Рішення

від 03.06.2019 по справі 911/290/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2019 р. м. Київ Справа № 911/290/19

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

господарський суд Київської області,

без виклику представників сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянувши матеріали

за позовом Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012"

01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 26, літ. А, оф. 117, код ЄДРПОУ 38348196

до 1) Приватного підприємства "ОПТТОРГРЕСУРС"

08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5-б, код ЄДРПОУ 14035686

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед"

46001, м. Тернопіль, б-р Тараса Шевченка, буд. 23, код ЄДРПОУ 38739786

про стягнення 3% річних та інфляційних втрат

обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 309/19 від 28.01.2019) Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" до Приватного підприємства "ОПТТОРГРЕСУРС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" про стягнення 143710,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачами зобов`язань зі сплати грошових коштів на підставі рішення господарського суду Львівської області від 12.05.2018 у справі № 914/4176/14.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.01.2019 позовну заяву залишено без руху.

Через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 2657/19) від 08.02.2019.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.

Через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшли заяви про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 4814/19 від 12.03.2019, вх. № 5221/19 від 15.03.2019).

Через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 5379/19 від 18.03.2019)

Через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 5633/19 від 21.03.2019).

Через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 6742/19 від 04.04.2019).

Відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення; датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Короткий зміст позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачами рішення господарського суду Львівської області від 12.05.2015 у справі № 914/4176/14, яким стягнуто з: Приватного підприємства "ОПТТОРГРЕСУРС" 153825,85 грн. штрафу, 3076,21 грн. судового збору, 805,01 грн. витрат на проведення експертизи; Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" 1538258,55 грн. збитків, 30765,48 грн. судового збору, 8050,99 грн. витрат на проведення експертизи.

Узагальнені доводи сторін

Аргументи Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012"

01.01.2013 між Приватним підприємством "Продсервіс Україна 2012" та Приватним підприємством "Торговий дім Тернопіль" (яке у подальшому перейменоване у Приватне підприємство "Оптторгресурс") укладено договір про співпрацю, відповідно до пункту 1.1 якого, з метою ефективного ведення господарської діяльності та забезпечення досягнення поставлених статутних завдань, сторони домовилися про співпрацю та розвиток спільного торгівельного бізнесу та насичення ринку міста Тернополя високоякісними товарами та послугами, створення та закріплення позитивного іміджу позивача та відповідача-1, а також одержання прибутку як результату співпраці сторін .

За умовами укладеного Договору, відповідач-1 зобов`язався, зокрема, з метою реалізації спільних завдань організувати можливість здійснення спільної фінансово-господарської діяльності впровадження спільних проектів на бульварі Т.Шевченка, 23 у м. Тернополі, а також забезпечувати справну та рентабельну роботу торгівельних точок позивача та охоронність матеріальних цінностей позивача, згідно вимог до відповідного виду продукції.

Як встановлено судом, нежитлове приміщення площею 501,8 кв.м на бульварі Т.Шевченка, 23 у м. Тернополі в якому за умовами Договору про співпрацю мала здійснюватись спільна діяльність належало відповідачу-1 на праві оренди на підставі договору оренди нежитлових приміщень комунальної власності №3206 від 01.03.1999.

10.01.2013 між позивачем та відповідачем-1 укладено договір про матеріальну відповідальність, відповідно до пункту 1.1 якого, з метою конкретизації матеріальної відповідальності кожної із сторін договору про співпрацю від 01.01.2013, сторони домовились про встановлення матеріальної відповідальності кожної із сторін щодо збереження цілісності, вартісної та технічної характеристики нежитлового приміщення комунальної власності, площею 501,8 кв.м, розміщеного за адресою: м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 23, яке знаходиться в оренді відповідача-1 та щодо товарів продовольчої групи і торговельного обладнання, що належить позивачу і які будуть розміщені у вказаному нежитловому приміщенні .

15.08.2013 нежитлове приміщення за адресою: м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 23 в якому позивач здійснював свою діяльність викуплено відповідачем-2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення (136/1000 частин) на аукціоні, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" та Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради, зареєстрований у реєстрі за №733 . Право власності на вказане приміщення зареєстроване за відповідачем-2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом №8020195 від 15.08.2013.

Спір, який був предметом розгляду, виник внаслідок неналежного виконання Приватним підприємством "Оптторгресурс" своїх зобов`язань щодо збереження товарів продовольчої групи і торгівельного обладнання, що належить позивачу, передбачених договором про матеріальну відповідальність від 10.01.2013, а також внаслідок завдання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" позадоговірної шкоди, пов`язаної із безпідставним набуттям, вивезенням та псуванням товарно-матеріальних цінностей, які належали позивачу.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.05.2015 у справі № 914/4176/14 стягнуто з: Приватного підприємства "ОПТТОРГРЕСУРС" 153825,85 грн. штрафу, 3076,21 грн. судового збору, 805,01 грн. витрат на проведення експертизи; Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" 1538258,55 грн. збитків, 30765,48 грн. судового збору, 8050,99 грн. витрат на проведення експертизи.

