Рішення

від 30.05.2019 по справі 495/9036/16-ц

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/9036/16-ц

№ провадження 2/495/442/2019

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

30 травня 2019 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря - Бучка І.В, Гасанзаде М. Р.,

Справа № 495/9036/16-ц,

за участю учасників справи:

від позивача - особисто позивач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровський Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ТОВ Руніком Стройнівест про визнання майнових прав спільною сумісною власністю подружжя, компенсації вартості невід`ємних поліпшень та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю,

представник позивача на підставі ордеру серії ОД № 358911- ОСОБА_3 , представник позивача на підставі ордеру серії ОД № 487352 - ОСОБА_9 ,

представник відповідача на підставі ордеру серії ОД № 291782 - Бороган В.В.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ТОВ Руніком Стройнівест , про визнання майнових прав спільною сумісною власністю подружжя, компенсації вартості невід`ємних поліпшень та поділ майна подружжя, надавши 20.12.2018 року заяву про часткову зміну предмета позову /в порядку ст. 49 ЦПК України/ остаточно просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію 1/2 частини вартості самочинно збудованих будівель за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 247,5 кв.м. та визнати за нею право власності на 1/2 частку садового будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 247,5 кв.м., як таке, що за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних грошових затрат; визнати майнові права, набуті відповідно до договорів купівлі-продажу майнових прав укладених між ОСОБА_2 та ТОВ Руніком Стройінвест від 21.08.2013 р. № Р7 120, № Р7 121, № Р7 129, № Р7 132, № 132, № Р7 136 - спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частину загальної вартості оплати майнових прав відповідно до банківських квитанцій № 2748178 від 29.08.2013 року, № 2748683 від 30.08.2013 року; № 2751188 від 04.09.2013 року; № 2748681 від 30.08.2013 року; № 2747219 від 28.08.2013 року; № 2746592 від 27.08.2013 року; № 2746588 від 27.08.2013 року; № 2744280 від 21.08.2013 року; № 2751687 від 05.09.2013 року; № 2752641 від 06.09.2013 року у сумі 1 355 621,00 грн, з яких 554 752,00 грн /сума 1/2 вартості майнових прав), 727 185,78 грн - інфляційні витрати та 73 683,22 грн (3 % річних); стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію 1/2 частини вартості ремонтних робіт в квартирах АДРЕСА_2 у сумі 250 000, 00 грн; стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію 1/2 частини витрат на облаштування торгівельних павільйонів торгових місць контейнерів та ТОВ Промринок , а саме: Торгове місце № 2708 на території ТП з АС №1; торгове місце № 2730 на території ТП з АС № 1; торгове місце № 3904 на території ТП з АС № 1; торгове місце № 2745 на території ТП з АС № 1; торгове місце № 2729 на території ТП з АС № 1; торгове місце № 2026 на території КП № 2 ТСК №1; торгове місце № 1174 на території КП № 2 ТСК № 1 ; стягнути з відповідача на її користь судові витрати за розгляд справи в суді /судовий збір, витрати за проведення експертизи, виклик свідків тощо).

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем.

Під час шлюбу - відповідач по справі уклав п`ять договорів купівлі-продажу майнових прав із ТОВ Руніком Стройінвест від 21.08.2013 року, а саме договір Р7 120 купівлі-продажу майнових відносно квартири НОМЕР_18 ; договір № Р7 121 купівлі-продажу майнових прав відносно квартири НОМЕР_19 ; договір Р7 129 купівлі-продажу майнових прав відносно квартири НОМЕР_20; договір № Р7 132 купівлі-продажу майнових прав відносно квартири в„– НОМЕР_21 ; договір Р7 136 купівлі-продажу майнових прав відносно квартири в„– НОМЕР_22 .

Юридична адреса зазначених квартир : АДРЕСА_2

Будівельна адреса: АДРЕСА_2 .

Предметом вищевказаних договорів були майнові права на отримання в майбутньому права власності на квартири, що забезпечувалось ОСОБА_2 інвестуванням у будівництво будинку.

Відповідно до банківських квитанцій, на підставі вищевказаних договорів, було виплачено відповідачем за майнові права ТОВ Руніком Стройінвест 1 109 504 грн.

З урахуванням презумпції рівності спільного майна подружжя, сума коштів, яка є еквівалентною її частки - 554 752 грн.

На вказану суму нараховується інфляція та 3 % річних, які становлять: 727 185, 78 грн /інфляція/+73683,22 /річні/.

Окрім того, в усіх вказаних квартирах, вона разом із відповідачем здійснили капітальний ремонт /згідно кошторису на загальну суму 500 000 грн/, що є значним невід`ємним поліпшенням, при чому дане поліпшення робилось за рахунок спільних коштів подружжя.

Разом з тим, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 06.07.2011 року відповідач володіє садовим будинком, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 247, 5 кв.м.

