Ухвала

від 08.12.2020 по справі 911/290/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/290/19

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Бондаренко О.М., розглянув матеріали скарги (вх. № 212/20 від 04.11.2020) Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" на бездіяльність головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сухарського Р.С. у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду від 22.01.2020 у справі № 911/290/19

за позовом Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012"

01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 26, літ. А, оф. 117, код ЄДРПОУ 38348196

до 1) Приватного підприємства "ОПТТОРГРЕСУРС"

08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Промислова, буд. 5-б, код ЄДРПОУ 14035686

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед"

46001, м. Тернопіль, б-р Тараса Шевченка, буд. 23, код ЄДРПОУ 38739786

про стягнення 3% річних та інфляційних втрат

за участі представників сторін:

скаржника (позивача, стягувача): не з`явився;

відповідача-1 (боржника 1): не з`явився;

відповідача-2 (боржника 2): не з`явився;

Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ): не з`явився.

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 309/19 від 28.01.2019) Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" до Приватного підприємства "ОПТТОРГРЕСУРС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" про стягнення 143710,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачами зобов`язань зі сплати грошових коштів на підставі рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2018 у справі № 914/4176/14.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.06.2019 стягнуто з Приватного підприємства "ОПТТОРГРЕСУРС" на користь Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" 4355,31 грн. 3% річних, 11873,46 грн. інфляційних втрат , 243,41 грн. судового збору та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" на користь Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" 43553,20 грн. 3 % річних, 118734,97 грн. інфляційних втрат, 2434,35 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення, 27.12.2019 у справі № 911/290/19 Господарським судом Київської області видано судові накази.

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла скарга Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" на бездіяльність головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сухарського Р.С. у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду від 22.01.2020 у справі № 911/290/19 (вх. № 212/20 від 04.11.2020).

Скаргу обґрунтовано тим, що відділом державної виконавчої служби не вжито передбачених чинним законодавством України виконавчих дій щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 27.12.2019 у справі № 911/290/19.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.11.2020 судом розгляд скарги Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" на бездіяльність головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сухарського Р.С. у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду від 22.01.2020 у справі № 911/290/19 (вх. № 212/20 від 04.11.2020) призначено у судовому засіданні 17.11.2020.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" надійшла заява про відкладення розгляду скарги на іншу дату, у зв`язку із захворюванням уповноваженого представника скаржника (вх. № 25416/20 від 17.11.2020).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.11.2020 відкладено розгляд скарги на 08.12.2020.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від скаржника надійшло клопотання (вх. № 30343/20 від 08.12.2020) про розгляд скарги за відсутності представника скаржника, в якому також зазначено, що скаржник підтримує скаргу у повному обсязі.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сухарського Р.С. надійшло клопотання (вх. № 30404/20 від 08.12.2020) про відкладення розгляду скарги на час встановленого в Україні карантину - до 31 грудня 2020 року.

У судове засідання 08.12.2020 представники учасників судового процесу не з`явились, про місце, дату та час судового розгляду повідомлені.

Відносно клопотання головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сухарського Р.С. про відкладення розгляду справи, суд зазначає таке.

Судом враховані правові позиції, що викладені у постанові Верховного Суду від 01.06.2020 у справі № 910/9028/19 щодо відкладення розгляду справи з причини встановленого на усій території України карантину, що зумовлений коронавірусом SARS-CoV-2, зокрема, стосовно такого.

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04.05.2020 № 343, внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 Постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" від 20.05.2020 за № 392 було, по суті, послаблено карантин та протиепідемічні заходи.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 22.07.2020 № 641 встановлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 1 серпня до 31 серпня 2020 карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626), дію вказаного карантину продовжено Кабінетом Міністрів України до 31.12.2020 (від 13.10.2020 № 956).

На виконання Закону України від 30.03.2020 № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" та відповідно до пункту 10 частини 1 статті 152, частини 5 статті 153 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Державна судова адміністрація України наказом від 08.04.2020 № 169 затвердила Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду.

