Рішення

від 22.05.2019 по справі 569/4374/17

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/4374/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.,

при секретарі Левчук Д.О.

з участю: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ..

представника третьої особи Мансурова П.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_5 до ТзОВ "Рівненська транспортна компанія", третя особа ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

17 березня 2017 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до ТзОВ "Рівненська транспортна компанія", третя особа ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

В обґрунтування позову вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у нього та його дружини - ОСОБА_7 народився син - ОСОБА_5 , який до 04 червня 2013 року був фізично та психічно здоровий. Вказує, що 04 червня 2013 року, біля 18 години 20 хвилин, на перехресті вулиць Поповича та Дрогобицької у м. Рівне: його син, керуючи велосипедом, відповідно до ПДР виїхав із вулиці Дрогобицької на вулицю Поповича у м.Рівне, де на нього наїхав маршрутний автобус марки БАЗ А079.14, д.р. № НОМЕР_1 під управлінням водія ОСОБА_6 , працівника ТзОВ Рівненська транспортна компанія , яке здійснює внутрішні і перевезення пасажирів автобусами на підставі ліцензії АД062404, виданої територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Рівненській області 20.06.2012 року на невизначений строк. Внаслідок наїзду автобуса його син одержав тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №1079 від 30.09.13р.. Відповідно до витягу №1827 з постанови ЛКК при КЗ Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення від 11 травня 2016 року та відповідно до Результатів :психологічного обстеження його син є психічно та психологічно хворим. Відповідно до Довідки до актів медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0412378 від 06.06.2016р. він є інвалідом першої групи, потребує сторонньої часткової допомоги, нагляду та догляду. Йому також рекомендовані Д нагляд, лікування у невролога, психіатра, амбулаторне, стаціонарне лікування 2-3 рази в рік. Зазначає, що рішенням Рівненського міського суду у цивільній справі №569/10481/16-ц ОСОБА_5 визнаний недієздатним із призначенням його опікунами батьків - його та його дружину. Вказує, що матеріальна шкода визначена ним лише у сумі 163893,87 грн. Вимога стягнути саме таку шкоду є його правом, яким він скористався, щоб уникнути затягування розгляду справи. Зазначає, що заявлений для відшкодування розмір матеріальної шкоди, фактично, є розміром матеріальних витрат на лікування та на постійний догляд потерпілого у перші три роки після ДТП та складає не більше 30% всіх фактичних витрат , понесених у цей же період часу. У зв`язку з цим він просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду. Крім того, вказує, що йому було завдано моральні страждання, у зв`язку з цим просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмір 500000 гривень.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовільнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача та його дружини - ОСОБА_7 народився син - ОСОБА_5 .

04 червня 2013 року, біля 18 години 20 хвилин, на перехресті вулиць Поповича та Дрогобицької у м. Рівне: син позивача, керуючи велосипедом, відповідно до ПДР виїхав із вулиці Дрогобицької на вулицю Поповича у м.Рівне, де на нього наїхав маршрутний автобус марки БАЗ А079.14, д.р. № НОМЕР_1 під управлінням водія ОСОБА_6 , працівника ТзОВ Рівненська транспортна компанія , яке здійснює внутрішні і перевезення пасажирів автобусами на підставі ліцензії АД062404, виданої територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Рівненській області 20.06.2012 року на невизначений строк.

Внаслідок наїзду автобуса син позивача одержав тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №1079 від 30.09.13р..

Відповідно до витягу №1827 з постанови ЛКК при КЗ Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення від 11 травня 2016 року та відповідно до Результатів :психологічного обстеження син позивача є психічно та психологічно хворим.

Відповідно до Довідки до актів медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0412378 від 06.06.2016р. він є інвалідом першої групи, потребує сторонньої часткової допомоги, нагляду та догляду. Йому також рекомендовані Д нагляд, лікування у невролога, психіатра, амбулаторне, стаціонарне лікування 2-3 рази в рік.

Рішенням Рівненського міського суду у цивільній справі №569/10481/16-ц ОСОБА_5 визнаний недієздатним із призначенням його опікунами батьків.

Основні ознаки джерела підвищеної небезпеки наведено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , відповідно до якого джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості.

Пунктом 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки роз`яснено, що відповідно до статті 21 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону , зобов`язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров`ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв`язку із цим при пред`явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПКУкраїни 2004 року , залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред`явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною першою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України ).

При цьому особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (пункт 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01 березня 2013 року № 4), якою передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166 , 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме - шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Пунктом 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки передбачено, що за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК України особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.

Зазначені випадки мають бути підтверджені належними доказами (матеріалами кримінальної справи, якими встановлюється факт неправомірного заволодіння третьою особою транспортним засобом; документами, що підтверджують дію непереборної сили або умисел потерпілого), про що обов`язково має бути зазначено в мотивувальній частині судового рішення.

У разі, якщо судом не отримано належних доказів на підтвердження винятків із правила, встановленого частиною другою статті 1187 ЦК України , то основним завданням суду повинно бути визначення відповідальної за шкоду особи. Вирішується це завдання шляхом витребування та дослідження належних доказів, що підтверджують правову підставу володіння джерелом підвищеної небезпеки, зокрема транспортним засобом.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

За таких обставин, у разі якщо позивач (особа, якій завдана шкода) не звертався до страховика відповідача (завдавач шкоди) та не отримував його відмову у виплаті страхового відшкодування, а пред`явив відразу вимогу до особи відповідальної за шкоду, то відсутні передбачені законом підстави для задоволення його позовних вимог.

Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), яка відступила від висновку, висловленого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс18.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки БАЗ А079.14 р.н. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_6 була застрахована в ПАТ Українська страхова компанія Гарант - Авто , адреса 01042, м. Київ, Новопечерський провулок, 19/3, телефон: 0-800-500- 450,що підтверджується поліс № АС/2959061 від 07.05.2013 року.

Оскільки у відповідача наявний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, однак позивачем не заявлено клопотання про залучення співвідповідачем страхової компанії. При цьому позивачем не надано доказів, що він звертався до страховика відповідача та не отримував його відмови у виплаті страхового відшкодування.

На підставі викладено, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки вважає, що позовні вимоги до відповідача є передчасними, тому що позивач до страховика не звертався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє в інтересах недієздатного ОСОБА_5 до ТзОВ "Рівненська транспортна компанія", третя особа ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач - ТзОВ "Рівненська транспортна компанія", місце знаходження 33025, м.Рівне, вул. Малорівненська, 166.

Третя особа - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 31 травня 2019 року.

Суддя: С.П. Харечко