Постанова

від 20.05.2019 по справі 914/1425/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2019 р. Справа №914/1425/18

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання - Кишенюк Н.

за участю представників (за первісним позовом):

від позивача Гак Н.В. - представник

від відповідача Лапка І.С. - адвокат

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Р-Інжиніринг» б/н від 28.02.2019 (вх.ЗАГС 01-05/872/19 від 05.03.2019)

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.12.2018 (суддя Манюк П.Т., повний текст складено 08.01.2019, м. Львів)

у справі № 914/1425/18

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ БУД Л» , м. Дрогобич, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Р-Інжиніринг» , м. Городок, Львівська область

про стягнення коштів у розмірі 157 894, 41 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Р-Інжиніринг» , м. Городок, Львівська область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ БУД Л» , м. Дрогобич, Львівська область

про стягнення заборгованості у розмірі 27 093, 81 грн

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «АРТ БУД Л» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Р-Інжиніринг» про стягнення коштів у розмірі 157 894, 41 грн та за зустрічним позовом ТОВ «Р-Інжиніринг» до ТОВ «АРТ БУД Л» про стягнення заборгованості у розмірі 27 093, 81 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.12.2018 у справі №914/1425/18 (суддя Манюк П.Т.) первісні позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнено з ТОВ «Р-Інжиніринг» на користь ТОВ «Арт Буд Л» суму в розмірі 160 262, 84 грн, з яких: 145 800, 00 грн - безпідставно набутих коштів; 3 127, 71 грн - 3% річних; 8 966,70 грн - інфляційних втрат; 2 368, 43 грн - судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами у справі договору про нетипове приєднання, на якому наполягає скаржник як на підставу своїх позовних вимог за зустрічним позовом, та відсутність доказів досягнення між сторонами будь-яких домовленостей з цього питання, зустрічний позов є необгрунтованим та безпідставним. Також, враховуючи відсутність доказів наявності між сторонами договірних відносин поза межами договору підряду від 03.06.2013 № 119-П-Е, суд дійшов висновку про відсутність правової підстави у ТОВ «Р-Інжиніринг» на отримання коштів в розмірі 145 800, 00 грн, сплачених ТОВ «АРТ БУД Л» згідно платіжного доручення від 18.01.2016 № 6.

ТОВ «Р-Інжиніринг» подано апеляційну скаргу б/н від 28.02.2019, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове рішення, яким в задоволенні первісних позовних вимог відмовити, зустрічний позов задоволити повністю , посилаючись на те, що рішення прийнято на підставі недоведених обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи, судом при прийнятті рішення неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, судом неповно з`ясовано обставини , які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Зокрема, скаржник зазначає, що ним було виконано всі роботи передбачені договором підряду № 119-П-Е від 03.06.2013.

Також, скаржник зазначає, що твердження ТОВ «Арт Буд Л» проте, що роботи по підключенню були оплачені замовником та передбачені в пункті «е» п. 5.4.1 договору підряду від 03.06.2013 № 119-П-Е, яким передбачалась оплата за під`єднання, не відповідають дійсності. Окрім того, роботи по під`єднанню не були включені в підписані сторонами акти виконаних робіт по договору № 119-П-Е, тому відповідно замовником оплачені не були, а виконувались по окремому замовленню ТОВ «Арт Буд Л» .

Також, скаржник зазначає, що після виконання всіх робіт по договору підряду від 03.06.2013 № 119-П-Е ТОВ «Арт Буд Л» звернулось до ТОВ «Р-Інжиніринг» з питанням про приєднання виконаної системи електропостачання до мереж Укрзалізниці шляхом укладання договору на нестандартне приєднання та виставило рахунок на оплату авансу за нетипове приєднання на суму 145 800, 00 грн. На виконання вищезазначених домовленостей ним було виконано роботи по прокладанню кабеля до КТП Укрзалізниці та здійснено перерахунок кошторисної документації. Скаржник стверджує, що від ТОВ «Арт Буд Л» не було жодної інформації про бажання продовжувати роботи, у зв`язку із чим ТОВ «Р-Інжиніринг» призупинило виконання всіх робіт.

Також скаржник стверджує, що ним виконано роботи на загальну суму 172 902, 00 грн, з яких неоплаченими ТОВ «Арт Буд Л» залишилися роботи на суму 27 093, 81 грн, відповідно до акту №1 на виконання перерахунку кошторисної документації від 31.08.2018.

