Постанова

від 30.05.2019 по справі 529/1011/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 529/1011/18 Номер провадження 22-ц/814/1362/19Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н.Л. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого - судді - Одринської ТВ.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.

за участю секретаря - Коротун І.В.

за участю учасників справи: представника ОСОБА_1 - адвоката Говорової С.Л., представника ОСОБА_2 - адвоката Ольховської М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в залі суду у м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дібрівської сільської ради Диканського району Полтавської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Диканського районного нотаріального округу Шимка Олександра Івановича про визнання заповіту недійсним

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 лютого 2019 року

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувася до суду з позовом до відповідачів, в якому просив визнати недійсними заповіт складений 01 березня 2016 року його батьком на користь ОСОБА_2 , посвідчений секретарем Чапаєвської сільської ради Диканського району Полтавської області. Позов обґрунтовано тим, що вказаний заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Рішенням у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Дібрівської сільської ради Диканського району Полтавської області про визнання заповіту недійсним - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спірний заповіт не відповідає діючому на час його складення законодавству, адже він, підписаний в присутності двох свідків, за своєю формою відповідає вимогам Цивільного кодексу та посвідчений секретарем Чапаєвської сільської ради Диканського району Полтавської області - уповноваженою посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до Дібрівської сільської ради Диканського району Полтавської області, судом першої інстанції зазначено, що вказаним відповідачем жодних прав позивача не порушено, тому сільська рада є неналежним відповідачем у справі.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для визнання заповіту недійсним, так як секретарем сільської ради при посвідченні заповіту не було перевірено особу свідків, оскільки у них при собі були відсутні паспорти. Крім того, в Чапаєвській сільській раді в порушення вимог Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, що затверджений наказом Міністерства юстиції України 11.11.2011 N 3306/5, не ведеться Журнал обліку викликів нотаріуса за межі нотаріальної контори, тому не має можливості встановити хто саме звернувся в сільську раду за посвідченням заповіту. Також, в порушення вищевказаного порядку, відомості про вказаний заповіт не внесено до Алфавітної книги обліків заповіту, в зв`язку з тим, що дана книга в сільській раді не ведеться.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Ольховська М.М.. вказала, що враховуючи те, що оспорюваний заповіт, посвідчений з дотриманням вимог ст. 1251, 1253 ЦК України, зареєстрований у спадковому реєстрі, відомості про посвідчення вказаного заповіту містяться в журналі реєстрації нотаріальних дій, рішення місцевого суду є законним, порушень матеріальних та процесуальних норм під час розгляду справи місцевим судом не допущено, тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, пояснення учасників справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на випадок смерті за життя зробив декілька розпоряджень щодо свого майна.

Останній раз, 01 березня 2016 року ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, яким заповів своїй онуці - ОСОБА_2 усе своє майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалося, а також все те, на що він буде мати право.

Даний заповіт посвідчений секретарем Чапаєвської сільської ради Диканського району Полтавської області та зареєстровано у реєстрі за № 06 проведено його реєстрацію в спадковому реєстрі 26 травня 2016 року. Заповіт виконано за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, містить припис про те, що він записаний зі слів ОСОБА_3 , до його підписання, був прочитаний вголос заповідачем, особу як заповідача так і присутніх свідків встановлено та дієздатність перевірено.

Відомості про посвідчення даного заповіту містяться в журналі реєстрації нотаріальних дій Чапаєвської сільської ради Диканського району Полтавської області за 2016 рік за відповідним порядковим номером - 06, журнал прошито та пронумеровано, що засвідчено підписом голови та печаткою відповідної сільради.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Загальні вимоги до форми заповіту визначені статтею 1247 ЦК України, відповідно до частини другої якої заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

У частині четвертій статті 207 ЦК України зазначено, що якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251 - 1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 1251 ЦК України передбачено, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Аналогічне положення передбачене ст. 37 Закону України "Про нотаріат".

Посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування здійснюється відповідно до положень Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерство Юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5.

Згідно із вимогами частини другої статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Позивач просить визнати заповіт недійсним, обґрунтовуючи тим, що останній складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення

Згідно ст.215ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний заповіт вже був предметом розгляду судових інстанції, якими надавалась оцінка щодо його відповідності вимогам чинного законодавства., а також встановлено ряд обставин, які згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 15 грудня 2017 року, залишеного без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 25 вересня 2018 року, встановлено, що 01 березня 2016 року на прохання ОСОБА_3 був складений та підписаний від його імені ОСОБА_4 заповіт, відповідно до положень ст. 1251 ЦК України, посвідчений секретарем Чапаївської сільської ради Диканського району Полтавської області Строчун Г.І. та зареєстровано у передбаченому законом порядку у реєстрі за № 06, 26 травня 2016 року він був зареєстрований у спадковому реєстрі Полтавською філією державного підприємства Національні інформаційні системи .

Відомості про посвідчення вказаного заповіту містяться у журналі реєстрації нотаріальних дій Чапаєвської сільської ради Диканського району Полтавської області за 2016 рік за відповідним порядковим номером - 06, запис про посвідчення цього заповіту міститься серед інших записів без порушення нумерації.

При цьому, ОСОБА_3 розумів значення своїх дій, його особу та дієздатність було перевірено уповноваженою особою, яка здійснювала посвідчення його заповіту. Дане відповідне розпорядження на користь ОСОБА_2 , було оформлено зі слів заповідача секретарем Чапаєвської сільської ради Диканського району Полтавської області, за допомогою загальноприйнятих технічних засобів, текст заповіту в голос було прочитано одним із свідків, які брали участь в нотаріальній дії. Після ознайомлення заповідача з змістом заповіту, його було підписано свідками, які приймали участь в його складанні, як це вимагає ст. 1253 ЦК України / а.с.41-49, 50 -52/.

Таким чином, вказаними судовими рішеннями встановлено, що підписання заповіту іншою особою на прохання заповідача відбулося з дотриманням вимог закону та відображало дійсне волевиявлення заповідача на розпорядження своїм майном.

З тексту спірного заповіту вбачається, що він прочитаний вголос одним із свідків, його підписано посадовою особою, яка наділена відповідними повноваженнями та засвідчено гербовою печаткою.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний заповіт по формі, порядку його посвідчення, відображенню дійсного волевиявлення заповідача відповідає вимогам закону, а на підтвердження підстав його недійсності позивач належних та допустимих доказів не надав.

Посилання апелянта на відсутність журналу обліку викликів нотаріуса за межі нотаріальної контори чи робочого місця в Чапаєвській сільській раді не є підставою для визнання оспорюваного заповіту недійсним, оскільки вказана вимога обов`язкова для нотаріусів. Вимоги, ведення відповідного журналу особою органу місцевого самоврядування, чинним законодавством не передбачено.

Крім того, в посвідчувальному написі заповіту вказано, що у зв`язку з похилим віком заповіт складено та посвідчено після попереднього виїзду секретаря для співбесіди удома у заповідача за адресою: Полтавська область, Диканський район, с. Чапаєвка, вулиця Садова о 10 год. 45 хв.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень Порядку вчинення нотаріальних дій посадовою особою органів місцевого самоврядування, допущених секретарем Чапаєвської сільської ради Диканського району Полтавської області при посвідченні оспорюваного заповіту були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, ухвалив рішення, яке відповідає закону.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 травня 2019 року.

головуючий суддя:

---

Т.В. Одринська

судді:

---

О.О. Панченко

---

В.П.Пікуль