Постанова

від 29.05.2019 по справі 922/1610/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2019 р. Справа № 922/1610/18

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В., суддя Тарасова І.В.

Секретар судового засідання - Соляник Н.В.

за участю:

прокурор (апелянт) - Ногіна О.М.

від позивача - Сінько Ю.Ю.

від відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду

апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області (вх. №1254 Х/2)

на рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2019 (суддя - Рильова О.В., ухвалене в м. Харків о 15:39 год., повний текст складено 28.03.2019)

у справі № 922/1610/18

за позовом: Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, місто Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкомплект", місто Харків

про стягнення 364597,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкомплект" (відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 364 597,36 грн.

В обґрунтування позову прокурор посилався на те, що через відсутність платежів за земельну ділянку по вул. Бучми, 15 у м. Харкові, на якій розташована нежитлова будівля Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкомплект" літ. "А-1" (з прибудовою "А1-1", навіс "А2-1"), бюджет міста за період з 01.06.2015 по 31.05.2018 недоотримав 364 597,36 грн.

Позивач вважає, що, відповідно до приписів ст.ст. 1212-1214 ЦК України, відповідач зобов`язаний відшкодувати безпідставно збережені ним кошти.

Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів Харківської міської ради в суді прокурор зазначив, що з моменту отримання права власності ТОВ "Промкомплект" на нежитлову будівлю та до теперішнього часу Харківська міська рада не звернулася до суду з позовною заявою та не вжила заходів щодо стягнення з боржника недоотриманої орендної плати за землю в розмірі 364 597,36 грн., що призвело до ненадходження зазначених коштів до територіальної громади міста Харкова.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.03.2019 у справі № 922/1610/18 у задоволенні позову керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкомплект" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 364 597,36 грн. - відмовлено.

Суд першої інстанції послався на те, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду з позовом від імені суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Враховуючи, що в даному випадку, прокурором не доведено своєї правомочності щодо представництва інтересів Харківської міської ради, суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Прокуратура Харківської області звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2019 у справі № 922/1610/18, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм процесуального (ст. 236 ГПК України) та матеріального (ст.ст. 3, 5, 13, 13, 131-1 Конституції України, ст.ст. 1, 53 ГПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 2, 6, 10, 33, 62 Закону України Про місцеве самоврядування ) права, неправильним тлумаченням ст.ст. 23, 24 Закону України Про прокуратуру , а також неповним з`ясуванням судом обставин, які мають значення для справи.

Апелянт посилається на те, що законодавством прямо передбачено право прокурора звертатись до суду в інтересах держави у разі нездійснення або неналежного здійснення органом місцевого самоврядування відповідних повноважень, а звернення Харківської місцевої прокуратури № 4 з позовною заявою обумовлено необхідністю захисту державних інтересів у сфері земельних відносин, оскільки Харківська міська рада, усвідомлюючи факт безоплатного використання ТОВ Промкомплект земельної ділянки площею 0,0707 га протягом майже 3-х років у період з 01.06.2015 по 31.05.2018, неотримання бюджетом коштів у сумі 364597,36 га, нехтуючи повноваженнями, допустила порушень інтересів територіальної громади та не вжила жодного заходу для їх відновлення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2019 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокуратури Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2019 у справі № 922/1610/18, розгляд справи призначено на 29.05.2019.

У зв`язку з перебуванням у відпустці на дату призначення справи до розгляду суддів - членів колегії Мартюхіної Н.О. та Шутенко І.А., протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В., суддя Тарасова І.В.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст. 222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 269 ГПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників позивача та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.04.2018, право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" (з прибудовою "А1-1", навіс "А2-1") загальною площею 126,5 кв.м. по вул. Бучми, АДРЕСА_1 . Харкові з 03.10.2012 зареєстровано за ТОВ "Промкомплект" на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.2012 № 2744.

Рішенням Харківської міської ради № 1527/14 від 26.03.2014 "Про надання дозволу юридичним та фізичним особам на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" надано дозвіл ТОВ "Промкомплект" на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель транспорту, площею 0,0480 га для експлуатації та обслуговування автомийки по вул. Уборевича, 15 (на даний час - вул. Бучми, 15).