Крім того, судом у даній справі враховано, що існує можливість використання представниками учасників судового процесу індивідуальних засобів захисту та технічна можливість за їх бажанням здійснювати проведення судового засідання у режимі відеоконференцзв`язку з використанням власних технічних засобів, проте, жодних клопотань відносно проведення судового засідання в режимі відеоконфернції учасниками судового процесу на подано.

Відтак, обставини введення карантину не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Статтею 342 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга розглядається у десятиденний строк.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду скарги, оскільки Господарський процесуальний кодекс України передбачає можливість відкладення судового засідання, за будь-яких обставин, виключно у межах строків, що ним встановлені для розгляду, крім того, з урахуванням позиції Верховного Суду, карантин сам по собі не є підставою для відкладення судового розгляду, а наявність інших обставин, що завадили державному виконавцеві взяти участь у судовому засіданні, суду не наведено, щоб суд зміг оцінити їх поважність.

За результатами розгляду скарги, суд дійшов таких висновків.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє.

Відповідно до частин 1, 2 статті 342 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються; неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Згідно з статтею 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами 1, 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Згідно з статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 2.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення своєчасного і повного виконання рішення.

Згідно з пунктом 6. Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

1. Скаргу обґрунтовано тим, що відділом державної виконавчої служби не вжито передбачених чинним законодавством України виконавчих дій щодо примусового виконання наказів Господарського суду Київської області від 27.12.2019 у справі № 911/290/19, а саме:

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.06.2019 стягнуто з Приватного підприємства "ОПТТОРГРЕСУРС" на користь Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" 4355,31 грн. 3% річних, 11873,46 грн. інфляційних втрат , 243,41 грн. судового збору та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" на користь Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" 43553,20 грн. 3 % річних, 118734,97 грн. інфляційних втрат, 2434,35 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення, 27.12.2019 у справі № 911/290/19 Господарським судом Київської області видано судові накази.

22.01.2020 головним державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сухарським Р.С. відкрито виконавче провадження ВП № 61032549, проте, упродовж 9 місяців вчинені державним виконавцем дії не призвели до реального виконання рішення суду.

Крім того, при виконанні рішення Господарського суду Львівської області від 12.05.2015 у справі № 914/4176/14 встановлено, що єдиним шляхом виконання рішень є направлення заявки державного виконавця на реалізацію арештованого майна ТОВ Ресурс Лімітед організатору електронних торгів ДП Сетам .

В порушення встановленого Законом України Про виконавче провадження порядку, державний виконавець направив на адресу ТОВ Реноме груп , якого постановою у виконавчому проваджені ВП № 61032549 від 30.07.2020 обрано суб`єктом оціночної діяльності: технічну документацію, яка не відповідає фактичному розміщенню, плануванню і характеристикам належного боржнику об`єкта; у своїй постанові про опис та арешт майна боржника - не описав все майно ТОВ Ресурс Лімітед за адресою: м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 23 та умисно забезпечив доступ суб`єкту оціночної діяльності лише до частини належних боржнику приміщень, що унеможливило оцінювачу оцінити технічний стан більшої частини приміщень, які за вищезазначеною адресою належать ТОВ Ресурс Лімітед , що підтверджується листом ТОВ Реноме груп від 30.09.2020 вх. № 01/09, яке отримано державним виконавцем 06.10.2020, згідно з штемпелем про отримання.

Отже, протягом 29 календарних днів державним виконавцем не вчинено жодних дій для реалізацію арештованого майна боржника.