Перебуваючи у шлюбі з нею, ОСОБА_2 значно збільшив садовий будинок, побудувавши у 2016 році другий поверх з двох окремих кімнат з санвузлами та душем і балконом під здачу відпочивальникам.

Другий поверх будували вони разом з відповідачем як подружжя, тому вартість самочинно збудованих будівель, з якої 1/2 частина належить їй за законом має бути визнана за нею.

Також, зазначає, що її чоловікові належить право користування деякими павільйонами на ТОВ Промринок 7 кілометр , а саме: торгове місце № 2708 на території ТП з АС №1; торгове місце № 2730 на території ТП з АС №1; торгове місце № 3904 на території ТП з АС №1; торгове місце № 2745 на території ТП з АС №1; торгове місце № 2511 на території ТП з АС №1; торгове місце № 2026 на території КП № 2 ТСК № 1 ; торгове місце № 1174 на території КП № 2 ТСК №1, що підтверджується договорами про надання послуг по здійсненню торговельної діяльності.

Зараз усі ці об`єкти комерційної нерухомості надаються у оренду та є об`єктами користування та розпорядження відповідача, тому вона вважає, що має право власності на 1/2 частину цих об`єктів /у разі володіння ними ОСОБА_2 на праві приватної власності / або отримання 1/2 частини доходу від надання ОСОБА_2 в оренду /суборенду/.

Стверджує, що незважаючи на те, що усі об`єкти нерухомості, майнові права, невід`ємні поліпшення є такими, що зареєстровані на праві приватної власності за відповідачем ОСОБА_2 або знаходяться у його користуванні, то вона має однакові та рівні права на об`єкти спільної власності подружжя та рівні можливості відстояти їх при розгляді справи в судовому порядку.

З вказаних вище підстав вона і звернулась до суду з даним позовом.

01.02.2019 року від представника ОСОБА_2 до суду надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, у якій він просить суд: визнати грошові кошти на загальну суму 1 010 857 грн на оплату договорів купівлі-продажу майнових прав від 21.08.2013 року за № Р7 120, Р7 121, Р7 129, Р7 132, Р7 136 - об`єктом особистої приватної власності ОСОБА_2 .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.02.2019 року, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ТОВ Руніком Стройнівест , про визнання майнових прав спільною сумісною власністю подружжя, компенсації вартості невід`ємних поліпшень та поділ майна подружжя.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених в позові. Проти зустрічного позову заперечували.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення первісних позовних вимог заперечував, вказуючи на їх безпідставність, наполягав на задоволенні зустрічних позовних вимог.

Не погоджуючись з позовними вимогами, від відповідача до суду надійшов відзив від 14.07.2018 року, у якому він зазначив, що відповідачу на праві особистої власності належало наступне майно: АДРЕСА_3 , загальною площею 149,3 кв.м..

Згідно договору купівлі-продажу від 17.09.2012 року ОСОБА_2 продав вищевказаний котедж за 1 010857 грн.

Котедж під АДРЕСА_3 , загальною площею 126,8 кв.м. належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на котедж від 29.08.2011 року.

Згідно договору купівлі-продажу від 31.05.2013 року ОСОБА_2 продав вищевказаний котедж за 637 100 грн. Квартира АДРЕСА_4 , належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу за реєстровим № 1887 від 17.11.2008 року.

Згідно договору купівлі-продажу від 12.02.2010 року ОСОБА_2 продав вищевказану квартиру за 17 002 грн.

Квартира АДРЕСА_5 належала ОСОБА_2 на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеса від 29.07.2008 року.

Згідно договору купівлі-продажу від 18.03.2010 ОСОБА_2 продав вищевказану квартиру за 16 741 грн.

Згідно довідки про доходи пенсіонера від 20.06.2017 року, за період з жовтня 2009 року по червень 2017 рік ОСОБА_2 отримав пенсію за вислугу років на загальну суму 139 095,30 грн.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_12 , ОСОБА_2 з 24.03.2008 року є фізичною особою-підприємцем та здійснює свою підприємницьку діяльність на території ТОВ Промринок .

Окрім того, вказав, що за час шлюбу відповідач разом із позивачем неодноразово відпочивали як на території України так і за її межами, що підтверджується замовленням № 106310 від 02.01.2013 року вартістю 14 662, 80 грн.

Таким чином, відповідач вказує, що позивачем не доведено та жодним чином не встановлено придбання нерухомого та рухомого майна в період шлюбу за спільні кошти подружжя.

Вислухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, ретельно дослідивши докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що дійсно 09.08.2012 року сторони у відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Малиновському районі Одеського міського управління юстиції зареєстрували шлюб /актовий запис про шлюб № 925/, що підтверджується відповідною копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_13 . /т.1 л.с.33/.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право на спадщину, ВРЛ № 222582 від 06.07.2011 року, виданого приватним нотаріусом Овідідопольського райнотокругу, реєстровий № 870, ОСОБА_2 є власником садового будинку з загальною площею 247,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного Реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта. /т.1 л.с.22-23/.

У відповідності до ч.1 п.2 ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Вказане майно набуте відповідачем у порядку спадкування .

