Рішення

від 23.05.2019 по справі 911/222/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2019 р. м. Київ Справа № 911/222/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ-208" (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 13, кв. 5; 03039, м. Київ, просп. Науки, 16)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно Будівельна Компанія" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Степана Разіна, буд. 13)

про стягнення 242666,35 грн. заборгованості за договором № 69 від 26.04.2017 р. та за договором № 20 від 12.06.2017 р.

секретар судового засідання: Демідова А.А.

від позивача: Шафорост Ю.О. (директор; наказ № 8к від 23.07.2009 р.);

від відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ-208" (далі - ТОВ "ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ-208", позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Північно Будівельна Компанія (далі - ТОВ Північно Будівельна Компанія , відповідач) про стягнення 242666,35 грн. заборгованості за договором № 69 від 26.04.2017 р. та за договором № 20 від 12.06.2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо здійснення повного розрахунку з позивачем за виконані роботи за договорами від 26.04.2017 р. № 69 та від 12.06.2017 р. № 20, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 152260,77 грн. основного боргу, 68387,43 грн. пені, 22018,15 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.02.2019 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18 березня 2019 р.

06.03.2019 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н, б/д (вх. № 4226/19 від 06.03.2019 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також визнати договори № 69 від 26.04.2017 р. та № 20 від 12.06.2017 р. недійсними. В обґрунтування своєї позиції відповідач, посилаючись на інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" № 01-8/211 від 07.04.2008 р., зазначає, що посилання ТОВ "ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ-208" у позовній заяві на цивільне законодавство є неправомірним, оскільки спірні відносини у даній справі є предметом господарського регулювання, а відтак мають застосовуватись норми Господарського кодексу. Також відповідач вказує, що не згоден з розрахунками заборгованості, зробленими позивачем за договором № 20 від 11.07 .2017 р., з огляду на те, що такий договір між ТОВ "ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ-208" та ТОВ "Північно Будівельна Компанія" не укладався. Водночас, як вважає відповідач, договори № 69 від 26.04.2017 р. та № 20 від 12.06.2017 р. не відповідають вимогам справедливості у розумінні статті 627 Цивільного кодексу України, оскільки санкції за порушення умов договору визначені тільки до однієї зі сторін, що є підставою для визнання таких правочинів недійсними. Щодо строку позовної давності відносно вимог про нарахування штрафних санкцій відповідач, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 18.05.2016 р. у справі № 6-474цс16 та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, наголошує, що, на думку останнього, такий строк вже сплив.

29.03.2019 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь № 29/03-1 від 29.03.2019 р. (вх. № 6303/19 від 29.03.2019 р.) на відзив, за змістом якої позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції ТОВ "ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ-208" зазначає, що твердження відповідача про те, що посилання позивачем у даній справі на цивільне законодавство є неправомірним, не заслуговує на увагу, оскільки ТОВ "Північно Будівельна Компанія" не надано жодного доказу та/або обґрунтування щодо протиправного застосування позивачем норм Цивільного кодексу України. Окрім того, як вказує позивач, відповідач у своєму відзиві на позов неодноразово і сам звертався до норм ЦК України. Також позивач наголошує, що не висував будь-яких вимог щодо відшкодування відповідачем збитків, заявляючи до стягнення штрафні санкції на підставі укладених договорів.

Водночас, позивач зазначає, що оскільки ТОВ "Північно Будівельна Компанія" не звернулось до суду у встановленому порядку щодо визнання договорів № 69 від 26.04.2017 р. та № 20 від 12.06.2017 р. недійсними з моменту їх укладення та не вказало, яким чином такі договори порушують права та законні інтереси товариства, то ці договори вважаються укладеними з дотриманням вимог чинного законодавства, а відтак породжують правові наслідки для сторін.

03.05.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло заперечення б/н, б/д (вх. № 8616/19 від 03.05.2019 р.) на відповідь позивача на відзив, за змістом якого відповідач зазначає, що не визнає позовні вимоги, а також вказує, що посилання останнім на норми Цивільного кодексу України стосувалось питань, які не врегульовані нормами господарського законодавства.

У судовому засіданні 13.05.2019 р. представники позивача та відповідача заявили про надання суду всіх наявних у ТОВ "ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ-208" та ТОВ "Північно Будівельна Компанія" доказів, що мають значення для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.05.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.05.2019 р.

