Постанова

від 29.05.2019 по справі 916/989/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/989/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду у складі Савицького Я.Ф. - головуючого, Колоколова С.І., Принцевської Н.М. від 23 січня 2019 року та рішення Господарського суду Одеської області у складі Петренко Н.Д. від 17 жовтня 2018 року

за позовом керівника Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі: 1. Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, 2. Дунайського регіонального офісу водних ресурсів

до : 1. Ізмаїльської районної державної адміністрації, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс-Лімітед"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання договору недійсним, витребування земельної ділянки

(за участю представників: прокурор - Гудименко Ю.В.; відповідача-2 - Соколова А.К.)

Історія справи

Обставини справи, встановлені судами

1 . Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею від 20.05.1994 Придунайському управлінню каналів, захисних споруд і водоймищ (правонаступник - Дунайський регіональний офіс водних ресурсів) надано в постійне користування 60 га землі для ведення підсобного сільського господарства.

2. На підставі розпоряджень Ізмаїльської районної державної адміністрації (далі - Ізмаїльська РДА, відповідач-1) від 06.09.2007 №717/А-2007 та від 16.07.2007 № 520/А-2007 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду терміном на 49 років Товариству з обмеженою відповідальністю „Інтерофіс-Лімітед" (далі - ТОВ "Інтерофіс-Лімітед", відповідач-2) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Матроської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області" та земельним ділянкам було присвоєно кадастрові номери: 51.220.836.0001.002.0010 ; 51.220.836.0001.002.0011; 51.220.836.0001.002.0012; 51.220.836.0001.002.0013; 51.220.836.0001.002.0014; 51.220.836.0001.002.0015; 51.220.836.0001.002.0016.

3. Розпорядженням Ізмаїльської РДА від 02.06.2008 №556/А-2008 надано ТОВ "Інтерофіс-Лімітед" у довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення загальною площею 447,5346 га, яка знаходиться на землях запасу (за межами населеного пункту) на території Матроської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень.

4. На підставі вказаного розпорядження між Ізмаїльською РДА та ТОВ "Інтерофіс-Лімітед" 25.04.2009 укладено договір оренди земельних ділянок загальною площею 447,5346 га, які розташовані на території Матроської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з правом садіння багаторічних насаджень строком на 49 років. За договором передано в оренду земельні ділянки з кадастровими номерами, наведеними у пункті 2 Постанови (державна реєстрація договору - 10.06.2009 за №040952100001).

5. Розпорядженням Ізмаїльської РДА від 28.04.2009 №406/А-2009 затверджено ТОВ „Інтерофіс-Лімітед" технічну документацію із землеустрою та спірний договір оренди.

Короткий зміст позовних вимог

6. У травні 2018 року керівник Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області (далі - позивач) в інтересах держави в особі (1) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - позивач-1), (2) Дунайського регіонального офісу водних ресурсів (далі - позивач-2) звернувся з позовом до Ізмаїльської РДА та ТОВ "Інтерофіс-Лімітед" про: (1) визнання незаконним та скасування розпорядження Ізмаїльської РДА від 02.06.2008 № 556/А-2008; (2) визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди земельних ділянок від 25.04.2009 (зареєстрований 10.06.2009 за №040952100001); (3) витребування від ТОВ "Інтерофіс-Лімітед" на користь позивача-1 земельної ділянки загальною площею 412,2946 га та (4) витребування від ТОВ "Інтерофіс-Лімітед" на користь позивача-2 земельної ділянки загальною площею 35,24 га.

7. Позовна заява мотивована тим, що орендована відповідачем-2 на підставі спірного договору оренди одна з земельних ділянок з кадастровим номером 51.220.836.0001.002.0011 накладається на земельну ділянку площею 60 га, яка надана в постійне користування позивачу-2, орієнтовна площа накладення земельних ділянок складає 35,24 га. Про факт такого накладення свідчить зміст пояснювальної записки до технічного звіту на виконання топофографо-геодезичних робіт, складеного ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

8. Отже, спірне розпорядження та укладений на його підставі договір суперечать вимогам статті 116 Земельного кодексу України та порушують право позивача-2 на користування належною йому на праві постійного користування земельною ділянкою.

Короткий зміст оскаржуваних рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

9. Рішенням Господарського суду Одеської області від 17 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23 січня 2019 року, у позові відмовлено.

10. Суди встановили, що прокурором у порушення вимог статей 74, 76, 77 ГПК України не доведено належними та допустимим доказами факту накладення земельних ділянок. Так, єдиний наданий прокурором доказ порушення прав позивача-2 - технічний звіт по виконанню топографо-геодезичних робіт, складений на замовлення прокуратури ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі - технічний звіт), визнаний судами неналежним не допустимим, оскільки: (1) технічний звіт виконаний особою, яка не є сертифікованим інженером-геодезистом; (2) зі змісту технічного звіту неможливо встановити, на якій саме земельній ділянці виконані топографо-геодезичні роботи; (3) лінійні проміри земельної ділянки, які наведені у Державному акті на право постійного користування позивача-2 не співпадають із лінійними промірами, зазначеними на складеному виконавцем технічного завіту плані земельної ділянки; (4) визначені у звіті координати місця розташування земельної ділянки, якою користується позивач-2, не відновлювались виконавцем звіту на підставі раніше розробленої та затвердженої документації із землеустрою, яка і визначає дійсне місцеположення земельної ділянки у просторі.

