Постанова

від 29.08.2019 по справі 569/4374/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2019 року

м. Рівне

Справа № 569/4374/17

Провадження № 22-ц/4815/1012/19

Головуючий у Рівненському міському суді: Харечко С.П.

Рішення суду першої інстанції ухвалено:

о 15 год. 45 хв. 22 травня 2019 року в м. Рівне

Повний текст рішення складено: 31 травня 2019 року

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Бондаренко Н.В., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Шептицька С.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська транспортна компанія";

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 ;

за участі (в апеляційному суді): представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Твердого Миколи Кузьмовича на рішення Рівненського міського суду від 22 травня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , який діє як законний представник в інтересах ОСОБА_3 , до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська транспортна компанія", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 ; про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року в суд звернувся ОСОБА_1 , як законний представник в інтересах свого сина ОСОБА_3 , з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська транспортна компанія" (далі - ТОВ "Транспортна компанія"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 ; про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позов мотивовано тим, що 04 червня 2013 року його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , о 18 год. 20 хв., керуючи велосипедом відповідно до Правил дорожнього руху виїхав на перехресті з вулиці Дрогобицької на вулицю Поповича у м. Рівне, де на нього було здійснено наїзд маршрутним автобусом марки БАЗ А079.14, р.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 Водій автобуса перебував на час дорожньо-транспортної пригоди у трудових відносинах з ТОВ "Транспортна компанія", яке здійснює внутрішні перевезення пасажирів автобусами на підставі ліцензії АД062404, що видана Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області 20 червня 2012 року на невизначений строк.

В результаті наїзду автобуса ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя, що стверджено висновком судово-медичної експертизи №1079 від 30.09.2013. Відповідно до витягу №1827 з постанови ЛКК при Комунальному закладі "Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення" від 11 травня 2016 року та згідно з "Результатами психологічного обстеження" він є психічно і психологічно хворим. На підставі довідки до актів медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0412378 від 06.06.2016 ОСОБА_3 визнано інвалідом першої групи, таким, що потребує сторонньої часткової допомоги, нагляду і догляду. Йому також рекомендовано "Д" нагляд, лікування у невролога, психіатра, амбулаторне, стаціонарне лікування 2-3 разів щорічно. Крім того, відповідно до судового рішення ОСОБА_3 визнано недієздатним і призначено опікунів - його батьків.

Розмір матеріальної шкоди позивачем спершу було визначено у 400 000 гривень, а згодом зменшено до 163 893, 87 гривень, що вважав фактично понесеними витратами на лікування та постійний нагляд потерпілого протягом перших трьох років після події і становить не більше ніж 30 процентів усіх витрат за той час.

Окрім цього, вважав, що незаконними діями відповідача йому завдано також і моральної шкоди, розмір якої визначив у 500 000 гривень. Моральну шкоду в подальшому було обґрунтовано наявністю моральних страждань, пов`язаних із обставинами каліцтва ОСОБА_3 , марністю зусиль на відновлення його фізичного та психічного стану, переживаннями з приводу браку часу для одержання доходів для лікування і від необхідності просити їх у сторонніх осіб.

Ухвалою судді Рівненського міського суду від 31 березня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням йому строку для усунення допущених недоліків, а саме викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують кожну обставину та наявність підстав для звільнення від доказування.

Ухвалою судді Рівненського міського суду від 21 квітня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі №569/4374/17 за зазначеним позовом та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

У поданих запереченнях проти позову ТОВ "Транспортна компанія", вважаючи пред`явлений позов недоведеним і необґрунтованим, просило відмовити у його задоволенні. При цьому покликалося на обов`язковість залучення до участі у справі страховика, яким застраховано було цивільно-правову відповідальність володільця транспортного засобу, або Моторне (транспортне) страхове бюро України. Оскільки автобус був забезпечений страховим зобов`язанням, тому саме Приватне акціонерне товариство "Гарант-Авто" і повинно нести юридичну відповідальність перед позивачем.

Ухвалою Рівненського міського суду від 12 березня 2019 року представникам відповідача відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній цивільній справі до вирішення кримінального провадження №12013190010000181 від 04 червня 2013 року, яке перебуває на досудовому слідстві.

Рішенням Рівненського міського суду від 22 травня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 , який діє як законний представник в інтересах ОСОБА_3 , у позові до ТОВ "Транспортна компанія", третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 ; про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач: ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ТОВ "Транспортна компанія"; місцезнаходження: 33025 м. Рівне, вулиця Малорівненська, 166.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .

У поданій апеляційній скарзі представник позивача - адвокат Твердий М.К., вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, посилався на ухвалення його без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

На її обґрунтування зазначалося про хибність тверджень суду щодо того, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, який висловлений у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15, не обмежує права потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді вимагати від завдавача шкоди відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі, що перевищує страхову суму цивільно-правової відповідальності страховика. При цьому звертав увагу, що ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" застрахована цивільно-правова відповідальність третьої особи, а не відповідача. Тобто транспортний засіб перебував на момент дорожньо-транспортної пригоди у правомірному володінні саме ТОВ "Транспортна компанія", відповідальність якого не була застрахованою.