Разом з тим, у відповідності до ч.1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Суд не може погодитися з ствердженнями позивача, стосовно того, що вона разом із чоловіком, перебуваючи у шлюбі в 2016 році збільшили садовий будинок, побудувавши другий поверх з двох окремих кімнат з санвузлами та душем /приблизно 30 кв.м. загальної площі/ і балконом /приблизно 12 кв.м., оскільки жодного належного та допустимого доказу вказаного позивач не надала.

Матеріали справи не містять копії технічного паспорту з відміткою про здійснення самочинного будівництва, або будь-яких повідомлень з КП Білгород-Дністровське БТІ про збільшення площі садового будинку шляхом здійснення надбудови у вигляді другого поверху.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Враховуючи те, що всупереч наведених вище норм чинного законодавства позивач не надала доказів побудови ОСОБА_1 з ОСОБА_2 як подружжям другого поверху над садовим будинком, що належить на праві приватної власності відповідачу, тому позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 частини вартості самочинно збудованих будівель за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 247,5 кв.м. та визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку садового будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 247,5 кв.м. як таке, що за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних грошових затрат задоволенню не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Також недоведеними є вимоги щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 частини витрат на облаштування торгівельних павільйонів торгових місць контейнерів та ТОВ Промринок , а саме: Торгове місце № 2708 на території ТП з АС №1; Торгове місце № 2730 на території ТП з АС в„– 1 ; Торгове місце № 3904 на території ТП з АС в„– 1 ; Торгове місце № 2745 на території ТП з АС в„– 1 ; Торгове місце № 2511 на території ТП з АС в„– 1 ; Торгове місце № 2026 на території КП № 2 ТСК № 1 ; Торгове місце № 1174 на території КП № 2 ТСК № 1 , з наступних підстав.

Так, в якості обґрунтування позовних вимог позивачем приєднані до матеріалів справи договір № 2730 про надання послуг по здійсненню торгівельної діяльності від 12.11.2013 року; договір № 2708 про надання послуг по здійсненню торгівельної діяльності від 06.07.2013 року; договір № 2745 про надання послуг по здійсненню торгівельної діяльності від 15.01.2014 року; договір №2729 про надання послуг по здійсненню торгівельної діяльності від 06.11.2013 року; договір № 2026 про надання послуг по здійсненню торгівельної діяльності від 11.10.2012 року; договір № 1174 про надання послуг по здійсненню торгівельної діяльності, від 20.09.2012 року; договір № 2511 про надання послуг по здійсненню торгівельної діяльності від 13.04.2010 року; та договір № 3904 про надання послуг по здійсненню торгівельної діяльності від 25.05.2013 року. /т.1 л.с.129-136/

Предметом усіх наведених вище договорів є послуги зі створення умов для торгівельної діяльності, які ТОВ Промисловий ринок надає з плату підприємцю, а підприємець приймає і зобов`язується здійснювати торгівельну діяльність згідно з законодавством України.

За умовами договору № 2730 від 12.11.2013 року Промринок зобов`язується надати в строкове користування підприємцю ОСОБА_2 торгове місце № 2730 на території ТП з АС 1 з встановлення збірно-роздрібного павільйону, площею 3,6 кв.м. і здійснення з нього торгівельної діяльності.

За умовами договору № 2708 від 06.07.2013 року Промринок зобов`язується надати в строкове користування підприємцю ОСОБА_2 торгове місце № 2708 на території ТП з АС 1 з встановлення збірно-роздрібного павільйону, площею 10,8 кв.м. і здійснення з нього торгівельної діяльності.

За умовами договору № 2745 від 15.01.2014 року, Промринок зобов`язується надати в строкове користування підприємцю ОСОБА_2 торгове місце № 2745 на території ТП з АС 1 з встановлення збірно-роздрібного павільйону, площею 7,2 кв.м. і здійснення з нього торгівельної діяльності

За умовами договору № 2729 від 06.11.2013 року Промринок зобов`язується надати в строкове користування підприємцю ОСОБА_2 торгове місце № 2729 на території ТП з АС 1 з встановлення збірно-роздрібного павільйону, площею 10,8 кв.м. і здійснення з нього торгівельної діяльності.

За умовами договору № 2026 від 11.10.2012 року Промринок зобов`язується надати в строкове користування підприємцю ОСОБА_2 торгове місце № 2026 на території КП № 2 ТСК №1 з встановлення 20ти футових контейнерів і здійснення з нього торгівельної діяльності.

За умовами договору № 1174 від 20.09.2012 року Промринок зобов`язується надати в строкове користування підприємцю ОСОБА_2 торгове місце № 1174 на території КП № 2 ТСК №1 з встановлення 20ти футових контейнерів і здійснення з нього торгівельної діяльності.

За умовами договору від 13.04.2010 року, Промринок зобов`язується надати в строкове користування підприємцю ОСОБА_2 торгове місце № 2511 на території ТП з АС 1 з встановлення збірно-роздрібного павільйону, площею 3,6 кв.м. і здійснення з нього торгівельної діяльності.