Пунктом 2.2. вказаного рішення передбачено, що земельні ділянки для експлуатації та обслуговування, зазначених у додатку до цього рішення, об`єктів буде надано їм у користування окремими рішеннями після надання технічної документації із землеустрою у встановленому порядку.

Прокурор у позові посилався на те, що рішення Харківської міської ради про надання земельної ділянки у користування (оренду) є підставою для укладення договору оренди землі, однак, згідно з інформацією Харківської міської ради, договори оренди вказаної земельної ділянки між Харківською міською радою та ТОВ "Промкомплект" не укладались.

В матеріалах справи наявний лист Управління Держгеокадастру у Харківської області № 19-20-0.23,08-1143/116-17 від 17.07.2017, з якого вбачається, що станом на 29.12.2012 на земельну ділянку, по вул. Бучми, 15 у Відділі обліковується договір оренди земельної ділянки № 7505/02 від 12.2002, укладений між Харківською міською радою та ПП Язиковою Л.П. строком до 01.07.2027 площею 0,0480 га для експлуатації та обслуговування авто мийки (т.1, а.с.43).

У листі Департаменту земельних відносин Виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.07.2017 № 4728/0/225-17 щодо надання копій документів, які посвідчують право власності або користування земельною, розташованою по вул. Бучми, 15, повідомлено, що за вказаною адресою між Харківською міською радою та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі строком до 01.07.2027 року. У листі також зазначено, що на теперішній час дію даного договору припинено (т.1, а.с.44).

З інформації Головного управління ДФС у Харківській області території обслуговування Київської ДПІ від 12.07.2017 стосовно декларування плати за земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Бучми, буд. 15 вбачається, що ТОВ "Промкомплект" (податковий номер 31062685) є платником земельного податку за земельну ділянку за адресою вул. Бучми, буд. 15 площею 480 кв. м. на підставі рішення ХМР № 1527/14 від 26.03.2014. Згідно узгоджених податкових зобов`язань нарахована сума земельного податку на 2015 рік - 6163,20 грн., на 2016 рік - 3902,45 грн., на 2017 рік - 4136,60 грн. (у т.ч. місячні нарахування 344,72 грн. на 2017р.). Заборгованість по земельному податку ТОВ "Промкомплект" складає 12 686,51 грн.

Як вбачається з матеріалів справи 13.06.2018 керівник Харківської місцевої прокуратури №4 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 364597,36грн.

В позовній заяві прокурор посилався на приписи статей 1212-1214 ЦК України та не те, що місцевою прокуратурою встановлено порушення вимог законодавства під час використання земельної ділянки, розташованої на території Московського району м. Харкова, зокрема, відповідач у період з 01.06.2015 по 31.05.2018 використовував земельну ділянку без достатніх правових підстав і не сплачував за користування плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки по вул. Бучми, буд. 15 АДРЕСА_2 , майно - грошові кошти у розмірі орендної плати в сумі 364 597,36 грн.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закон України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Так, згідно ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Інтереси держави є оціночним поняттям, тому прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави . При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів Харківської міської ради в суді прокурор зазначив, що з моменту отримання права власності ТОВ "Промкомплект" на нежитлову будівлю та до теперішнього часу Харківська міська рада не звернулася до суду з позовною заявою та не вжила жодних заходів щодо стягнення з боржника недоотриманої орендної плати за землю в розмірі 364 597,36 грн., що призвело до ненадходження зазначених коштів до територіальної громади міста Харкова.

Прокурор також зазначив, що факт протиправного та безоплатного використання земель комунальної власності порушує інтереси держави в особі Харківської міської ради, як їх власника щодо реалізації передбаченого ч.1 ст.319 ЦК України права вільно розпоряджатися ними через уповноважений орган місцевого самоврядування. Разом з тим, безоплатне використання землі ослаблює економічні основи територіальної громади м. Харкова, потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.

Суд першої інстанції, під час дослідження матеріалів позовної заяви у даній справі, дійшов до висновку про відсутність доведеності обставин щодо невиконання або неналежного виконання Харківською міською радою, яка є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів територіальної громади. Суд також послався на те, що прокурором не надано доказів (внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо), які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", тому відмовив у задоволенні позовних вимог.