Скаржник вважає, що зазначені обставини судом першої інстанції не взято до уваги, у зв`язку із чим неповно встановлено обставини договірних правовідносин сторін, в тому числі щодо фактичних даних, що підтверджують виконання робіт, а саме наданих актів виконаних робіт, накладних на купівлю будівельних матеріалів, які використовувались при будівництві.

ТОВ «Арт Буд Л» відзиву на апеляційну скаргу не надано, вимоги ухвали суду від 05.03.2019 не виконано.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи та заперечення щодо вимог, викладених в апеляційній скарзі.

ТОВ «Р-Інжиніринг» подано клопотання б/н б/д (вх ЗАГС №01-05/1876/19 від 20.05.2019) про призначення комплексної будівельної експертизи. Зокрема, на вирішення питання комплексної експертизи поставити питання: Чи відповідає фактичний об`єм виконаних робіт по прокладанню кабелю КЛ-10 кВ (силовий кабель АСБл-10) зазначених в акті №3 за вересень 2014 року по договору №119-П-е від -03.06.2013 та акті виконаних робіт та акту №1 віл 02.01.2018? Яка фактична вартість виконаних робіт по акту №1 від 02.01.2018? Чи відповідає вартість робіт по перерахунку кошторису згідно акту №1 за серпень 2018 року діючим нормам?

Щодо зазначеного клопотання судова колегія зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно з ч.1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема, через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Визначення, чи потребує вирішення спірного питання застосування спеціальних знань експертів, чи ні, віднесено до компетенції суду. У разі, коли суд потребує висновків фахівця з питань, що відносяться до предмету доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть змінити інші засоби доказування, він вправі призначити експертизу.

Проаналізувавши зміст позовних вимог, доводів та заперечень сторін, зміст питань, поставлених на вирішення судової експертизи, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи, що стосуються предмету позовних вимог і прийняття судового рішення, клопотання про призначення експертизи слід відхилити.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, що 03.06.2013 між сторонами у справі було укладено договір підряду № 119-П-Е, відповідно до якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, ТОВ «Арт Буд Л» (замовник) доручив, а ТОВ «Р-Інжиніринг» (підрядник) зобов`язався власними або залученими силами та засобами виконати та здати замовнику роботи, згідно робочого проекту та відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язався прийняти виконані роботи і оплатити підряднику їх вартість у відповідності з умовами цього договору.

Згідно з п. 5.1 договору вартість всього комплексу робіт по об`єкту «Реконструкція незавершеного будівництва критого ринку по вул. П. Орлика в м. Дрогобич Львівської області. Зовнішнє електропостачання» становить 2 175 000 грн, з них робочий проект - 375 000, 00 грн. та вартість виконання будівельно-монтажних робіт - 1 800 000, 00 грн.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що вартість всього комплексу робіт узгоджена сторонами та остаточна вартість виконаних робіт не повинна перевищувати узгодженої суми - 2 175 000, 00 грн.

У п. 5.4.1. договору сторонами погоджено графік авансування робіт підрядником, у якому, зокрема у підпункті «е» , передбачено оплату за під`єднання на суму 200 000, 00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи не береться до уваги судовою колегією твердження ТОВ «Р-Інжиніринг» про вилучення сторонами за взаємною згодою підпункту «е» пункту 5.4.1. договору, оскільки дослідивши договір підряду від 03.06.2013 № 119-П-Е з`ясовано, що сторонами було вилучено лише дату здійснення оплати за під`єднання, проте не було вилучено весь підпункт «е» пункту 5.4.1. договору (том І а.с.19).

З долучених ТОВ «АРТ БУД Л» до матеріалів справи виписок по його рахунку від 18.09.2013, 21.08.2013, 21.06.2013, 15.07.2013, 07.08.2013, 13.09.2013, 29.07.2013, 05.06.2013 вбачається, що замовником було повністю оплачено роботи згідно графіка авансування робіт, передбаченого п. 5.4.1. договору (том І а.с.14-15, 38, 43-49).

