Рішення

від 29.05.2019 по справі 922/319/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/319/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Лепенець К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства "Крєпиш СВ" (70514, Запорізька область, Оріхівський район, село Щасливе,вул. Запорізька, буд.15) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донснаб-Агротехніка"(62370, Харківська область, Харківський район, смт. Солоницівка, вул. Заводська, буд.49) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фермерське господарство "КРЄПИШ СВ", с. Щасливе звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА", смт. Солоницівка, в якому просить суд стягнути з відповідача неустойку за невиконання грошового зобов`язання - пеню у розмірі 135 839,93грн та інфляційні нарахування в розмірі 55861,12грн. за договором купівлі-продажу № 26/10/2017-Вас-РСМ-ТР від 26 жовтня 2017 року. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 875,51 грн. та витрат на послуги адвоката у розмірі 22000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання на "04" березня 2019 р. о(об) 10:00.

Ухвалою господарського суду від 04.03.2019 року , клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання (вх. № 4580 від 20.02.2019) та клопотання відповідача про відкладення розгляду справи ( вх. № 5463 від 04.03.2019) - задоволено. Відкладено підготовче засідання до 27 березня 2019 року о 11:00 год.

Протокольною ухвалою суду від 27.03.2019 року, на підставі ст. 42, ст. 183, ст.177, ст. 232 ГПК України, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 10 квітня 2019 року о(б) 09:45 год.

В судовому засіданні 10.04.2019 постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на підставі ст. 183 ГПК України до 18 квітня 2019 року об 09:30 год.

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 10.04.2019.

11.04.2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Донснаб-Агротехніка", через канцелярію суду (вх.№8936) надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що з винесенням судового рішення та судового наказу про задоволення вимог ФГ КРЄПИШ СВ у справі№922/2545/18, пов`язані виконанням умов Договору купівлі-продажу №26/10/2017-Вас-РСМ-ТР від 26.10.2017 року, припинились правовідносини сторін, які ґрунтуються на Договорі, зокрема нарахування процентів.

В судовому засіданні 18.04.2019 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи у судовому засіданні по суті на 14.05.2019 об 09:30 год.

В порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про дату та час судового засідання по суті ухвалами суду від 18.04.2019.

Протокольною ухвалою від 14.05.2019 року оголошено перерву в судовому засіданні до 29.05.2019 року .

В порядку статей 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами суду від 14.05.2019.

20.05.2019 року до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання (вх.№12280) про розгляд справи 29.05.2019 року за відсутності представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання 29.05.2019 не з`явився, але повідомив суд про причини неявки, подавши 27.05.2019 через відділ діловодства суду клопотання(вх.№12781), відповідно до якого просив суд, здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.

Суд зазначає, що про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином ухвалою від 14.05.2019 року, копії якої надсилались завчасно рекомендованою кореспонденцією та були отримані сторонами, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, що містяться в матеріалах справи.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про дату, час та місце судового слухання.

Враховуючи те, що норми ст.ст. 182, 183 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку із зазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Суд розглянув матеріали справи, з`ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив наступне.

26 жовтня 2017 року між Фермерським господарством "КРЄПИШ СВ" (позивачем, продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА" (відповідачем, покупцем) було укладено договір купівлі-продажу №26/10/2017-Вас-РСМ-ТР, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання продати самохідну сільськогосподарську техніку в кількості та комплектності, зазначених у Специфікації, яка є додатком №1 до договору.

Специфікацією від 26 жовтня 2017 року (додаток №1 до договору) було визначено найменування сільгосптехніки: зернозбиральний комбайн "Акрос 530", бувший в експлуатації, 2010 року випуску з молотилкою до комбайну з навісним подрібнювачем, кондиціонером, двигуном ЯМЗ 236БК та жаткою загальною зерновою вартістю 1 000 000,00 грн.; зернозбиральний комбайн "Акрос 580", бувший в експлуатації, 2011 року випуску з молотилкою до комбайну з навісним подрібнювачем, кондиціонером, двигуном Cummins та жаткою загальною зерновою вартістю 1 200 000,00 грн.

Загальна вартість поставленого товару - сільськогосподарської техніки склала 2 200000,00 грн.

Підтвердженням виконання позивачем взятих на себе зобов`язань є Акт прийому-передачі, який є невід`ємним додатком до вказаного договору.