Оскільки спірними правовідносинами є права та обов`язки, що виникли з завдання потерпілому матеріальної і моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що вчинена працівником юридичної особи, якій і належить маршрутний автобус під час виконання ним трудових обов`язків, тому їх повинно бути регульовано положеннями ст.ст. 1172, 1187 і 1199 ЦК України.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.

Тобто відповідач у деліктному зобов`язанні несе відповідальність у розмірі, що перевищує страхову суму відшкодування, а у разі відсутності страхування цивільно-правової відповідальності - повністю.

Вважає, що на наведені обставини суд уваги не звернув.

З викладених міркувань просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове - про задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог повністю.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи не подавався.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників справи та їх представників, що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що при вирішенні спірних правовідносин відповідальність повинно бути покладено на страховика, який застрахував обов`язкову цивільно-правову відповідальність завдавача шкоди, а лише в разі перевищення ліміту відповідальності - на останнього.

Оскільки до участі у справі страховика залучено не було, і про це позивач відповідного клопотання не заявляв у судовому засіданні, тому залишено вимоги ОСОБА_1 без задоволення повністю.

Проте з такими висновками можна погодитися лише частково.

Як правильно з`ясовано судом, і ці обставини сторонами не оспорюються, 04 червня 2013 року близько 18 год. 20 хв. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є сином позивача, керуючи велосипедом відповідно до Правил дорожнього руху виїхав на перехресті з вулиці Дрогобицької на вулицю Поповича у м. Рівне, де на нього здійснив наїзд маршрутний автобус марки БАЗ А079.14, р.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 Останній перебував на момент події у трудових відносинах з ТОВ "Транспортна компанія", яке здійснює внутрішні перевезення пасажирів автобусами на підставі ліцензії АД062404, що видана Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області 20 червня 2012 року на невизначений строк.

Цивільно-правова відповідальність водія автобуса марки БАЗ А079.14, р.н.з. НОМЕР_1 , на момент події застрахована ПАТ "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", про що свідчить відповідний поліс № АС\ 2959061 від 07 травня 2013 року. Ця обставина учасниками справи також не заперечується і визнається.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя, що стверджено висновком судово-медичної експертизи №1079 від 30.09.2013.

З витягу №1827 з постанови ЛКК при Комунальному закладі "Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення" від 11 травня 2016 року та з "Результатів психологічного обстеження" вбачається, що потерпілий є психічно та психологічно хворим.

Відповідно до довідки до актів медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0412378 від 06 червня 2016 року він є інвалідом першої групи, потребує сторонньої часткової допомоги, нагляду і догляду. Йому також рекомендовано "Д" нагляд, лікування у невролога, психіатра, амбулаторне, стаціонарне лікування 2-3 рази щороку.

Рішенням Рівненського міського суду від 07 грудня 2016 року у цивільній справі №569/10481/16-ц ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним, над ним встановлено опіку, а опікунами призначено ОСОБА_1 і ОСОБА_5

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності та в той самий час помилково встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин щодо відшкодування майнової шкоди до застосування повністю не підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд попередньої інстанції відмовив ОСОБА_1 у позовних вимогах.

Між тим, у силу правил ст. 39 ЦПК України в редакції, що діяла на час пред`явлення позову, (аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 59 ЦПК України чинної редакції) права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Згідно зі ст.ст. 22, 1166, 1187 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ст.ст. 979, 999 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Норми ст. 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачають здійснення такого страхування з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та\або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Як правильно враховано судом, 04 липня 2018 року Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок, що висловлений у постанові у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), за яким відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

За таких обставин, у разі якщо позивач (особа, якій завдана шкода) не звертався до страховика відповідача (завдавач шкоди) та не отримував його відмову у виплаті страхового відшкодування, а пред`явив відразу вимогу до особи, відповідальної за шкоду, то відсутні передбачені законом підстави для задоволення його позовних вимог.

Як з`ясовано, сторони у засіданні апеляційного суду підтвердили, що повідомили страховика про дорожньо-транспортну пригоду значно пізніше, ніж це передбачено законом, а з відповідними зверненнями про виплату страхового відшкодування до нього не зверталися.

Разом з тим, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18), аналіз норм статей 1187 і 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Тому роботодавець повинен відповідати за завдану його працівником при виконанні трудових обов`язків шкоду за правилами, передбаченими ст. 1194 ЦК України, тобто у разі перевищення ліміту відповідальності страховика він зобов`язаний сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому колегією суддів береться до уваги, що, за обставинами справи, хоча обов`язкова цивільно-правова відповідальність і застрахована працівником відповідача - ОСОБА_2 , однак безпосередня відповідальність згідно зі ст. 1172 ЦК України з урахуванням вимог ст. 1194 цього Кодексу має покладатися на роботодавця.

Згідно зі ст.ст. 22, 23 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого наслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого.