В подальшому, за результатами виконання сторонами умов договору, 30.09.2014 ними було підписано акти приймання виконаних будівельних робіт № 1, № 2, № 3 та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2014 року на загальну суму 1 799 991, 81 грн. (тоІ а.с.23-37)

ТОВ «Арт Буд Л» зазначає, що 15.01.2016 він отримав рахунок від ТОВ «Р-Інжиніринг» № Р-000000010 на оплату за нетипове приєднання на суму 145 800, 00 грн, в якому містилося посилання на договір підряду № 119-П-Е, який помилково був оплачений ТОВ «АРТ БУД Л» 18.01.2016 згідно платіжного доручення № 6 (том І а.с.41-42).

13.10.2017 ТОВ «АРТ БУД Л» звернулося до ТОВ «Р-Інжиніринг» з вимогою вих. № 13 про повернення безпідставно отриманих коштів в розмірі 145 800, 00 грн у семиденний строк з моменту отримання вимоги (том І а.с.39). Однак, відповідач за первісним позовом вимогу позивача за первісним позовом не виконав та коштів не повернув, що стало підставою для звернення ТОВ «АРТ БУД Л» з позовом до суду про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 145 800,00грн., а також 3% відсотки річних за користування грошовими котами та інфляційні збитки в розмірі 8 966,70грн.

ТОВ «Р-Інжиніринг» подано зустрічний позов та зазначає, що після припинення між сторонами відносин за договором від 03.06.2013 №119-П-Е, позивач за первісним позовом звернувся до нього з пропозицією про приєднання виконаної системи електропостачання до мереж Укрзалізниці шляхом укладення договору на нестандартне приєднання. На цій підставі ТОВ «Р-Інжиніринг» вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, між сторонами фактично виникли договірні відносини.

У зв`язку із зазначеним ТОВ «Р-Інжиніринг» виставило ТОВ «АРТ БУД Л» рахунок-фактуру від 15.01.2016 № Р-000000010 на оплату авансу за здійснення робіт з нестандартного приєднання на суму 145 800 грн та в подальшому надало на підписання ТОВ «АРТ БУД Л» акт виконаних робіт за січень 2016 року № 1 та акт на виконання перерахунку кошторисної документації за серпень 2018 року № 1, які позивач за первісним позовом не підписав та відповідачу не повернув.

З врахуванням наведеного ТОВ «Р-Інжиніринг» подано зустрічні позовні вимоги про стягнення заборгованості з ТОВ «Арт Буд Л» за виконані роботи по перерахунку кошторису від 31.08.2018 в сумі 27 093,81грн.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно зі ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При цьому в силу ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 ЦК України для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 ЦК України договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Згідно з ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи наведені норми закону судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача до відповідача за первісним позовом з пропозицією про приєднання виконаної системи електропостачання до мереж Укрзалізниці шляхом укладення договору на нестандартне приєднання.

Окрім цього, в матеріалах справи відсутні та не надані такі представником ТОВ «Р-Інжиніринг» в суди першої та апеляційної інстанцій докази обміну сторонами листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, на підставі яких суд зміг би дійти висновку про виникнення між сторонами договірних відносин у спрощеному порядку.

Не беруться також до уваги твердження ТОВ «Р-Інжиніринг» про те, що сторони уклали господарський договір шляхом підписання актів виконаних робіт, оскільки вказані акти виконаних робіт не містять обов`язкових реквізитів, які передбачені чинним законодавством.

Зокрема, зважаючи на норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» акт виконаних робіт (наданих послуг) належить до первинних документів і засвідчує факт здійснення господарської операції.

Так відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» первинні облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: - назву документа (форми);- дату складання;- назву підприємства, від імені якого складено документ;- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи наведене судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що надані суду відповідачем за первісним позовом акт приймання виконання будівельних робіт за січень 2016 року №1 та акт на виконання перерахунку кошторисної документації за серпень 2018 року №1 не можуть свідчити про укладення договору між сторонами у справі, оскільки не містять підпису ТОВ «Р-Інжиніринг» , а також належних доказів надіслання їх ТОВ «Арт Буд ОСОБА_1 » .

Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами у справі договору про нетипове приєднання, на який посилається скаржник як на підставу своїх позовних вимог за зустрічним позовом, та відсутність доказів досягнення між сторонами будь-яких домовленостей з цього питання, зустрічний позов є необгрунтованим та безпідставним.