Проте, в жодних з цих договорів не йдеться про наявність у ОСОБА_2 права власності на вказані торгівельні місця або павільйони чи контейнери.

Вимога позивача ОСОБА_1 полягає у стягненні компенсації 1/2 частини вартості витрат на облаштування торгівельних павільйонів/торгових місць контейнерів на ТВ Промринок , однак, жодних доказів про понесення витрат ОСОБА_2 у зв`язку із здійсненням торгівельної діяльності, згідно наданих вище договорів матеріали справи не містять, також і у самих договорах, що надані позивачем як єдиний доказ перебування у користуванні відповідача торгових місць/павільйонів, контейнерів/ не вказано які саме витрати на облаштування торгових місць має понести підприємець, не прописано які саме послуги та за якими тарифами та в якому порядку мають бути оплачені підприємцем.

У наданих відповідачем відповідях на письмове опитування учасника справи, що пред`явлені позивачем, вказано, що ОСОБА_2 не відома вартість облаштування, оздоблення, будівництва та реконструкції зазначених торгівельних місць, оскільки всі роботи були проведені працівниками ТОВ Промисловий ринок .

Таким чином, лише укладання між ТОВ Промринок та ОСОБА_2 . договорів по наданню послуг по здійсненню торгівельної діяльності не свідчать про понесення відповідачем будь-яких витрат у зв`язку із провадження торгівельної діяльності, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволені бути не можуть.

Щодо вимог позивача про визнання майнових прав спільним сумісним майном подружжя та стягнення з відповідача на користь позивача 1/2 частини загальної вартості оплати майнових прав відповідно до банківських квитанції разом з інфляційними витратами та 3 % річних, суд приходить до наступного.

Так, задля повного та всебічного розгляду справи, 17.05.2017 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було винесено ухвалу, відповідно до якої клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - задоволено. Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю ЖСК Радужний (Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, жилмасив Ульянівка , будинок №17); Товариства з обмеженою відповідальністю Руніком Стройінвест (м. Харків, вул. Іванова №27); Товариства з обмеженою відповідальністю Руніком Інвест (м. Одеса, вул. Академіка Корольова №92-а, поверх 3, каб.№324); Товариства з обмеженою відповідальністю ЖК Радужний (Одеська область, Овідіопольський район, масив Радужний , жилмасив Ульянівка , с. Ліманка, будинок №17, директор Рассолов А.І.) надати належним чином завірені копії угод з ОСОБА_2 , а саме: договори купівлі-продажу майнових прав, в яких зазначені суми інвестування укладені з ЖСК Радужний-1 :

- договір від 21.08.2013 року № Р7 120 купівлі-продажу майнових прав відносно квартири НОМЕР_18 (загальна площа 33,88 кв.м. );

- договір від 21.08.2013 року № Р7 121 купівлі-продажу майнових прав відносно квартири НОМЕР_19 (загальна площа 33,88 кв .м. );

- договір від 21.08.2013 року № Р7 129 купівлі-продажу майнових прав відносно квартири в„– НОМЕР_20 (загальна площа 35,86 кв .м. );

- договір від 21.08.2013 року № Р7 132 купівлі-продажу майнових прав відносно квартири в„– НОМЕР_21 (загальна площа 33,88 кв .м. );

- договір від 21.08.2013 року № Р7 136 купівлі-продажу майнових прав відносно квартири в„– НОМЕР_22 (загальна площа 35,86 кв.м.).

Витребувано з Товариства з обмеженою відповідальністю ЖСК Радужний (Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, жилмасив Ульянівка , будинок №17); Товариства з обмеженою відповідальністю Руніком Стройінвест (м. Харків, вул. Іванова №27); Товариства з обмеженою відповідальністю Руніком Інвест (м. Одеса, вул. Академіка Корольова №92-а, поверх 3, каб.№324) надати належним чином завірені копії угод з ОСОБА_2 , а саме: договір від 10.09.2014 року №ОВК-17-135 про надання послуг, предметом якого є квартира в„–135 (площею 36,10 кв.м.) ; договір від 10.09.2014 року №УБПТ-17-131 про надання послуг, предметом якого є квартира в„–131 (площею 33,60 кв.м.) ; договір від 10.09.2014 року №УБПТ-17-128 про надання послуг, предметом якого є квартира в„–128 (площею 36,00 кв.м.) ; договір від 10.09.2014 року №УБПТ-17-120 про надання послуг, предметом якого є квартира в„–120 (площею 33,60 кв.м.) ; договір від 10.09.2014 року №УБПТ-17-119 про надання послуг, предметом якого є квартира в„–119 (площею 33,40 кв.м .) . / т. 1 л.с.108-109/.