З огляду на вищенаведене, для належного виконання рішення суду, необхідно: 1) визнати бездіяльність державного виконавця неправомірною; 2) зобов`язати державного виконавця надати суб`єкту оціночної діяльності технічну документацію, яка відповідає фактичному розміщенню, планування і характеристикам належного боржнику - ТОВ Ресурс Лімітед , об`єкта за адресою: м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 23; 3) примусово описати все майно за адресою: м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 23, включаючи розташоване в цьому ж приміщенні обладнання банкетного залу (в тому числі, все кухонне обладнання, столи, стільці та інші наявні в цьому приміщенні матеріальні цінності) та всі без виключення приміщення, а не лише ті, які боржник передав в оренду ТОВ Україна , ресторан на підставі укладеного між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 договору від 02.08.2018; 4) забезпечити доступ оцінювачу ТОВ Реноме груп Сачику О.М. до всіх належних ТОВ Ресурс Лімітед приміщень за адресою: м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 23, у тому числі, і до тих, площа яких перевищує, вказані в договорі оренди від 02.08.2018, 518,3 кв.м.

2. Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З постанови Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі № 914/4176/14 вбачається таке.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.05.2015 у справі №914/4176/14 позов задоволено повністю, стягнуто з ПП "Оптторгресурс" на користь ПП "Продсервіс Україна 2012" 153825,85 грн. штрафу, 3076,21 грн. судового збору та 805,01 грн. витрат, пов`язаних з проведенням експертизи; стягнуто з ТОВ "Ресурс Лімітед" на користь ПП "Продсервіс Україна 2012" 1538258,55 грн. збитків, 30765,48 грн. судового збору та 8050,99 грн. витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

18.01.2019 головним державним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, на підставі якої об`єднано виконавчі провадження № 47734471, № 58098091, № 58100310 у зведене виконавче провадження № 58128608.

Згідно з даними облікової картки на зведене виконавче провадження №58128608, воно включає три виконавчі документи: наказ Господарського суду Київської області від 04.01.2019 №911/901/18 про стягнення з ТОВ "Ресурс Лімітед" на користь ПП "Продсервіс Україна 2012" 15880,00 грн.; наказ Господарського суду Київської області від 04.01.2019 №911/901/18 про стягнення з ТОВ "Ресурс Лімітед" на користь ПП "Продсервіс Україна 2012" 716365,74 грн. та наказ Господарського суду Львівської області від 28.05.2015 №914/4176/14 про стягнення з ТОВ "Ресурс Лімітед" на користь ПП "Продсервіс Україна 2012" 1577075,02 грн.

05.03.2019 ПП "Тернопільське експертно-консультаційне бюро складений Висновок про ринкову вартість 136/1000 частки нежитлового приміщення літ А, що належить на праві приватної спільної часткової власності ТОВ "Ресурс Лімітед", для визначення початкової ціни продажу нерухомого майна шляхом електронних торгів, за яким ринкова вартість приміщення склала 35213224,00 грн.

Як вбачається з одержаної судом Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 17.04.2019 у справі №607/9324/19, державним реєстратором 22.04.2019 внесено до реєстру обтяження (у вигляді арешту) на майно боржника - 136/1000 частин нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Тернопіль, бульвар Шевченка, 23.

3. Відносно вимоги про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною та зобов`язання державного виконавця: надати суб`єкту оціночної діяльності технічну документацію, яка відповідає фактичному розміщенню, планування і характеристикам належного боржнику - ТОВ Ресурс Лімітед об`єкта за адресою: м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 23, примусово описати все майно за адресою: м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 23, включаючи розташоване в цьому ж приміщенні обладнання банкетного залу (в тому числі, все кухонне обладнання, столи, стільці та інші наявні в цьому приміщенні матеріальні цінності) та всі без виключення приміщення, а не лише ті, які боржник передав в оренду ТОВ Україна ресторан на підставі укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору від 02.08.2018; забезпечити доступ оцінювачу ТОВ Реноме груп Сачику О.М. до всіх належних ТОВ Ресурс Лімітед приміщень за адресою: м. Тернопіль, бульвар Т.Шевченка, 23 , у тому числі, і до тих, площа яких перевищує, вказані в договорі оренди від 02.08.2018, 518,3 кв.м, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 48 Закону України Про виконавче провадження у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно з статтею 52 Закону України Про виконавче провадження у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

У разі, якщо на зазначене у частині п`ятій цієї статті майно накладається арешт, воно реалізується в такій черговості:

1) майно, що безпосередньо не використовується у виробництві (предмети інтер`єру офісів, готова продукція та товари тощо);

2) об`єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для використання у виробництві.