На а.с. 41-52, зв., т.1; та на а.с. 146-18, 150-151, 155-157, 160-176, 180-207, т. 1; містяться фіскальні чеки, епікризи, виписки з амбулаторної карти і протоколи медичних досліджень, які вказують про обґрунтованість понесення позивачем затрат на лікування потерпілого. Розмір цих витрат складає 163 893, 87 гривень, що іншими учасниками справи і не оспорюється.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Тобто до відшкодування роботодавцем на користь ОСОБА_1 підлягає 63 893, 87 гривень матеріальної шкоди, що становить різницю між усією сумою понесених витрат на лікування та лімітом відповідальності страховика за полісом №АС/2959061 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (163 893, 87 гривень - 100 000 гривень).

Відповідно до ст. 26 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41 цього Закону - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Як убачається, ОСОБА_1 мотивував наявність моральної шкоди тим, що вона полягала у фізичному болю та стражданнях, яких потерпіла особа зазнала у зв`язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров`я, та у душевних стражданнях, яких ця особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункти 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України). Тому судом правильно відмовлено у її відшкодуванні з ТОВ "Транспортна компанія", однак лише у розмірі 5 відсотків страхової виплати за моральну шкоду, заподіяну здоров`ю, яка повинна стягуватися зі страховика і становить 5 000 гривень (100 000 гривень як ліміт відповідальності за шкоду, завдану здоров`ю, : 100% Х 5% ліміту відповідальності страховика при відшкодуванні моральної шкоди).

Тобто решта моральної шкоди (за різниці у 5 000 гривень, що є відповідальністю страховика), повинна покладатися на ТОВ "Транспортна компанія".

При визначенні загального розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь ОСОБА_1 , колегія суддів бере до уваги характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого і його опікуна внаслідок отримання тяжких тілесних ушкоджень та інвалідності першої групи, є психічно і психологічно хворим, значне погіршення здібностей потерпілого у сфері соціального життя, а в деяких його галузях - взагалі унеможливлення та позбавлення перспективи їх потенційної реалізації, що полягає, зокрема, у втраті його права бути повністю дієздатним. Ураховується і те, що потерпілий потребує сторонньої допомоги, нагляду і догляду, необхідності постійного періодичного лікування, а також те, що шкоди завдано джерелом підвищеної небезпеки, що виключає обставини винуватості чи невинуватості її завдавача.

Апеляційний суд при цьому ґрунтується на вимогах розумності і справедливості та бере до уваги, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч.ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України). Тому розмір моральної шкоди колегія суддів визначила у 300 000 гривень.

За таких обставин, віднявши 5 000 гривень, що є лімітом відповідальності страховика, розмір моральної шкоди, яку зобов`язаний відшкодувати роботодавець завдавача шкоди на користь позивача, складає 295 000 гривень (300 000 гривень - 5 000 гривень).

Щодо доводів апеляційної скарги про недодержання норм процесуального права судом, то колегія суддів з ними не згодна.

Так, згідно із абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, чіткий і вичерпний перелік випадків, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового, наведено у ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Між тим, будь-яких доказів про існування таких процесуально-правових дефектів, що спонукали би до хибного розв`язання спірних правовідносин, чи інших обставин, що є обов`язковим мотивом для унеможливлення законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, автором апеляційної скарги зазначено не було, матеріали справи не містять, а апеляційним судом їх здобуто не було.

Інші аргументи заявника є необґрунтованими, а тому не заслуговують на увагу.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно з пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Мотивом для часткового скасування рішення суду попередньої інстанції та ухвалення в цій частині нової постанови - про часткове задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є незастосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню.

Судовий збір загальною сумою 3 200 гривень (1280 гривень, які підлягали сплаті при пред`явленні позову, + 1 920 гривень, які підлягали сплаті при поданні апеляційної скарги) в силу правил ст. 141 ЦПК України належить до стягнення з ТОВ "Транспортна компанія" у дохід держави.

На підставі ст.ст. 22, 23, 979, 999, 1166, 1167, 1168, 1187, 1194 ЦК України, ст.ст. 3, 22, 23, 26 1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", керуючись ст.ст. 367-368, 374, 376, 381-383, 388-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Твердого Миколи Кузьмовича задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 22 травня 2019 року скасувати повністю.

Позов ОСОБА_1 , який діє як законний представник в інтересах ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська транспортна компанія" на користь ОСОБА_1 , який діє як законний представник в інтересах ОСОБА_3 , 63 893 (шістдесят три тисячі вісімсот дев`яносто три) гривні 87 копійок у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 295 (двісті дев`яносто п`ять тисяч) гривень 00 копійок у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська транспортна компанія" в дохід держави 3 200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 , який діє як законний представник в інтересах ОСОБА_3 , відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт НОМЕР_3 , що виданий " " грудня (день зазначено нерозбірливо) 1999 року Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія"; місцезнаходження: 33025 м. Рівне, вулиця Малорівненська, 166; код ЄДРПОУ: 32881310.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_4 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: о 14 год. 40 хв. 29.08.2019

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.В. Бондаренко

Н.М.Ковальчук