Судова колегія апеляційної інстанції вважає вищенаведений висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

З позовної заяви вбачається, що порушення інтересів держави у даному випадку, на думку прокурора, полягає у тому, що саме державою здійснюється особлива охорона землі як національного багатства в силу статті 14 Конституції України, а протиправне безкоштовне користування відповідачем земельною ділянкою комунальної форми власності суперечить вимогам закону.

Разом з тим, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється також у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 16.04.2019 у справі №910/3486/18.

Прокурор, звертаючись до суду із даним позовом, відповідно до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, зокрема, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому, прокурором зазначено, що Харківською міською радою протягом тривалого часу будь-які заходи щодо усунення порушень інтересів держави у судовому порядку не вживалися.

З урахуванням бездіяльності Харківської міської ради та того, що рада підтримує позовні вимоги, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку про наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів Харківської міської ради у справі №922/1610/18, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Отже, рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2019 у справі № 922/1610/18 підлягає скасуванню.

З матеріалів справи вбачається, що 05.02.2018 головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради в порядку ст.ст. 12, 189 Земельного кодексу України здійснені заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Бучми, 15, здійснено обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.

Обстеження на місцевості здійснювалося за участі інженера-геодезиста Рябової Аліни Вячеславівни (кваліфікаційний сертифікат від 05.10.2015 № 012901) та інженера-землевпорядника Ткачової Ганни Олексіївни кваліфікаційний сертифікат від 24.12.2012 № 000023).

За результатами комплексного вивчення наявних матеріалів та проведеного обстеження земельної ділянки на місцевості складено Акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Бучми, 15 (колишня вул. Уборевіча) від 05.02.2018.

У вищезазначеному акті встановлено, що ТОВ "Промкомплект" з 03.10.2012 по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,0707 га по вул АДРЕСА_3 Бучми, АДРЕСА_1 у АДРЕСА_4 . Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Також обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці по вул. Бучми, 15 у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ. "А-1" (з прибудовою "А1-1", навіс "А2-1") загальною площею 126,5 кв.м., право власності на яку зареєстровано за ТОВ "Промкомплект". Земельна ділянка використовуються ТОВ "Промкомплект" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (автомийка та СТО). Площа земельної ділянки відповідно до її меж складає 0,0707 га. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж паркану.

Прокурор у позовній заяві посилається на те, що через відсутність платежів за земельну ділянку по вул. Бучми, 15 у м. Харкові, на якій розташована нежитлова будівля, що належить ТОВ Промкомплект , у період з 01.06.2015 по 31.05.2018 бюджет міста Харкова недоотримав 364597,36 грн. орендної плати за землю.

Вказаний розрахунок проведено Департаментом територіального контролю Харківської міської ради із застосуванням комплексу геодезичних та землевпорядних робіт та програмного комплексу з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова, розробленого на підставі Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013, та додано до позовної заяви (т.1, а.с. 29-32).

З пояснень позивача щодо здійснення розрахунку заявленої у позові суми вбачається, що з метою підвищення ефективності використання земельних ресурсів міста рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 було:

1. Затверджено "Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013", у тому числі:

1.1. Базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України;

1.2. Економіко-планувальне зонування земель міста Харкова у складі документів:

1.2.1. Опис меж економіко-планувальних зон;

1.2.2. Схема економіко-планувального зонування;

1.2.3. Значення коефіцієнтів Км2 економіко-планувальних зон;

1.3. Визначення впливу локальних факторів у складі документів:

1.3.1. Карти-схеми зон впливу функціонально-планувальних, інженерно-інфраструктурних, інженерно-геологічних, історико-культурних, природно-ладшафтних, санітарно-гігієнічних локальних факторів;

1.3.2. Значення коефіцієнтів КмЗ зон впливу локальних факторів;

1.4. Нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення.

Згідно п. 2 цього рішення, нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01.01.2014.

Додатками 1 та 2 до рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" встановлено, що спірна земельна ділянка розміщена в економіко-планувальній зоні міста Харкова під кодом -7550, коефіцієнт Км2 якої становить 1,56.