Звернення стягнення на кошти та інше майно фізичних осіб - підприємців здійснюється за правилами, визначеними цією статтею.

Статтею 53 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Зазначені особи зобов`язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку.

Відповідно до статті 56 Закону України Про виконавче провадження про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються:

1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо;

2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;

3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.

Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Відповідно до частини 10 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані: назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису; якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; відмітка про роз`яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця; зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі. Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.

Згідно з статтею 57 Закону України Про виконавче провадження визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Статтею 61 Закону України Про виконавче провадження визначено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.

Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Порядок реалізації майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.

За результатами дослідження судом листа суб`єкта оціночної діяльності - Товариства з обмеженою відповідальністю Реноме Груп вих. № 01/09 від 30.09.2020, який став підставою для звернення зі скаргою до суду, встановлено такі зауваження:

- надана технічна документація не відповідає фактичному розміщенню, плануванню і характеристикам даного об`єкту;

- технічна документація не містить всіх добудов/перебудов/перепланування, що значно спотворює уявлення про можливу площу даного об`єкту;

- державним виконавцем не описано все майно;

- надано доступ лише до частини приміщень, що унеможливлює оцінювача оцінити технічний стан більшої частини приміщень.

За результатами перевірки судом документів, що долучені до скарги, встановлена відсутність: постанови про накладення арешту та опису майна відповідача, що розташовано за адресою: м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 23, згідно з якою можливо встановити на яке майно накладено арешт та в яких межах; яке нерухоме майно описано та зазначено в акті опису.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України Про виконавче провадження арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.06.2019 стягнуто з Приватного підприємства "ОПТТОРГРЕСУРС" на користь Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" 4355,31 грн. 3% річних, 11873,46 грн. інфляційних втрат , 243,41 грн. судового збору та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Лімітед" на користь Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" 43553,20 грн. 3 % річних, 118734,97 грн. інфляційних втрат, 2434,35 грн. судового збору.

Тобто, з огляду на вимоги Закону України Про виконавче провадження , арешт міг бути накладений в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця.

Судом враховані посилання заявника на обставини, що встановлені у справі № 914/4176/14, а саме такі.

Згідно з даних облікової картки на зведене виконавче провадження №58128608, таке включає три виконавчі документи: наказ Господарського суду Київської області від 04.01.2019 №911/901/18 про стягнення з ТОВ "Ресурс Лімітед" на користь ПП "Продсервіс Україна 2012" 15880,00 грн.; наказ Господарського суду Київської області від 04.01.2019 №911/901/18 про стягнення з ТОВ "Ресурс Лімітед" на користь ПП "Продсервіс Україна 2012" 716365,74 грн. та наказ Господарського суду Львівської області від 28.05.2015 №914/4176/14 про стягнення з ТОВ "Ресурс Лімітед" на користь ПП "Продсервіс Україна 2012" 1577075,02 грн.

Як вбачається з одержаної судом Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 17.04.2019 у справі № 607/9324/19, державним реєстратором 22.04.2019 внесено до реєстру обтяження (у вигляді арешту) на майно боржника - 136/1000 частин нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Тернопіль, бульвар Шевченка, 23.

05.03.2019 ПП "Тернопільське експертно-консультаційне бюро" складений Висновок про ринкову вартість 136/1000 частки нежитлового приміщення літ А, що належить на праві приватної спільної часткової власності ТОВ "Ресурс Лімітед", для визначення початкової ціни продажу нерухомого майна шляхом електронних торгів, за яким ринкова вартість приміщення склала 35213224,00 грн.