На виконання вказаного рішення, яке набрало законної сили, господарським судом Львівської області видано накази.

Постановою від 03.06.2015 Відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження відкрито виконавче провадження № 47734471 з виконання наказу № 914/4176/14, виданого господарським судом Львівської області, боржником за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед".

Як вбачається з роздруківки з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, станом на 03.09.2018, останньою виконавчою дією в межах вказаного виконавчого провадження було прийняття постанови від 16.11.2017 про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду, рішення господарського суду Львівської області від 12.05.2015 у справі № 914/4176/14 не виконано, внаслідок чого, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом, оскільки відповідає вимогам статті 46 Господарського процесуального кодексу України, нарахував до стягнення з Приватного підприємства "ОПТТОРГРЕСУРС" - 3 % річних у розмірі 4355,31 грн., інфляційні втрати у розмірі 11873,46 грн. та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" - 3% річних у розмірі 43553,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 118734,97 грн.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед"

У позовній заяві заявлено про стягнення з відповідачів 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку із невиконанням рішення від 12.05.2015, тобто, правове обґрунтування заявлених позовних вимог не відповідає чинному законодавству України, оскільки, зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Тобто, відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі, як установлено, наприклад, частиною третьою статті 334 Цивільного кодексу України.

Судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошові зобов`язання, відповідальність за які встановлена цією статтею, передбачають насамперед договірні правовідносини, про що свідчить системний аналіз положень розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 цього Кодексу, в якому розміщено статтю 625 Цивільного кодексу України.

Підставами виникнення майнових зобов`язань називаються обставини, визначені законом як юридичні факти, у складі яких вирізняють договір і правопорушення (делікт). Судове рішення про відшкодування шкоди не є юридичним фактом, що породжує деліктні правовідносини, ним є сама шкода як певні негативні зміни в майновому стані потерпілого, тому й самі деліктні правовідносини виникають в момент завдання шкоди.

Рішення суду за загальним правилом не може породжувати зобов`язання грошового характеру, тому що зобов`язання боржника завжди передує судовому рішенню. Судове рішення, у цьому разі, не виступає юридичним фактом, що породжує зобов`язання, а слугує підтвердженню факту певного правопорушення та визначає суму коштів, що становить зміст цього зобов`язання. Навіть у тому випадку, коли конкретна сума грошового зобов`язання (наприклад, при відшкодуванні шкоди) встановлюється судовим рішенням, вона ґрунтується на факті вчиненого раніше правопорушення, обраховує борг із моменту правопорушення. Суд, задовольняючи вимогу кредитора, тим самим визнає правомірними вимоги позивача та застосовує примус до стягнення шкоди. Тому судове рішення не породжує, а підтверджує підставу виникнення зобов`язання.

Також зазначено, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов`язання. Отже, дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із завданням шкоди.

Договірних правовідносин між позивачем та відповідачем-2, які б давали підстави стверджувати про наявність у відповідача-2 як боржника грошового зобов`язання перед позивачем як кредитором, у справі не встановлено.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15 дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 Цивільного кодексу України не дає підстав для застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин. Правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, урегульовано Законом України "Про виконавче провадження". Таким чином, оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку з невиконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідачів 3 % річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Аргументи Приватного підприємства "ОПТТОРГРЕСУРС"

Відповідачем-1 відзиву не подано, доводи позивача не заперечено, докази сплати грошових коштів у матеріалах справи відсутні.

За приписом пункту 10 частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Ухвали господарського суду Київської області від 31.01.2019, від 21.02.2019 направлялись Приватному підприємству "ОПТТОРГРЕСУРС" на адресу: 08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5-б, - ці відомості отримано судом з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31.01.2019 № 1004937469 та не змінювались станом на час направлень кореспонденції суду.

З огляду на вказані положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача-1 про розгляд справи щодо нього у господарському суді.

Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 194 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

Згідно з статтею 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За статтею 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на зазначені положення статті 509, з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166 - 1168 Цивільного кодексу України, факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги 5 Цивільного кодексу України, відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України).

Отже, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки також узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 також вказала, що приписи статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Аналогічні правові позиції викладені в Постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Крім того, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема, і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 926/263/17, від 03.09.2018 у справі № 910/5811/16).

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

01.01.2013 між Приватним підприємством "Продсервіс Україна 2012" та Приватним підприємством "Торговий дім Тернопіль" (яке у подальшому перейменовано в Приватне підприємство "Оптторгресурс") укладено договір про співпрацю, відповідно до пункту 1.1 якого, з метою ефективного ведення господарської діяльності та забезпечення досягнення поставлених статутних завдань, сторони домовились про співпрацю та розвиток спільного торгівельного бізнесу та насичення ринку міста Тернополя високоякісними товарами та послугами, створення та закріплення позитивного іміджу позивача та відповідача-1, а також одержання прибутку як результату співпраці сторін .

