Постанова

від 16.05.2019 по справі 910/3284/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2019 р. Справа№ 910/3284/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - не з`явився

відповідача-1 - не з`явився

відповідача-2 - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернятко-Полтава"

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.03.2019 р.

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторг-2004"

про забезпечення позову

у справі № 910/3284/19 (суддя - Бондаренко Г.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторг-2004"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквітас"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернятко-Полтава"

про визнання права власності та зобов`язання виконати правочин в натурі

В С Т А Н О В И В :

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерноторг-2004" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквітас" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернятко-Полтава" про:

- визнання права на придбання кукурудзи 3 класу власного виробництва у кількості 7500 тон від Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернятко-Полтава" за договором купівлі-продажу зернових № 09-17/КП від 01.09.2017р.;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Еквітас" виконати в натурі правочин № 09-17/КП від 01.09.2017 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерноторг-2004" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еквітас", а саме поставити (передати) Товариству з обмеженою відповідальністю "Зерноторг-2004" кукурудзу 3 класу за ціною та у кількості, передбаченій договором № 09-17/КП від 01.09.2017 р.;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернятко-Полтава" виконати в натурі правочин № 09-17/КП від 01.09.2017 р., укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерноторг-2004", в частині поставки (передачі) 7500 тон кукурудзи 3 класу власного виробництва урожаю 2018 року.

Також, разом з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерноторг-2004" подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просив вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на кукурудзу 3 класу урожаю 2018 року у кількості 7500 тон, вирощену Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернятко-Полтава", що знаходиться на складах у Чутівському районі Полтавської області і належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Зернятко-Полтава", а також передати зазначену кукурудзу на відповідальне зберігання її власнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Зернятко-Полтава".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.03.2019 р. у справі № 910/3284/19 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноторг-2004" про забезпечення позову задоволено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернятко-Полтава" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач-2 зазначає, що оскільки вимога позивача про зобов`язання виконання договору купівлі-продажу зернових № 09-17/КП від 01.09.2017 р., що припинився, є безпідставною, тому безпідставним є і забезпечення цього позову у вигляді накладення арешту на кукурудзу 3 класу в кількості 7500 тон, урожаю 2018 року, власного виробництва, що належить на праві власності відповідачу-2.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернятко-Полтава" у справі № 910/3284/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Власов Ю.Л., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/3284/19 та призначено до розгляду на 16.05.2019 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1301/19 від 15.05.2019 р. у зв`язку з призначенням судді Власова Ю.Л. суддею Верховного Суду відповідно до Указу Президента № 195/2019 від 07.05.2019 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3284/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/3284/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2019 р. справу № 910/3284/19 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У судове засідання 16.05.2019 р. представники сторін не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Відповідно до умов укладеного договору купівлі-продажу зернових № 09-17/КП від 01.09.2017 р. та специфікації № 1 до вказаного договору відповідач-2, як постачальник, зобов`язався передати у строк з 01.10.2017 р. до 31.12.2017 р. у власність позивача, як покупця, а покупець - прийняти та оплатити кукурудзу 3 класу власного виробництва в кількості 7500 тон вартістю 30795000,00 грн, на умовах поставки: франко-склад ТОВ Зернятко-Полтава .

У зв`язку з неврожаєм в Полтавській області та неможливістю постачальником здійснити поставку товару в строки, визначені укладеним договором, сторони домовилися змінити строки поставки товару - до 31.12.2018 р., про що уклали додаткову угоду № 1 від 29.12.2017 р.

26.09.2018 р. позивач звернувся до відповідача-1 з листом № 34 з вимогою здійснити поставку товару - кукурудзу 3 класу врожаю 2018 року, у відповідності до умов укладеного між сторонами договору.

У відповідь на вказаний лист відповідач-1 повідомив позивача, що він не буде здійснювати поставку згідно договору купівлі-продажу зернових № 09-17/КП від 01.09.2017 р., оскільки цей договір втратив свою чинність і всі зобов`язання за ним припинилися.