Судом врахована постанова від 30.07.2020 про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому проваджені № 61032549, згідно з якою зазначено, що 30.07.2020 державним виконавцем описано нерухоме майно боржника, що знаходиться за адресою: м. Тенопіль, бульвар Шевченка, 23.

Проте, за результатами дослідження судом листа Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за підписом начальника відділу Бонах В., встановлено, що 03.02.2020 та 26.02.2020 згідно з відповідей БТІ у боржника немає зареєстровано нерухомого майна в м. Тернополі, тобто, долучені заявником до матерілаів справи документи відносно наявності у відповідача нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Тенопіль, бульвар Шевченка, 23 суперечать один одному.

Отже, аргументи скаржника про зобов`язання державного виконавця примусово описати все майно за адресою: м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 23, включаючи розташоване в цьому ж приміщенні обладнання банкетного залу (в тому числі, все кухонне обладнання, столи, стільці та інші наявні в цьому приміщенні матеріальні цінності) та всі, без виключення, приміщення, а не лише ті, які боржник передав в оренду ТОВ Україна , ресторан, на підставі укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору від 02.08.2018, не підлягають задоволенню, з огляду на те, що з долучених скаржником матеріалів скарги неможливо встановити, на яке майно боржника та в яких межах накладений арешт, яке саме майно боржника описане державним виконавцем для примусового виконання рішення суду.

4. Відповідно до статті 57 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Оцінка майна здійснюється в порядку, передбаченому Законами України "Про виконавче провадження" та "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України, оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", оцінка майна проводиться на підставі договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна. У випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб`єкти оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена обов`язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 1 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, Національний стандарт №1 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Пунктом 50 Національного стандарту №1 передбачено, що проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка.

Згідно з пунктом 51 Національного стандарту №1, незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Пунктом 53 Національного стандарту №1 передбачено, що незалежно від обраних підходів та методів оцінки оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об`єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно подібного майна, відомості про економічні характеристики об`єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об`єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання); проаналізувати існуючий стан використання об`єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання; зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та (або) ставки дисконту; визначити правові обмеження щодо об`єкта оцінки врахувати їх вплив на вартість об`єкта оцінки; обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби застосування спеціальних методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох методичних підходів або методів).

Відповідно до пункту 56 Національного стандарту №1, звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен, серед іншого, містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Статтею 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх, викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, залучати в установленому порядку працівників поліції, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

З наведених норм вбачається, що не зважаючи на вибір оцінювачем підходів, методів оцінки майна, підготовці та проведенню незалежної оцінки майна повинно передувати ознайомлення з об`єктом оцінки, зокрема, шляхом доступу до нього.

Норми вищезазначеного законодавства містять застереження тільки щодо випадків, згідно з якими огляд приміщень не може бути здійснено особисто оцінювачем, при цьому, останній надає відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки.

Фактичне ознайомлення з майном, яке є предметом оцінки, можливе при доступі оцінювача до цього майна. Зважаючи на характер об`єкта оцінки, ознайомлення з таким майном не може відбутися без огляду на дату оцінки та відповідно потребує доступу до нього, який має забезпечити замовник - у даному випадку державний виконавець.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарським судом України у постанові від 15.02.2017 у справі №907/797/13 та Верховним Судом у постанові від 10.05.2018 у справі №759/8923/16-ц.

Отже, вимоги скаржника відносно зобов`язання державного виконавця надати суб`єкту оціночної діяльності технічну документацію, яка відповідає фактичному розміщенню, планування і характеристикам належного боржнику - ТОВ Ресурс Лімітед об`єкта за адресою: м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 23, не підлягають задоволенню, з огляду на те, що нормами Закону України Про виконавче провадження не передбачено обов`язок державного виконавця виготовляти та надавати суб`єкту оціночної діяльності технічну документацію, яка відповідає фактичному розміщенню, плануванню і характеристикам, у випадку, якщо відомості, які зазначені в єдиних державних реєстрах є недостовірними.