З врахуванням вищенаведеного правомірним є висновок суду першої інстанції, що між сторонами виникли правовідносини стосовно набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, які регулюються главою 83 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до змісту ст.1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту (правова позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 04.05.2018 у справі № 927/468/17).

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Згідно правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного суду наведеної у постанові від 04.05.2018 у справі № 927/468/17, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як вбачається із п 12.3.договору підряду від 03.06.2013 № 119-П-Е сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і погодження кошторису та діє до моменту повного виконання сторонами прийнятих на себе за договором зобов`язань.

Як зазначалось вище та підтверджується фактичними матеріалами справи, ТОВ «Арт Буд Л» повністю виконано свої зобов`язання за договором щодо прийняття та оплати робіт виконаних підрядником, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 1, № 2, № 3 та довідкою про вартість будівельних робіт та витрати за вересень 2014 року, підписаними сторонами 30.09.2014, а також банківськими виписками, як доказами оплати замовником виконаних робіт.

Отже, відносини між сторонами визначені договором підряду від 03.06.2013 № 119-П-Е припинилися 30.09.2014.

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів наявності між сторонами договірних відносин поза межами договору підряду від 03.06.2013 № 119-П-Е, суд дійшов висновку про відсутність правової підстави у ТОВ «Р-Інжиніринг» на отримання коштів в розмірі 145 800, 00 грн, сплачених ТОВ «АРТ БУД Л» згідно платіжного доручення від 18.01.2016 № 6.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Отже, з врахуванням вищенаведеного судова колегія зазначає, що між сторонами наявні всі три умови для виникнення зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна, зокрема, відповідач за первісним позовом набув кошти в сумі 145 800, 00 грн; набуття цих коштів відбулося за рахунок позивача за первісним позовом; відсутня правова підстава для набуття вказаних коштів, що є підставою для застосування до правовідносин за первісним позовом положень ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи наведене, позовні вимоги ТОВ «Арт Буд Л» про стягнення з ТОВ «Р-Інжиніринг» на користь ТзОВ «АРТ БУД Л» безпідставно отриманих коштів в розмірі 145 800, 00 грн є обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ТОВ «Арт Буд Л» про стягнення з ТОВ «Р-Інжиніринг» 3% річних за користування грошовими коштами в розмірі 3 127, 71 грн та інфляційних втрат в розмірі 8 966, 70 грн судова колегія зазначає таке.

Як вбачається із фактичних матеріалів справи та встановлено судом, 13.10.2017 ТОВ «АРТ БУД Л» звернулося до ТОВ «Р-Інжиніринг» з вимогою вих. №13 про повернення безпідставно отриманих коштів в розмірі 145 800, 00 грн у семиденний строк з моменту отримання вимоги. ТОВ «Р-Інжиніринг» вимогу ТОВ «Арт Буд Л» не виконав, коштів не повернув.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду наведених у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, стаття 625 ЦК України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови).

Суд першої інстанції, перевіривши поданий ТОВ «Арт Буд Л» розрахунок 3% річних та інфляційних втрат нарахованих за період з 28.10.2017 по 15.07.2018, правомірно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 8 966,70 грн та 3 % річних у розмірі 3 127, 71 грн.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.).

Враховуючи наведене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що оскільки ТОВ «Р-Інжиніринг» не представлено належних доказів існування правових підстав для набуття ним від ТОВ «Арт Буд Л» грошових коштів в сумі 145 800 грн, а також не доведено правових підстав для стягнення ним коштів з ТОВ «Арт Буд Л» за зустрічним позовом, позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню, а вимоги позивача за зустрічним позовом залишенню без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

ТОВ «Арт Буд Л» подано заяву б/н б/д (вх.ЗАГС 01-04/3146/19 від 20.05.2019) в порядку п.8 ст.129 ГПК України про вирішення питання про судові витрати протягом п`яти днів після прийняття постанови у даній справі, яка буде розглянута після подання стороною доказів понесення зазначених витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 273, 275,276, 282, 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 27.12.2018 у справі №914/1425/18 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Р-Інжиніринг» б/н від 28.02.2019 без задоволення.

2.Позивачу до 27.05.2019 надати суду докази в обгрунтування поданої заяви.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287 , 288 ГПК України .

Повний текст постанови складено та підписано 31.05.2019

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.