20.05.2019 р. до господарського суду Київської області від ТОВ Північно Будівельна Компанія було подано заяву б/н від 20.05.2019 р. (вх. № 9864/19 від 20.05.2019 р.) про відкладення розгляду справи, відповідно до якої відповідач просив суд відкласти розгляд справи на дату після 10.07.2019 р., у зв`язку з відрядженням директора та юриста товариства на період з 21.05.2019 р. до 10.07.2019 р.

Представник позивача у судовому засіданні 23.05.2019 р. проти відкладення розгляду справи заперечував та зазначав про необґрунтованість поданої відповідачем заяви про відкладення, а також вказував, що відповідач безпідставно намагається затягнути розгляд даної справи.

Розглянувши заяву ТОВ Північно Будівельна Компанія про відкладення розгляду даної справи, заслухавши заперечення представника позивача, суд відмовляє у її задоволенні з огляду на наступне.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 202 ГПК України встановлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Судом встановлено, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору у даному судовому засіданні, а відповідачем належними та допустимими доказами не доведено поважності причин неявки представника відповідача.

Так, ч.ч. 1-3 статті 56 ГПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Судом встановлено, що до заяви про відкладення розгляду справи відповідачем не подано доказів того, що ТОВ Північно Будівельна Компанія має єдиного можливого представника товариства, який міг здійснювати представництво інтересів відповідача в суді у даній справі № 911/222/19.

Окрім того, судом враховано обмеження встановленими Господарським процесуальним кодексом України процесуальними строками терміну розгляду справи та приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, а обов`язок здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. При цьому розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи та предмет спору.

З урахуванням наведеного , клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню судом.

У судовому засіданні 23.05.2019 р. представник позивача позовні вимоги підтримував; представник відповідача у судове засідання не з`явився.

У судовому засіданні 23.05.2019 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

26.04.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ-208" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Північно Будівельна Компанія (замовник) було укладено договір № 69, відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов`язується виконати роботи "Реконструкція нежитлової будівлі (літери Ж) під адміністративно-офісну будівлю по вул. Святошинській, 3 у Святошинському р-ні м. Києва. Благоустрій прилеглої території", а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи на умовах договору.

Орієнтовна сума договору на підставі договірної ціни вартості робіт складає 320660,06 грн., крім того ПДВ - 64132,41 грн. Загальна орієнтовна вартість робіт становить 384794,47 грн. Вартість робіт (договірна ціна) являється динамічною, визначається на основі дефектних актів та кошторисів і розрахунків підрядника (п. 2.1, п. 2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що замовник протягом 2-х банківських днів після підписання договору за попередньою домовленістю з підрядником вносить підряднику аванс у розмірі 50% вартості робіт для придбання будівельних матеріалів.

У відповідності з п. 3.2 договору перед улаштуванням верхнього шару покриття замовник вносить підряднику аванс у розмірі 30% вартості робіт.

Згідно з п. 3.3 договору остаточний розрахунок з підрядником за виконані роботи здійснюється замовником протягом 10-ти календарних днів після підписання останнього акту приймання виконаних робіт (ф. КБ-2в) з урахуванням перерахованих авансів.

Умовами п. 3.4 договору передбачено, що за порушення терміну розрахунків за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню від суми простроченого платежу, в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.1 договору акти приймання виконаних робіт подаються підрядником для перевірки та підпису замовнику до 28 числа звітного місяця. Замовник у 2-денний термін перевіряє акт та підписує його. В випадку мотивованої відмови замовника прийняти виконані роботи, сторонами оформлюється дефектний акт з переліком необхідних доробок та терміни їх виконання.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання та діє до моменту повного виконання умов даного договору (п. 9.1 договору).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств.

03.07.2017 р. між ТОВ "ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ-208" та ТОВ Північно Будівельна Компанія було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 69 від 26.04.2017 р., відповідно до якої сторонами було узгоджено загальну вартість додаткових робіт на суму 20034,95 грн., в тому числі ПДВ 20% - 3339,16 грн.