Судом враховано, що державним виконавцем надано технічну документацію, яка не містить усіх добудов/прибудов/перепланувань, що зазначено в листі Товариства з обмеженою відповідальністю Реноме від 30.09.2020 вих. № 01/09, проте, нормами Закону України Про виконавче провадження не врегульовано випадок невідповідності наданої технічної документації фактичному розміщенню і плануванню майна юридичної особи, яке підлягає примусовій реалізації на підставі статей 52, 57, 61 Закону України Про виконавче провадження , як це передбачається частиною 5 статті 50 Закону України Про виконавче провадження у випадку звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна фізичної особи, яка, у даному випадку, не підлагає застосуванню.

5. Аргументи заявника відносно забезпечення доступу оцінювачу ТОВ Реноме груп Сачику О.М. до всіх належних ТОВ Ресурс Лімітед за адресою: м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 23, у тому числі, і до тих, площа яких перевищує вказані в договорі оренди від 02.08.2018 - 518,3 кв.м, не підлагають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі Золотас проти Греції стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Капітал Банк АД проти Болгарії (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

У справі Суханов та Ільченко проти України Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин законне сподівання на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має законне сподівання , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35, № 68385/10 та № 71378/10).

Норма про непорушність права власності стосується всіх її форм тоді як стаття 41 Конституції України передбачає непорушність лише права приватної власності. Непорушність права власності полягає в його недоторканності, а, водночас, і в недоторканості самого майна власника. Всі особи мають утримуватися від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди. Не допускається також протиправне позбавлення права власності або обмеження в його здійсненні.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже, з урахуванням того, що матеріали справи не містять постанови про накладення арешту та опису нерухомого майна, з якої можливо вставити площу майна на яке накладено арешт та передбаченого статтею 10 Закону України Про оцінку майна договору між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки з якого можливо встановити, до яких приміщень боржника надано доступ, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для надання доступу до всіх приміщень боржника, які розташовані за адресою: м. Тернопіль, бульвар Т. Шевченка, 23, з огляду на те, що доступ до нерухомого майна, яке перебуває у власності, можливий лише на підставі визначених законом випадків, наприклад, ухвали слідчого судді, тобто, всі інші незаконні дії відносно права власності, суперечать вимогами статті 41 Конституції України, статті 321 Цивільного кодексу України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

6. Відносно аргументів про визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема:

- проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

- вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

- отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

- здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Проте, як вбачається з долучених до матеріалів справи документів, лист суб`єкта оціночної діляності з викладеними недоліками відносно технічної документації отримано державним виконавцем 06.10.2020 та станом на дату розгляду скарги - 08.12.2020, не вчинено жодних дій для усунення недоліків технічної документації, а саме: не викликано посадових осіб боржника для надання пояснень з приводу технічної документації, не забов`язано надати технічну документацію з усіма добудовами/прибудовами/переплануванням майна, на яке накладено арешт, отже, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що наявні підставі для визнання бездіяльності державного виконавця неправомірною.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені і в статтях 7 (рівність перед законом і судом) та 13 (змагальність сторін) Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Отже, принцип змагальності не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов`язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.

Принцип змагальності закріплений, зокрема, у частині 3 статті 13, частині 1 статті 76, частині 1 статті 78, частині 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 18, 234, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Скаргу (вх. № 212/20 від 04.11.2020) Приватного підприємства "Продсервіс Україна 2012" на бездіяльність головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Сухарського Р.С. у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду від 22.01.2020 у справі № 911/290/19 задовольнити частково.

2. Визнати бездіяльність головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (код ЄДРПОУ 40330167, 46002, м. Теропіль, вул. Кн. Острозького, 14) Сухарського Р.С. під час виконання рішення суду від 22.01.2020 у справі № 911/290/19 неправомірною.

3. В іншій частині скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею - 14.12.2020 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів.

Суддя С.О. Саванчук