Постанова

від 29.05.2019 по справі 470/419/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

29.05.19

22-ц/812/993/19

Провадження № 22-ц/812/933/19

Категорія23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2019 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - Бондаренко Т.З.,

суддів - Темнікової В.І., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л.Д.,

за участю:позивача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 , представника відповідача Пересунька Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 470/419/18 за апеляційною скаргою

Фермерського господарства Валентина

на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області, ухваленого 05 квітня 2019 року під головуванням судді - Лусти С.А. в приміщенні того ж суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Валентина про визнання договору на право оренди земельної ділянки недійсним,-

в с т а н о в и л а :

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства Валентина про визнання договору на право оренди земельної ділянки недійсним.

Позивач зазначав, що є власником земельної ділянки площею 9,3365 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Березнегуватської селищної ради, яку успадкував за заповітом після смерті свої бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після вступу у володіння земельною ділянкою дізнався, що вона перебуває в оренді відповідача, та звернувся до нього щодо розірвання договору. Однак отримав відмову та примірник договору від 01 листопада 2006 року, з якого видно, що договір підписано не бабусею, а іншою особою.

Посилаючись на викладене та те, що бабуся позивача ОСОБА_3 за життя договір оренди земельної ділянки від 01 листопада 2006 року не підписувала, а отже в оренду відповідачу земельну ділянку не передавала, просив визнати недійсним договір на право оренди земельної ділянки від 01 листопада 2006 року, зареєстрований у Державному реєстрі земель 13 листопада 2006 року за № 040600800548.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 05 квітня 2019 року позов задоволено. Визнано недійсним договір на право оренди земельної ділянки, укладений 01 листопада 2006 року між ОСОБА_3 та ФГ Валентина , зареєстрований у Державному реєстрі земель 13 листопада 2006 року за № 040600800548. Розподілено судовий збір.

Рішення районного суду мотивовано тим, що на час укладення спірного договору оренди земельної ділянки, ОСОБА_3 , як власник цієї земельної ділянки, не мала волевиявлення на її передачу в оренду ФГ Валентина , оскільки договір оренди не підписувала.

В апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваного рішення, яке ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, відповідач просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що для повного проведення експертного дослідження суд, безпідставно не задовольнив їх клопотання щодо порушення перед експертом питання, чи не виконано оспорюваний підпис саме позивачем ОСОБА_1 .? також в апеляційній скарзі зазначено, що позивачу було відомо про наявність договору оренди з 2014 року, тому ним порушено позовну давність при зверненні до суду з даним позовом.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з`явились в судове засідання, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно статей 13, 14 Закону України Про оренду землі , (далі - Закон), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першою статті 4 Закону передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Положеннями частини першої статті 16 Закону визначається, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною першою статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи і таке встановлено судом, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 належала земельна ділянка площею 9,34 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах території Березнегуватської селищної ради Березнегуватського району Миколаївської області (а.с.38).

Після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку, та 20 липня 2017 року зареєстрував право власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.5-6).

За життя, а саме 01 листопада 2006 року, ОСОБА_3 було укладено договір на право оренди земельної ділянки, за яким відповідачу було передано у строкове платне користування строком на п`ятнадцять років земельну ділянку площею 9,34 га, згідно державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_1 , за яким орендодавцем зазначена ОСОБА_3 Вказаний договір було зареєстровано у Березнегуватському реєстраційному окрузі (офісі) про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13 листопада 2006 року за № 040600800548 (а.с.35,39).

Як зазначає ОСОБА_1 в позовній заяві, підпис на вказаному договорі оренди від імені спадкодавиці ОСОБА_3 вчинено не нею, а тому такий договір є недійсним.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2018 року у даній справі призначено судову почеркознавчу експертизу (а.с. 58).

Згідно висновку експерта Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 491 від 27 листопада 2018 року, проведеної судово-почеркознавчої експертизи, підпис у графі Орендодавець договору оренди землі від 01 листопада 2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ Валентина смт. Березнегувате Березнегуватського району Миколаївської області, зареєстрованого у Державному реєстрі земель від 13 листопада 2006 року за № 040600800548, виконано не ОСОБА_3 , а іншою особою (а.с.60-66).