На виконання умов договору № 69, позивачем були виконані відповідачу роботи на загальну суму 364037,87 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами приймання виконаних будівельних робіт, у тому числі - № 1 за травень 2017 року від 31.05.2017 р. на суму 215265,37 грн., № 2 за червень 2017 року від 30.06.2017 р. на суму 128737,55 грн., № 3 за липень 2017 року від 31.07.2017 р. на суму 20034,95 грн., а також відповідними довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 (копії актів та довідок долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

ТОВ Північно Будівельна Компанія було частково оплачено виконані роботи в сумі 220000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1008 від 27.04.2017 р. на суму 70000,00 грн., № 1113 від 30.05.2017 р. на суму 50000,00 грн., № 1157 від 12.06.2017 р. на суму 100000,00 грн.

Як слідує з позову, оскільки ТОВ Північно Будівельна Компанія лише частково розрахувалось з позивачем за виконані роботи відповідно до договору № 69 від 26.04.2017 р., у відповідача перед позивачем за даним договором існує заборгованість в сумі 144037,87 грн.

Окрім того, 12.06.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ-208" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Північно Будівельна Компанія (замовник) було укладено договір № 20, відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов`язується виконати роботи з відновлення покриття по вул. Стрийська, 6, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи на умовах договору.

Орієнтовна сума договору на підставі договірної ціни вартості робіт складає 65185,75 грн., крім того ПДВ - 13037,15 грн. Загальна орієнтовна вартість робіт становить 78222,90 грн. Вартість робіт (договірна ціна) являється динамічною, визначається на основі дефектних актів та кошторисів і розрахунків підрядника (п. 2.1, п. 2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що замовник протягом 2-х банківських днів після підписання договору за попередньою домовленістю з підрядником вносить підряднику аванс у розмірі 70% вартості робіт для придбання будівельних матеріалів.

У відповідності з п. 3.2 договору остаточний розрахунок з підрядником за виконані роботи здійснюється замовником протягом 10-ти календарних днів після підписання останнього акту приймання виконаних робіт (ф. КБ-2в), з урахуванням перерахованих авансів.

Умовами п. 3.3 договору передбачено, що за порушення терміну розрахунків за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню від суми простроченого платежу, в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.1 договору акти приймання виконаних робіт подаються підрядником для перевірки та підпису замовнику до 28 числа звітного місяця. Замовник у 2-денний термін перевіряє акт та підписує його. У випадку мотивованої відмови замовника прийняти виконані роботи, сторонами оформлюється дефектний акт з переліком необхідних доробок та терміни їх виконання.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання та діє до моменту повного виконання умов даного договору (п. 9.1 договору).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств.

На виконання умов договору № 20, позивачем були виконані відповідачу роботи на загальну суму 78222,90 грн., що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їх печаткою актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 за червень 2017 року від 30.06.2017 р. на суму 78222,90 грн., а також відповідною довідкою про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 (копії акту та довідки долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

ТОВ Північно Будівельна Компанія було частково оплачено виконані роботи в сумі 70000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 44 від 13.07.2017 р.

Як зазначає позивач, оскільки ТОВ Північно Будівельна Компанія лише частково розрахувалось з позивачем за виконані роботи відповідно до договору № 20 від 12.06.2017 р., у відповідача перед позивачем за даним договором існує заборгованість в сумі 8222,90 грн.

ТОВ "ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ-208" було надіслано на адресу ТОВ Північно Будівельна Компанія претензії-вимоги № 08/10-1 на суму 144037,87 грн. та № 08/10-2 на суму 8222,90 грн. від 08.10.2018 р.

Відповіді на претензії отримано не було, заборгованість не сплачено. Отже, оскільки ТОВ Північно Будівельна Компанія несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувалось з позивачем за договорами № 69 від 26.04.2017 р. та № 20 від 12.06.2017 р., позивач і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач доказів оплати за виконані позивачем роботи згідно договорів № 69 від 26.04.2017 р. та № 20 від 12.06.2017 р. в загальній сумі 152260,77 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань за договорами судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 69 від 26.04.2017 р. в сумі 144037,87 грн. та за договором № 20 від 12.06.2017 р. в сумі 8222,90 грн., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у загальній сумі 152260,77 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 68387,43 грн. пені.