Також ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11.12.2017 року, клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - задоволено. Витребувано від Південного РЕМ м. Одеси, як структурного підрозділу ПАТ "Одесаобленерго" (адреса: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 18-б) копії правовстановлюючих документів на квартири АДРЕСА_2 , на підставі яких були укладені договори №532020, 532021, 532022, 532023, 532025 від 28.02.2017 року. /т.2 л.с.,33,36/.

Винесенню вказаної вище ухвали слугувало клопотання позивача, у зв`язку із наявністю у неї копії договорів № 532020, 532021, 532022, 532023, 532025 про користування електричної енергією на квартири АДРЕСА_2 . /т.1 л.с.124-128/

Згідно адвокатського запиту представника позивача Бакаленка А.Л. до Південного РЕМ м. Одеси, адвокат, посилаючись на Правила користування електричною енергією для населення , вказував, що договори на електропостачання можуть бути укладені лише при наданні електропостачальній компанії правовставнолюючих документів на приміщення. /т.1 л.с.157/

Згідно листа з ПАТ Енергопостачальна компанія Одесаобленерго , що надійшов до суду 22.01.2018 року, на Південний РЕМ ПАТ Одесаобленерго не покладено обов`язку знімати та зберігати копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомості, у зв`язку із чим надати запитувані судом копії документів не виявляється можливим. /т.2л.с.63/.

Натомість, до суду на виконання ухвали про витребування доказів від 17.05.2017 року надійшли копії запитуваних документів з ТОВ ЖК Радужний .

Так, з матеріалів справи вбачається, що 10.09.2014 року між ТОВ ЖК Радужний та ОСОБА_2 був укладений договір № ОВК-17-135 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в житловому будинку АДРЕСА_6 .

Предметом вказаного договору було постачання холодної та гарячої води і водовідведення, централізованого опалення та сплата відповідних послуг споживачем ОСОБА_2 /т.1 л.с.166-168/.

Також, 10.09.2014 року між ТОВ ЖК Радужний та ОСОБА_2 був укладений договір № УДПТ-17-131, предметом якого було забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_7 та забезпечення своєчасної оплати споживачем цих послуг. /т.1 л.с.169-171/

Того ж дня, між ТОВ ЖК Радужний та ОСОБА_2 було укладено договір № УБПТ-17-128, предметом якого було забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_8 та забезпечення своєчасної оплати споживачем цих послуг. /т.1 л.с.172-174/

Окрім того, 10.09.2014 року між ТОВ ЖК Радужний та ОСОБА_2 був укладений договір № УДПТ-17-120, предметом якого було забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_9 та забезпечення своєчасної оплати споживачем цих послуг. /т.1 л.с.175-177/

Також, з матеріалів справи вбачається, що 10.09.2014 року між ТОВ ЖК Радужний та ОСОБА_2 був укладений договір № УДПТ-17-119, предметом якого було забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій за адресою: АДРЕСА_10 та забезпечення своєчасної оплати споживачем цих послуг. /т.1 л.с.178-180/

Разом з тим, 16.07.2018 року позивачем залучені до матеріалів справи копії договорів майнових прав.

Так, 21.08.2013 року між ТОВ Руніком Строінвест та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № Р7120.

Предметом вказаного договору виступали майнові права на квартиру /нежитлове приміщення/ АДРЕСА_11.

Згідно п. 3.1 Договору, в порядку, передбаченому дійсним договором, продавець зобов`язується побудувати об`єкт будівництва, ввести його в експлуатацію та передати покупцю майнові права на квартиру /нежитлове приміщення/ з передачею в натурі квартири після вводу об`єкта будівництва в експлуатацію за актом приймання-передачі, а покупець зобов`язується сплатити продавцю вартість, обумовлену договором та прийняти квартиру /нежитлове приміщення/, характеристики якої вказані у п.4.1 Договору. /т.2 л.с.143-146/.

Також, 21.08.2013 року між ТОВ Руніком Строінвест та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № Р7121, предметом якого виступали майнові права на квартиру /нежитлове приміщення/ АДРЕСА_12. /т.2 л.с.147-150/.

Того ж дня, 21.08.2013 року між ТОВ Руніком Строінвест та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № Р7129, предметом якого виступали майнові права на квартиру /нежитлове приміщення/ АДРЕСА_13. /т.2 л.с.151-154/

Окрім того, 21.08.2013 року між ТОВ Руніком Строінвест та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № Р7132, предметом якого виступали майнові права на квартиру /нежитлове приміщення/ АДРЕСА_14. /т.2 л.с.155-158/

Також, 21.08.2013 року між ТОВ Руніком Строінвест та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № Р7136, предметом якого виступали майнові права на квартиру /нежитлове приміщення/ АДРЕСА_15. /т.2 л.с.159-167/

Задля повного та всебічного розгляду справи, 26.06.2017 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області було винесено ухвалу про витребування доказів, згідно якої клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів - задоволено частково. Витребувано від ПАТ Банк Восток (центральний офіс: 49051, м. Дніпро, вул. Курсантська №24; центральне відділення в м. Одеса, вул. Канатна №1Б) належним чином завірені копії квитанцій про сплату ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_14 ) на транзитний рахунок ТОВ Руніком Стройінвест (код отримувача 32834578) коштів як оплату вартості майнових прав. /т.1 л.с.157-158/.

