Постанова

від 28.05.2019 по справі 816/2557/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2019 року

Київ

справа №816/2557/14

адміністративне провадження №К/9901/8947/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 (головуючий суддя - Жигилій С.П., судді: Дюкарєва С.В., Перцова Т.С.) у справі № 816/2557/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кременчук-автодизель-сервіс до Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кременчук-автодизель-сервіс (далі - ТОВ Кременчук-автодизель-сервіс ) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ) від 23.06.2014 №0002202202/1327.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, Кременчуцька ОДПІ оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

В обґрунтування своїх вимог Кременчуцька ОДПІ зазначає, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Висновки про відсутність реального характеру поставки товарно-матеріальних цінностей обґрунтовані з посиланням на ознаки фіктивності постачальників: відсутність за своїм місцезнаходженням, відсутністю виробничо-складських приміщень, трудових ресурсів тощо. Крім того, відповідач посилається на матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 212, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Кременчук-автодизель-сервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Ромакс Груп та ТОВ Полімер Універсал за період з 01.09.2012 по 01.10.2013 у зв`язку з надходженням постанови прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні - старшого прокурора відділу прокуратури у Запорізькій області радника юстиції Маміча А.І. від 29.01.2014.

За результатами даної перевірки складено акт від 06.06.2014 № 439/16-03-22-02-12/24393027, в якому відображено висновок про порушення позивачем пунктів 201.1, 201.6 статті 201, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 63839 грн., з огляду на фіктивний характер здійснених господарських операцій.

На підставі названого акту перевірки, Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.06.2014 № 0002202202/1327, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 79798,75 грн., у тому числі за основним платежем - 63839 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 15959,75 грн.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника та інших учасників у сфері економіки, у зв`язку з чим презюмується економічна виправданість дій платника, спрямованих на одержання податкової вигоди, та достовірність відомостей його податкової та бухгалтерської звітності.

У разі ж надання податковою інспекцією достатньо переконливих доводів та доказів відносно того, що насправді господарські операції контрагентами не здійснювалися, а схема взаємодії учасників господарської операції свідчить про їх недобросовісність, суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства, а має оцінити усі докази у справі у сукупності та взаємозв`язку з ціллю виключення внутрішніх протиріч та суперечливостей між ними у процесі перевірки реального руху активів між заявленими учасниками операції.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків про дотримання позивачем законодавчих вимог при відображенні у податковій звітності операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у спірних постачальників.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені обставини та досліджені документальні докази у їх сукупності дають підстави вважати, що господарські операції з придбання у спірних постачальників товарно-матеріальних цінностей фактично не мали реального характеру, їх виконання оформлено лише документально без мети на реальне настання правових наслідків, що обумовлені господарськими договорами. При цьому суд вказав, що податкові накладні, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані первинні документи відображають реальність господарських операцій, порушень щодо форми та порядку заповнення податкових накладних не встановлено, що є підставою для формування податкового обліку платника. Крім того, суд зазначив, що податковим органом не було надано вироку стосовно посадових осіб контрагентів позивача, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Судами також встановлено, що ТОВ Кременчук-автодизель-сервіс (Покупець) з ТОВ Ромакс Групп (Постачальник) укладено договір поставки від 01.10.2012 № 33, з ТОВ Полімер Універсал (Постачальник) укладено договір поставки від 14.02.2013 №14/1, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується в установленому порядку та на підставі умов, визначених цим договором, поставити та передати, а Покупець прийняти та оплатити запасні частини до автомобілів та інші товари матеріально технічного призначення, ціна, номенклатура і кількість яких відповідають товаросупроводжувальним документам (видатковим накладним, актам прийому-передачі, специфікаціям та іншим), які є невід`ємною частиною цього договору. Передача Товару від Постачальника Покупцеві здійснюється за видатковою накладною та оформленою Покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару.

За наслідками здійснення господарських операцій позивачем було віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні придбаних товарів, в розмірі 63839,00 грн.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано видаткові накладні, податкові накладні, витяг з журналу реєстрації довіреностей; оборотно-сальдова відомість, журнал-ордер та відомість по рахунку 63.1., накази про службове відрядження директора підприємства позивача.

Придбані ТМЦ в подальшому реалізовані іншим суб`єктам господарювання, на підтвердження чого до матеріалів справи представником долучено копії видаткових накладних.

Разом з тим, належним чином завірених копій актів прийому-передачі, специфікацій та інших товаросупроводжувальних документів, визначених умовами вказаного вище договору поставки надано не було.

Крім того, судом першої інстанції зауважено, що ідентифікувати товарно-матеріальні цінності, реалізовані іншим суб`єктам господарювання, як ті ж самі, що було придбано у спірних контрагентів суду не вбачається за можливе, оскільки такі товари не наділені індивідуальними ознаками, а їх встановлення можливе лише при наявності паспортів якості та/або сертифікатів на відповідні товари.

В обґрунтування висновку про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за наслідками господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у названих постачальників, податковий орган послався на те, що в провадженні СУ ФР ГУ Міндоходів у Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження №32013080280000045 за фактом умисного ухилення службовими особами ТОВ Єврозапчасть (код за ЄДРПОУ 32890126) від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України та відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 212, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період 2012 - 2013 років ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за попередньою змовою між собою, повторно, створили ряд фіктивних суб`єктів підприємницької діяльності серед яких - ТОВ Ромакс Групп (код ЄДРПОУ 38337975) та ТОВ Полімер Універсал (код ЄДРПОУ 37431272).

Вказаною групою осіб, ТОВ Ромакс Групп та ТОВ Полімер Універсал використовувалися з метою безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат підприємствам - контрагентам.

Так, ОСОБА_1 03.08.2012 підшукав мешканця м. Харків ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за грошову винагороду погодився надати свій паспорт та підписати у приватного нотаріуса Єрмоленко І.А. , документи про призначення його на посаду директора ТОВ Ромакс Групп , картку зі зразками підпису для відкриття банківських рахунків, про зміст яких він не був обізнаний та наслідків своїх дій не усвідомлював.

25.01.2013 ОСОБА_1 , продовжуючи виконувати свої злочинні наміри, підшукав у м. Харків ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який за грошову винагороду погодився надати свій паспорт та підписати у приватного нотаріуса документи про перереєстрацію на нього підприємства ТОВ Полімер Універсал та призначення його на посаду директора ТОВ Полімер Універсал , картку зі зразками підпису для відкриття банківських рахунків, довіреності, про зміст яких не був обізнаний та наслідків своїх дій не усвідомлював.

Після державної реєстрації підконтрольного фіктивного суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ Ромакс Групп , ОСОБА_1 заволодів печаткою та реєстраційними документами вказаного підприємства та з використанням печатки, бланків, розрахункових рахунків, безпідставно формував податковий кредит підприємствам - контрагентам.

Згідно з позицією Верховного Суду України (викладеною ним, зокрема, у постанові від 05.03.2012 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нафта до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень, а також у постанові від 22.09.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фоззі-Фуд до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень) документи, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, що виключає можливість формування даних податкового обліку на підставі таких документів.

Верховний Суд наголошує, що згідно положень податкового законодавства підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Разом з тим, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З наведеного слідує, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані із рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Суд касаційної інстанції звертає увагу, що платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Таким чином, ТОВ Кременчук-автодизель-сервіс взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірних контрагентів, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що платник не підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин, касаційна скарга Кременчуцької ОДПІ підлягає задоволенню, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 підлягає скасуванню, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 залишенню в силі.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Кременчуцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 скасувати.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2014 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна ,

Судді Верховного Суду