Як зазначалось вище, у відповідності з п. 3.3 договору № 20 від 12.06.2017 р. та п. 3.4 договору № 69 від 26.04.2017 р. за порушення терміну розрахунків за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню від суми простроченого платежу, в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня.

В силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з визначенням поняття неустойки, що закріплено в статті 549 Цивільного кодексу України грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Згідно з ч. 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Поряд з цим, згідно з приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Заявлена позивачем вимога про стягнення пені за договором № 69 від 26.04.2017 р. в сумі 64528,97 грн. за період з 11.08.2017 р. до 03.01.2019 р. на суму 144037,87 грн. та за договором № 20 від 12.06.2017 р. в сумі 3858,46 грн. на суму 8222,90 грн. за період з 11.07.2017 р. до 03.01.2019 р. підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається із здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення з відповідача пені, останню було розраховано за період, що перевищує шість місяців.

Проте, умовами укладених між сторонами договорів не було встановлено можливості нарахування пені за період, що перевищує зазначений у ч. 6 ст. 232 ГК України строк.

Згідно з виконаним судом арифметичним розрахунком з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 20859,93 грн., у тому числі - за порушення умов договору № 69 від 26.04.2017 р. за період з 11.08.2017 р. до 11.02.2018 р. на суму 144037,87 грн. в сумі 19770,68 грн., за порушення умов договору № 20 від 12.06.2017 р. за період з 11.07.2017 р. до 11.01.2018 р. на суму 8222,90 грн. в сумі 1089,25 грн.

Водночас, як вбачається з відзиву відповідача, ТОВ Північно Будівельна Компанія просило суд застосувати відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовну давність в один рік до вимог позивача про стягнення пені.

У ст. 256 Цивільного кодексу України визначено поняття позовної давності, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як встановлено судом, річний строк позовної давності у даному спорі в частині обґрунтованих вимог про стягнення пені за договором № 20 від 12.06.2017 р. в сумі 1089,25 грн. за період з 11.07.2017 р. до 11.01.2018 р. сплив до звернення позивача з позовом, який було подано до господарського суду 17.01.2019 р., про що відповідачем до винесення рішення у справі було зроблено заяву про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за договором № 20 від 12.06.2017 р. підлягає залишенню без задоволення повністю.

Водночас, строк позовної давності у даному спорі в частині вимог про стягнення пені за договором № 69 від 26.04.2017 р. в сумі 19770,68 грн. за період з 11.08.2017 р. до 11.02.2019 р. сплив частково, а саме - за період з 11.08.2017 р. до 16.01.2018 р., а в частині стягнення пені за період 17.01.2018 р. до 11.02.2018 р. в сумі 3176,73 грн. вимоги позивача підлягають задоволенню судом.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 22018,15 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 22018,15 грн., нарахованих на заборгованість відповідача, у тому числі - за період з серпня 2017 року до листопада 2018 року на суму 144037,87 грн. в сумі 20811,25 грн. та за період з липня 2017 року до листопада 2018 року на суму 8222,90 грн. в сумі 1206,90 грн.

Слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу, з урахуванням індексу інфляції, визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

Сума боргу, з урахуванням індексу інфляції, повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З урахуванням наведеного, згідно із здійсненим судом арифметичним розрахунком, розмір інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості відповідача, становить 21999,33 грн., у тому числі - за договором № 69 від 26.04.2017 р. за період з вересня 2017 року до листопада 2018 року на суму 144037,87 грн. в сумі 20811,25 грн. та за договором № 20 від 12.06.2017 р. за період з серпня 2017 року до листопада 2018 року на суму 8222,90 грн. в сумі 1188,08 грн.

Відтак, заявлені позивачем інфляційні втрати підлягають частковому стягненню з відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ-208".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Слід зазначити, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Північно Будівельна Компанія" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Степана Разіна, буд. 13, код 38890713) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ-208" (01030, м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 13, кв. 5, код 36051023) 152260 (сто п`ятдесят дві тисячі двісті шістдесят) грн. 77 коп. основного боргу, 3176 (три тисячі сто сімдесят шість) грн. 73 коп. пені, 21999 (двадцять одну тисячу дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 33 коп. інфляційних втрат, 2661 (дві тисячі шістсот шістдесят одну) грн. 56 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 03.06.2019 р.

Суддя В.М. Бабкіна