На виконання ухвали суду з ПАТ Банк Восток надійшли копії заяв на переказ готівки ОСОБА_2 на транзитний рахунок ТОВ Руніком Строінвест як оплату вартості майнових прав.

Згідно копії заяви на переказ готівки № 2752641 від 06.09.2013 року ОСОБА_2 сплатив ТОВ Руніком Строінвест вартість майнових прав згідно договору № Р7136 від 21.08.2013 року розмірі 149900 грн /т.1 л.с.183/, згідно копії заяви на переказ готівки № 2751188 від 04.09.2013 року ОСОБА_2 сплатив ТОВ Руніком Строінвест вартість майнових прав згідно договору № Р7129 від 21.08.2013 року розмірі 149900 грн /т.1 л.с.184/, згідно копії заяви на переказ готівки № 2751687 від 05.09.2013 року ОСОБА_2 сплатив ТОВ Руніком Строінвест вартість майнових прав згідно договору № Р7136 від 21.08.2013 року розмірі 79604 грн /т.1 л.с.185/, згідно копії заяви на переказ готівки № 2744280 від 21.09.2013 року ОСОБА_2 сплатив ТОВ Руніком Строінвест вартість майнових прав згідно договору № Р7120 від 21.08.2013 року розмірі 149000 грн /т.1 л.с.186/, згідно копії заяви на переказ готівки № 2746588 від 27.08.2013 року ОСОБА_2 сплатив ТОВ Руніком Строінвест вартість майнових прав згідно договору № Р7120 від 21.08.2013 року розмірі 67832 грн /т.1 л.с.187/, згідно копії заяви на переказ готівки № 2746592 від 27.08.2013 року ОСОБА_2 сплатив ТОВ Руніком Строінвест вартість майнових прав згідно договору № Р7121 від 21.08.2013 року розмірі 67832,0 грн /т.1 л.с.188/, згідно копії заяви на переказ готівки № 2747219 від 28.08.2013 року ОСОБА_2 сплатив ТОВ Руніком Строінвест вартість майнових прав згідно договору № Р7121 від 21.08.2013 року розмірі 149000 грн /т.1 л.с.189/, згідно копії заяви на переказ готівки № 2748178 від 29.08.2013 року ОСОБА_2 сплатив ТОВ Руніком Строінвест вартість майнових прав згідно договору № Р7132 від 21.08.2013 року розмірі 149000 грн /т.1 л.с.190/, згідно копії заяви на переказ готівки № 2748683 від 30.08.2013 року ОСОБА_2 сплатив ТОВ Руніком Строінвест вартість майнових прав згідно договору № Р7132 від 21.08.2013 року розмірі 67832 грн /т.1 л.с.191/, та згідно копії заяви на переказ готівки № 2748681 від 30.08.2013 року ОСОБА_2 сплатив ТОВ Руніком Строінвест вартість майнових прав згідно договору № Р7129 від 21.08.2013 року розмірі 79604 грн. /т.1 л.с.192/

Позивач вважає, що їй має бути сплачена 1/2 частини загальної вартості оплати майнових прав відповідно до банківських квитанції разом з інфляційними витратами та 3 % річних.

Не погоджуючись з позовними вимогами позивача, в якості доказів відповідач, приєднав до матеріалів справи договори купівлі-продажу від 17.09.2012 року про продаж ним котеджу під АДРЕСА_3, договір купівлі-продажу від 31.05.2013 року про продаж котеджу АДРЕСА_3 ; договір купівлі-продажу квартири від 02.08.2016, за яким ОСОБА_2 продав належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_16 / т.1 л.с.92-102/, а також свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 та довідку про доходи пенсіонера за період з жовтня 2009 року по червень 2017 року у загальному розмірі 139 095,30 грн, копію замовлення № 106310 від 02.01.2013 року від 31.05.2013 року на придбання туру Щасливе сомбреро , вартістю 14662, 80 грн. /т.2 л.с.14-16/.

У зустрічному позові ОСОБА_2 вказав, що кошти на оплату договорів купівлі-продажу майнових прав на квартиру були особистими коштами ОСОБА_2 , оскільки вони отримані від продажу вищезгаданих квартир та провадження підприємницької діяльності.

Окрім того, приєднав в якості доказу довідку з Овідіопольского відділення Чорноморської державної податкової інспекції про отримання ним доходу за період з 2014-2016 року у розмірі 481 000 грн.

Заперечуючи проти задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 було надано відзив від 19.02.2019 року у якому вона вказала, що датою продажу котеджу за який ОСОБА_2 отримав 1 010 857 грн є 12.09.2012 року, в свою чергу договори про купівлю майнових прав було укладено майже через рік - 21.08.2013 року, 27.08.2013 року, 29.09.2013 року, 30.08.2013 року та 05.09.2013 року.