11. На противагу доводам прокурора судами встановлено, що відповідно до офіційних відомостей Державного земельного кадастру спірна земельна ділянка знаходиться між двома зареєстрованим у Державному земельному кадастрі земельними ділянками, кадастрові номери 5122083600:01: 002 : 0010 та 5122083600:01:002 :0012 , якими також правомірно користується ТОВ "Інтерофіс-Лімітед" на підставі спірного договору оренди.

12. Крім того, судами враховано, що прокурор вже звертався до суду з аналогічним позовом в інтересах держави в особі Дунайського басейнового управління водних ресурсів до Ізмаїльської РДА та ТОВ "Інтерофіс-Лімітед" про визнання недійсним договору оренди від 10.06.2009 за №040952100001 та витребування у відповідача-2 цих же самих земельних ділянок і також з підстав накладення земельних ділянок, проте з посиланням на інше геодезичне дослідження і судовими рішеннями у справі №916/629/17, які набрали законної сили, прокурору в позові також відмовлено. У справі №916/629/17 судами встановлені преюдиційні для даної справи обставини правомірності набуття відповідачем-2 речового права користування земельними ділянками на підставі спірних розпорядження та договору оренди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги прокурора

13. Не погоджуючись із наведеними судовими рішеннями, прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи прокурора, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

14. Судами порушено вимоги статті 86 ГПК України, оскільки не наведено переконливих причин неприйняття до уваги технічного звіту на виконання топографо-геодезичних робіт в якості доказу накладення земельної ділянки ТОВ "Інтерофіс-Лімітед" на земельну ділянку, належну Дунайському регіональному офісу водних ресурсів на праві постійного користування. Натомість вказаний технічний звіт виконано компетентним органом, а вказані у ньому відомості підтверджують факт накладення земельних ділянок.

15. Судами як першої, так і апеляційної інстанцій безпідставно не задоволено неодноразові клопотання прокурора та не призначено у справі судову експертизу для підтвердження або спростування обставин накладення земельних ділянок, викладених у технічному звіті.

16. Помилковими є посилання судів на преюдиційність для даного спору обставин, встановлених у справі № 916/629/17, оскільки у ній судами досліджувались інші докази накладення земельних ділянок.

Позиція інших учасників справи

17. Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу вважає спірні рішення такими, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи прокурора про безпідставне відхилення в якості доказу технічного звіту є надуманими та спрямовані на введення суду в оману. Щодо клопотання прокурора про призначення експертизи, то по-перше, їх відхилення судами мало місце з підстав порушення сама прокурором норм процесуального права, а по-друге, у праві відсутні визначені процесуальним законодавством підстави для призначення судової експертизи.

18. Позивач-2 у відзиві на касаційну скаргу вказує про відсутність обставин накладення земельних ділянок, а отже права позивача-2 спірним розпорядженням та договором оренди не порушено.

19. Третя особа в поясненнях на касаційну скаргу також зазначає про те, що надані відповідачу-2 в користування земельні ділянки не накладаються на земельну ділянку позивача-2.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

20. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

21 . Так, у даній справі причиною відмови в позові стало невиконанням саме прокурором покладеного на нього приписами статті 74 ГПК України процесуального обов`язку з доведення належними та допустимими доказами обставин накладення земельних ділянок, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Одночасно судами встановлено правомірність набуття відповідачем-2 речового права на спірні земельні ділянки, що також не спростовано прокурором.

22. З огляду на визначені процесуальним законом межі перегляду справи судом касаційної інстанції неприйнятними є доводи касаційної скарги в пункті 14 Постанови як такі, що є вимогами про переоцінку технічного звіту, як доказу, його додаткову перевірку та встановлення судом касаційної інстанції у зв`язку з цим інших обставин справи. При цьому у даному контексті посилання прокурора на порушення судами визначених статтею 86 ГПК України правил оцінки доказів є декларативним та не обґрунтоване реальними доводами, які б підтверджували допущення судами попередніх інстанцій відповідних порушень як передумови для направлення судом касаційної інстанції справи на новий розгляд на підставі приписів статті 310 ГПК України.

23. Доводи прокурора в пункті 15 Постанови Верховним Судом відхиляються з огляду на те, що вирішення питання про призначення судової експертизи є дискрецією судів першої та апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи та за умови наявності визначених статтею 99 ГПК України сукупності передумов для такого призначення. Проте у даній справі судами встановлено недоведеність прокурором обставин, на які він посилається в якості підстави позову, внаслідок чого підстави для призначення судової експертизи відсутні.

24. Твердження прокурора в пункті 16 Постанови також підлягають відхиленню, оскільки преюдиційними для даної справи в розумінні частини 4 статті 75 ГПК України суди обґрунтовано визнали виключно встановлені у справі №916/629/17 обставини правомірності набуття відповідачем-2 речового права користування земельними ділянками на підставі спірних розпорядження та договору оренди, а не обставини накладення земельних ділянок.

25. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" де Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

25.1. Також Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема у справі "Устименко проти України", що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії").

26. Керуючись імперативними нормами статті 300 Господарського процесуального кодексу України щодо меж перегляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд констатує правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин з урахуванням встановлених обставин справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Враховуючи вищенаведене та межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23 січня 2019 року та рішення Господарського суду Одеської області від 17 жовтня 2018 року у справі № 916/989/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.