На виконання умов пункту 3.2.1. договору відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару станом на 26 грудня 2017 року в сумі 1 236 876,90 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1663, № 1678 та № 1980.

Умовами пункту 3.2.1. договору остаточну суму в розмірі 966 923,98 грн. відповідач мав сплатити в строк до 29 червня 2018 року включно, однак, в зв`язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОНСНАБ-АГРОТЕХНІКА" взятих на себе зобов`язань, заборгованість становить 963 123,10 грн. - сума основного боргу.

05.11.2018 року Господарський суд Харківської області по справі №922/2545/18 ухвалив рішення, яким встановив наявність заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 963123,10 грн. основного боргу, 67181,13 грн. пені за період часу з 30.06.2018 року по 10.09.2018 року (з часу виникнення права на стягнення пені й по день подачі позовної заяви), зазначені суми було стягнуто з відповідача на користь позивача. Судове рішення не оскаржувалось, відтак, набрало чинності.

Однак, як вказує позивач, з часу ухвалення судового рішення й по теперішній час відповідач ігнорує рішення суду і положення договору купівлі-продажу за №26/10/2017-Вас-РСМ-ТР від 26.10.2017 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Виходячи з вищевикладеного, рішення суду у справі №922/2545/18, яке набрало законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

Факт існування господарського правопорушення, яке полягає у невиконанні відповідачем зобов`язання по сплаті вартості отриманого обладнання за договором купівлі - продажу №26/10/2017--Вас-РСМ-ТР від 26.10.2017 року, встановлений рішенням Господарського суду Харківської області від 05.11.2018 у справі № 922/2545/18.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 691, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, пеню за період з 30.06.2018 по 10.09.2018 в сумі 67 181,13 грн. було стягнуто з відповідача рішенням Господарського суду Харківської області від 05.11.2018 у справі № 922/2545/18, яке набрало законної сили.

Зазначеним рішенням суду договір між позивачем та відповідачем не розірвано його дію не припинено, що надає право Господарство на вимогу з Відповідача сплати неустойки за вказаним Договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобов`язання, серед яких - сплата неустойки.

Таким чином, з 10.09.2018 року (з часу звернення до суду про стягнення боргу - справа №922/2545/18) й по 01.02.2019 року (дати звернення з цим позовом до суду) минуло 143 дні, які є простроченням виконання основного зобов`язання за умовами Договору.

Позивач скористався своїм правом і просить суд стягнути з відповідача 135839,93 грн. пені, нарахованої за період з 10.09.2018 по 01.02.2019, оскільки у даному випадку порушення є триваючим, так як рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2018 у справі № 922/2545/18 не виконано.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами пункту 5.4. Договору визначено, що за несвоєчасну оплату товару згідно п.п. 3.2.1., п.п. 3.2.2. дійсного Договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який сплачується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день затримки , а умовами пункту 8.1. Договору обумовлено, що цей Договір діє до моменту його повного виконання.

На підставі статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені за спірним договором за період з 10.09.2018 року по 01.02.2019 року .

Також позивач просить на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача 55 861,12 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2018 по грудень 2018року.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Оскільки відповідач, не сплативши борг за рішенням суду, фактично продовжує користуватися грошовими коштами позивача, то на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до змісту ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно пункту частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що позивачем надано опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, витрати на послуги адвоката у розмірі 22000,00 грн. покладаються на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2875,51 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донснаб- Агротехніка" (62370, Харківська область, Дергачівський район, смт.Солоницівка, вул.Заводська, буд. 49; код ЄДРПОУ: 35434748) на користь Фермерського господарства "Крєпиш СВ" (70514, Запорізька область, Оріхівський район, с.Щасливе, вул.Запорізька, буд. 15; код ЄДРПОУ: 33954667) - неустойку за невиконання грошового зобов`язання - пеню у розмірі 135 839,93грн та інфляційні нарахування в розмірі 55861,12грн. за договором купівлі-продажу № 26/10/2017-Вас-РСМ-ТР від 26 жовтня 2017 року, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 875,51 грн. та витрати на послуги адвоката у розмірі 22000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Фермерське господарство "Крєпиш СВ" (70514, Запорізька область, Оріхівський район, с.Щасливе, вул.Запорізька, буд. 15; код ЄДРПОУ: 33954667).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Донснаб - Агротехніка" (62370, Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. Заводська, буд. 49; код ЄДРПОУ: 35434748).

Повне рішення складено "29" травня 2019 р.

Суддя О.О. Присяжнюк