10.01.2013 між позивачем та відповідачем-1 укладено договір про матеріальну відповідальність, відповідно до пункту 1.1 якого, з метою конкретизації матеріальної відповідальності кожної із сторін договору про співпрацю від 01.01.2013, сторони домовились про встановлення матеріальної відповідальності кожної із сторін щодо збереження цілісності, вартісної та технічної характеристики нежитлового приміщення комунальної власності, площею 501,8 кв.м, розміщеного за адресою: м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 23, яке знаходиться в оренді відповідача-1 та щодо товарів продовольчої групи і торговельного обладнання, що належить позивачу і які будуть розміщені у вказаному нежитловому приміщенні .

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.05.2015 у справі № 914/4176/14 стягнуто з: Приватного підприємства "ОПТТОРГРЕСУРС" 153825,85 грн. штрафу, 3076,21 грн. судового збору, 805,01 грн. витрат на проведення експертизи; Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" 1538258,55 грн. збитків, 30765,48 грн. судового збору, 8050,99 грн. витрат на проведення експертизи.

Як вбачається з рішення суду у справі № 914/4176/14, спір, який був предметом розгляду, виник внаслідок неналежного виконання Приватним підприємством "Оптторгресурс" своїх зобов`язань зі збереження товарів продовольчої групи і торгівельного обладнання, що належить позивачу, передбачених договором про матеріальну відповідальність від 10.01.2013, а також внаслідок завдання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" позадоговірної шкоди, пов`язаної із безпідставним набуттям, вивезенням та псуванням товарно-матеріальних цінностей, які належали позивачу.

Позивач зазначає, що станом на 19.04.2018 судове рішення у справі № 914/4176/14 не виконано, грошові кошти відповідачем не сплачені, доказів протилежного, зокрема, перерахування спірних коштів відповідачами, суду не надано.

Чинним законодавством не віднесено ухвалення рішення про стягнення заборгованості до підстав припинення зобов`язання, відтак, грошове зобов`язання відповідачів не виконано, отже, позивачем правомірно, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані 3% річних за період з 19.04.2018 по 21.03.2019 у розмірі 43553,20 грн. (на суму 1577075,02 грн. - Приватному підприємству "Оптторгресурс") та інфляційні втрати за період з 19.04.2018 по 21.03.2019 у розмірі 118734,97 (на суму 1577075,02 грн. - Приватному підприємству "Оптторгресурс"), 3% річних за період з 19.04.2018 по 21.03.2019 у розмірі 4355,31 грн. (на суму - 157707,07 грн. - Товариству з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед") та інфляційні втрати за період з 19.04.2018 по 21.03.2019 у розмірі 12184,82 грн. (на суму - 157707,07 грн. - Товариству з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед") крім того, судом взято до уваги, що позивачем здійснені вищевказані нарахування виключно на суму, що визначена рішенням господарського суду Львівської області від 12.05.2015 та виникла внаслідок неналежного виконання Приватним підприємством "Оптторгресурс" своїх зобов`язань зі збереження товарів продовольчої групи і торгівельного обладнання, що належить позивачу, передбачених договором про матеріальну відповідальність від 10.01.2013, а також внаслідок завдання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" позадоговірної шкоди, пов`язаної із безпідставним набуттям, вивезенням та псуванням товарно-матеріальних цінностей, які належали позивачу, відтак, вказані суми являються грошовими зобов`язаннями, і застосування до них частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України - правомірне.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, зазначає, що він є арифметично вірним.

За результатами оцінки доказів, що надані до матеріалів справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 191, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов (вх. № 309/19 від 28.01.2019 ) Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" до Приватного підприємства "ОПТТОРГРЕСУРС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ОПТТОРГРЕСУРС" ( 08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5-б, код ЄДРПОУ 14035686) на користь Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" ( 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 26, літ. А, оф. 117, код ЄДРПОУ 38348196) 4355,31 грн. (чотири тисячі триста п`ятдесят п`ять гривень тридцять одна копійка) 3% річних, 11873,46 грн. (одинадцять тисяч вісімсот сімдесят три гривні сорок шість копійок) інфляційних втрат , 243,41 грн. (двісті сорок три гривні сорок одна копійка )судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" (46001, м. Тернопіль, б-р Тараса Шевченка, буд. 23, код ЄДРПОУ 38739786) на користь Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" ( 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 26, літ. А, оф. 117, код ЄДРПОУ 38348196) 43553,20 грн. (сорок три тисячі п`ятсот п`ятдесят три гривні двадцять копійок) 3 % річних, 118734,97 грн. (сто вісімнадцять тисяч сімсот тридцять чотири гривні дев`яносто сім копійок) інфляційних втрат, 2434,35 грн. (дві тисячі чотириста тридцять чотири гривні тридцять п`ять копійок) судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 03.06.2019.

Суддя С.О. Саванчук