки, і гарантії їх діяльності передбачають особливий порядок присутності працівника під час розгляду питання, та не виключають усне повідомлення про проведення засідання працівника.

З приводу доводів апеляційної скарги про порушення правил надання переважного права під час здійснення скорочення, які передбачені статтею 42 КЗпП України, то колегія суддів зазначає на таке.

У відповідності до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;

авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Як свідчить надана до матеріал справи довідка про освіту та стаж роботи спеціалістів відповідача-1 (том2 аркуші справи 87-89) відповідачем-1 проведений аналіз переважного права залишення на роботі серед своїх працівників, а саме: позивачем, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та враховані такі критерії наявність освіти за відповідною посадою, спеціальністю, стаж роботи за спеціальністю, стаж роботи в даній установі, загальний стаж, наявність або відсутність заохочень, наявність дисциплінарних стягнень.

Колегія суддів погоджується з твердженням апеляційної скарги про те, що жодний із наведених вище працівників не займає тотожну посаду посаді позивача для здійснення порівняння продуктивності та кваліфікації працівників.

Так, позивач займає посаду - головного спеціаліста відділу бюджетної політики та фінансів галузей соціально-культурної сфери, тоді як ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - є головними спеціалістами відділу фінансів галузей виробничої сфери; ОСОБА_4 - головний спеціаліст сектору видатків та обліку міжбюджетних відносин, ОСОБА_5 - провідний спеціаліст відділу бюджетної політики та фінансів галузей соціально- культурної сфери.

Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтовану відмову від переведення на посаду головного спеціаліста відділу ведення Державного реєстру виборців апарату відповідача-2, то колегія суддів зазначає на те, що позивач перебуває на публічній службі саме з відповідачем-1, тому підстави для запропонування їй робочого місця в Державному реєстрі виборців апарату, який входить до структури саме відповідача відсутні.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку що оскаржуваний наказ є необґрунтованими та таким, що підлягає скасуванню в частині звільнення позивача, та позивача слід поновити на посаді головного спеціаліста відділу бюджетної політики та фінансів галузей соціально-культурної сфери відповідача з 05.10.2018 року.

З привод частини позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то колегія суддів зазначає на таке.

Стаття 235 КЗпП України каже, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

У разі наявності підстав для поновлення на роботі працівника, який був звільнений у зв`язку із здійсненим ним або членом його сім`ї повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, та за його відмови від такого поновлення орган, який розглядає трудовий спір, приймає рішення про виплату йому компенсації у розмірі шестимісячного середнього заробітку.

У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

При винесенні рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати, про нарахування та сплату відповідно до законодавства податку на доходи фізичних осіб та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за встановлений період роботи.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У відповідності до абзацу 4 п.3 Розділу Ш постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Пункт 3 Розділу Ш постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років включається до середнього заробітку шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.

Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, крім

зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Позивача звільнено - 04.10.2018 року, тому колегія суддів погоджується з тим, що повні фактично відпрацьовані місяці це вересень, серпень 2018 року.

Так, заробітна плата за серпень 2018 року становить - 9 320,00 грн та 22 робочих дня, за вересень 2018 року - 5 452,50 грн - 15 робочих днів, тому середньоденний заробіток складає - 399,26 грн.

При цьому загальні кількість періоду простою за період з 05.10.2018 року по 27.05.2019 рік складає - 157 робочих дня.

За таких підстав, загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає - 157 робочих дня Х 399,26 грн = 62 683,82 грн

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід задовольнити частково в розмірі 62 683,82 грн.

Стосовно стягнення моральної шкоди на користь позивача, то колегія суддів зазначає на таке.

Стаття 237-1 КЗп України каже, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Матеріали справи не свідчать про наявність обставин в підтвердження спричинення позивачу моральних страждань.

За наведених підстав, колегія суддів вважає можливим відмовити у задоволенні заявлених вимог.

Виходячи із викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідності скасування наказу фінансового управління відповідача-2 №20-о від 04.10.2018 року Про звільнення працівників , поновлення позивача на посаді головного спеціаліста відділу бюджетної політики та фінансів галузей соціально-культурної сфери відповідача-1 з 05.10.2018 року, та стягнення з відповідача-1 на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 5 жовтня 2018 року у розмірі - 62 683,82 грн, та підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за 1 місяць.

На підставі п.2, п.3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Виходячи із викладеного, колегія суддів вважає що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи та зроблений висновок, який не відповідає обставинам справи, тому судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 року по справі № 531/1786/18 скасувати з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Скасувати наказ № 20-о від 04.10.2018 року Фінансового управління Карлівської районної державної адміністрації "Про звільнення працівників" в частині звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділц бюджетної політики та фінансів галузей соціально-культурної сфери Фінансового управління Карлівської районної державної адміністрації з 05.10.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з бюджетних асигнувань Фінансового управління Карлівської районної державної адміністрації заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 62 682 (шістдесят дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн. 82 коп. з відрахуванням належних податків та обов`язкових платежів.

Постанова суду в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за місяць підлягає негайному виконанню.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. Донець Судді М.І. Гуцал А.П. Бенедик Повний текст постанови складено 31.05.2019 року