Позивач посилається на те, що відповідач-2 веде переговори з власниками сховищ (елеваторів) Полтавської області щодо здійснення переміщення кукурудзи 3 класу власного виробництва, урожаю 2018 року з власних складів в Чутівському районі Полтавської області на інші склади для підробітки (доочищення) кукурудзи 3 клас для підвищення її якісних показників з метою подальшого продажу на експорт.

На думку позивача, переміщення кукурудзи 3 класу власного виробництва, урожаю 2018 року зі складів відповідача-2 на склади сховищ (елеаторів) ускладнить її ідентифікацію, як саме кукурудзу 3 класу, що вироблена відповідачем-2, що унеможливить виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Як було встановлено вище, відповідно до п. п. 1.1, 3.3 договору купівлі-продажу зернових № 09-17/КП від 01.09.2017 р. та специфікації № 1 до вказаного договору відповідач-2, як постачальник, зобов`язався передати у строк з 01.10.2017 р. до 31.12.2017 р. у власність позивача, як покупця, а покупець - прийняти та оплатити кукурудзу 3 класу власного виробництва в кількості 7500 тон вартістю 30795000,00 грн, на умовах поставки: франко - склад ТОВ Зернятко-Полтава .

Згідно з п. 9.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 р., в частині виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором - до моменту їх повного виконання.

В додатковій угоді № 1 від 29.12.2017 р. до договору сторони погодили змінити строки поставки товару - з 15.09.2018 р. до 31.12.2018 р.

Вбачається, що відповідач-2 в 2017 році не виконав свої зобов`язання щодо поставки товару у строк, передбачений договором, наслідком чого стало укладення між сторонами додаткової угоди № 1 до договору, в якій сторони визначили інший строк поставки товару - з 15.09.2018 р. по 31.12.2018 р.

У листі № 7/10-18 від 03.10.2018 р. відповідач-1 відмовився здійснювати поставку з підстав втрати чинності цього договору, що є достатнім доказом наявності фактичних обставин вчинення останнім дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання визначеного договором після пред`явлення вимоги. У вказаному листі відповідач-1 також вказав, що не може укласти з позивачем інші договори на купівлю-продаж кукурудзи 3 класу врожаю 2018 року власного виробництва, оскільки вже досяг попередньої згоди на продаж такого товару.

При цьому невжиття заходів забезпечення позову утруднить виконання рішення у даній справі в разі задоволення позовних вимог, оскільки предметом позову у справі є вимоги про визнання права на придбання кукурудзи 3 класу виробництва відповідача-2 2018 року врожаю та зобов`язання відповідачів виконати в натурі зобов`язання щодо продажу кукурудзи 3 класу виробництва відповідача-2 2018 року врожаю, а відповідачем-1, який діє в інтересах відповідача-2, вчиняються дії щодо реалізації такого товару іншим покупцям.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Як передбачено ч. ч. 10, 11 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, а при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином вжиття заходу забезпечення пов`язуються з ефективним захистом або поновленням порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, реальним виконанням судового рішення, а також із наявністю обставин, що достеменно свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Разом з тим, оскільки у даній справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 р. у справі № 910/1040/18.

Крім цього, обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв`язок між таким заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Також обраними заходами забезпечення позову господарська діяльність відповідачів не блокується.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кукурудзу 3 класу, урожаю 2018 року в кількості 7500 тон, вирощену Товариством з обмеженою відповідальністю "Зернятко-Полтава", що знаходиться на складах в Чутівському районі Полтавської області і належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Зернятко-Полтава" та передання кукурудзи 3 класу, урожаю 2018 року в кількості 7500 тон на відповідальне зберігання її власнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Зернятко-Полтава", є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Таким чином відсутні правові підстави для скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 19.03.2019 р. у справі № 910/3284/19.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд необхідно покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернятко-Полтава" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 19.03.2019 р. у справі № 910/3284/19 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання і розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернятко-Полтава".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 03.06.2019 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді С.А. Пашкіна

Н.Ф. Калатай