Км3 - це сукупний локальний коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони та розрахований програмним комплексом "Нормативна грошова оцінка" шляхом перемноження значень локальних факторів, що характеризують місце розташування конкретної земельної ділянки за територіально-планувальними, інженерно-геологічними, історико-культурними, природно-ландшафтними, санітарно-гігієнічними умовами та рівнем облаштування території, який становить 1,21589.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13 затверджено "Порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" та встановлено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014.

Рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08 затверджено "Положення про прядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові", яке набрало чинності з 01.03.2008.

Згідно п. 2.3. додатку до цього рішення, базою для обчислення орендної плати є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка надається в оренду.

Відповідно до п. 2.4. зазначеного додатку, річна орендна плата (О) за земельну ділянку розраховується за формулою:

О=Ц х Б х К1 х К2, де

Ц - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн.;

Б - єдина для м.Харкова базова ставка орендної плати (частка одиниці);

К1 - коефіцієнт, який враховує наявність складних інженерно-геологічних умов земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього рішення;

К2 - коефіцієнт, який враховує розмір земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього Положення.

Застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об`єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо).

Згідно п. 2.5. цього додатку, розмір поточної базової ставки орендної плати, визначений відповідно до наведених вихідних даних, становить 0,08.

Відповідно до п. 4.1. зазначеного додатку, порядок розрахунку орендної плати встановлений розділом II цього Положення, не розповсюджується на землі, перелік яких наведений в таблиці.

За твердженням позивача, несплата відповідачем орендної плати у розмірі, у якому мав би сплачувати позивач за наявності договору оренди, стало наслідком безпідставного збагачення відповідача за рахунок позивача, а відтак, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу грошові кошти, безпідставно збережені внаслідок безоплатного користування земельною ділянкою, відповідно до приписів ст.1212 ЦК України.

Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовані відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна та не врегульовані спеціальними інститутами права.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Тобто, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під вказане вище визначення Європейського суду з прав людини "виправдане очікування" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

З огляду на викладене, відповідач у справі як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

При цьому, відновлення порушених прав за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обовязками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні. За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України використання землі у Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач правомірно володіючи нежитловою будівлею за адресою: вул. Бучми, 15, м. Харків, користується земельною ділянкою, на якій вона розташована.

При цьому відповідач належним чином не оформив права власності або права на постійне землекористування земельною ділянкою, якою користується, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку.

Отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 ПК України).

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений, без належних на те правових підстав.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 ЗК України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі статтею 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оцінку земель» , нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 18 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше, ніж один раз на 5 - 7 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій» .

Підставою для проведення оцінки земель згідно зі статтею 15 Закону України «Про оцінку земель» є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів регламентовано Методикою нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів від 23.03.1995р. №213, та Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (надалі - Порядок), затвердженим спільним наказом Держкомзему, Мінагрополітики, Мінбудархітектури, Української академії аграрних наук від 27.01.2006р. №18/15/21/11 та зареєстрованим у Мін`юсті 05.04.2006 року за №388/12262.

Згідно з вимогами статей 20 та 21 Закону України «Про оцінку земель» , за результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів складається технічна документація, яка підлягає державній експертизі відповідно до закону.

Технічна документація, зокрема, містить визначення середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, середньої для економіко-планувальної зони вартості одного квадратного метра земель різного функціонального використання та схему зон впливу локальних факторів, які виявляються в межах окремої земельної ділянки.

Положеннями статті 23 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Частиною 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що дані про нормативну грошову оцінку стосовно окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з пунктом 4 Порядку, за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 2.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

Отже, системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. При цьому, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №804/7823/14, від 30.10.2018 у справі №804/2111/14.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.04.2018, право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" (з прибудовою "А1-1", навіс "А2-1") загальною площею 126,5 кв.м. по вул. Бучми, 15 у м. Харкові з 03.10.2012 зареєстровано за ТОВ "Промкомплект" на підставі договору купівлі-продажу від 10.09.2012 № 2744.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.04.2018, договір оренди землі (серія та номер 3580) виданий 06.12.2002), укладений між Харківською міською радою та ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,048 га для експлуатації та обслуговування автомийки, розірвано 27.01.2014 (т.1, а.с.63).