Отже, позивачем не наведено доказів на підтвердження того, що саме кошти вилучені за продаж котеджу були витрачені на купівлю майнових прав: договір продажу котеджу та договори купівлі майнових прав розділені між датами їх укладання тривалим строком, що не дає жодних підстав вважати, що купівля майнових прав відбувалась саме від продажу котеджу, більш того позивачем не надано квитанцій, які підтверджують внесення грошей, отриманих за продаж котеджу на банківський рахунок та переведення їх з цього банківського рахунку на рахунок ТОВ "Руніком-Інвест в якості придбання майнових прав; в тексті договорів купівлі-продажу не зазначено про обізнаність ОСОБА_1 , як дружини ОСОБА_2 про те, що він нібито отримає в якості купівлі майнові права на квартири в ЖК Радужний в статусі особистої приватної власності .

Вважає, що договори купівлі-продажу майнових прав були укладені в інтересах сім`ї, тому отримані майнові права є власністю подружжя.

Більш того, відповідач зазначила, що саме ОСОБА_2 наполягав, щоб ОСОБА_1 не працювала, а займалась домашнім господарством, однак, крім ведення домашнього господарства, вона разом з чоловіком займалась торгівлею на Проминок 7 км .

В той же час ОСОБА_2 відмовлявся, щоб ОСОБА_1 відкривала на своє ім`я підприємницьку діяльність, пояснюючи це необхідністю сплати додаткових податків.

Тому, в силу вимог ст. 60 СК України відповідач наполягає, що майнові права є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 , а тому зустрічний позов є необґрунтованим та у його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як роз`яснено в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки, земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі, грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Відповідно до ч.3 ст. 368 Цивільного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або спільної сумісної власності (ст. 355 Цивільного кодексу України).

Статтею 63 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ним.

Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

За змістом ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Отже, вказана стаття встановлює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя щодо майна, набутого за час шлюбу.

Крім того, для визнання речей, набутих під час шлюбу, об`єктами спільної сумісної власності подружжя не має значення, на ім`я кого з них оформлено це майно.

Закон України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні дає визначення поняття майнові права , які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст.3 Закону).

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 січня 2013 р. у справі № 6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

До майнових обов`язків належать, зокрема, договірні зобов`язання майнового характеру, зобов`язання з утримання тощо, обов`язки з відшкодування шкоди, а також обов`язки щодо вчинення певних дій стосовно майна, передбачених законом або договором, та на інших підставах (наприклад, обов`язок щодо знесення самочинного будівництва).

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно положень ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Вирішуючи даний спір слід керуватися пунктами 22 та 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя .

Виходячи з положень ст.57 Сімейного кодексу України, не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 Сімейного кодексу України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності.

Відповідно до статтею 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

У статті 65 СК України йдеться про те, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

У відповідності до ч.4 вказаної вище норми сімейного законодавства, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя визначені у статті 60 Сімейного кодексу України.

Як роз`яснено у пунктах 23, 24 Постанови Пленум Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Отже, договір, укладений одним із подружжя, створює обов`язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім`ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім`ї.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 19 червня 2013 року, у справі № 6-55цс13.

Проте, позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 не доведено, що договори майнових прав були укладені в інтересах сім`ї, оскільки жодних доказів того, що майно, одержане за цими договорами фактично використано для задоволення потреб сім`ї позивач не надала.

Більш того, сама позивач у своєму позові неодноразово вказувала, на те, що відповідач ОСОБА_2 здає в оренду та отримує прибуток від квартир, що придбані ним за договорами купівлі-продажу майнових прав.

З приводу цього, вона зверталась до правоохоронних органів та на підставі ухвали суду були внесені відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, а саме щодо незаконної здачі невідомим особам, без відома співвласника, житлових квартир, що знаходяться в ж/м Радужний Овідіопольського району Одеської області./т.1 л.с. 202-205/.

Разом з тим, суд враховує правову позицію викладену у Висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 05.04.2017року по справі №367/5390/14-ц, у якій суд дійшов наступного висновку.

За змістом ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норму статті 60 СК України застосовано правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Позивачем не доведено факту спільної участі подружжя у придбанні спірних майнових прав, витрачання для цього спільних коштів подружжя або спільної праці в набуті цього майна.

Позивач вказувала, що вона займалась домашнім господарством саме за вказівкою чоловіка, а також приймала участь у торгівельній діяльності на проминку 7 км.

Натомість, нею не надано жодного належного та об`єктивного доказу вказаного, не доведено, що ОСОБА_2 примушував свою дружину не працювати, жодного доказу підстав, які перешкоджали б їй працювати та заробляти своїми силами грошові кошти, так само як жодного доказу приймання участі у торгівельній діяльності та допомозі працею її чоловікові у проведенні підприємницької діяльності матеріали справи не містять.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання майнових прав спільним сумісним майном подружжя та стягнення з відповідача на користь позивача 1/2 частини загальної вартості оплати майнових прав відповідно до банківських квитанції разом з інфляційними витратами та 3 % річних є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволені бути не можуть.