Враховуючи наведене, районний суд повно та всебічно дослідив обставини справи, вірно встановив характер спірних правовідносин та визначив норми матеріального права, які їх регулюють, доказам наданим сторонами надав належну оцінку, та дійшов правильного висновку про те, що оскільки оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 01 листопада 2006 року підписаний не ОСОБА_3 , а іншою особою, відповідно до висновку почеркознавчої експертизи, то цей договір було укладено без волевиявлення ОСОБА_3 , як власниці земельної ділянки. В зв`язку з цим, спірний договір є недійсним з моменту його укладення згідно з вимогами частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України.

Районний суд також правильно послався на правові позиції Верховного Суду України, викладених у постановах від 18 грудня 2013 року по справі №-127 цс 13 та від 22 квітня 2015 року по справі № 6-48 цс 15, в яких містяться аналогічні висновки та які не змінені на даний час практикою Верховного Суду.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо недостатності наданих зразків підпису ОСОБА_3 для проведення експертизи, не можна прийняти до уваги.

Так, відповідно до положень Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень передбачено, що вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах (п. 1.8). Тобто така вимога є бажаною, а не обов`язковою.

У даній справі експерту для проведення дослідження передано шість документів з вільними зразками підпису ОСОБА_3 , а саме: акт № 248 на прийняття в эксплуатацію димових і вентиляційних каналів, періодичну перевірку і прочистку від 13 квітня 2006 року в графі Гл.інженер (інженер,ст.мастер) ЖЭО, ЖЭК,У/Д (а.с.40), акт зняття і передачі газового лічильника (БСГ) на повірку від 26 березня 2006 року - в графі Абонент (а.с.41); в угоді від 01 березня 2007 року -в графі Замовник (а.с.43); у трудовій книжці колгоспника - в графі Підпис власника трудової книжки (а.с.44); у заяві від 22 листопада 1983 року про призначення пенсії - в графі Підпис (а.с.49); у заповіті від 03 вересня 2014 року - в графі Підпис (а.с.51).

В мотивувальній частині висновку, експерт оцінюючи результати дослідження зазначає, що розбіжні ознаки стійкі, виходять за межі варіацій цих ознак у підпису ОСОБА_3 , а тому достатні для висновку про те, що досліджувані підписи у графі Орендодавець договору оренди землі від 01 листопада 2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ Валентина смт. Березнегувате Березнегуватського району Миколаївської області, зареєстрованого у Державному реєстрі земель від 13 листопада 2006 року за № 040600800548, які містяться на 35 -му та 39-му аркушах цивільної справи - виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Таким чином, для проведення експертного дослідження надана кількість документів з вільними зразками підпису ОСОБА_3 є достатньою.

Посилання в апеляційній скарзі на ймовірну недостовірність підпису ОСОБА_3 в окремих документах наданих з вільними зразками її підпису, не містять переконливого обґрунтування щодо таких сумнівів, а ґрунтується виключно на припущеннях, тому підлягають відхиленню.

Також не має правового значення для вирішення даного спору та обставина, на яку вказує апелянт, що за життя ОСОБА_3 отримувала орендну плату та за життя, протягом тривалого часу, не оспорювала договір оренди, оскільки вимога закону щодо наявності волевиявлення сторони при укладенні договору є імперативною і не пов`язана з будь-якими умовами.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує також на тому, що позивач особисто отримував орендну плату за вказаним договором починаючи з 2014 року, що свідчить про його обізнаність щодо укладення такого договору, оскільки позов подано до суду 15 червня 2018 року, вимоги щодо позовної давності позивачем порушено.

В той же час позивач не заперечує факту отримання ним орендної плати, проте зазначає, що з текстом договору він не був знайомий і отримав його лише після прийняття спадщини і лише після ознайомлення з його змістом дізнався, що ОСОБА_3 цей договір не підписувала.

Такі доводи позивача представником відповідача не спростовані.

Відповідно до положень ст. ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права після 20 липня 2017 року, тобто після отримання свідоцтва на спадщину, трирічна позовна давність, встановлена ст. 257 ЦК України, при зверненні до суду ним не порушена, про що також вірно зазначив районний суд.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення районного суду, колегія суддів дійшла висновку, що наведеним вимогам закону дане рішення відповідає.

Статтею 375 ЦПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, оскаржуване рішення, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Валентина залишити без задоволення.

Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 05 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту 31 травня 2019 року.

Судді: Т.З. Бондаренко

В.І. Темнікова

Т.В.Крамаренко