Рішенням Харківської міської ради № 1527/14 від 26.03.2014 "Про надання дозволу юридичним та фізичним особам на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" надано дозвіл ТОВ "Промкомплект" на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель транспорту, площею 0,0480 га для експлуатації та обслуговування автомийки по вул. Уборевича, 15 (на даний час - вул. Бучми, 15).

Пунктом 2.2. вказаного рішення передбачено, що земельні ділянки для експлуатації та обслуговування, зазначених у додатку до цього рішення, об`єктів буде надано їм у користування окремими рішеннями після надання технічної документації із землеустрою у встановленому порядку.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема укладення відповідного договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права.

Тобто між сторонами склалися кондиційні правовідносини, тому ТОВ "Промкомплект", як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК.

Для вирішення даного спору по суті встановленню підлягають обставини, зокрема чи є спірна земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

З відзиву Харківської міської ради на позовну заяву та матеріалів справи вбачається, що ТОВ Промкомплект не розробляло технічну документацію на спірну земельну ділянку.

Разом з тим, договору купівлі-продажу від 10.09.2012 № 2744, за результатом укладення якого ТОВ "Промкомплект" набуло права власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" (з прибудовою "А1-1", навіс "А2-1") загальною площею 126,5 кв.м. по вул. Бучми, 15 у м. Харкові, до матеріалів справи не додано.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка, яку фактично використовує відповідач під своїм об`єктом нерухомості, за адресою: м. Харків, вул. Бучми, 15 станом на день подання позову до суду зареєстрована у Державному земельному кадастрі у встановленому законом порядку за кадастровим номером 6310137500 НОМЕР_2 : НОМЕР_3 загальною площею 0,048 га .

Судом встановлено, що у акті та розрахунку за 2016 - 2018 роки позивачем зазначено площу земельної ділянки - 0,0707 га , що є більшою, ніж надавалася ТОВ Промкомплект відповідно до рішення Харківської міської ради № 1527/14 від 26.03.2014.

Позивач не надав до матеріалів справи технічну документацію з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки площею 0,0707 га .

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати не містить жодних даних щодо технічної документації земельної ділянки та Витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,0707 га, що свідчить про недоведеність позивачем своїх вимог.

До матеріалів справи не додано доказів, які свідчать про те, що розмір земельної ділянки змінювався у період з 2014 по 2018 роки.

Вищезазначена площа земельної ділянки (0,0707 га) визначена позивачем на підставі топографічного плану та акту обстеження земельної ділянки.

Чинним законодавством України не передбачено формування земельних ділянок на підставі топографічних планів та актів обстеження земельних ділянок, які не є документацією землеустрою.

Тобто спірна земельна ділянка площею 0,0707 га не має ні визначених меж, ні кадастрового номеру, інформація про неї не занесена до Державного земельного кадастру, тому не може вважатися сформованою земельною ділянкою в розумінні статті 79-1 ЗК України.

Крім того, відсоток строку оренди - показник, який визначається залежно від строку оренди земельної ділянки, що фіксується лише у договорі оренди.

Не маючи договору оренди земельної ділянки правильно визначити його розмір неможливо.

Відповідно до п. 2.6. Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові його значення коливається від 60% до 100%.

Судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що розрахунок суми орендної плати, здійснений позивачем, ґрунтується на припущеннях та приблизних показниках, які не відповідають дійсним характеристикам спірної земельної ділянки, тому є недоведеним належними та допустимими доказами.

Разом з тим, позивач в позові посилався на те, що позбавлений можливості отримати дохід у відповідному розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, а тому, в обґрунтування заявлених позовних вимог про стягнення недоотриманих коштів, повинен надати до суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається в позові. Зокрема, докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі № 923/921/17, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 13.02.2019 у справі №922/392/18.

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 364 597,36 грн. не підлягають задоволенню у зв`язку з їх недоведеністю.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №922/587/18, від 11.02.2019 у справі №922/3047/17

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ч.1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд з`ясовує та зазначає в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку про відсутність підстав для застосування приписів ст. 257, 261 ЦК України (позовна давність).

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та позовної заяви покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Прокуратури Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2019 у справі № 922/1610/18 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2019 у справі № 922/1610/18 - скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 31.05.2019

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя В.В. Лакіза

Суддя І.В. Тарасова