Варто зауважити, що нарахування інфляційних витрат та 3 % річних до даних правовідносин не застосовується.

Стосовно вимог позивача за первісним позовом щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію 1/2 частини вартості ремонтних робіт в квартирах АДРЕСА_2 у сумі 250 000, 00 гривен, суд приходить до наступного.

Так, ОСОБА_1 вказує, що після придбання відповідачем квартир АДРЕСА_2 , нею спільно з ОСОБА_2 були проведені ремонтні роботи, що є значним невід`ємним поліпшенням, при цьому вказані поліпшення здійснені за рахунок спільних коштів подружжя.

В якості обґрунтування вказаного, позивач приєднала до матеріалів справи складені в паперовому вигляді вручну підрахунки витрат на придбання будівельних матеріалів та проведення робіт, а також копія кошторису витрат на придбання будівельних матеріалів та проведення робіт. /т.1 л.с.27-32/.

Проте, жодних доказів приймання її особистої участі у витратах вказаних у кошторисі позивачем не надано.

Суд ставиться критично до наданих позивачем в якості доказу документів, оскільки по-перше невідомо ким складені ці розрахунки, невідомо чи дійсно вказані витрати були здійснені для проведення капітального ремонту у квартирах, що придбані відповідачем за договорами купівлі-продажу майнових прав, невідомо чи дійсно були здійснені витрати будь-ким із подружжя у сумах, що підраховані у наданому кошторисі.

За таких обставин, позивачем не доведено проведення будь-яких ремонтних робіт у спірних квартирах АДРЕСА_2 , приймання її особистої участі у вказаних витратах, у зв`язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 і в цій частині задоволенню не підлягають.

У відповідності до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з повним не доведенням, необґрунтованістю позовних вимог ОСОБА_1 вимоги щодо стягнення судових витрат також задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд погоджується з доводами ОСОБА_1 , викладеними у її відзиві на зустрічний позов, з приводу того, що відсутній причинно-наслідковий зв`язок між одержаними доходами з відчуження належних на праві особистої власності ОСОБА_2 котеджів та квартир та придбаними майновими правами на спірні квартири АДРЕСА_2 , жодних доказів, які підтверджують внесення грошей, отриманих за продаж котеджу та квартир на банківський рахунок та переведення їх з цього банківського рахунку на рахунок ТОВ "Руніком-Інвест в якості придбання майнових прав позивачем за зустрічним позовом не надано.

Більш того, суд враховує тривалість пройденого часу з моменту продажу котеджу та придбанням майнових прав.

Окрім того, вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 по суті зводяться не до визнання особистою приватною власністю майнових прав за договорами купівлі-продажу майнових прав, а стосовно визнання самих коштів, які він вже витратив на їх придбання особистою приватною власністю, що не має за собою жодного правового підґрунтя.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, на основі повно та всебічно досліджених доказів, з урахуванням вимог чинного законодавства, та фактичних обставин справи, не виходячи за межі позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю у зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до п. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження по справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволені позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

В зв`язку з повною відмовою у задоволені позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, а саме: накладений арешт ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду від 27 грудня 2017 року, відповідно до якого заборонено будь - яким органам та особам проводити дії щодо державної реєстрації /перереєстрації/ прав власності, інших речових прав та їх обтяжень, будь - які інші нотаріальні та реєстраційні дії щодо садового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 247, 5 кв.м.; накладений арешт відповідно до ухвали Білгород - Дністровського міськрайонного суду від 26 червня 2017 року, а саме: заборонити ОСОБА_2 відчужувати квартири АДРЕСА_2 .

Керуючись ст. ст. 56, 60,61,63,65, 70, 71 СК України, ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 83, 263, 264, 265, 354 ЦПК України , суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ТОВ Руніком Стройнівест про визнання майнових прав спільною сумісною власністю подружжя, компенсації вартості невід`ємних поліпшень та поділ майна подружжя - відмовити.

Накладений арешт ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду від 27 грудня 2017 року, відповідно до якого заборонено будь - яким органам та особам проводити дії щодо державної реєстрації /перереєстрації/ прав власності, інших речових прав та їх обтяжень, будь - які інші нотаріальні та реєстраційні дії щодо садового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 247, 5 кв.м., до розгляду справи по сутті - скасувати.

Накладений арешт відповідно до ухвали Білгород - Дністровського міськрайонного суду від 26 червня 2017 року, а саме: заборонити ОСОБА_2 відчужувати квартири АДРЕСА_2 , накладений до вирішення справи по сутті - скасувати.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_15 , РНОКПП: НОМЕР_16 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_17 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_14 , паспорт серії НОМЕР_17 , який проживає за адресою: АДРЕСА_18 .

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ТОВ Руніком Стройнівест , адреса: Харківська область, м. Харків, вул. Іванова, 27, код ЄДРПОУ 32834578.

Суддя: